Господарство в У. в роки революції та громадянської війни. Політика «військового комунізму»

Повалення самодержавства в Росії створило передумови для демократизації всіх сторін суспільного життя, в тому числі розв'язанні соціально-економічних питань. В Україні важливе значення мало утворення Української Центральної ради на чолі з відомим істориком і політичним діячем М.С.Грушевським. На початку грудня 1917 р. УЦР заснували Головну скарбницю УНР, у якій були підпорядковані всі губернські і повітові казначейства, що стали її місцевим органом. Усі державні податки і прибутки, які збиралися на території УНР, визнавалися державним скарбом України. На початку 1918 р. в Україні виникають українські паперові гроші (гривня). У відбудові народного господарства України велику роль зіграв Генеральний секретаріат торгу й промисловості, якому підпорядкувалися департаменти фабрично-заводського, технічного, гірничого, паливного, тарифного, департамент внутрішнього та зовнішнього торгу, відділ металообробної промисловості та ін. Генеральний секретаріат УЦР розробив план земельної реформи: скасування права власності на поміщицькі, удільні, монастирські, церковні та ін. землі нетрудових господарств. Землі УЦР вважала власністю всього народу. Наймана праця могла використовуватись лише у виключних випадках, тимчасово. Користування землею проголошувалось безкоштовним, оподаткуванню підлягали лише землі, надані понад установлену норму. Зовсім інша соціально-економічна політика проводилась в Україні з приходом до влади гетьмана П. Скоропадського. В документах свого універсалу, оголошеного в квітні 1918 p., гетьман обіцяв, що найближчим часом ліквідує "Соціалістичні експерименти" ЦР, насамперед у сфері економіки. Припинила своє існування Рада Народних Міністрів, а її функції покладались на Раду Міністрів Української держави. Був розроблений проект аграрної реформи, який передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами (не більше ніж по 25 десятин на одну особу). Відновлювалась повна свобода щодо укладання купчі з купівлі-продажу землі. Але на практиці в добу Гетьманату повним ходом відбувалася реставрація поміщицького землеволодіння. 14 листопада 1918 р. у Києві утворився Верховний орган відновленої УНР - Директорія. За місяць вона встановила контроль над усією Україною. Директорія стала прямою спадкоємницею Центральної ради. Новій українській владі так і не вдалося налагодити управління економікою. 8 січня 1919 р. був опублікований земельний закон, який проголосив ліквідацію приватної власності на землю, але не дав відповіді на головне питання селян, коли вони її отримають. Земельна власність іноземних землевласників була оголошена недоторканною. Наприкінці 1920 р. Директорія УНР остаточно втратила контроль над територією України. 1919 р. увійшов в історію України як рік встановлення радянської форми державності. В урядовій Декларації від 25 січня 1919 р. проголошувалось за необхідне визволення трудящих із-під гніту експлуатації шляхом націоналізації промисловості, ліквідації поміщицького та монастирського землеволодіння, створення всеохоплюючого законодавства з охорони праці, страхування, пенсійного забезпечення робітників. Український уряд був реорганізований і став називатися Радою народних комісарів (РНК). Моделлю соціально-економічної політики в цей час стала політика " воєнного комунізму ", яка передбачала: прискорені темпи націоналізації всіх промислових підприємств; згортання товарно-грошових відносин, заборону свободи торгівлі, запровадження карткової системи розподілу продуктів; заміну товарного ринку як універсального фундаменту економіки розкладками, насамперед продовольчою, а в сільському господарстві - прагнення перейти від одноосібного до усуспільненого виробництва через радгоспи, комуни, артілі; мілітаризацію народного господарства, встановлення державного контролю за виробництвом, запровадження загальної трудової повинності та інші. Своєрідним стержнем політики "воєнного комунізму" стала продрозкладка, з метою вирішення продовольчої проблеми.