Заходи щодо забезпечення мінімуму життєвих потреб.

· тимчасове розселення громадян в небезпечних районах;

· організація харчування в районах лиха і тимчасове розселення при проведенні рятувальних робіт;

· організація забезпечення населення одягом, взуттям і товарами першої необхідності;

· організація надання фінансової допомоги потерпілим;

· забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення.

В місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих, готуються колективні засоби захисту, забезпечується захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно- або хімічнонебезпечних об’єктах, а також запобігає загибелі людей при затопленні районів його проживання. Важливе значення має забезпечення в місцях розселення евакуйованого населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і медичне обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування МНС району, куди евакуюється населення. Перші 2 доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезених з собою. При їх відсутності харчуються в їдальнях громадського харчування, або в сім’ях, куди вони підселені.

Харчування невоєнізованих формувань (НФ) МНС здійснюється пересувними пунктами продовольчого постачання служби торгівлі і харчування. Організують харчування особового складу формувань заступники командирів формувань по матеріально-технічному постачанню. Видача гарячої їжі та сухих пайків проводиться по встановленій нормі. Приготування та прийом гарячої їжі організовується на незараженій території або у місцевості з рівнем радіації, що не перевищує 1 Р/год. При радіації від 1 до 5 Р/год приготування їжі і прийом її здійснюється в закритих приміщеннях. При рівні радіації понад 5 Р/год особовому складу НФ замість гарячої їжі видається сухий пайок у герметичній упаковці. Приготовлена їжа роздається безпосередньо із похідних кухонь або розноситься в термосах до місць розташування формувань або людей. Комунально-побутове обслуговування в районах розміщення покладають на місцеві комунально-побутові служби. Важлива роль у забезпеченні життєдіяльності населення належить службам торгівлі і харчування МНС та їх формування.

 

Загальні принципи організації та проведення медичних

заходів у надзвичайних ситуаціях

В умовах мирного часу можуть виникати осередки масового ураження надзвичайного характеру, які призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування та знищення матеріальних цінностей.

В Україні щорічно виникає близько 1000 важких НС природного та техногенного характеру з відповідними наслідками.

Медичний захист населення, яке мешкає в районі розташування АЕС, складає важливу частину цілого комплексу захисних заходів, які реалізуються штабами та службами МНС у випадку виникнення радіаційно небезпечної аварії на АЕС. Заходи щодо захисту населення плануються та реалізуються на підставі закону України “Про захист від впливу іонізуючих випромінювань” за № 54/09-1 від 24.02.98 р.

 

 

Принципи організації медичної допомоги потерпілим внаслідок аварії на радіаційно небезпечному об’єкті

Основні заходи при організації медичної допомоги включають:

§ проведення заходів протирадіаційного захисту;

§ надання в максимально короткі строки першої медичної допомоги;

§ організація евакуації уражених з забрудненої зони;

§ проведення санітарної обробки уражених і дезактивації їх одягу та взуття;

§ максимальне наближення до місця аварії формувань, що надають першу медичну допомогу (ПМД);

§ організація спеціалізованої медичної допомоги.

Медичне забезпечення потерпілих при аварії здійснюється як лікувально-профілактичним закладом (ЛПЗ) об’єкта атомної енергетики, так і силами місцевих сил цивільної оборони:

§ організація проведення йодної профілактики серед населення;

§ лікувально-евакуаційне забезпечення уражених радіацією;

§ забезпечення ЗІЗ та укриття хворих і персоналу медичних закладів у сховищах, ПРУ та пристосованих приміщеннях,

§ медичне забезпечення евакуації населення із зони радіаційного забруднення;

§ участь у контролі за рівнем радіації та визначення режиму праці та поведінки населення на забрудненій радіаційними речовинами території;

§ радіометричний контроль за вмістом радіаційних речовин в продуктах харчування та питній воді;

§ здійснення санітарного нагляду за радіаційною безпекою різних груп населення та за дотриманням санітарних норм та вимог радіаційної безпеки при проведенні робіт по ліквідації наслідків аварії;

§ медичний контроль за станом здоров’я населення, що опромінене внаслідок аварії на АЕС.

Згідно з завданням місцевих сил МНС та відповідно до конкретних умов аварії на АЕС повинні бути передбачені такі заходи місцевих сил:

§ організація, а також сили і засоби місцевих сил МНС, необхідні для надання першої медичної та першої лікарської допомоги;

§ лікувально-профілактичні заклади для надання ураженим спеціалізованої медичної допомоги, порядок евакуації уражених;

§ джерела забезпечення препаратами стабільного йоду, необхідна та фактично накопичена кількість таких препаратів, організація їх видачі населенню;

§ організація медичного забезпечення населення, що евакуюється, в пунктах посадки, на шляху прямування та в районах розміщення в даній території;

§ конкретні медичні заклади, на яких лежить відповідальність за радіометричний контроль у питній воді та продуктах харчування з експертною оцінкою результатів досліджень;

§ організація та здійснення контролю за накопиченням РР в організмі людей;

§ участь в контролі за рівнем радіації на місцевості;

§ порядок видачі хворим та персоналу медичних закладів ЗІЗ та використання ПРУ;

§ організація санітарного нагляду за радіаційною безпекою різних груп населення, а також осіб, що приймають участь у ліквідації наслідків аварії на АЕС;

§ організація медичного обстеження населення, яке зазнало дію іонізуючого випромінювання та диспансерний нагляд за ними.

Засоби йодної профілактики в таблетках, а через 1,5-2 місяці після аварії для виведення йод-132, 134 – ферроцин у вигляді порошків.

 

Перша медична допомога

 

Нещасні випадки часто трапляються в таких умовах, коли немає можливості швидко викликати «швидку допомогу». Тому, в цих умовах, дуже важливим є вміння надати потерпілому першу медичну допомогу. Її потрібно надати до прибуття лікаря.

Перша медична допомога-це комплекс заходів, скерованих на відновлення та збереження життя та здоров’я потерпілого, здійснюваних немедичними працівниками(взаємодопомога) або самим потерпілим(самодопомога).

Сприятливий наслідок багато в чому залежить від психофізіологічних якостей людини, яка знаходиться на місці події, а саме: сили волі, рішучості, зібраності, дисциплінованості, фізичної підготовленості, витривалості, швидкості тощо. Проте перелічених якостей не завжди буває достатньо для надання першої допомоги або для рятування потерпілих. При нещасних випадках багато людей неспроможні ефективно допомогти потерпілому. Їх безпорадність пояснюється відсутністю спеціальних знань, а також впливом сильних емоційних переживань, викликаних картиною трагедії. Невпевненість у самому собі, в своїх знаннях і тяжкий емоційний фонд роблять свідка події розгубленим і безпорадним. Людина розуміє і усвідомлює необхідність допомогти потерпілому, проте нічого не робить. Відомі випадки, коли життя або смерть, інвалідність чи сприятливий наслідок трагедії вирішують хвилини і дуже часто залежить від друзів, знайомих, колег по роботі чи просто випадкових людей, які виявились поруч, проте трагічність наслідку, як правило, завжди пояснюється до банальності просто: не вистачило рішучості, волі, знань, часу.

Особа, котра надає допомогу, повинна знати:

§ основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини;

§ загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми стосовно характеру отриманого потерпілим ушкодження;

§ основні способи перенесення та евакуації потерпілих.

Особа,котра надає допомогу, повинна вміти:

§ здійснювати оцінку стану потерпілого та визначити, якої допомоги в першу чергу він потребує;

§ забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів;

§ виконувати штучне дихання ”з рота в рот”, ”з рота в ніс” та закритий масаж серця і оцінювати їх ефективність;

§ тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, тиснучої пов’язки, пальцевого притискання судин;

§ накладайте пов’язку при ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, забої);

§ іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломах кісток, важкому забої, термічному ураженні;

§ надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, при втраті свідомості;

§ використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні та транспортуванні потерпілих;

§ визначати доцільність вивезення потерпілого на машині швидкої допомоги або на попутному транспорті;

§ користуватися аптечкою першої медичної допомоги.

Послідовність надання першої допомоги:

§ усунути дію на організм небезпечних факторів, котрі загрожують здоров’ю та життю потерпілого(звільнити від дії електричного струму, винести з зараженої атмосфери, погасити одяг, котрий горить, витягнути з води тощо),оцінити ста потерпілого;

§ визначити характер та важкість травми. Визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування;

§ здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця; зупинити кровотечу; іммобілізувати місце перелому; накласти пов’язку тощо);

§ підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

§ викликати швидку медичну допомогу або лікаря або вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікарняного закладу.

Останніми роками світ захлеснула хвиля природних лих та техногенних катастроф. Крім цього відмічається зростання локальних військових конфліктів, терористичних актів, які супроводжуються виникненням та формуванням психогенній в умовах надзвичайних ситуацій і ця проблема набуває особливо важливого значення, на що вказує багато дослідників (Семке В.Я., Положий Б.С., 1990; Александровский Ю.А., 1996, 2001; Єпанчинцева Е.М., 2001; Тарабрина Н.В., 2001; Сосновский Б.А., 2001; Агарков В.А., 2001; Bleich А, et. al., 2003). Психогенні ситуації характеризуються екстремальною дією на психіку людини, викликаючи у нього травматичний стрес, психологічні наслідки якого, в крайньому своєму прояві, виражаються як посттравматичні стресовому розлади (ПТСР).