Глава 1. Основні функціональні стилі мовлення у японській мові Епістолярний стиль мовлення



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Глава 1. Основні функціональні стилі мовлення у японській мові Епістолярний стиль мовлення



Вступ

Майже дві декади тому відомий лінгвіст Жан-Жак Лесеркл опублікував статтю, що різко розкритикувала цілі, методи та доцільність сучасної стилістики. Згідно Лесеркла, «ніхто ніколи дійсно не знав, чим є стилістика та ніхто дійсно й не дбав». [18; 19] Проте, на сьогодні стилістика вивчається, викладається та знаходить практичне застосування у найрізноманітніших галузях суспільного життя, таких як освіта, рекламний бізнес, літературні студії.

Тема даної роботи – відмінності основних функціональних жанрів японської мови.

За мету даної роботи було поставлено укласти систему даних про функціональні стилі японської мови. Окрім того, здійснено спробу дослідити процес виникнення та розвитку функціональних стилів японської мови. Мета дослідження зумовила необхідність виконання наступних завдань:

1) описати основні функціональні стилі японської мови як системи та виявити їх узуальні відмінності.

2) проаналізувати взаємний вплив та перетин стилів.

3) виявити й описати основні мовні стратегії, властиві окремим стилям японської мови.

Обрана тематика є вкрай актуальною, тому що функціональні стилі японської мови у вітчизняному японознавстві вивчені недостатньо, відсутня струнка система знань відповідно до застосування стилів. Стилістика є практичною галуззю мовознавства, що пов’язана з дійсністю, з щоденним життя суспільства. Стилістичні мовні явища постійно змінюються, підпорядковуючись потребам суспільства, тому відомості зі стилістики необхідно оновлювати. Наприклад, Жукова у своїй праці «Стилистика японского языка», що було видано у 1978 році та перевидано у 2002, виділяє військово-документальний підстиль офіційно-ділового стиля. У цій праці ми цей підстиль виділяти та досліджувати не станемо, оскільки вважаємо, що в сьогочасній дійсності стиль військового документа не знаходить достатнього практичного застосування через мирний стан зовнішніх обставин у сучасній Японії.

Отже, функціональна стилістика – галузь науки про підсистеми літературної мови (стилі мови) та про засоби мовленнєвого вираження за допомогою яких досягається ­­­необхідний ефект (мета) висловлювання. [4]

Мовні одиниці в стилістиці вивчаються з погляду їх виражальних функцій у процесі мовлення залежно від мети, призначення, умов і сфери спілкування.

Відомий стиліст Шарль Баллі описав стилістику як науку, що «вивчає експресивні факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто вираження в мовленні явищ із сфери почуттів і дії мовленнєвих факторів на почуття», таким чином підкресливши, що предметом стилістики є емоційно-експресивне в мові й мовленні. [2] Функціональна стилістика, на відміну від стилістики описової, що вивчає будову і системи мови, використовує комунікативно-прагматичний аспект, який охоплює функції мови, сферу її поширення в суспільстві і способи її використання.

Функціональна стилістика вивчає закономірності функціонування мови відповідно до потреб учасників комунікативного акту та ситуації спілкування.

Вивчання стилістики дає змогу краще зрозуміти сенс мовленого, оскільки розглядає мовленнєвий акт у комплексі з екстралінгвістичними параметрами.

Стилістика аналізує текст, спираючись на всі рівні мови і залучаючи розділи лінгвістичної науки, які їх вивчають, такі як фонологія, графологія, морфологія, синтаксис та граматика, лексикологія, семантика та дискурсивний аналіз. [15, c. 5]

Особливу увагу функціональна стилістика приділяє питанням визначення, формування і розвитку функціональних стилів мови. Також функціональна стилістика визначає участь екстралінгвістичних чинників у мовному спілкуванні. В сучасній лінгвістиці функціональна стилістика є найперспективнішим напрямом розвитку стилістики, оскільки вивчає як власне мову у її структурі, так і її функціональний та естетичний аспекти. Сучасна стилістика виділяє науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, розмовний та художній функціональні стилі.

Більшість науковців-лінгвістів згодні у тому, що стилістика має справу з такими поняттями як «естетичні функції мови, засоби виразності мови, синонімічні засобі вираження думок, емоційна забарвленість мови, стилістичні прийоми, розшарування літературної мови на системи (стилі мовлення)» [4]

Ми не претендуємо на повноту охвату стилістичних проблем японської мови оскільки функціональна стилістика не є достатньо вивченою галуззю мовознавства як у вітчизняному японознавстві, так і в японському мовознавстві.

У вивченні японської мови стилістика особливо важлива вже на початкових етапах знайомства з мовою, так саме як і в період поглиблення знань і в професійній діяльності.

Важливо розрізнювати стилі мови та стилі мовлення. Мовна стилістична система поперед усе ділить стилі на дві об’ємні категорії: усний та письмовий мовні стилі. Іноді виділяють ще й нейтральний стиль [5]. Як зазначає В. В. Виноградов, «стилі мовлення – це, поперед усе, деякі композиційні системи у колі основних жанрів або конструктивних різновидів суспільного мовлення. У той час як стилі мови – це окремі системи («підсистеми») у загальній структурі мови як «системи систем». [6]

У галузі стилістики японсько мови досі ще не існує єдиної стрункої мовної теорії. Причини існування стильового розшарування в японській мові мають особливо соціальне походження, що найбільш повно виявляється у вертикальній структурі ієрархічних категорій ввічливості.

Жукова І. В. виділяє наступні стильові характеристики:

1. Ступінь стандартизованості та кодифікованості мовленнєвих актів.

2. Суб’єктивна або об’єктивна направленість (особистість мовця чітко просліджується або ж навпаки навмисно не відображається. Об’єктивна направленість передається за допомогою суфіксів ввічливості о та го, дієслів напрямку дії куру, ітадаку, яру, агеру).

3. Емфатичність або неемфатичність мовлення.

4. Термінологічність або не термінологічність (образність).

5. Ступінь синтаксичної організації (цільність або синтагматичність, складні розгорнуті багатоприсудкові речення ділового мовлення на противагу коротким реченням побутового спілкування).

6. Розгорнутість або згорнутість.

7. Відношення елементів нової та старої граматики (ко:го та бунго; іноді старі граматичні форми використовуються, коли мова йде про значні дати, видатних людей та подібне).

8. Написання (орфографічна норма та можливі її варіанти як то написання ієрогліфами або азбуками, наявність або відсутність фурігани, розділення тексту на слова, що характерно для дитячих книжок).

Дослідженням функціональної стилістики японської мови займалися такі науковці як ホームズ (Holmes), 吉岡健一 (Йосіока Кен′ічі), 陳志文 (Чін Сіфумі), 山本雅子 (Ямамото Масако) [22], 野村眞木夫 (Номура Макіо) [23],中村明 (Накамура Акіко) [24], 佐藤信夫 (Сато Нобуо) [25], 瀬戸賢一 (Сето Кен′ічі), І. В. Жукова [9], Е. М. Маєвський [11], Л. М. Свинина [12], Е. Л. Фролова [14], О. П. Фролова [15].


Науковий стиль мовлення

Науковий стиль мовлення –– функціональний стиль, що використовується в наукових працях та має ряд особливостей: попереднє обдумування вислову, монологічний характер, суворий відбір мовленнєвих засобів, нормоване мовлення. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів.

Науковий стиль властивий таким жанрам як монографія, рецензія, наукова стаття, анотація, підручник, дисертація, лекція.

Науковий стиль має свої ознаки та особливості.

У текстах наукового стилю часто вживаються цитати, посилання на джерела.

Властива ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і довідність викладу, узагальненість понять і явищ, об’єктивність, точність і лаконічність висловлювань, аргументація й переконливість тверджень, однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень, докладні висновки.

Використовуються специфічні мовні засоби, а саме значна кількість термінології, наявність схем, діаграм, мап, графіків, таблиць, систем знаків і позначок, оперування абстрактними, чужомовними словами, уживання суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук, відсутність емоційно-експресивної лексики, наявність виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням нумерації), переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).

Науковий стиль має такі підстилі:

· власне науковий (монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна праця, реферат, тези), який, поділяють на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти,

· науково-популярний — застосовують для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень нефахівцям, уживаючи в неспеціальних часописах і книгах навіть засоби художнього та публіцистичного стилів,

· науково-навчальний — реалізовують у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу, що не виключає використання складників емоційності. [1; 5; 10]

Японському науковому тексту властивий великий процент термінологічних багатоієрогліфічних з’єднань та абревіатур. Типові прості форми дієслів, предикативних прикметників, еліптичні (опущені) форми присудку.

У філологічних наукових текстах часто зберігається велика кількість граматичних елементів старої письмової мови («бунго»), а іноді навіть історична орфографія, невласна сучасній японській мові. [9, с. 61]

Наукові дискусії та конференції «дзаданкай» (座談会) вважатимемо, згідно Жукової, жанром, що є граничним між науковим та публіцистичним стилями.


Розмовний стиль мовлення

Розмовний стиль використовується в усному повсякденному спілкуванні у побуті. Призначення розмовного стилю – бути засобом обміну думками та з’ясування стосунків.

Найбільш поширеними жанрами розмовного стилю є діалог та полілог.

Вважаємо, що найбільш наглядним буде описати розмовний стиль у протиставленні стилям, які мають зазвичай своїми жанрами жанри письмові.

Японські дослідники 山本雅子 та 大西五郎 (Ямамото Масако та Оонисі Горо) стверджують, що поділення лексики на розмовний та письмовий шари у японському мовознавстві хоч і було досліджено у достатній мірі, у освітній практиці достатнього застосування не знайшло. Причиною цього вони зазначають розмитість термінів 話し言葉 та書き言葉. [22, с. 3]

Так, властивостями розмовного стилю є:

· відносна стислість тексту,

· використання невеликого слою лексики,

· використання великої кількості кейго, вигуків, сю:дзьобі (よ、ね ), запитуючих слів гімонсі,

· часте використання інверсії, порушення порядку слів та подібне.

Проявляється різниця у мовленні жінок та чоловіків, діалекти. Часто, для того, щоб уникнути різкості, уникають робити прямі висновки. Коли один мовець починає говорити, якщо обидва мовця зрозуміли, що він хотів сказати, репліка переривається. Використовується форми на ~です、~ます。

Взагалі у розмовному стилі можемо використовувати п’ять формантів: だ、です、である、であります、でございます, з яких だ та である звичайні, です та であります є ознакою чемного мовлення, а でございます – урочистого. [13, с. 37]

Японська усна мова характеризується використанням більшою частиною власне японської лексики, збагаченої фразеологічними висловами. Дієслівні форми часто скорочуються: 書いている до 書いてる, 読んでおく до 読んどく, 言ってしまう до 言っちゃう, では до じゃ, なければ до なけりゃ та ін.

Складні речення часто розбиваються на прості. [9; 22]

Сьогодні в японській усній мові спостерігаються тенденції уніфікації, стирання кордонів між мовленням чоловіків та жінок, між начальником та працівником.

Граничним між епістолярним та розмовним стилями будемо вважати жанр обміну короткими повідомленнями за допомогою служб skype, MSN та e-mail. Технічні особливості обміну даними зумовили ємність та короткість повідомлень. Зазвичай відсутніми є розгалужені привітання, завершення розмови, мова не формалізована. Виникають окремі прошарки лексики Інтернет-спілкування. Е-mail проте може бути і повноцінним епістолярним жанром.


Художній стиль мовлення

Художній стиль – це стиль художньої літератури, що використовується у літературній творчості. Головною особливістю художнього стилю є те, що він акумулює та розчиняє у собі властивості інших стилів мовлення, а також елементи жаргонів, діалектів, що використовується як художній метод для досягнення естетичної мети автора, підпорядковуючись закону художньої необхідності. В. В. Виноградов вважає, що художній стиль стоїть не на одному рівні з іншими стилями мовлення, а використовує їх, та у зміненому вигляді включає в себе. [6]

Мета художнього стилю полягає у тому, щоб створити засобами мови художні образи. Тому художній стиль звичайно відрізняється експресивно-емоційною забарвленістю елементів мовлення.

Стилістику художнього мовлення вивчали В. В. Виноградов, М. М. Бахтин, В. М. Жирмунський, Б. А. Ларин, Г. О. Винокур та ін.

Художній стиль реалізується у формі драми, епосу та лірики, які розподіляються на відповідні жанри.

Засобами художнього слова цей стиль впливає на розум і почуття читача, формує переконання та естетичні смаки. [9, с. 78–80]

Основними ознаками художнього стилю є образність, поетичність мовлення у прозових і драматичних творах, естетичність мовлення, експресивність, інтенсивність вираження, зображувальність, конкретно-чуттєве описання дійсності, суб’єктивізм розуміння і відображення (індивідуальне світосприйняття автора). Будь-яке нормування відсутнє через індивідуальну манеру письма.

Художній стиль використовує ряд мовних засобів:

· різноманітність використаної лексики,

· уживання емоційно-експресивної лексики, синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів,

· використання слів, вигаданих автором, нових значень, знайдених автором, формування індивідуального стилю митця,

· уведення до творів із стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних слів та жаргонізмів,

· особливості інтонування та ритмомелодики. [10]

Що до поетичної складової художнього стилю, найбільш традиційною формою японської поезії вважається танка, що виникли у VII—VIII ст. та є написані на бунго. Особливістю сучасної японської поезії є використання розмовного слою японської мови.

Основною особливістю драматургії є розмовна мовленнєва характеристика персонажів п’єси, ремарки. Текст від автора зазвичай поєднує літературно-книжний стиль мови з розмовним. Важлива тема сучасної драми – відношення дійсності на ідеалу.

Про мову драми в Японії довгий час ведеться дискусія, основним положенням якої є питання важливості психологічно обґрунтованої мовної характеристики героя, його психологічного портрета.

Завдяки діяльності письменників та драматургів національна мови збагачується новими лексичними одиницями, синонімами, смислами. Їх творчою діяльністю визначається рівень літературної мови в цілому. [9, с. 83]

 


Епізод 1. 7:02–8:03

ラービ:ああ、きみきみ、こっちこっち。えぇ、こちらがデブリ課課補佐フィリップ・マイエズ。つまり、内で一番えらいお方。 田部:よろしくお願いします。 マイエズ:はい、よろしくね。 ラービ:そして、私が係長補佐アルビンド・ラービ、ここのナンバーツ。 田部:よろしくお願いします。*驚* ラービ:ああ、これ。今度の歓迎会があってさあ。 田部:ほう。 ラービ:そんなことより君ももう会社人なんだから挨拶の順番は学ぶをよりに。 田部:はい? ラービ:偉い人から順番。 田部:はい! マイエズ:でもよく来てくれたね。三年ぶりな新人だよ。 田部:えぇ? マイエズ:デブリの回収って正直お金にならないんだよね。だから内の課は毎年成績最下位でさあ。 ラービ:会長!どこでの会社でもデブリ課はそんあものですって。 マイエズ:でも、うちはポッチぎりだよ。ここに下ってもとはただ倉庫足しさあ。 八郎田:まあ。出世とかは期待するな。仕事はきついし危険だしその上お襁褓だ。 Раві: Ти, ти, ходь сюди. Так, це завідувач відділом збору космічного сміття Філіп Майерз. Іншими словами, головний тут. Танабе: Дуже приємно. Майерз: Взаємно. Раві: Крім того, я його замісник Арвінд Раві, номер другий тут. Танабе: Дуже приємно. *Подив* Раві (тримає шляпу фокусника): А, це. Я виступаю цього разу на банкеті фірми. Танабе: Ось як. Раві: До речі, тепер ти тут працюєш і повинна знати порядок привітань. Танабе: Га? Раві: Спочатку вітайся з важливими людьми. Танабе: Так! Майерз: Все ж гарно, що ти прийшла. Вже три роки в нас не було новеньких. На зборі космічного сміття багато не заробиш. Тому наш відділ завжди приносить менш за всіх прибутку. Раві: Шеф! Кажу ж Вам, так у всіх відділах зі збору сміття у всіх фірмах! Майерз: Але ж ми найгірші. Наш офіс знаходиться у минулому складі. Хатірота: Ага. І на підвищення не розраховуй. Робота складна та небезпечна, ще й підгузки прийдеться носити. (Усі космонавти одягають підгузки під скафандр. – прим. перекл.)

Хоча дія і відбувається у одному з відділів серйозної космічної компанії-монстра, тобто на робочому місці, розмову ведуть місцями навіть просторічно. Використовуються засоби емфатичного підкреслення та суб’єктивного вираження думок, такі як частки さあ、よ、ね。Раві говорить про себе використовуючи вираз ナンバーツ, що не є дуже формальним. Хатірота взагалі розмовляє на кансайському діалекті (期待するな).


Висновки

У цій роботі зроблено спробу дослідити та проаналізувати функціональні стилі японської мови та їх узуальні відмінності. Виявлено основні особливості функціональних стилів та, де можливо, їх історичний розвиток.

У ході роботи виявили, що існують перехідні жанри, які знаходяться на перетині кількох стилів. Наприклад, жанри електронного письма та короткого текстового повідомлення, спілкування засобами MSN та skype можна віднести одночасно до епістолярного та розмовного стилю, оскільки вони мають ознаки обох. Жанр наукових дискусій та конференцій «дзаданкай» (座談会) є граничним жанром між науковим та публіцистичним стилями. Таке взаємопроникнення функціональних стилів мовлення є наслідком того, що стилі не є відірваними від життя та практики, а, навпаки, знаходяться під їх впливом та повністю підпорядковані своєму практичному призначенню.

Підкреслимо важливість та актуальність вивчення стилістики японської мови так само, як, наприклад, її граматики з самого початку навчання, оскільки деякі особливості будови мови можуть виявитися критичними. Наприклад, згідно Жукової, з артистами перед їх виходом необхідно вітатися тільки на «Охайо: годзаімасу», і ніяк не «Комбанва», навіть увечері, оскільки так в їх осередку прийнято. Цим мовець підкреслить бажання працювати та енергійність, перед вечірньою зйомкою або нічним записом, так, наче всі бадьорі як вранці і можуть забути про втому та думати лише про глядача, публіку. Дуже важливо володіти подібними тонкощами мови для перекладача.

Безмірне значення у японському суспільстві мають також категорії ввічливості та гендерні відмінності у мовленні. Письмові стилі загалом використовують форми на ~ある, які у усному мовленні можуть бути неввічливими, але так само можуть и не бути. Наприклад, сьогодні у мовленні дітей звичайна відсутність нейтрально-ввічливих або ввічливих суфіксів. Проте мовлення підлітків вже витримує усі правила мовленнєвого етикету родини та суспільства.

Можливо, наша робота відображає не всі аспекти функціональної стилістики японської мови, але ми класифікували загальні відомості у рамках формату курсової роботи. Тема потребує подальшого вивчення, описання, аналізу та уточнення.

Наскільки автору відомо, стилістичного словника японської мови на просторі СНД не видавалося взагалі, тема висвітлена недостатньо глибоко.

Існує лише один повноцінний підручник зі стилістики японської мови авторства Жукової І. В., що було видано аж у 1978 році, але перевидано у 2002. У ході написання цієї роботи ми у багатьох питання спиралися на нього. Існують також підручники, що розглядають практичні аспекти використання деяких функціональних стилів.

У загальних питаннях визначення стилів довелося звертатися до джерел, що описують українську та англійську стилістику.

Дискусійним є питання про розділення розмовного стиля на розмовний письмовий та розмовний усний. Ми дотримуємося думки, що ці підстилі необхідно розділяти, оскільки письмовий розмовний стиль вже набув масштабу та розвитку завдяки популярності письмових засобів неформального спілкування за допомогою Інтернету.


要約

 

この本論文では、日本の通常の違いを機能的なスタイルを探求し、分析することを試みます。関数スタイルの基本的な機能と、可能な限り、その歴史的発展。
研究は、いくつかのスタイルの過渡的なジャンルが存在することを見出した。彼らは両方の特性を持っているように、例えば電子ジャンルや短いテキストメッセージ通信ツール、MSNやSkypeを書いては、書簡や会話形式の両方に起因することができます。ジャンル科学的な議論や会議座谈会ジャンルは、科学とジャーナリズムのスタイルの間の限界である。音声の機能的なスタイルのこの相互浸透は、スタイルは生活と実践から切り離されていないことに起因するのではなく、それらの影響を受け、完全に実用的な目的を従属する。
我々は言語の一部の構造的特徴が重要なことがあるので、ただの訓練の最初から、その文法のような和風の研究の重要性と関連性を強調している。

日本の社会の中で計り知れない重要性も演説の中で礼儀正しさや性別の違いのカテゴリです。演説の中で失礼なことができるが、なくすることができます〜ある上、一般的な使用形態でスタイルを書いて。例えば、今日の子どもたちの演説の中で通常は中性または丁寧な礼儀正しいサフィックス。しかし、ティーンエイジャーは、音声のエチケット家族や社会のすべてのルールに耐え放送されている。

争点は、書き言葉と話し言葉口語解釈の会話形式の分離である。我々は、会話文体が原因で、インターネット上のインフォーマルコミュニケーションの書かれた手段の人気に規模と発展を得て、これらのサブスタイルを分離することが必要であるいう意見である。

重要な言葉: 機能的なスタイル、過渡的なジャンル、相互浸透、使用形態、会話形式。
Список використаних джерел

1. Іванова І. Б., Дейнека Н. П., Кондрашенко Г. П. Українська мова. Навчальний посібник для школярів, абітурієнтів та студентів. Шанс. — Харків: Парус, 2005.

2. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови. Електронний ресурс: http://lingmar.narod.ru/matsko

3. Офіційно-діловий стиль та його підстилі. Електронний ресурс: http://dilomova.org.ua/?p=53

4. Арнольд И. В. Стилистика. Современный английский язык — М.: Флинта. – Наука, 2009.

5. Афанасьева Н.Р. Functional Styles: Учебно-методическое пособие / Сост.: Н.Р. Афанасьева, Т.В. Сенюшкина. – Омск: Изд-во ОмГУ, 2005.

6. Виноградов В.В. Стилистика, теория поэтической речи, поэтика. ––М.: Издательство Академии Наук СССР, 1963.

7. Гальперин И. Р. Стилистика английского языка. – М.: Высшая школа, 1981.

8. Гальперин И. Р. Очерки по стилистике английского языка. – М.: Издательство литературы на иностранных языках, 1958.

9. Жукова И.В. Стилистика японского языка / И.В. Жукова. — 2-е изд., доп.— М.: Вост. лит., 2002.

10. Зубков М. Сучасне ділове мовлення. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2007.

11. Маевский Е. В. Графическая стилистика японского языка – М.: АСТ: Восток-Запад, 2000.

12. Свинина Н. М. Деловой стиль японского языка в устной форме. Автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата филологических наук. – М., 2008.

13.Уэмура Сусуму. Запись лекции по истории японского языка.

14. Фролова Е. Л. Японский язык. Эпистолярный стиль / Е. Л. Фролова. – М.: АСТ: Восток-Запад, 2005.

15. Фролова О. П. Японский речевой этикет. Лингвистический аспект / О. П. Фролова. – Новосибирск, 1997.

16. Черненко Н. М. Специфика научного текста// Ярославский педагогический вестник. – 2002. – № 4 (33)

17. Kodansha Encyclopedia of Japan. ––Tokyo and New York: Kodansha, 1983.

18. Lecercle, J-J. (1993). ‘The current state of stylistics’, The European English Messenger, 2, 1, 14–18.

19. Paul Simpson. Stylistics. A resource book for students. – 2004.(Adobe eReader Format)

20. 石田栄美、安形輝、野末道子、久野高志、池内淳、上田修一。本文からみた学術的文献の特徴分析

21. 簗 晶子、大木理恵、小松由佳。日本語。Eメールの書き方/Akiko Yana, Rie Ooki and Yuka Komatsu. Nihongo. Emeiru no kakikata. – The JapanT imes, Ltd., 2005.

22. 山本雅子、大西五郎。話し言葉と書き言葉の相互関係. – 2003.

23. 野村眞木夫。文章・文体

24. 中村明『日本語の文体・レトリック辞典』 – 2007.

25. 佐藤信夫(企画・構成)『レトリック事典』–大修館書店, 2006.

26. NYフィルと提携「小さな作曲家」コンサート. Електронний ресурс: http://www.news.janjan.jp/culture/0907/0907207458/1.php

27. 結婚のお祝い(友人から). Електронний ресурс: http://www.midori-japan.co.jp/letter/tegamibunrei/sample/tegamibunrei-sample-011.html

28. 日本国憲法. Електронний ресурс: http://uk.wikisource.org/wiki/Конституція_Японії

29.日本語史講義ノート. Електронний ресурс: http://www.yaku.su/ua/community/articles/o2.aspx

Вступ

Майже дві декади тому відомий лінгвіст Жан-Жак Лесеркл опублікував статтю, що різко розкритикувала цілі, методи та доцільність сучасної стилістики. Згідно Лесеркла, «ніхто ніколи дійсно не знав, чим є стилістика та ніхто дійсно й не дбав». [18; 19] Проте, на сьогодні стилістика вивчається, викладається та знаходить практичне застосування у найрізноманітніших галузях суспільного життя, таких як освіта, рекламний бізнес, літературні студії.

Тема даної роботи – відмінності основних функціональних жанрів японської мови.

За мету даної роботи було поставлено укласти систему даних про функціональні стилі японської мови. Окрім того, здійснено спробу дослідити процес виникнення та розвитку функціональних стилів японської мови. Мета дослідження зумовила необхідність виконання наступних завдань:

1) описати основні функціональні стилі японської мови як системи та виявити їх узуальні відмінності.

2) проаналізувати взаємний вплив та перетин стилів.

3) виявити й описати основні мовні стратегії, властиві окремим стилям японської мови.

Обрана тематика є вкрай актуальною, тому що функціональні стилі японської мови у вітчизняному японознавстві вивчені недостатньо, відсутня струнка система знань відповідно до застосування стилів. Стилістика є практичною галуззю мовознавства, що пов’язана з дійсністю, з щоденним життя суспільства. Стилістичні мовні явища постійно змінюються, підпорядковуючись потребам суспільства, тому відомості зі стилістики необхідно оновлювати. Наприклад, Жукова у своїй праці «Стилистика японского языка», що було видано у 1978 році та перевидано у 2002, виділяє військово-документальний підстиль офіційно-ділового стиля. У цій праці ми цей підстиль виділяти та досліджувати не станемо, оскільки вважаємо, що в сьогочасній дійсності стиль військового документа не знаходить достатнього практичного застосування через мирний стан зовнішніх обставин у сучасній Японії.

Отже, функціональна стилістика – галузь науки про підсистеми літературної мови (стилі мови) та про засоби мовленнєвого вираження за допомогою яких досягається ­­­необхідний ефект (мета) висловлювання. [4]

Мовні одиниці в стилістиці вивчаються з погляду їх виражальних функцій у процесі мовлення залежно від мети, призначення, умов і сфери спілкування.

Відомий стиліст Шарль Баллі описав стилістику як науку, що «вивчає експресивні факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто вираження в мовленні явищ із сфери почуттів і дії мовленнєвих факторів на почуття», таким чином підкресливши, що предметом стилістики є емоційно-експресивне в мові й мовленні. [2] Функціональна стилістика, на відміну від стилістики описової, що вивчає будову і системи мови, використовує комунікативно-прагматичний аспект, який охоплює функції мови, сферу її поширення в суспільстві і способи її використання.

Функціональна стилістика вивчає закономірності функціонування мови відповідно до потреб учасників комунікативного акту та ситуації спілкування.

Вивчання стилістики дає змогу краще зрозуміти сенс мовленого, оскільки розглядає мовленнєвий акт у комплексі з екстралінгвістичними параметрами.

Стилістика аналізує текст, спираючись на всі рівні мови і залучаючи розділи лінгвістичної науки, які їх вивчають, такі як фонологія, графологія, морфологія, синтаксис та граматика, лексикологія, семантика та дискурсивний аналіз. [15, c. 5]

Особливу увагу функціональна стилістика приділяє питанням визначення, формування і розвитку функціональних стилів мови. Також функціональна стилістика визначає участь екстралінгвістичних чинників у мовному спілкуванні. В сучасній лінгвістиці функціональна стилістика є найперспективнішим напрямом розвитку стилістики, оскільки вивчає як власне мову у її структурі, так і її функціональний та естетичний аспекти. Сучасна стилістика виділяє науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, розмовний та художній функціональні стилі.

Більшість науковців-лінгвістів згодні у тому, що стилістика має справу з такими поняттями як «естетичні функції мови, засоби виразності мови, синонімічні засобі вираження думок, емоційна забарвленість мови, стилістичні прийоми, розшарування літературної мови на системи (стилі мовлення)» [4]

Ми не претендуємо на повноту охвату стилістичних проблем японської мови оскільки функціональна стилістика не є достатньо вивченою галуззю мовознавства як у вітчизняному японознавстві, так і в японському мовознавстві.

У вивченні японської мови стилістика особливо важлива вже на початкових етапах знайомства з мовою, так саме як і в період поглиблення знань і в професійній діяльності.

Важливо розрізнювати стилі мови та стилі мовлення. Мовна стилістична система поперед усе ділить стилі на дві об’ємні категорії: усний та письмовий мовні стилі. Іноді виділяють ще й нейтральний стиль [5]. Як зазначає В. В. Виноградов, «стилі мовлення – це, поперед усе, деякі композиційні системи у колі основних жанрів або конструктивних різновидів суспільного мовлення. У той час як стилі мови – це окремі системи («підсистеми») у загальній структурі мови як «системи систем». [6]

У галузі стилістики японсько мови досі ще не існує єдиної стрункої мовної теорії. Причини існування стильового розшарування в японській мові мають особливо соціальне походження, що найбільш повно виявляється у вертикальній структурі ієрархічних категорій ввічливості.

Жукова І. В. виділяє наступні стильові характеристики:

1. Ступінь стандартизованості та кодифікованості мовленнєвих актів.

2. Суб’єктивна або об’єктивна направленість (особистість мовця чітко просліджується або ж навпаки навмисно не відображається. Об’єктивна направленість передається за допомогою суфіксів ввічливості о та го, дієслів напрямку дії куру, ітадаку, яру, агеру).

3. Емфатичність або неемфатичність мовлення.

4. Термінологічність або не термінологічність (образність).

5. Ступінь синтаксичної організації (цільність або синтагматичність, складні розгорнуті багатоприсудкові речення ділового мовлення на противагу коротким реченням побутового спілкування).

6. Розгорнутість або згорнутість.

7. Відношення елементів нової та старої граматики (ко:го та бунго; іноді старі граматичні форми використовуються, коли мова йде про значні дати, видатних людей та подібне).

8. Написання (орфографічна норма та можливі її варіанти як то написання ієрогліфами або азбуками, наявність або відсутність фурігани, розділення тексту на слова, що характерно для дитячих книжок).

Дослідженням функціональної стилістики японської мови займалися такі науковці як ホームズ (Holmes), 吉岡健一 (Йосіока Кен′ічі), 陳志文 (Чін Сіфумі), 山本雅子 (Ямамото Масако) [22], 野村眞木夫 (Номура Макіо) [23],中村明 (Накамура Акіко) [24], 佐藤信夫 (Сато Нобуо) [25], 瀬戸賢一 (Сето Кен′ічі), І. В. Жукова [9], Е. М. Маєвський [11], Л. М. Свинина [12], Е. Л. Фролова [14], О. П. Фролова [15].


Глава 1. Основні функціональні стилі мовлення у японській мові Епістолярний стиль мовлення

За даними 2003 року, Японія має 24 тис. поштових відділень, що обслуговують коло 7 млн. клієнтів щодня. При цьому коло 80% складає ділова кореспонденція. Окрім того, 23 число кожного місяця вважається Днем листа (фумі но хі, використовується лінгвістична гра, число 23 можна прочитати як фумі, що співзвучно із словом «лист»). [14, с. 3–8]



Последнее изменение этой страницы: 2016-12-12; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.26.179.251 (0.032 с.)