Шкідливі звички та пов’язана з ними небезпека життєдіяльності людини

 

1. Актуальність теми: Сучасна людина живе у світі природних, техногенних, соціальних та інших небезпек, які постійно загрожують її здоров’ю, інколи і життю. Існує ряд чинників, які сприяють зниженню життєдіяльності людини, зокрема шкідливі звички: наркоманія, алкоголізм, нікотиноманія та ін. Для майбутнього спеціаліста є важливим вивчення різновидів шкідливих звичок, закономірностей їх прояву, методів протидії залучення до них та способів відлучення від них.

2. Конкретні цілі:

Знати, засвоїти: різновиди шкідливих звичок та пов’язану з ними небезпеку життєдіяльності людини (а = II).

Вміти, оволодіти: методами протидії залучення до шкідливих звичок та способами відлучення від них (а = III).

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
1. Хімія 2. Фізика 3. Мед. біологія 4. Фізіологія 5. Анатомія людини	1. Визначати основні принципи безпечної життєдіяльності людини. 2. Аналізувати і оцінювати небезпечні для життя, здоров’я і професійної діяльності ситуації та самостійно приймати рішення про вживання термінових заходів.

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Теоретичні питання до заняття:

1. Визначення та різновиди шкідливих звичок.

2. Механізм згубного впливу алкоголю на організм людини.

3. Механізм згубного впливу тютюнопаління на організм людини.

4. Механізм згубного впливу наркотиків на організм людини.

5. Загроза особистій та суспільній життєдіяльності при їх застосуванні.

6. Методи протидії залученню до шкідливих звичок.

7. Способи відлучення від шкідливих звичок.

Зміст теми:

ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ – дії та вчинки, що перетворилися на потребу і тому регулярно виконуються (тютюнопаління, вживання наркотиків, переїдання, зловживання алкоголем тощо). Вони негативно впливають на здоров’я та заважають людині успішно реалізувати себе як особистість.

АЛКОГОЛІЗМ.

Тривале і систематичне вживання алкоголю зумовлює фізичну і психічну залежність від нього, патологію внутрішніх органів, порушення обміну речовин, центральної і периферичної нервової системи, алкогольні психози, соціальну деградацію індивіда. Всі ці ознаки характеризують важку хворобу - алкоголізм.

Алкоголізм (араб. al-kuhl - дрібний порошок, екстракт) - хронічне захворювання, спричинене систематичним вживанням спиртних напоїв.

За хімічним складом алкоголь є етиловим спиртом. Його універсальна властивість проявляється в посиленні позитивних емоційних переживань.

Розкопки археологів свідчать, що спочатку як алкогольний напій було відоме вино, яке знали у Давньому Єгипті у III тис. до н. е. Про нього згадується у давньогрецьких міфах, творах Гомера і Платона. До винаходу методу пастеризації (знезараження, консервації) тільки в натуральному вині зберігалися вітаміни, які зникали під час термічної обробки продуктів.

Уперше чистий спирт було отримано в 800 р. арабськими алхіміками. Використовували його в медицині як антисептик, зігріваючий засіб, розчинник. На сучасному етапі спирт виробляють не тільки із злакових культур, картоплі, буряку, інших овочів, а й із оцукреної під дією кислот деревини, відходів паперового виробництва (сульфідного лугу). Добутий промисловим способом спирт є основою багатьох алкогольних напоїв, тому від його якості залежить здоров’я, а нерідко і життя людей. Непоодинокі летальні випадки траплялися не лише через вживання надмірних доз, а й унаслідок потрапляння в організм шкідливих речовин, які містяться у технічному спирті.

Механізм дії алкоголю як токсичного агенту багатовекторний: пошкоджуються всі органи та системи організму, особливо уражається центральна нервова система, печінка, нирки, серцево-судинна система.

Російський фізіолог Іван Сєченов (1829 - 1905) встановив, що алкоголь діє на центральну нервову систему не як збудник, а як паралітик. Потрапляючи у шлунково-кишковий тракт, він швидко всмоктується в кров (у шлунку всмоктується приблизно 20%, решта - в кишечнику), одночасно поглинається тканинами головного мозку, але найбільше концентрується у мозочку, який координує рухомість організму. Спирт особливо інтенсивно накопичується в нервовій тканині. Тому в мозку його концентрація набагато більша, ніж у крові (мал. 1).

Мал. 1. Розподіл алкоголю в організмі людини

(концентрацію алкоголю в крові прийнято за 100%).

У тілі людини немає таких органів і тканин, що не уражалися б алкоголем. Потрапивши в організм, він досить повільно розщеплюється в печінці. І тільки 10 % від загальної кількості вживаного алкоголю виводиться з організму в незмінному вигляді. Алкоголь, що залишився, циркулює разом із кров’ю по всьому організму, поки не розщепиться увесь. Алкоголь перетворюється спочатку на ацетальдегід, а потім на оцтову кислоту. Кінцевою стадією окислення є утворення вуглекислоти і води. Окислення алкоголю відбувається за рахунок ферментів у печінці та інших внутрішніх органах. Швидкість окислення - 100 мг алкоголю протягом 1 години у розрахунку на 1 кг ваги тіла. Цей процес інтенсивніше відбувається протягом перших 5-ти годин після вживання і продовжується до 15 днів. Встановлено, що продукти обміну алкоголю (жирні кислоти, холестерин) навіть після одноразового вживання утримуються в печінці більше двох тижнів, що зумовлює її вразливість. Основна частина (90%) алкоголю окислюється, але залишок (10%) виділяється з організму із потом, сечею, а також через легені з видихуваним повітрям. Цим спричинений тривалий стійкий запах алкоголю в диханні людини після його вживання.

Токсичний ефект алкоголю зумовлений ацетальдегідом, який впливає на зміни білкового, вуглеводневого і жирового обмінів. Алкоголь погіршує насичення легень, знижує опір легеневої тканини хвороботворним мікроорганізмам. Алкоголіки у 4 рази частіше, ніж непитущі, хворіють пневмосклерозом, наслідком чого є підвищення тиску в судинах, а це зумовлює підвищення навантаження на серце, від якого кров надходить до легень. Прихильники спиртного частіше хворіють бронхітами, оскільки в розширених бронхах накопичуються і розмножуються збудники інфекційних захворювань. Інтоксикація алкоголем послаблює імунітет, що знижує опір організму. Помилковою є думка, що алкоголь поліпшує апетит і травлення, адже він подразнює слизову оболонку шлунку і послаблює дію шлункового соку. Особливо негативно діє алкоголь на пустий шлунок, викликаючи хронічне запалення і гастрит. Небезпечними є рекомендації щодо вживання алкоголю як судинорозширюючого засобу або для знеболення при приступах стенокардії, гіпертонічному кризі. Недопустимо вживати спиртні напої і як заспокійливий засіб при різних нервових розладах та безсонні.

Другою «мішенню» алкоголю є печінка. Якщо швидкість надходження алкоголю в клітини печінки вище швидкості його розпаду, то відбувається нагромадження алкоголю, що веде до поразки клітин печінки. Алкоголь порушує структуру клітин печінки, призводячи до переродження її тканин. При систематичних вживаннях спиртних напоїв жирові зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння тканини печінки - розвивається цироз печінки, дуже грізне захворювання, що майже завжди супроводжує хронічний алкоголізм. У враженої печінки знижуються захисні функції, порушується утворення білків крові - альбумінів і глобулінів.

Інтенсивне зловживання алкоголем призводить до порушення обмінних процесів, алкогольного психозу і деградації особистості.