Перша медична та долікарська допомога

Вирішальне значення для збереження життя і здоров’я потерпілих має вчасне і правильне надання першої медичної допомоги. Актуальність цієї проблеми стає ще більш очевидною у разі виникнення катастроф. Значна частина уражених у таких випадках може загинути від невчасно наданої медичної допомоги. Відомо, що відсутність допомоги важко потерпілим протягом 1 год. після ушкодження збільшує кількість смертельних наслідків на 30%, до 3 год. – на 60%, до 6 год. – на 90%.

За даними ВООЗ, 20% загиблих унаслідок нещасних випадків у мирний час могли б бути врятовані, якби вони вчасно отримали першу медичну допомогу. Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1945р.р.) серед загиблих воїнів на полі бою 2,6% померло від зовнішньої кровотечі із дистальних відділів кінцівок, хоча для її зупинки достатньо було накласти найпростішу закрутку.

Перша медична допомога – це комплекс найпростіших медичних заходів, що виконуються на місці одержання ушкоджень, здебільшого у порядку само- і взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт, які прибули до осередку катастрофи.

Основна мета першої медичної допомоги – врятування життя потерпілого, усунення впливу уражаючого чинника, що продовжує діяти, та швидка евакуація із зони катастрофи.

Оптимальний термін надання першої медичної допомоги – до 30 хв. після отримання ушкодження. У разі зупинки дихання та ураження СДОР цей час скорочується до 5-10 хв. Важливість чинника часу підсилюється ще й тим, що у осіб, які отримали першу медичну допомогу на протязі 30 хв. після травми, ускладнення виникають у два рази рідше, ніж в осіб, яким цей вид допомоги був наданий пізніше зазначеного терміну.

Перша медична допомога включає виконання таких основних заходів:

· витягування уражених з-під завалів, із сховищ, укриттів;

· гасіння одягу, що спалахнув;

· введення знеболювальних засобів за допомогою шприца-тюбика з індивідуальної аптечки;

· усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх тіл, надання відповідного положення тілу (у разі западання язика, блювання, значної носової кровотечі) та проведення ШВЛ способом рот до рота і рот до носа;

· тимчасове зупинення зовнішньої кровотечі;

· накладання асептичної пов’язки на рани та обпечені поверхні;

· накладання оклюзійної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу;

· іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами;

· надягання протигазу під час перебування на зараженій СДОР (БОР) місцевості;

· уведення антидотів;

· часткова санітарна обробка;

· застосування антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, протиблювотних засобів з індивідуальної аптечки.

Долікарська допомога надається безпосередньо в осередках катастроф або поблизу їх фельдшерськими (сестринськими) бригадами швидкої медичної допомоги (БШМД), персоналом фельдшерсько-акушерських пунктів та медичних пунктів промислових підприємств.

Під час надання долікарської допомоги використовується комплектно-табельне майно (сумки, укладки тощо), яке є на оснащенні вищеназваних бригад. Долікарська допомога доповнює першу медичну допомогу і надається з метою запобігання загрозливим для життя наслідкам впливу уражаючих чинників або боротьби із ними, а також для запобігання важким ускладненням.

Основні заходи долікарської допомоги:

· усунення асфіксії (туалет ротової порожнини, носоглотки, у разі необхідності введення повітропроводів, інгаляція киснем);

· контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута або його накладання у разі продовження кровотечі;

· накладання або виправлення неправильно накладених пов’язок;

· введення знеболювальних засобів, антидотів (протиотрути) за показаннями, застосування антибіотиків;

· поліпшення чи накладання транспортної іммобілізації з використанням табельних або підручних засобів;

· введення серцево-судинних та інших лікарських препаратів за показаннями;

· повторна часткова санітарна обробка відкритих ділянок шкіри та дегазація одягу, що торкається тіла;

· зігрівання потерпілих, вживання гарячого пиття (за винятком поранених у живіт).