І виконання контрольної роботи

ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До вивчення дисципліни

І виконання контрольної роботи

для студентів спеціальностей напряму 0907

“Харчова технологія та інженерія”

заочної форми навчання

 

 

СХВАЛЕНО

на засіданні кафедри

охорони праці,

цивільної оборони

і будівельної справи

Протокол №6

від 11.12.01р.

 

Київ НУХТ 2002

Охорона праці в галузі: Метод. вказівки до вивч. дисципліни і викон. контрол. роботи для студ. напряму 0907 “Харчова технологія та інженерія” та 0906 “Хімічна технологія та інженерія” денної та заочної форми навчання. Уклад.: М.П.Гандзюк, М.П.Купчик, В.С.Гуць. К.: НУХТ,2001,26с.

 

Укладачі: М.П.Гандзюк,

М.П.Купчик,

В.С.Гуць, доктори техн. наук

Відповідальний за випуск В.С.Гуць, д-р техн. наук, проф.

 

I. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Методичні вказівки призначені для полегшення самостійного вивчення студентами різних технологічних спеціальностей особливостей галузевої організації охорони праці на підприємствах харчової та переробної промисловості, що є основним фактором у опануванні дисципліни.

Методичні вказівки створені відповідно до робочої програми дисципліни «Охорона праці в галузі» і висвітлюють тільки дві теми: «Організація охорони праці на підприємствах галузі» і «Вимоги до території харчових і переробних підприємств, будівель, споруд та виробничих приміщень». Інші теми робочої програми так чи інакше відбиваються в матеріалах методичних вказівок, що містять приклади нормування санітарних умов праці й рекомендації щодо захисту працівників від впливу шкідливих і небезпечних чинників виробництва.

У методичних вказівках зібрані й висвітлені всі питання безпеки, що дає студентові можливість вибрати тему контрольної роботи і самостійно її виконати. Наведені списки нормативної документації і літератури сприяють орієнтуванню в матеріалі.

 

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

 

Дисципліна «Охорона праці в галузі» є обов'язковою для студентів напрямів 0907 «Харчова технологія та інженерія» та 0906 «Хімічна технологія та інженерія» освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст».

«Охорона праці в галузі» – дисципліна, що вивчається з метою формування у майбутніх спеціалістів, необхідного в подальшій професійній діяльності рівня знань безпеки та у проектуванні, будівництві, реконструкції, монтажі, налагодженні, ремонті, технічному діагностуванні та експлуатації обладнання підприємств, господарств, установ та організацій, у тому числі науково-виробничих об’єднань, проектних та науково-дослідних інститутів, спеціальних конструкторських бюро та лабораторій, що виробляють харчові продукти, незалежно від форми власності та виду господарської діяльності.

Практичні заняття передбачають поглиблене знайомство з особливостями організації охорони праці у відповідній галузі, що її студент обрав для майбутньої діяльності. Матеріали, що вивчаються на практичних заняттях, повинні базуватися на особливостях технологічних процесів і устаткуванні, характерних для відповідної галузі промисловості.

На вивчення дисципліни передбачається 27 годин, що розподіляються так: 14 годин – аудиторні практичні заняття з викладачем; 6 годин – самостійна підготовка студентів до практичних занять з теми, визначеної викладачем; 7 годин – виконання студентом розрахунково-графічної роботи з обраної теми. У кінці семестру передбачено іспит.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати

вимоги безпеки до території підприємств будівель і споруд та виробничих приміщень відповідної галузі, що її він вибрав для своєї подальшої діяльності;

вимоги безпеки до технологічних процесів, устаткування і виробництв;

організацію охорони праці в галузі;

вимоги безпеки до зберігання матеріалів, тари, сировини, готової харчової продукції та інших речовин, які застосовуються на підприємствах галузі;

вимоги пожежної безпеки та електробезпеки при роботі підприємств по випуску продукції, що характеризує галузь;

специфічні вимоги безпеки до життєво небезпечних і вибухопожежонебезпечних виробництв.

уміти

зробити аналіз виробничого травматизму на підприємстві; провести аналіз стану пожежної безпеки та електробезпеки виробництва;

оцінити санітарні умови безпеки праці виробництва та їх відповідність державним і галузевим санітарним нормативним актам;

розробити пропозиції по покращенню охорони праці (стану умов праці) на виробництві (цеху, дільниці, тощо).

 

Студенту під час практики або на підприємстві, де він працює, бажано ознайомитись з прикладами створення і роботи такої комісії.

Уповноважені трудового колективу з питань охорони праці є ще однією ланкою, що бере участь у керуванні охороною праці підприємства. Згідно зі статтею 47 закону України «Про охорону праці» і «Типовим положенням про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці», затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 28.12.93 р. №135 уповноважені трудового колективу на громадських засадах здійснюють контроль стану умов праці, беруть участь у розслідуванні нещасних випадків, аварій і профзахворювань, співпрацюють з комісіями з питань охорони праці, беруть участь у створенні та обговоренні колективних договорів тощо. На ці посади зборами трудових колективів обираються висококваліфіковані працівники, не пов’язані безпосередньо з роботами служби охорони праці. Навчання і забезпечення нормативною документацією уповноважених трудового колективу здійснюється за рахунок коштів підприємства. Звільнення їх з роботи дозволяється тільки за згодою трудового колективу, що обрав їх на посаду уповноваженого.

Бажано, щоб студент під час практики або на підприємстві, де він працює, поцікавився роботою уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці.

Оцінка стану охорони праці на підприємстві в цілому і в його структурних підрозділах ґрунтується на вивченні даних атестації робочих місць, паспортизації санітарно-технічного стану цехів та відділів, результатах виконання комплексних планів покращення умов праці та санітарно-оздоровчих заходів, а також динаміці показників виробничого травматизму та професійних захворювань. Для оцінювання стану охорони праці на підприємствах галузі розробляється своя методика або використовуються готові рекомендації [2, с. 46–48]. Матеріали оформляються у вигляді нормативного акту з охорони праці, що діє на підприємстві (Рекомендації Держнаглядохоронпраці України щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12.12.93 р. №132).

Бажано, щоб студент під час практики або на підприємстві, де він працює, ознайомився з стандартами підприємства галузі, в яких викладена методика оцінки стану безпеки праці і заходи щодо стимулювання працівників, які мають кращі показники зі створення безпечних і здорових умов праці.

Планування та фінансування робіт з охорони праці на підприємстві галузі. є однією з провідних функцій керування охороною праці. Перед плануванням обов’язково визначається фактичний стан охорони праці та його прогноз на майбутнє.

Плани, що складаються на підприємствах галузі, можуть бути перспективними (на тривалий час), поточними (річними і піврічними) і оперативними (квартальними, місячними або на певний короткий термін, потрібнийний для виконання якихось конкретних робіт.).

До перспективних планів належать комплексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає створення відповідних нормативним актам про охорону праці умов праці, пов’язаних з перспективними змінами підприємства. Таке планування, як правило, розраховане на 2–5 років. Реалізація цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних заходів з охорони праці, які включаються до колективного договору (угоди), як неодмінна частина.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів з покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Ці плани обов’язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами.

Питання охорони праці можуть бути наявними і в інших поточних планах, що їх підприємства та організації складають на вимоги своїх трудових колективів, а саме соціального розвитку колективу, наукової організації праці, механізації важких і ручних робіт, охорони праці жінок, підготовки підприємства до роботи в осінньо-зимовий період, з підвищення культури виробництва тощо.

Оперативні плани складаються для швидкого виправлення недоліків умов праці, виявлених у процесі державного нагляду, відомчого, громадського або регіонального контролю, а також для ліквідації наслідків аварії або стихійного лиха.

Студенту бажано ознайомитися з прикладами названих планів, розроблених на підприємствах галузі.

Фінансування заходів з охорони праці здійснюється з фонду охорони праці підприємства, а у разі недостатності цих коштів на рахунок цього фонду відраховується частка прибутку підприємства, яка визначається рішенням трудового колективу підприємства. За відсутності прибутку і нагальної потреби фінансування заходів з охорони праці необхідні кошти в фонд охорони праці підприємства переводяться з поточних рахунків виробничого фонду (рахунки основних і обігових коштів), що підвищує собівартість продукції.

Особливість фінансування заходів на охорону праці полягає в тому, що ці витрати, по-перше, не оподатковуються, а по-друге, згідно з наказом Держнаглядохоронпраці від 02.06.99 р. №102 про «Перелік заходів, виконання яких може здійснюватися за рахунок фондів охорони праці», фінансувати можна тільки заходи, подані в переліку цих заходів.

Нагадаємо, що фонд охорони праці підприємства формується за рахунок відрахування 50 % коштів від суми штрафів за порушення норм та правил з охорони праці, які накладають на підприємство органи державного нагляду і спонсорських внесків. Сума максимального штрафу не повинна перевищувати 2 % від фонду заробітної плати працівників підприємства. Отже, фонди охорони праці підприємств злиденні, і їх не вистачає на планові заходи з охорони праці.

 

Звітність підприємств галузі за стан умов праці. Держнаглядохоронпраці України розроблено, узгоджено з відповідними міністерствами і затверджено наказом від 31.03.94 р. №27 «Єдину державну систему показників обліку умов і безпеки праці». Ці показники включені в звіти за формою №1-ПВ «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах за... рік», та формою №1-УБ (відомча) «Звіт про стан умов та безпеки праці за... рік». Звіти подаються на 31 січня наступного після звітного року в державні, обласні, районні, міські органи статистики у вищу керівну організацію або в районну, обласну або міську держадміністрацію (за відсутності керівної); територіальне управління Держнаглядохоронпраці (форма №1-ПВ), а форма №1-УБ ще подається в районну санепідемстанцію.

Студенту бажано ознайомитись із зразками звітів, складених на підприємствах відповідної галузі.

3.1.Б. Чинні в галузі нормативна документація, накази і розпорядження з охорони праці. Всі державні і галузеві нормативні акти, а також нормативні акти, що діють на підприємстві, накази і розпорядження повинні бути погоджені та відповідати існуючому законодавству, а також державним міжгалузевим і галузевим нормативним актам. За останні роки були розроблені й видані збірники державних нормативних актів для багатьох галузей харчової і переробної промисловостей [3 – 15], які містять перелік нормативних документів, що діють в галузі. У додатках до них наведені деякі основні нормативні показники і вимоги, яких слід дотримуватись у процесі проектування, будівництва, монтажу та експлуатації обладнання, будівель та транспортних засобів, застосовуваних у відповідній галузі.

Чинна нормативна документація має бути наявна у відділі охорони праці підприємства (кабінеті охорони праці), а з відповідними нормами і правилами повинні бути ознайомлені всі працівники підприємства під час проведення інструктажів та навчання з питань охорони праці.

Власник (керівник) підприємства або його заступник видає накази і розпорядження з питань охорони праці, що є обов’язковими для виконання всіма працівниками підприємства. Наприклад: наказами затверджується розподіл обов’язків з охорони праці серед працівників підприємства (закріплення відповідальних за стан охорони праці в підрозділах підприємства, за стан безпеки окремих агрегатів, громадських уповноважених на основі рішень трудових колективів та ін.)

Згідно з рекомендаціями Держнаглядохоронпраці України щодо застосування «Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві» (наказ Держнаглядохоронпраці України від 21.12.93 р. №132) на власника покладається обов’язок чіткого визначення порядку вирішення широкого кола питань, спрямованих на створення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і здорових умов праці. Як правило, власник вирішує це завдання шляхом видання наказів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, що діють в межах підприємства, організації, установи. В додатку до «Порядку опрацювання» наведено перелік найменувань нормативних актів підприємства, що можуть бути розроблені на основі типових державних міжгалузевих і галузевих актів і затверджені наказом власника [1, т. 2, с. 97-107). Наприклад, наказом затверджується методика визначення оцінки стану охорони праці в підрозділах, а також термін його перевірки, визначення переможців та їх економічне стимулювання.

Наказами або розпорядженнями визначаються строки проведення навчання з питань охорони праці для інженерно-технічних працівників і склад комісій з приймання іспитів, списки і термін проходження медичних оглядів, списки людей і розмір компенсацій за важкі й не відповідні санітарним нормам умови праці та багато інших питань з охорони праці.

Студент повинен на підприємстві, де він працює або проходить практику (стажування), ознайомитися у відділі охорони праці з нормативною документацією з охорони праці, що стосується галузі й підприємства, а також з наказами і розпорядженнями по підприємству, переліченими вище.

 

3.1.В. Аналіз основних технологічних процесів і обладнання, застосовуваних у галузі з метою виявлення найнебезпечніших і шкідливих чинників для працівників. Такий аналіз легко зробити для підприємства, де чітко і обгрунтовано визначають державну систему показників обліку стану умов і безпеки праці, які входять до переліку обов’язкових річних державних звітів за формами №1-УБ та №1-ПВ, затвердженими наказом Держнаглядохоронпраці України від 31.03.94 р. №27.

У звіті в розділі «Стан умов праці», крім інших показників, наводяться відомості про кількість працівників (всього; у тому числі робітників, жінок, неповнолітніх), які працюють в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам: за шумом (інфразвуком, ультразвуком) і вібрацією; неіонізувальними випромінюваннями; іонізувальними випромінюваннями; підвищеними (порівняно з ГДК) концентраціями пилу, газів, біологічних факторів; факторами мікроклімату; нормами освітлення; нормами важкості праці; норм напруженості праці та кількість робітників, що працюють на роботах, заборонених чинними нормативними актами про охорону праці.

У розділі звіту «Стан безпеки праці» наводяться відомості про наявність машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, що не відповідають нормативним актам про охорону праці, кількість технологічних процесів, що не відповідають вимогам нормативних актів та ін.

Ці звіти повинні базуватися на конкретних порівняннях фактичних показників стану умов і безпеки праці з нормативними показниками, зафіксованими в санітарному паспорті робочого місця або санітарних нормах для відповідної професіональної діяльності. Знайомство з актами замірювань фактичних показників (які роблять працівники санітарно-епідеологічної станції, або іншої лабораторії, що має ліцензію на виконання таких робіт) можна безпомилково виявити обладнання і технологічний процес, що створюють найбільшу небезпеку для здоров’я працівників. Якщо такі матеріали відсутні (або недоступні студенту з об’єктивних або суб’єктивних причин), то визначити технологічні процеси і обладнання, що створюють небезпечні шкідливі чинники для працівників можна проаналізувавши наявність небезпечних і шкідливих факторів, що виникають під час роботи обладнання, об’єднаного в технологічну схему. Для цього треба визначити цех, дільницю, або відділення підприємства з найнесприятливішими умовами праці, зробити план цього цеху (дільниці, відділення) на аркуші паперу у масштабі 1:50; 1:100; 1:200 і нанести на плані у спрощеному вигляді технологічне обладнання.

Приклад. На рисунку подано технологічну схему розливу рідин в скляні пляшки. Такі схеми характерні для цехів лікеро-горілчаної, виноробної, молочної, пивоварної, безалкогольної та деяких інших галузей харчової промисловості, де рідини розфасовуються в скляний посуд.

Для зручності наявним у цеху шкідливим і небезпечним чинникам присвоїмо символи: Ш – шум, В – вібрація, Вл – вологовиділення, Т – тепловиділення, Г - газо та паровиділення в повітря робочої зони шкідливих речовин, Мт – механічні травми, Е - електронебезпека.

На технологічній схемі позначена дія перелічених чинників, що виникають під час роботи обладнання. Так, машина для виймання пляшок із ящиків у роботі створює шум, що випромінюється в приміщення цеху, і загальну вібрацію, що передається через фундамент підлозі.

Механічні травми можуть статися у разі недотримання правил техніки безпеки, перебою в роботі машини, через дефекти ящиків, руйнування пляшки в процесі її витарки, неспрацювання фіксаторів ящика та інших недоладностей, які треба оперативно усувати.

Для пляшкомийної машини характерними шкідливими чинниками є: тепловипромінювання, газовиділення, випаровування лужного розчину та води, шум від переміщення пляшок на завантажувальному столі та їх вивантаження після миття, шум та вібрація під час переміщення ланцюга-носія касет для пляшок.

Механічні травми можуть статися у разі невмілого видалення або коригування руху пляшок, які неправильно зорієнтовані на завантажувальному столі машини у процесі завантаження або мають дефекти (розбиті, тріснуті та ін.), а також під час чищення машини від склоболю з мийних ванн.

Електронебезпека наявна за недостатньої надійності ізоляції струмоведучих мереж (живлення електродвигунів приводу, освітлення приладів, робота автоматики). Хоч машина живиться малою напругою (до ~ 42 В) і повинна мати подвійну ізоляцію струмоведучих елементів електричної мережі і надійне заземлення та автоматичне відключення, все-таки наявність розчину лугу та пари робить її об’єктом особливо небезпечним щодо ураження людини електричним струмом.

Для іншого обладнання небезпечні та шкідливі чинники позначені на рис.

Користуючись запропонованою методикою, можна визначити шкідливі й небезпечні чинники, що впливають на роботу будь-якого технологічного обладнання.

 

. 3.1.Г. Стан травматизму і професійних захворювань в галузі. Рівень травматизму і профзахворювань на підприємствах залежить від рівня організації охорони праці та пожежної безпеки, а також стану трудової дисципліни. Значну роль у питаннях створення здорових і безпечних умов праці відіграє наявність коштів на підприємстві, призначених для охорони праці і професіоналізму працівників.

Розслідування травматизму, аварій і професійних захворювань на підприємствах, в установах і організаціях України проводиться згідно з «Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професіональних захворювань і аварій на підприємстві в установах і організаціях» (ДНАОП 0.00-4.03 – 98). Щорічна звітність організацій про нещасні випадки і професійні захворювання перед державними органами статистики та іншими державними керівними установами здійснюється за формою 7-тнв. Ознайомлення з такими звітами за кілька років дає можливість проаналізувати і оцінити стан безпеки на підприємстві галузі.

З 1 квітня 2001 р. в Україні діє закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. №1105-ХIV, згідно з яким всі підприємства відраховують страхові внески у Фонд соціального страхування. Розмір страхових внесків залежить від встановленого для підприємства класу професійного ризику (всього класів – 20). Професійний ризик і сума страхових внесків зростають з підвищенням класу професійного ризику. Для І класу страхові внески становлять 0,84 % від фактичних затрат на оплату праці найманих працівників (без цивільно-правових договорів), а з урахуванням пільг може становити лише 0,2 %. Найбільші страхові внески (XX клас) становить 13,8 %. Підприємства, де сталися нещасні випадки, переводяться у вищий клас ризику рішенням відповідного керівного страхового Фонду соціального страхування і відповідно, сплачують більші страхові внески. Пільги зі страхових внесків скасовуються, якщо підприємство штрафується за порушення правил охорони праці. Контроль за станом травматизму і за відрахуванням коштів здійснюють страхові експерти Фонду.

Страхові виплати потерпілим виплачує Фонд соціального страхування, а не підприємство (як раніше), проте великі страхові внески погіршують матеріальне становище підприємства і змушують його дбати про охорону праці для отримання пільг і нижчого класу ризику.

Студент під час практики повинен ознайомитися на підприємстві, де працює або проходить практику, зі звітом за формою 7-тнв і актами розслідування нещасних випадків (Н- 1), а також з матеріалами, що встановлюють клас професійного ризику підприємства, розміром страхових внесків і пільгами, що їх надає підприємству Фонд соціального страхування.

Оцінити стан безпеки на підприємствах можна за кількісними і якісними показниками (коефіцієнтами): К_ч – частоти травматизму, К_в – важкості травматизму та К_з – мінімальних матеріальних збитків [2, с. 62–63].

Підрахунок цих показників за кілька останніх років (3-4) дає змогу простежити їх динаміку і оцінити зміни в стані безпеки на підприємстві, а також порівняти кілька підприємств галузі за організацією стану безпеки.

Студент повинен підрахувати (згідно з річними звітами підприємства за формою 7-тнв) показники К_ч, К_в, К_з і дати оцінку стану безпеки на підприємстві, де він працює або проходить практику.

4.2 Тема 2. Вимоги до території харчових і переробних підприємств, будівель, споруд та виробничих приміщень.

З цієї теми розглядаються такі питання: територія підприємства. Виробничі і складські будівлі. Санітарно-побутові приміщення.

4.2.1. Загальні вимоги до території підприємств. Викладені в праці [2], с. 87-93, а особливі вимоги відповідно галузі у джерелах [3-15].

Виробничі й складські будівлі повинні задовольняти вимогам СН245 – 71, СНиП 2.01.02 – 85, СНиП 2.09.02 – 85, СНиП 2.10.05 – 85, СНиП 2.09.04 – 87, [2 с. 93-96], а також галузевим нормам [3-15].

4.2.2. Санітарно-побутові приміщення. Нормуються відповідно до СНиП ІІ – МЗ – 68 і СН245 – 71 [2 с. 96-103], і залежать від групи виробничих процесів (за санітарною класифікацією) і кількості працівників у зміні, які користуються цими приміщеннями. Санітарна класифікація виробничого процесу і норми на побутові приміщення наводяться в додатках до галузевих нормативних актів з охорони праці [3-15].

Студент під час практики повинен ознайомитись з відповідними ДНАОП для своєї галузі та визначити які саме складські, загальні й спеціальні побутові приміщення обов’язково мають бути наявні на відповідних підприємствах галузі.

4.2.3. Нормування виробничого освітлення. Виробниче освітлення нормується за мінімальною нормою освітленості для кожного робочого місця (кожної робочої професії) відповідно до галузевих норм [3-15], наведених у санітарному паспорті робочого місця. Освітленість робочого місця має періодично контролюватися і за потреби доводитися до нормованого значення відповідними заходами.

Теоретичні питання, методика визначення, фактичні значення, величина природного і штучного освітлення робочого місця (робочої зони) та розрахунки освітлення наведені у практикумі [16, с. 29-49] та підручнику [2, с. 159-179].

Студенти повинні ознайомитися з галузевими нормами освітленості основних робочих місць для підприємств відповідної галузі та вміти розраховувати природне і штучне освітлення для приміщень підприємств галузі.

4.2.4. Нормування шкідливих і небезпечних чинників на виробництві. Для людей, що працюють на виробництві, незалежно від роду їх діяльності, повинні бути створені умови виробничого середовища, які б не завдавали шкоди їх здоров’ю і були безпечними для людини. Ризики отруїтися, отримати наднормативну (шкідливу) дозу будь-якого опромінення або завдати іншої шкоди здоров’ю мають бути зведені до мінімуму або виключені зовсім.

Згідно із санітарними вимогами для кожного робочого місця нормуються:

1) повітря робочої зони:

а) мікроклімат;

б) загазованість;

в) запиленість;

2) шум;

3) вібрація;

4) Освітленість;

5) випромінювання (іонізуючі, радіаційні, лазерні, магнітні, інфразвукові, ультразвукові та ін., що негативно виливають на організм людини);

6) Забезпечення санітарно-побутовими приміщеннями.

Вібрація.

Вібрація буває локальна і загальна. Машини, що не потребують постійного ручного керування, або безпосереднього контакту з людиною, як у наведеному прикладі з обладнанням цеху розливу, створюють загальну технологічну вібрацію, що передається на фундамент, або на підлогу, а через підлогу діє на людину. Норми загальної технологічної вібрації наведені в ГОСТ 12.1.012-90 і в [16 с. 120, табл.11.3] (табл. 3).

 

Норми допустимої загальної технологічної вібрації.

Таблиця 4

Середньогеометричні частоти, Гц	Граничні значення нормованого параметра
За віброприскоренням, м/с^2	За віброшвидкостю
м/с×10^-2	дБ
в 1/3 октави	в 1/1 октави	в 1/3 октави	в 1/1 октави	в 1/1 октави
Z,Х,Y	Z,Х,Y	Z,Х,Y	Z,Х,Y	Z,Х,Y
1,6 2,0 2,5	0,09 0,08 0,071	0,14	0,90 0,64 0,46	1,30
3,15 4,0 5,0	0,063 0,056 0,056	0,10	0,32 0,23 0,18	0,45
6,3	0,056		0,14	0,22
8,0	0,056	0,11	0,12
10,0	0,071		0,12
12,5	0,090		0,12	0,20
16,0	0,112	0,2	0,12
20,0	0,140		0,12
25,0	0,18		0,12	0,20
31,5	0,22	0,40	0,12
40,0	0,285		0,12
50,0	0,355		0,12	0,20
63,0	0,445	0,80	0,12
80,0	0,56		0,12

 

Норми допустимих значень вібрації наведені в працях: для загальної транспортної [13, с. 118, табл. 11.1], транспортно-технологічної - [16 с. 119, табл. 11.2] локальної - [16 с. 121, табл. 11.4]. Поняття про класифікацію вібрацій можна знайти в [2 с. 190], а більш детально про вібрації наведено в [16 с. 110 - 121].

 

5.4. Освітленість робочих місць здійснюється природним світлом – в світлі години доби і штучним - у темні. Норми штучної освітленості робочих місць (робочих поверхонь) для відповідних професій наведені в галузевих нормах [3 - 15]. Відповідно до вибраного для прикладу цеху розливу рідин (див. рисунок) знаходимо норми штучного освітлення робочих місць для зорової роботи середньої точності [4 с. 222 дод. 3] (табл. 5).

Норми штучного освітлення.

Таблиця 5.

№ п/п	Найменування професії	Характеристика зорової роботи	Розряд зорової роботи	Підрозряд зорової роботи	Освітленість, лк
					Комбіноване освітлення, газорозрядні лампи     Лампи розжарюва-ння	Загальне освітлення, газорозрядні лампи     Лампи розжарюва-ння
1.	Машиніст мийних машин	Середньої точності	IV	б		200/150
2.	Машиніст розфасувально-пакувальних машин	Середньої точності	IV	б		200/150
3.	Контролер харчової продукції	Середньої точності	IV+1	в		300/200

 

 

Випромінювання.

У нашому прикладі для цеху розливу наявні тільки теплові випромінювання, враховані у нормуванні мікроклімату (див. підрозділ 2.2.4., пункт «Повітря робочої зони»).

 

Таблиця 6.

№	Професія	Шкідливість у повітрі робочої зони	Група виробничих процесів за СНиП 2.09.04 – 87	Санітарна характеристика робочого процесу	Санітарно побутові приміщення
		Вид	Клас небезпеки	ГДК мг/м^3			Розрахун- кова кількість, чол.	Тип гардеробнихчис- ло відділень ша- фи на одну особу	Спе- ціальні побутові при- міщення і обладнання
							На одну душову сітку	На один кран
	Машиніст мийних машин	Волога, пара лугу	II	0,5	2 в	Процеси, пов’язані з вологою, що спричиняє намокання одягу			Роз- дільні, одне відділен- ня	Су- шін- ня спецодягу
	Машніст розфасувально-пакуваль- них машин	Волога			2 в	Те саме			те саме	те саме
.3	Контро- лер харчової продукції	Волога			1 а	Забруднення рук речовина-ми ІV-го класу небезпеки			Загальні 2 відділення	те саме

 

Виходячи з нормативних даних для цеху розливу, де працює в одну зміну дев’ять осіб, потрібно передбачити: окремі чоловічі й жіночі гардеробні з індивідуальними шафами (на два відділення кожна) з числом шаф: 8 – для жінок і 10 для чоловіків (виходячи з двозмінної роботи цеху). До гардеробних мають примикати душові з двома душовими відділеннями кожна. У гардеробних мають бути встановлені по одному умивальнику. При цеху повинна бути сушарка для робочого одягу (можна - одна на кілька цехів). Вбиральня може бути одна для жінок і чоловіків, але з тамбуром, що закривається, та умивальником.

 

Електробезпека.

Для забезпечення захисту працівників від дії електричного струму слід застосовувати засоби та способи захисту, передбачені «Правилами улаштування електроустановок» (ПУЕ) та «Правилами техніки безпеки електроустаткування споживачів» [17; 18].

Згідно з ПУЕ всі виробничі приміщення поділяються залежно від небезпеки ураження людини електричним струмом на такі категорії:

І - без підвищеної небезпеки;

ІІ - з підвищеною небезпекою;

ІІІ - особливонебезпечні.

Розглядаючи приміщення цеху розливу, можна визначити, що зона де встановлене обладнання (машина для виймання пляшок з ящиків, світловий екран бракеражу чистих пляшок, автомат розливу та укупорювання пляшок, стіл-накопичувач, етикетувальна машина, машина для затарювання наповнених пляшок в ящики) та зона ящичних транспортерів належать згідно з класифікації ПУЕ до зон підвищеної небезпеки (фактор небезпеки – можливість одночасного доторкання до заземлених конструкцій і до конструкцій, що працюють під напругою, в разі пошкодження ізоляції, або не професійних дій працівника). Зона, де встановлена пляшкомийна машина належить до особливонебезпечних.

Засоби електрозахисту:

1) заземлення всіх металевих неструмоведучих конструкцій електричного обладнання (для приміщень з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних обов’язкове заземлення всіх неструмоведучих елементів електрообладнання);

2) живлення електродвигунів пляшкомийної машини малою напругою (до 42 В змінного струму) та подвійна ізоляція кабелів її живлення. Живлення системи автоматизації, світильників підсвічування шкал приладів контролю і керування пляшкомийної машини й оглядових світильників на пляшкомийні машини малою напругою (до 12 В);

3) застосування системи захисного відключення електричного струму живлення у разі замикання на корпус електродвигунів приводу машини, або їх перевантаження;

4) усі інші машини цеху розливу, що живляться змінною напругою 220/380 В обладнуються заземленням і аварійним відключенням;

5) електричне освітлення здійснюється струмом напругою 127/220 В за обов’язкового встановлення світильників загального освітлення на висоті не нижче 5 м;

6) всі електричні щити живлення мають бути закриті захисними коробками. Під щитами покладені діелектричні ковдри (або підставки);

7 7) приміщення цеху обладнується знаками безпеки;

8) ремонт та профілактика машини здійснюється тільки за відімкненого електричного живлення.

 

Пожежна безпека

І. До переліку заходів, що забезпечують пожежну безпеку входять:

1) визначення категорії приміщення за вибухо-пожежонебезпекою (А, Б, В, Г, Д) згідно з нормами технологічного проектування ОНТП-24-86;

2) визначення ступеня вогнестійкості будівельної конструкції (будівлі) згідно зі СНиП 2.01.02-85 (І, ІІ, ІІІ, ІІІа, ІV, IVa, V);

3) визначення класу приміщення та зони вибухопожежної небезпеки згідно з ПУЕ (зони класу П-І; П-ІІ; П-ІІІ; В-І; В-Іа; В-Іб; В-Іг; В-ІІ; В-ІІа);

4) забезпечення приміщень автоматичними пожежогасінням та автоматичною сигналізацією;

5) забезпечення приміщення первинними засобами пожежогасіння згідно зі стандартом ISO № 3941 – 77;

6) розрахунок запасу води на пожежегасіння будівлі, де розташоване приміщення виробництва;

7) шляхи евакуації людей у разі пожежі.

Розглянемо заходи пожежної безпеки для цеху розливу рідин у скляні пляшки (див. рис.): що перелічені вище.

1. Цехи з розливу належать за вибухопожежонебезпекою до категорії: пива, води – Д; горілки, лікерів – А; молока, соків, морсів – Д; вина, коньяку, бренді – А; одеколонів, парфумів, розчинників жирів, лаків, фарб – А. [4;5, дод. 4].

2. Ступінь вогнестійкості будівлі для промислових б