Розділ 2. Види корисних копалин та їх поширення в південній америці

Корисні копалини (загальні відомості)

Систематичне геологічне вивчення території Південної Америки, що почалося після 2-ої світової війни, дозволило виявити значні, запаси руд заліза, молібдену, міді, сурми, олова, берилію, бокситів (див. таблицю. 1), також срібла та ін. Менш багата Південна Америка нафтою, вугіллям і природним газом, хоча мають* перспективи відкриття нових родовищ.

Південна Америка займає 1-е місце за запасами заізної руд, руд міді, берилію, літію, ніобію, кристалічного графіту, 2-е місце за запасами руд титану, молібдену (після Півн. Америки), сурми, олова (після Азії), бокситів, танталу, апатитів (після Африки), 3-є місце за запасами марганцевих руд, золота, фосфоритів.

 

Табл.1 Загальні запаси важливих корисних копалин¹, млн. т

 

 

Корисні копалини	Роки
Нафта ²			4181,1
Природний газ³, млрд. м³
вугілля
Уранові руди,тис. т	11,0	10,1	39,5
Залізні руди
Марганцеві руди
Хромові руди			10.0
Титан	4,3	9,0	10.0
Нікель	2,6	6,53	10,5
Кобальт, тис. т
Вольфрам (№0}), тис. т...................
Молібден	0,15	1.0	3,9
Боксити
Мідь		88,8	177,9
Свинець	4,3	13,7	11,2
Цинк	7,2	21,1	21,6
Олово	0,5	1,23	1,8
Сурма, тис. т
Ртуть, тис. т			25,3
Берилій (ВеО), тис. т			…
Літій (У20).	1,0	3,1	…
Ніобій	2,2	10,	…
Тантал (Та305), тис. т	2.0	11,0	…
Борні руди			…
Барит	…	18,3	12,2
Флюорит	6,5	21,3	45,0
Сєра
Фосфати
Графіт		30,7	30,9

 

¹Без Куби, ² Достовірні запаси. ³ Достовірні і вірогідні

Джерела: Быховер Н. А., Розподіл світових ресурсів мінеральної сировини по епохах рудообра-зования. М., 1963; Мінеральні ресурси капіталістичних країн, М., 1964; Мінеральні ресурси промислово розвинених капіталістичних країн, що розвиваються, М., 1971, 1972, 1978.

Горючі корисні копалини.

Нафта і природний газ. В межах Південної Америки виділяється декілька великих структурних зон і областей, з якими пов'язана промислова нафтогазоносність. До них від­носяться: внутрішньоплатформені області опускання (басейни Средньоамазоиский в Бразилії, Сан-Хорхе в Аргентині та ін.); крайові западини платформ, прими­каючі до гірського обрамлення Анд (басейни Крічі­нокскі у Венесуелі, Тринідаді і Тобаго, Верхньоама­зонский в Еквадорі, Перу, Колумбії і Бразилії, Центральнопередандійский в Аргентині і Болівії та ін.); міжгірські западини (басейни Маракайбський у Венесуелі і Колумбії, Альтиплано в Аргентині, Чилі, Болівії і Перу та ін.); прогини в зоні зчленування складчастих споруд з Колумбійською глибоководною котлови­ною Карибського моря (басейн Нижньомагдаленський в Колумбії); області зчленування континентальних платформ із западиною Атлантичного океану (басейни Маражо - Баррейріньяс, Сержипі - Алагоас та ін. в Бра­зилії) і з глибоководними улоговинами Тихого океану (басейни Гуаякіль - Прогресо в Перу і Еквадорі, Притихоокеанський в Перу і Лебу – Арауко в Чилі); предгірні прогини, що простягаються в південній частині Анд (басейни Мендоса в Аргентині, Магелан в Арген­тині і Чилі та ін.); грабен-синклінорій долини р. Каука в Колумбії та ін.

У межах Південної Америки і прилеглих акваторій відомий 51 нафтогазоносний басейн. Загальна їх площа 8,1 млн. км², в т. ч. 2 млн. км² акваторій. Пром. нафтогазоносність встановлена в 28 басейнах, видобуток нафти і газу ведеться в 25 з них. Переважна частина запасів нафти і газу сконцентрована в двох басейнах: Маракайбському (44% нафти і 34% газу) і Орінокському (36% нафти і 32% газу). Продуктивні горизонти цих басейнів пов'язані з відкладами кайнозою і крейди. Основні розвідані запаси вуглеводнів сконцентровані в інтервалі глибини 1-3 км (70% запасів нафти і 80% запасів газу). Серед країн континенту розвіданими запасами нафти і газу володіють Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Перу, Сурінам, Чилі і Еквадор. Найбільш значні запаси вуглеводнів є у Венесуелі, Аргентині, Бразилії, Колумбії. На кінець ХХ ст. у Півд. Америці виявлено понад 1400 нафт. (140 морських) і понад 250 газових (40 морських) родов. Серед них унікальні за запасами (понад 1 млрд. т) родов. нафти Венесуели - Бачакеро, Лагунільяс, Тіа-Хуана (зона Болівар), гігантське скупчення важких нафт – “Пояс Оріноко" (запаси 4,2 млрд. т), Ламар і Лама, що мають запаси понад 300 млн. т, а також унікальні за запасами нафти глибоководні родовища Бразилії - Марлін (500 млн. т нафти і 100 млрд. м³ газу) і Альбакора (342 млн. т нафти і 150 млрд. м³ газу).

Найбільший по продуктивності нафтогазонос­ний басейн Південної Америки - Маракайбський, другий за значенням, - Орінокський. До "Поясу Оріноко", який входить в Орінокський басейн, приурочені родовища важкої нафти (запаси значні), які доки не розробляються. До великих відноситься і слабо розвіданий Верхньоамазонський нафтогазоносний басейн. Центральнопредандійський басейн, в западині Гран-Чако (потужність осадових відкладень до 1100 м) - найбільший по площі (890 тис. км2), але запаси нафти в ньому невеликі (родовища Камірі, Кампо-Дуран, Каймансіто та ін.). Існує також група басейнів, продуктивність яких менш значна, але в умовах бідності регіону палив­ними ресурсами вони грають істотну, роль для своїх країн (Сан-Хорхе в Аргентині, Сержипи - Алагоас в Бразилії та ін.). Розвідані запаси нафти і природного газу Південної Америки складають відповідно 5,7% і 6,0% загальних запасів капиталистич. країн.

Вугілля. Найбільшого розвитку в Південній Америці вугленагромадження досягло в мезозої. Найбільш значні родовища вугілля приурочені до відкладень верхньої крейди і палеогену Колумбії (басейн Когуа-Самака та ін.), Аргентини (басейн Ріо-Турбьо), Чилі (родовище Лота) і Венесуели (басейн Нарікуаль та ін.). Загальні запаси вугілля в Північній Америці невеликі; на долю бурого вугілля доводиться 2 млрд. т (ок. 6% усіх запасів). Переважає кам’яне вугілля середньої міри метаморфізму. Загальні запаси вугілля всіх типів в країнах Південної Америки на 1998 р. оцінюються близько 71,5 млрд. т (в т.ч. кам’яного вуг. бл. 75%). Розвідані запаси становлять 22,8 млрд. т. У порівнянні з іншими материками це досить мало. За даними Statistical Review of World Energy запаси кам’яного вугілля Південної Америки на 2000 р. складають тільки 1% світових. Найбільш великими загальними запасами володіють Бразилія і Колумбія, за ними з відривом ідуть Венесуела та Чилі. Вугленосність пов'язана з відкладами широкого вікового діапазону – від девонських до четвертинних. Головне промислове значення мають вугільні пласти пермі (Бразилія), крейди (Колумбія, Перу) і палеогену-неогену (Колумбія, Венесуела, Чилі, Аргентина). Вугленосні відклади пермі поширені переважно у чохлі Південно-Американської платформи, а мезозойсько-кайнозойські - у складчастому поясі Анд. Найбільше промислове значення мають кам’яновугільні басейни Ріу-Гранді-ду-Сул, Санта-Катаріна (Бразилія), Богота, Бояка (Колумбія), Сулія (Венесуела), Консепсьон, Магельянес (Чилі) і родовища Серрехон (Колумбія) та Ріо-Турбьо (Аргентина). Буровугільні басейни (Болівія, Бразилія) освоєні слабо. Вугілля середньо- і високозольне, в основному енергетичне.

2.3. Металеві корисні копалини.

Руди чорних металів. Підтверджені запаси залізних руд становлять 16,2 млрд. т(1998). Близько 70% запасів континенту зосереджено в Бразилії, далі йдуть Венесуела, Перу, Чилі; на частку Болівії, Колумбії, Парагваю, Аргентини і Уругваю припадає бл. 4%. Основна частина запасів пов'язана з родовищами залізистих кварцитів, представлених пластовими і лінзовими тілами магнетит-гематитових руд (Fe 45-67%) в протоплатформних западинах Бразильської платформи. Серед найбільших виділяються басейни і родов.: Мінас-Жерайс, Морру-ду-Урукун, Серра-ду-Каражас, Сан-Ісідро, Серра-Болівар, Серра-Гранде. Відомі також скарнові родов.(Fe 60%) магнетит-гематитових руд (Маркона) і осадові (Fe 35-55%) гьотит-сидеритових руд (Пас-дель-Ріо).

Залізні руди. Осн. запаси залізних руд в Південній Америці пов'язані з так званими ітабіритами в Бразилії (місце­народження Ітабіра, Ітабіриту), Болівії (родовище Мутун) і Венесуелі (родовища Серро-Болівар, Эль-Пао). Найбільшу площу (більше 7000 км²) вони займають в центральній частині штату Мінас-Жерайс, де відомі більше 100 родовищ. Частина запасів залізних руд також пов'язана з молодшими оса­довими родовищами Аргентини і Колумбії, контактово-метасоматичними родовищами Перу (Маркіна). На долю Південної Америки доводиться 35,4% загальних запасів залізних руд в світі. Вони зосереджені в основ­ном в Бразилії. Більшість руд високосортні, вміст заліза більше 60%, домішки сірки і фос­фору незначні.

Марганцеві руди. Родовища мариганцевих руд в Південній Америці пов'язані переважно з древ­німи докембрійськими породами Південно-Американ­ської платформи. Утворення їх, мабуть, про­ходило в процесі вилуговування заліза і крем­незема з марганцевистих ітабіритів з супутним частковим перерозподілом марганцю. Невеликі марганцеві родовища Чилі пов'язані, ймовірно, з осадовими і вулканогенними утвореннями крейдо­вого віку у відрогах Кордільєрів. Загальні запаси марганцевих руд Північної Америки складають 3,8% світових запасів, велика їх частина (біля 60%) зосереджена в Бразилії (родовища Серра-ду-Навіу, Морру-ду-Урукун та ін.) і Болівії (родовище Мутун).Запаси марганцевих руд, складають 281 млн. т (1998), і зосереджені в основному (64%) в родовищах Бразилії та Болівії (32%), інші – в Чилі, Перу, Венесуелі, Аргентині, Колумбії. Найважливіше промислове значення мають родовища оксидних оолітових залізо-марганцевих руд (Mn 40-50%), представлені пластовими і лінзовими покладами (Морру-ду-Урукун, Ігарапе-Асу, Бурітірама, Мутун). Важливі також родов. марганцевих шляп (Mn 39-53%), що залягають на докембрійських породах (Серра-ду-Навіу, Морру-да-Міна).

Запаси титанових руд (в перерахунку на ТО2), складають 90 млн. т в рутилі і 2,3 млн. т в ільменіті, локалізуються в Бразилії (дані на 90-і роки ХХ ст.). Ресурси титану виявлені в корінних ільменіт-титаномагнетитових рудах із вмістом ТО2 18,5% (Кампу-Алегрі-ді-Лурдіс), в комплексних анатаз-перовськіт-рутилових рудах в карбонатитах, що містять ТіО₂ 20-23,5%, Pb, Nb, TR (Салітрі, 35 млн. т ТіО₂; Тапіра, 40 млн. т ТіО₂; Каталан, 11 млн. т ТО2), а також в розсипах (Матарака). Високим вмістом ТіО₂ (40%) характеризуються деякі бокситові родов. Бразилії. Виявлені ресурси діоксиду титану в корінних і розсипних родов. Бразилії, Венесуели, Уругваю, Аргентини і Еквадору оцінюються в 310 млн. т

Хромові руди. Усі відомі в Південній Аме­рицці промислові запаси хромітів зосереджені в Брази­лії. Руди пов'язані з перидотитами і серпентинитами, їх запаси складають біля 0,6% запасів всіх країн світу (родовища Педрас-Прстас, Каскабу-льюс та ін.).Запаси хромових руд (20 млн.т, 1998) зосереджені в Бразилії, зокрема в стратиформному родов. Кампу-Формозу (сер. вміст Cr2O3 21%). Ресурси континенту – 108 млн.т. хромової руди знаходяться у Бразилії (70 млн.т.) та Венесуелі (38 млн.т).

Нікелеві руди. Нікелева мінералізація дуже різноманітна. Вона представлена силікатними гарниеритовыми рудами, розвиненими в серпентинизи-рованных перидотитах Бразилії (родовище Ни-келандия) і в зоні вивітрювання ультраосновных порід Куби і Венесуели (родовище Лома-де-Ерро). Велика частина запасів нікелевих руд доводиться на Кубу, інші запаси складають 11 % запасів капитали­стичних країн. Загальні запаси нікелевих руд (в перерахунку на метал) 5,2 млн. т, в т. ч. підтверджені 2,3 млн. т (1998). 61,5% заг. запасів континенту зосереджено в Бразилії, інші - в Колумбії (22%) і Венесуелі (16,5%). Запаси нікелю укладені в латеритних нікель-кобальтових родовищах кір вивітрювання ультраосновних порід, найбільші з яких: Серро-Матосо, Вермелью, Лома-де-Ерро, Нікеландія, Барру-Алту, Сан-та-Крус.

Кобальтові руди. Руди кобальту самостійних родовищ в Південій Америці не утворюють, а при­сутні в нікелевих родовищах і представлені тими ж мінеральними асоціаціями. Загальні запаси їх складають 6,0% запасів країн Південної Америки, в основному вони зосереджені в Колумбії, Венесуелі і Бразилії. Загальні запаси кобальту в латеритних рудах (Со 0,03-0,05%) Колумбії і Бразилії становлять 50 тис. т, в т. ч. підтверджені 24 тис. т (1998).

Вольфрамові руди. Біля 80% родовищ вольфраму в Південній Америці приурочено до оловорудного поясу, яка охоплює складчасту зону Східних і Центральних Кордільєрів Перу, Болівії і Аргентини. Переважають родовища жильного кварц-вольфрамового і кварц-вольфрамо-каситеритового типу (Пасто-Буэно в Перу, Чико-те, Чохлья, Больса-негра в Болівії, Лос-Кондорес в Аргентині та ін.). У Брази­лії, в межах Бразильського щита, переважають скарнові шеелітові родовища (Марю, Квіксаба, Боніту та ін.), зустрічаються також пегматитові, кварц-шеелітові жильні родовища вольфраму і розсипу, що мають другорядне значення. Загальні запаси вольфраму в Південній Америці складають 10,5% усіх запасів. Основні ресурси зосереджені в Перу, Болівії і Бразилії. Запаси вольфрамових руд (в перерахунку на WO₃) становлять 174 тис. т, в т.ч. підтверджені 116 тис. т. (1998). Найбільшими запасами володіють Болівія (57% загальних запасів континенту), Перу (21,8%), менш значними Бразилія і Аргентина. Понад 80% запасів укладено в жильних кварц-вольфрамітових (W, W-Sn, Sb-W-Sn) родовищ Болівії.

Молібденові руди. Південна Америка володіє значними розвіданими запасами молибдену. Руди мають комплексний характер і пов'язані з родовищами міді (Чукікамата, Ель-Теньєнте і Ель-Абра в Чилі, Токепала і Куахоне в Перу, Пачон в Аргентині та ін.).Загальні запаси молібденових руд (в перерахунку на метал) становлять 4,5 млн. т (32% загальних світових запасів без Росії), в т.ч. підтверджені 3,2 млн. т (1998). Переважаюча частина запасів (60%) зосереджена в Чилі, інші в Перу, Колумбії, Аргентині, Бразилії, Еквадорі. Основні родовища представлені молібден-мідно-порфіровим типом, в рудах яких вміст Мо становить 0,014-0,03%.

Боксити. У Південній Америці є одна зона поширення бокситів. Ця зона (72% запа­сів) займає частину Гвіанського і Бразильського щитів і проходить через Гайану, Сурінам, Гвіану і північно-східну частину Бразилії. Руди утворилися в новому періоді в результаті поверхневого химичного вивітрювання древніх метаморфичних і магматичних комплексів в типових платформенних умовах. Найбільш значними, родовищами першої зони є Тромбетас в Бразилії, Мунго в Сурінамі і Макензі в Гайяні. Розподіл їх по країнах показаний в таблиці 2. Загальні запаси бокситів становлять 11,7 млрд. т, в т.ч. підтверджені 5,8 млрд. т (1998). Осн. к-ть підтверджених запасів континенту укладена в надрах Бразилії (67,2%), далі йдуть:, Гайана (12%), Сурінам (9,9%), Венесуела (5,5%), а також Колумбія і франц. Гвіана. Основна частина запасів пов'язана з родов. латеритного типу.

 

Табл. 2. Загальні запаси бокситів

Бразилія
Сурінам

 

 

Мідні руди. Осн. частина родовищ вхо­дит до складу так званого міденосного поясу Південної Америки, в межах якого утворилися найбільші у світі родовища міднопорфірових руд, пов'язані з батолітами і штоками інтрузивних порфірів (Чукікамата, Ель-Тенъєнте, Ель-Сальвадор, Ель-Лора, Лос-Пеламбрес, Андакольо в Чилі, Пачон в Аргентині. Токепала, Куахоне, Кельявеко, Мічікільяй в Перу). У кінці 60-х початок 70-х рр. були розвідані великі родовища міднопорфірових руд також в Панамі (Серро-Колорадо, Серро-Петакилья та ін.), в Колум­бії (родовища Пантанос, Пегадорсито та ін.), Еквадорі (родовище Чауча). У Лат. Америці є та ін. генетич. типи родовищ міді, але практич. значення їх невелике. Загальні запаси мідних руд в Лат. Америці значні і складають ок. 37,5% запасів капиталистич. країн. Осн. приріст запасів доводиться на сірок.70-х рр. (див. таблицю. 3).

 

Табл. 3. Загальні запаси міді, млн.т

Чилі			94,0
Перу...	... 12		29,8

 

Джерела; Быховер Н. А., Распреде­ление світових ресур­сов мінеральної сировини ло епохам рудоофакл!;!-ния, М. 1963: Минераль­ные ресурси капитали­стических країн, М., 1964; Мінеральні ре­сурсы иромышленно раз­витих капіталістичних країн, що розвиваються, М., 1971. 1972, 1978.

Загальні запаси мідних руд (в перерахунку на метал) становлять бл. 300 млн. т (бл.32,2% світових), в т.ч. підтверджені 232,5 млн. т (1998). Найбільші запаси мають Чилі (70%) і Перу (15%). Значні запаси зосереджені в Бразилії, Аргентині, Колумбії. Менш поширені стратиформні родов. (Салобу, Жагуарарі, Кураса), а також колчеданно-поліметалічні родов. в Чилі, Перу і інш. країнах.

Свинцево-цинкові руди. Одна з на­иболее потужних зон поліметалічного зруденіння завдовжки біля 850 км приурочена до периферії вузького поясу мезо­зойских прогинів центрального Перу, що відрізняються широ­ким розвитком вулканогенних утворень і інтру­зивних тіл. Руди характеризуються великим різноманіттям складу і форм рудних тіл. Виділяються два генетичних типи: колчеданно-поліметалічні (родовище Серро-де-Паско), жильні і штокверкові поліметалічні (родовища Морокоча, Касапалька та ін.). На продовженні рудного поясу Перу знаходяться численні, але невеликі по розмірах поліметалічні родовища Болівії (Матільда, Уанчака та ін.). Великі поліметалічні родовища типу заміщення в карбонатних породах утворилися в результаті впровадження ранньопалеогенових інтрузій в карбонатні породи в Аргентині (Ель-Агілар). Загальні запаси руд свинцю і цинку в Південній Америці складають відповідно 7,9% і 9,9%. Найбільш зна­чні запаси зосереджені в Перу. Руди мають комплексний характер і, окрім свинцю і цинку, містять мідь, срібло, золото, вісмут, кадмій та ін. метали. Загальні запаси руд свинцю і цинку (в перерахунку на метал, за станом на 1998 р.) відповідно 7,4 млн. т і 20,6 млн. т, в т.ч. підтверджені 5 млн. т і 9,2 млн. т. Основні запаси континенту зосереджені в Перу (42% загальних запасів свинцю і 44,4% цинку) і Бразилії (39,1% і 40,9%). Значно меншими запасами свинцю і цинку володіють Болівія, Аргентина, Венесуела, Чилі. Найбільші родовища стратиформні свинцево-цинкові в карбонатних і теригенних породах (Вазанті, із вмістом Zn до 45%); метасоматичні, пов'язані зі скарнами в карбонатних і вулканогенно-осадових гірських порід (Агілар, Pb 11,5%, Zn 16,3%, Ag 279 г/т; Серро-де-Паско, Pb 5%, Zn 12%, Cu 0,15%, Ag 70 г/т); жильні свинцево-цинкові в метаморфіч., магматич. і осадових породах (Матільда, Pb 2%, Zn 18%, Ag 28 г/т; Морокоча, Бокіра і інш.).

Олов'яні руди. Основні родовища цих руд пов'язані з вулканічними інтрузіями, а також з што­ками андезитів і дацитів в межах оловорудного поясу Болівії, до південної частини якого приурочені найбільш великі родовища: Лъяльягуа, Колькірі, Потосі та ін. Великий оловорудний р-н федеральної території Рондонія в Бразилії розташований в зоні зчленування докембрийскої основи Бразильського щита з Амазонською западиною. Тут переважають розсипи генетично пов'язані з рідкометалічними пегмати­тами.

Загальні запаси олов'яних руд оцінюються в 3,7 млн. т (35,4% загальних світових запасів), в т.ч. підтверджені 2,5 млн. т (1998). Частка розсипних родовищ 48,2% загальних запасів. Розсипи каситериту виявлені в Болівії і Бразилії, причому в останній зосереджено понад 80% сумарних запасів розсипів. Алювіальні розсипи Бразилії утворюють 15 великих оловоносних районів: Мапуера, Рондонія, Теліс-Піріс, Ріо-Ірірі та інш. Близько 50% запасів укладено в багатих розсипах (середній вміст каситериту в пісках 2 кг/м³) родовища Пітінга. Запаси корінних руд олова пов'язані з родовищами Болівійського поясу. Родовища переважаючого каситерит-сульфідного типу представлені арсенопірит-піротиновими рудами із вмістом Sn 0,3-0,8%, а також олово-срібними рудами із вмістом Sn 0,5-1,7%. В Болівії і Перу виявлені родовища каситерит-силікатного типу (Sn 0,2-1,8%). В Болівії, в районі Кельгуані є також стратиформні родов. каситерит-кварцових руд (Sn 0,16-0,6%) типу “манто". Тут же відомий жильний каситерит (вольфраміт-кварцові родовища Чохлья). У районах родовищ Оруро, Потосі, Льяльягуа відомі великі поклади штокверкових олово-порфірових руд із вмістом Sn 0,2-0,5%.

Сурм'яні руди. Родовища характери­зуются невеликими розмірами і високою якістю руд, вони приурочені до оловорудного поясу Болівії (Каракота, Чуркіні та ін.). По запасах сурм'яних руд Південної Америка займає провідне місце у світі (39% ресурсів капиталистич. країн). Осн. запаси по стр­нам розподілені таким чином (див. таблицю. 4).

 

Таблиця. 4. Загальні запаси сурми (у перерахунку на метал), тис. т

 

 

Болівія
Перу

 

Джерела: Бы­хорев Н. А., Розбрату­ділення світових ресур­сов мінеральної сировини по епохах рудообразоювания, М. 1963; Минераль­ные ресурси капитали­стических країн, М., 1964: Мінеральні ресурси промислово розвинених країн, що штовхаються. М., 1971, 1972, 1978.

Ртутні руди. Самостійних родовищ в Південній Америці вони не утворюють і зустрічаються в основ­ному в сурм'яних родовищах: Уіцуко, Окампо, Сан-Фелипе, Фатіма та ін. Загальні запаси ртуті склад­ляют 5,7% ресурсів капиталистичних країн. Родовища ртуті є в Перу (Уанкавеліка) та ін. країнах.

Берилові руди. Основні родовища приурочені до пегматитового поясу Бразилії (плато Борборема та ін.) і до пегматитових родовищ ін. країн (Лас-Тапьяс в Аргентині, Ла-Белья в Болі­вії та ін.). З іншим типом зруденіння пов'язано велике родовище бериловмісних кристалічних сланців Боа-Вісту в Бразилії. У країнах Південної Аме­рики зосереджено 46% запасів берилію. Велика частина ресурсів доводиться на Бразилію, що займає перше місце у світі, і Ар­гентину.

Літієві руди. Загальні запаси окислу літію в Південній Америці незначні. Найбільші родовища пов'язані з висохлими озерами - саларами (салар Аскотан в Чилі), літій зустрічається також в пегматитах Бразилії і Аргентини.

Руди ніобію і танталу. Основні запаси руд ніобію пов'язані з карбонатовими родовищами (Араша, Тапіра та ін.), танталу - з пегматитами Східно-Бразильського поясу (родовище Назарену та ін.). Частина родовищ ніобію і танталу приуро­чена до мезозойських кільцевих інтрузій ультра­основних порід в приатлантичній зоні Бразилії. Загальні запаси оксидів ніобію і танталу в Південній Америці складають відповідно 62% і 10% запасів. Майже усі ресурси цих металів ­належать Бразилії, яка по запасах цих руд занймає перше місце у світі, і лише невелика їх частина – Гвіані і Гайані.

Цирконієві руди. Загальні запаси цирко­ния оцінюються приблизно в 2,5 млн. т (біля 9% запа­сів). Основні запаси цих руд зосереджені­ в Бразилії і Уругваї (прибережні роси­пи родовища в р-ні Посус-ді-Калдас, карбонатові родовища Араша і Тапіра).

Вісмутові і кадмієві руди. Самостійних родовищ вони не утворюють і в основному є присутніми в комплексних свинцево-цинкових ру­дах. Найбільш великі ресурси мають Перу (родовища Серро-де-Паско, Морокоча, Сантан-дер та ін.). Невеликі родовища є в Болівії, Аргентині, Бразилії та ін. країнах.

Руди рідкісних земель. Важливим джерелом рідкоземельних елементів є монацитові пеіски прибережних розсипів. Загальні запаси монациту (за змістом оксидів рідкісних земель) в Південній Аме­рикці складають 7-8% запасів. Основні ресурси зосереджені в Бразилії, в інших країнах вони невеликі. Поклади розсипів в Бразилії простежуються на 1600 км (по Атлантич. узбережжю в штатах Ріу-Гранді-ду-Норті, Параіба, Баїя, Еспіриту-Санту і Ріо-де-Жанейро) у відкладеннях древніх терас, сучасних пляжів, піщаних барів і дельт. Великі запаси рідкоземельних елементів знаходяться в родовищах карбонатитів і нефелінових сієнітів, в яких разом з рідкісними землями зустрічається торій (Араша, Тапіра, плато Посус-ди-Кал-дасідр.).

Руди благородних металів. Їх ре­сурси розподілені нерівномірно; найбільш значині в Південній Америці запаси срібла - біля 38% запасів. Самостійні родовища срібло утворює порівняно рідко, частіше при­сутнє в комплексних свинцево-цинкових рудах (родовища Касапалька та ін. в Перу). Більша частина ресурсів срібла зосереджена в Перу. Золото локалізується у породах докембрийского фундаменту (родовища Морру-Велью, Канавієйрас та ін. в Бразилії), а також є присутнім в комплексних поліметалічних рудах в Перу і в мідних рудах в Чилі. Розсипи зустрічаються в багатьох країнах, найбільш поширені в Колумбії (басейни річок Магдалена, Сан-Хуан, Атрато та ін.). Запаси золота в Південій Америці невеликі. Промислові родовища платини відомі тільки в Колумбії. Її розсипи знаходяться переважно у депресії Чоко на узбережжі Тихого океану, у долинах річок західних схилів Кордільєрів (басен річок Сан-Хуан, Кондото, Атрато та ін.). Разом з платиною в рудах містяться також рутеній, родій, паладій, осмій, іридій і золото.Запаси золотих руд становлять 9017 т, в підтверджені 3543 т (1998). Основна частина загальних запасів (42%) зосереджена в Бразилії, Чилі (19,8%), Аргентині (11,4%), далі йдуть Перу, Болівія, Венесуела, Колумбія. Запаси золота є також у Гайані, Еквадорі, Сурінамі, франц. Гвіані. Найбільш поширені розсипні родовища, найбільші з яких - Аспасу, Пасто, Тамбо, Серра-Пелада, Ріу-Тапажос, Аранка і ін. З корінних найбільше промислове значення мають родовища у вулканітах древніх зеленосланцевих поясів (Арасі, Морру-Велью). Великі запаси золота укладені в золотоносних конґломератах родов. Жакобіна. Важливе промислове значення мають також гідротермальні жильні родов. золото-срібно-мідних руд Андського складчастого пояса: Ель-Індія, Гуанако, Андакольо, Ель-Кальяо, Ботанамо і інш.

Уранові руди. Уранові родовища за­хоплюють області, що характеризуються різним віком і геологічною будовою. Найбільш значні запаси урану зосереджені в нефелінових сієнітах (родовища Посус-ді-Калдас) і в комплексних урано-торієво-ніобієвих карбонатових рудах (родовища Араша, Тапіра) в Бразилії. Уранова мінералізація в асоціації з берилієм, ніобієм, танталом та ін. рідкісними елементами відзначається також в докембрійских пегматитах і конгломератах в прибережних монацитових розсипах (родовище Комоксатіба) Бразилії і Аргентини. На початку 1970-х рр. встановлено велике число родовищ і проявів урану в осадових породах в межах вузької смуги, що простягається на 3000 км уздовж східних передгір'їв Анд від північної межі Аргентини до Патагонії (Сьєрра-Пінтада, Рудольфо, Лос-Адобес та ін.). Потенційні запаси пятиокису урану урановорудного поясу 100-125 тис. т; у північній частині він примикає до оловорудної провінції, співпадаючи далі з районами поширення мідних і поліметалічних родовищ, формування яких зв'язують з магматизмом кайнозойського часу. Загальні запаси урану в Піаденній Америці складають біля 2,8% запасів, але в результаті геологічного вивчення регіону встановлена висока перспективність пошуків цієї сировини на усій території Південної Америки.