Поняття про професійні шкідливості,

Поняття про професійні шкідливості,

Перелік шкідливих медичних професій та посад

 

Стан охорони праці, рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності працівників системи охорони здоров'я є серйозною соціально-економічною проблемою галузі, що безпосередньо впливає на надання медичної допомоги населенню країни. На тих, що працюють в установах охорони здоров'я впливають ті ж чинники, що і в будь-якій іншій галузі промисловості - захворюваність, умови і характер праці і т.д. Проте на медичний персонал більш ніж в інших галузях, впливають особливості професійної діяльності. Медики несуть відповідальність за життя і здоров'я інших людей, щодня вступають в контакт з великою різноманітністю людських характерів, ця професія вимагає термінового ухвалення рішень, самодисципліни, уміння зберігати високу працездатність в екстремальних умовах. Нерідко лікувально-діагностичні, реанімаційні заходи, оперативні втручання проводяться в нічний час, що значно ускладнює працю медичного персоналу.

 

Професійні шкідливості - чинники виробничих і трудових процесів, які можуть спричиняти шкідливу дію на здоров'я і можливість розвитку професійних захворювань.

 

Запобігання шкідливим впливам на організм медичного працівника під час здійснення ним професійної діяльності

 

Основні напрями профілактики

Несприятливого впливу професійних шкідливостей

Механізми, шляхи і чинники

Профілактичні та протиепідемічні заходи

Гепатити

Гепатит В (ГВ) відноситься до інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, тому основним засобом захисту є імунізація. Медичні працівники, в першу чергу ті, хто має контакт з кров'ю хворих, повинні бути щеплені проти ГВ. Щепленню підлягають і студенти медичних інститутів, а також учні середніх медичних учбових закладів перед початком виробничої практики. При цьому важливо суворо дотримуватися схеми вакцинації: 0-1-6 місяців (перші два щеплення з місячним інтервалом, третє – через 5 місяців після другого). Захисний рівень антитіл в крові 10 ME/мл і вище досягається після повного курсу імунізації у 85-95% вакцинованих. Після двох щеплень захисний рівень досягається лише у 50-60% вакцинованих. Оскільки через п'ять років в крові 25-30% імунізованих титр антитіл проти ГВ стає нижчим захисного рівня, після цього терміну рекомендується ревакцинація, бажано після попередньої перевірки на рівень імунітету. Абсолютних протипоказань вакцинації немає. Інші – за інструкцією до препарату.

При ургентних випадках можливого зараження (при травмі нещепленого раніше, отриманій в результаті проведення хірургічних втручань або інших парентеральних маніпуляцій) вводиться специфічний імуноглобулін і використовується екстрена схема вакцинації з місячним інтервалом: 0-1-2. Причому перше щеплення проводиться в перші 24 години після можливого зараження (якнайшвидше). Ревакцинація – через 12-14 місяців.

Вакцина вводиться внутрішньом'язво в дельтовидний м'яз плеча. При поєднанні з іншими вакцинами вона вводиться окремим шприцом в іншу ділянку тіла або з інтервалом в 1 місяць.

Гепатит D – оскільки гепатит D зв'язаний з інфікуванням вірусом гепатиту В, то при вакцинації проти гепатиту В можна ефективно запобігти захворюванню і гепатитом D.

Гепатит C – вакцини проти гепатиту С не існує. Важливо використовувати засоби індивідуального захисту – окуляри, маски, щитки, рукавички та ін. При маніпуляціях у пацієнта зі встановленим діагнозом ГС – працювати в подвійних рукавичках. Всі заходи попередження інфікування викладені вище.

ВІЛ-інфекція

Дії медичного працівника у разі професійного контакту:

Під професійним контактом розуміють будь-який прямий контакт слизових оболонок, пошкоджених і не пошкоджених шкірних покривів з потенційно інфікованими біологічними рідинами при виконанні професійних обов'язків.

Якщо відбулося попадання біоматеріалу на одяг:

þ Перед зняттям одягу рукавички знезаражуються.

þ При незначних забрудненнях біологічною рідиною одяг знімається, поміщається в пластиковий пакет і направляється в пральню без попередньої обробки, дезинфекції.

þ При значному забрудненні одяг замочується в одному з дезинфекантів, які використовуються в установі (крім 6% перекису водню і нейтрального гідрохлориду кальцію, які руйнують тканини).

þ Особистий одяг, забруднений біологічною рідиною, піддається пранню в гарячій воді (70 °С) з миючим засобом.

þ Шкіра рук та інших ділянок тіла під місцем забрудненого одягу протирається 70% спиртом. Після цього промивається з милом і повторно протирається спиртом.

þ Забруднене взуття двократно протирається ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезинфікуючих засобів.

Якщо відбулося попадання біоматеріалу на слизові оболонки:

þ Ротова порожнина – прополоскати 70% розчином етилового спирту.

þ Порожнина носа – закапати 20-30% розчином альбуциду.

þ Очі – промити водою, після чого закапати 20-30% розчином альбуциду.

Якщо відбувся контакт з кров'ю або іншими біологічними рідинами при непошкодженій шкірі:

þ Терміново обробити місце забруднення одним з дезинфектантів (70% розчином спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлораміну).

þ Потім промити водою з милом і повторно обробити спиртом.

Якщо відбувся контакт з кров'ю або іншими біологічними рідинами при пошкодженні шкіри (укол, поріз):

þ Зняти рукавички робочою поверхнею всередину.

þ Витиснути кров з рани, уколу.

þ Обробити уражене місце одним з дезинфектантів (70% етиловим спиртом, 5% розчином йоду - при порізах, 3% розчином перекису водню - при уколах).

þ Ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70% розчином етилового спирту, на рану накласти пластир, одягнути напальчник.

þ Якщо роботу необхідно продовжувати – одягти нові рукавички.

Взуття обробляють двократним протиранням ганчіркою, змоченою в розчині одного з дезинфікуючих засобів.

При попаданні інфікованого матеріалу на підлогу, стіни, меблі, устаткування та інші предмети: залити забруднене місце будь-яким дезинфікуючим розчином з експозицією 30 хвилин, потім протерти.

Туберкульоз

В даний час склалася вкрай несприятлива ситуація щодо захворюваності туберкульозом серед населення, яка визначається рядом чинників соціальної (зубожіння значної частини населення, поява соціально незахищених груп людей, хронічних стресових ситуацій, підвищення процесів міграції і ін.) і біологічної природи (зростання числа штамів мікобактерій туберкульозу, стійких до більшості традиційно вживаних лікарських препаратів).

Високий рівень захворюваності зареєстрований у працівників відділень, де лікуються хворі з синдромом імунодефіциту, пульмонологічних відділень, стоматологів, допоміжного персоналу лікарень різних відділень у разі обслуговування пацієнта з недіагностованим туберкульозом.

Медичні працівники протитуберкульозних установ піддаються найбільшому, в порівнянні з рештою медиків, ризику інфікування. Захворюваність серед них вдесятеро перевищує показники захворюваності медичних працівників в цілому по галузі і в п'ять разів – дорослого населення.

У приміщеннях фтизіатричних установ постійного перебування хворих або інфікованого матеріалу (палати, коридори, курильні, їдальні, кімнати для використаної білизни, мийних для посуду і т.п.), а також на робочих місцях персоналу (процедурні кабінети, ординаторські, кабінети лікарів, частина приміщень адміністрації) в повітрі постійно присутні мікобактерії туберкульозу (МБТ). Для зменшення числа МБТ, що попадають в легені, персоналу слід носити захисні маски не тільки в операційних і перев'язувальних, але і у всіх приміщеннях протитуберкульозних установ (ПТУ).

Частий і тривалий контакт медичних працівників з МБТ в умовах фтизіатричних установ приводить до зміни їх імунного статусу, що, у свою чергу, веде до зростання захворюваності. Постійний контакт з патогенною флорою приводить до імунодепресії і формування вторинного імунодефіциту (ВІД). При цьому вже в результаті нетривалого контакту (протягом першого року роботи) у 33% співробітників реєструється зниження тих або інших показників імунного статусу, у 16% – клінічні прояви ВІД. З цим пов'язана необхідність регулярного імунологічного обстеження співробітників, проведення профілактики і, у разі розвитку ВІД, адекватної імунотерапії.

Враховуючи множинність чинників, що впливають на інтенсивність епідемічного процесу розповсюдження туберкульозу, заходи по його профілактиці повинні бути комплексними і включати соціальні, гігієнічні, епідеміологічні і імунологічні аспекти:

I. Зміцнення матеріально-технічної бази протитуберкульозних установ

Поліпшення санітарно-технічного стану об'єктів протитуберкульозного профілю, включаючи проведення ремонтних робіт і зменшення потужності протитуберкульозних стаціонарів при їх реконструкції:

· регулярне (1 раз на 2-3 роки) проведення поточних ремонтів з фарбуванням стін і стель в палатних відділеннях;

· забезпечення ефективного функціонування систем механічної вентиляції у всіх приміщеннях, включаючи палатні відділення, параклінічні і допоміжні служби;

· зміцнення лабораторної бази. Впровадження сучасних прискорених методів діагностики туберкульозу, включаючи ПЦР-діагностику;

· по можливості замість стаціонарів з постійним перебуванням пацієнтів, хворих на туберкульоз, передбачати стаціонари денного перебування.

II. Гігієнічні заходи

Виключення перевантаження палат, дотримання норм площі на одне ліжко не меншої 8 м², виключення багатоліжкових палат (не більше 4 ліжок).

Повітря з палат, де знаходяться хворі, не повинно розповсюджуватись по інших прилеглих приміщеннях (досконала система вентиляції). З цієї причини при палатах повинні бути передбачені тамбури.

Площа ординаторських повинна бути не меншою 6 м² на одне робоче місце.

При будівництві нових і реконструкції діючих протитуберкульозних стаціонарів необхідно передбачати розміщення приміщень для персоналу (ординаторських, сестринських, кімнат прийому їжі та інших побутових приміщень) в окремих відсіках при палатних відділеннях.

Обов'язкова наявність кімнат прийому їжі для персоналу поза палатними відділеннями із забезпеченням можливості підігріву їжі.

Обладнання роздягалок для верхнього одягу із забезпеченням окремого зберігання особистого і спецодягу. Наявність душових.

III. Соціальні заходи

Соціальна підтримка протитуберкульозних установ передбачає:

Ö Організацію харчування персоналу, забезпечення повноцінного раціону і умов харчування (збалансоване харчування і вітамінізація, гаряче харчування, щорічна двократна вітамінізація в зимовий-весняний період).

Ö Санаторно-курортне лікування в період основної і додаткової відпусток за затвердженим порядком і показаннями.

Ö Диспансерне спостереження, що включає імунологічне обстеження з можливим корегуванням імунного статусу.

Ö Забезпечення в повному об'ємі засобами індивідуального захисту (маски з нетканого матеріалу з носовим обтиском сучасного зразка).

Ö Максимальне використання предметів одноразового застосування (медичного інструментарію, ємкостей для збору мокроти і т.д.).

Ö Достатня забезпеченість спецодягом.

Ö Прання спецодягу тільки в спеціалізованій пральні.

IV. Дотримання персоналом заходів особистої профілактики:

Ö Постійне носіння масок з нетканих матеріалів у всіх виробничих приміщеннях.

Ö Суворе виконання медперсоналом правил особистої гігієни (часте миття рук, прийом їжі поза відділенням).

Ö Дозовані фізичні навантаження.

Ö Повноцінне білкове харчування (збалансоване харчування).

Ö З пацієнтами або з інфікованим матеріалом працювати в масці і рукавичках.

Ö Щоденна зміна халатів.

Ö Душ перед виходом з роботи (режим інфекційного стаціонару).

V. Дотримання дезинфекційного режиму

Строге дотримання порядку ультрафіолетового опромінювання приміщень з постійним перебуванням пацієнтів з відкритими формами туберкульозу по режиму, рекомендованому виробником. В даний час є опромінювачі з рециркуляцією повітря, які застосовують у присутності людей, а також імпульсні лампи Ксенон з дистанційним управлінням, здатні протягом декількох секунд очистити і знезаразити повітря при відсутності людей (плазмово-оптична технологія очищення).

Для прибирання приміщень і обробки поверхонь необхідне застосування дезинфекційних засобів, що мають туберкуліноцидну дію.

Також необхідні:

Ö Дезинфекція предметів, які контактують з пацієнтами, хворими на туберкульоз (ендоскопічного, стоматологічного, включаючи зубні зліпки при виробництві протезів, та ін.), відповідними дезинфекційними засобами.

Ö Камерна дезинфекція одягу і постільного приладдя.

Ö Дезинфекція відходів (виділень від хворих, харчових відходів).

VI. Протиепідемічні і імунологічні заходи

Ö Ретельне обстеження при прийомі на роботу. Проведення реакції Манту усім особам, яких приймають на роботу. При негативній пробі – ревакцинація БЦЖ. Допуск до роботи через місяць після вакцинації. Надалі реакцію Манту цим особам повторюють протягом подальших трьох років.

Ö Медичне обстеження медичних працівників, включаючи рентгенографію при прийомі на роботу.

Ö При періодичних медоглядах флюроографічне обстеження проводити не рідше одного разу на шість місяців. Рентген-позитивним особам проводити томографію (при взятті на облік і за показаннями).

Ö Проведення клініко-лабораторних досліджень, включаючи бактеріологічні при підозрі на захворювання туберкульозом.

Ö Введення в список фахівців, що здійснюють попередні і періодичні медогляди, лікаря-імунолога.

Ö Підвищення неспецифічного імунітету. Фітотерапія в об'ємі, рекомендованому фахівцем (бажано імунологом).

Ö Щорічна неспецифічна і специфічна профілактика грипу.

Ö Проведення імунологічних досліджень при прийомі на роботу і надалі щорічно протягом перших восьми років з метою своєчасного корегування імунного статусу, діагностики і лікування вторинного імунодефіциту.

Ö Якщо в анамнезі медпрацівника є перенесений туберкульоз, то протягом перших двох років роботи показано превентивне лікування. Питання превентивного лікування (найменування препаратів, тривалість курсу) вирішуються фахівцями протитуберкульозного диспансеру за місцем проживання.

Дифтерія

Основний захист медичного персоналу від захворювання дифтерією – специфічна імунопрофілактика.

Абсолютних протипоказань немає. Інші – за інструкцією до вакцини.

Якщо анамнез щеплень медпрацівника невідомий, то йому проводять серологічне дослідження і у разі виявлення титру менше 1:20 проводять першу вакцинацію, потім через місяць або півтора перевіряють стан імунної відповіді. Якщо рівень дифтерійних антитіл після першого щеплення не перевищує титр 1:80 (що спостерігається у осіб, які раніше не мали щеплень проти дифтерії), то даній особі проводять друге щеплення і через 6-9 місяців ревакцинацію. Якщо титр антитіл більше 1:80, то друге щеплення проти дифтерії не проводять.

Імунізація за епідеміологічними показниками: у осередку дифтерії імунізації підлягають нещеплені або особи, що не мають захисного рівня дифтерійного антитоксину за результатами серологічного дослідження, – титр менше 1:20 або менше 0,01 ME/мл.

У разі носійства серед персоналу: полоскання горла октенисептом – 4 рази на день після їжі 5-7 днів (лікарські засоби за рекомендацією лікаря), полівітаміни.

У епідемічному осередку – робота в масці.

 

Грип

Медичні працівники підлягають неспецифічній і специфічній профілактиці в передепідемічний період, коли відмічається перевищення багаторічного середньостатистичного числа випадків захворювань грипом, підтверджених лабораторно, і екстреній неспецифічній профілактиці в епідемічний період.

Для специфічної профілактики грипу використовують живі, інактивовані, розщеплені і субодиничні грипозні вакцини вітчизняного і зарубіжного виробництва, приготовані з епідемічно актуальних штамів вірусу A (HINI), А (H3N2) і В у встановленому порядку у відповідності до інструкцій по застосуванню. Вакцинація проти грипу сумісна з іншими щепленнями (у різні ділянки тіла).

Для персоналу у осередку обов'язкове носіння 4-шарових марлевих масок. Маски міняють кожні 3-4 години роботи. Тривалість внутрішньоосередкової профілактики коливається від двох днів при припиненні контакту з джерелом інфекції до 5-7 днів, якщо контакт зберігається.

Санітарно-гігієнічні заходи. Обов'язкове знезараження посуду засобами і методами, дозволеними до застосування в установленому порядку, вологе прибирання приміщень з використанням дезинфікуючих засобів, провітрювання приміщень не менше чотирьох разів на день по 15 хвилин і знезараження повітря в приміщеннях бактерицидними лампами.

 

Кір

Всі медичні працівники у віці до 35 років, які не хворіли на кір, неприщеплені, одноразово щеплені або з невстановленим анамнезом щеплень, підлягають одноразовій вакцинації (з урахуванням медичних протипоказань, викладених в інструкції до препарату).

У осередку кору проводиться екстрена вакцинація або введення імуноглобуліну за епідеміологічними показниками усім, кому належить, протягом 72 годин з моменту виявлення першого хворого.

 

Менінгіт

При благополучній епідеміологічній обстановці по менінгококовій інфекції контактні у осередку, як правило, не вакцинуються. Проте всі підлягають бактеріологічному обстеженню.

При виявленні носіїв, у тому числі і серед медпрацівників, вони сануються: 0,5 ампіциліну або левоміцетину x 4 рази на день – 4 дні (інші препарати за рекомендацією фахівця).

У зв'язку із зростанням захворюваності менінгококовою інфекцією з метою попередження виникнення носійства менінгокока серогрупи А імунізації підлягає персонал будинків дитини. Імунізації також підлягають медичні працівники інфекційних стаціонарів, призначених для лікування хворих менінгококовою інфекцією.

Екстреній імунізації в осередках менінгококової інфекції (при встановленні менінгокока серогрупи А або С) за вказівкою підлягають всі контактні (у тому числі і медичний персонал).

 

Поняття про професійні шкідливості,