Визначте стиль управління керівника Вашого підприємства (підрозділу) в певній ситуації. Обґрунтуйте відповідь.

 

Керівник ЗАТ „Донецький ЦУМ” в основному використовує демократичний стиль, що сприяє формуванню сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі. Оскільки, вінвважає, що праця – природний процес; якщо люди залучені до організаційних цілей, вони будуть випробувати самоврядування і самоконтроль; залучення до мети є функцією винагороди.

Керівник прагне створити ситуацію, у якій люди можуть виявити себе, а сама робота є винагородою. Сутність: характеризується високим ступенем децентралізації повноважень, активною участю співробітників у прийнятті рішень, створення умов, при яких досягнення успіху служить винагородою.

 

Оцінить правильність дій керівника у конфліктній ситуації (ситуація за варіантами додається). Назвіть та охарактеризуйте елементи конфлікту.

Ситуація 1.

Йшла нарада у керівника Мережі кафе і ресторанів. Підводилися підсумки результатів роботи за рік серед підприємств громадського харчування (кафе і ресторанів), які входять до складу мережі. За всіма показниками на перше місце претендував ресторан «Алегро». Заперечення були тільки у головного інженера-кулінара Мережі Євдокимова, що повідомив, що проведені їм на днях аналізи в ресторані «Алегро» виявили заниження калорійності їжі і ваги порцій проти норми, причиною якого може бути або нестача продуктів, або порушення технології. У зв'язку з цим він вважає, що визнавати ресторан як перший, а отже і нараховувати премії, поки рано.

Виступ Євдокимова викликав обурення директора ресторану Ширкової, вже немолодої, але енергійної жінки, з великим досвідом роботи в громадському харчуванні. «Як вам не соромно, - обрушилася вона на Євдокимова, - використовувати службове положення для зведення особових рахунків». А комісії пояснила: «Мій ресторан — найближчий до управління, і Євдокимів часто заходив до нас обідати. Але в перерву наплив відвідувачів завжди великий, тому звичайно він обідав у мене в кабінеті, я сама його обслуговувала, щоб нікого не відривати від роботи. Але одного разу місяця два тому, я не змогла його обслужити — була зайнята — і попросила Євдокимова пообідати в загальному залі. Він, як бачите, запам'ятав цей випадок. Його аналізам я не вірю. У нас завжди акуратно готують, я сама буваю на закладці продуктів».

 

Рішення ситуації.

Отже, виник конфлікт. Спробуємо на цьому прикладі розібратися в конфлікті, визначити його складові. Цей конфлікт переходить з сфери ділових відношенні в сферу чисто особову.

Основа конфлікту між директором ресторану та інженером-кулінаром існувала ще до його виникнення. Адже Ширкова чекала конфлікту і навіть готувалася до нього. Це очікування, ймовірно, ґрунтувалося на неблагополуччі в роботі ресторану, на бажанні приховати це неблагополуччя й очікуванні контролю і санкцій по його результатах. Ширкова в думках вже бачила себе і Євдокимова по різні сторони барикади, хоча ніяких зіткнень ще не відбувалося. З другого боку, мабуть, нічого не підозрюючий Євдокимів збирався здійснити свої звичні контрольні функції відносно даного ресторану. Напрями його діяльності і діяльності Ширкової в найближчому майбутньому повинні були бути обумовлені протилежними цілями. Об'єкт конфлікту також існував, існували і учасники майбутнього конфлікту, але самого конфлікту ще не було, не було відкритих зіткнень, усвідомлюваних учасниками як конфлікт. Це і є база конфлікту - конфліктна ситуація.

Опонентами виступають, з одного боку, Ширкова, з іншою — Євдокимов, але не як окремі особи, а як представники різних організацій: Євдокимів — представник Мережі, Ширкова — представник колективу ресторану.

У даній ситуації Ширкова представляє інженера-кулінара, наділеного певними правами по відношенню до директора ресторану як молодої людини, що претендує на надання йому якихось особливих послуг. Євдокимов повинен був ослабіти від такого «перетворення», втратити свою силу і навіть, можливо, відчути свою неправоту в суперечці. Дійсно, спочатку Ширковій протистояло особа, уповноважена управляти технологічною діяльністю та її самої, її колективу. Ширкова ж намагається створити ситуацію, в якій Евдокимов виступав би лише від власного імені, від себе особисто. Очевидно, що друга позиція слабкіша першою.

Таким чином, в аналізованій ситуації інженер-кулінар управління Мережі в конфліктах з приводу технології сильніший за директора ресторану тієї ж Мережі, але молода людина Євдокимов «слабкіша» за директора ресторану, особливо якщо директор ресторану — поважана немолода жінка. У відносній «силі» відображається порівняльний рівень цілей.

На початку конфлікту Євдокимов діяв від імені опонента рангу вище за третій і, напевно вищого, ніж ранг опонента, що представляється Ширковою. Ширкова ж намагалася, зберігши свій ранг, понизити ранг свого опонента до першого. Ці дії робилися для того, щоб понизити в очах оточуючих, в даному випадку учасників наради, рівень мети, переслідуваної Євдокимовим, до індивідуального, особистого, і спробувати в той же час залишити враження про себе як про директора ресторану, що піклується винятково про інтереси колективу і організації. Якби нарада визнала за правильну її інтерпретацію подій, ранг Євдокимова знизився б до першого, а Ширкової — залишився колишнім.

У даній ситуації на перший погляд здається, що об'єктом є перше місце за результатами роботи. Проте це невірно, оскільки Євдокимов не міг претендувати на перше місце. Зрозуміло, Євдокимов міг бути прихильником колективу якого-небудь іншого ресторану. В цьому випадку опонентами в конфлікті були б всі ресторани і кафе Мережі, претендуючі на перше місце, а Євдокимов виявився б представником їх. Але на нараді він не виступав прихильником якого-небудь ресторану, і, отже, або ми не повинні Євдокимова (точніше, інженера-кулінара) вважати опонентом, або об'єктом виявляється не перше місце в змаганні. Результат аналізу теж не міг бути об'єктом конфлікту, оскільки він виходить об'єктивно, незалежно від відносин між людьми. Об'єктом конфлікту в даній ситуації виступає право інженера-кулінара контролювати виконання їдальнями нормативних вимог. Ширкова, розуміючи, що марно сперечатися за це право Євдокимова як посадовця (воно визначене посадовою інструкцією), виробила підміну об'єкту конфлікту. Вона представила справу так, що Євдокимов претендує на індивідуальне обслуговування в ресторані. Тим самим один об'єкт — право вето — був змінен іншим — правом на привілей. Ясно, що у Євдокимова такого права немає, що він привласнив його.

Відбулася і заміна опонентів: ними стали не посадовці, а безпосередньо Євдокимов і Ширкова. В результаті Ширкова поставила під сумнів моральне право Євдокимова виконувати свої посадові обов'язки, об'єктивність його дії і конкретно — його право на визначення якості приготування їжі в даному ресторані. Але це право ставиться під сумнів через інший конфлікт, де об'єктом виявляється право молодої людини Євдокимова на особисті послуги директора ресторану. У сконструйованому Ширковою конфлікті опонентом виступає вже не сама Ширкова, а колектив ресторану. Очевидно, що його ранг вищий, ніж ранг Євдокимова. І те, що претензії Євдокимова не були задоволені, викликало до життя, на думку Ширкової, новий конфлікт, який і розвернувся на очах комісії.

У цій послідовності конфліктних ситуацій і конфліктів — дійсних і уявних — помічаємо три різні об'єкти: право Євдокимова на особисті послуги, право інженера-кулінара Євдокимова на контроль за діяльністю даного ресторану, перше місце.

У аналізованому конфлікті при фіксації як об'єкт першого місця не можемо назвати Євдокимова опонентом, оскільки Євдокимов ні за яких умов не є претендентом на місце. Коли ж Євдокимову директор ресторану відмовляє в індивідуальному обслуговуванні, опонентом може бути не інженер-кулінар, а лише «молода людина» Євдокимом, оскільки інженер-кулінар — не «людина», а сукупність певних функцій і засобів, необхідних для виконання цих функцій.

Ширкова зробила спробу змінити характер конфліктної ситуації за рахунок такої інтерпретації мети діяльності Євдокимова і такої заміни об'єктів, які в очах наради можуть змінити і ранг опонента — Євдокимова. Отже, рівень мети, ранг опонента і доступність об'єкту повинні відповідати один одному. Дійсна зміна або зміна в думці тих, хто ухвалює рішення, щодо хоча б однієї з цих характеристик, веде до зміни.

Щоб конфлікт відбувся, потрібні дії з боку опонентів, направлені на досягнення їх цілей - інцидент. Конфліктна ситуація створилася у момент обговорення результатів діяльності, точніше, ця ситуація існувала з моменту початку конкурсу, але стала явною, видимою у момент обговорення. Вона могла і не перейти в стадію конфлікту, якби Євдокимов не обнародував результатів своєї перевірки тут же на нараді. Інцидент був початий їм, початий свідомо з розумінням можливого результату. Уявимо собі, що Євдокимов захворів напередодні наради. Інцидент взагалі не почався б, конфлікт би не виник, хоча конфліктна ситуація існувала.

Євдокимов, виступаючи як посадовець, абсолютно не замислюється над тими взаємостосунками, які склалися між ним і Ширкової, і, найголовніше, не прогнозує їх наслідків. Євдокимов, можливо, і не претендував на обіди в окремому кабінеті. Можна було — обідав в кабінеті директора, не можна — пообідав в загальному залі і не надав цій події ніякого значення.

Так конфліктна ситуація вилилася у відкритий конфлікт, початий за ініціативою одного з опонентів — інженера-кулінара і що перейшов — по волі іншого — з сфери ділових конфліктів в сферу особових. Закінчення цього конфлікту багато в чому залежить від того, чи помітять члени комісії по підведенню підсумків конкурсу підміну одного конфлікту іншим, тобто підміну об'єкту і опонентів в конфлікті, чи зуміють відділити суперечку про відповідність калорійності їжі в ресторані прийнятим нормам від суперечки про поведінку інженера-кулінара Євдокимова.

У даному епізоді, учасниками якого були Євдокимов і Ширкова, конфліктна ситуація була об'єктивною, проте інцидент виник по волі одного з опонентів. Дійсно, про результати аналізів, проведених за декілька днів до наради, інженер-кулінар міг повідомити керівництво Мережі або Ширкову раніше, не на нараді. Він міг заговорити про результати перевірки і пізніше, після наради, і поза зв'язком з підведенням підсумків конкурсу. Як конфліктна ситуація, так і інцидент тут були цільовими: необхідно було привести якість продукції ресторану у відповідність з існуючими нормативами. Проте явно невдалий вибір часу і місця для інциденту зробив неможливим досягнення мети не тільки в даний момент, але, найімовірніше, і в майбутньому. Дійсно, тепер будь-які санкції Євдокимова у відношенні до даного ресторану можуть розцінюватися як необ'єктивні, забарвлені відчуттям образи.

Таким чином:

1. учасники конфлікту:

1.1. основні учасники конфлікту: інженер-кулінар Мережі Євдокимов і директор ресторану «Алегро» Ширкова;

1.2. групи підтримки – члени наради;

2. ініціатор конфлікту - інженер-кулінар Мережі Євдокимов;

3. ранг опонентів:

3.1. інженер-кулінар Мережі Євдокимов на початку конфлікту діяв як опонент 3-його рангу, в процесі конфлікту ранг понижений до першого;

3.2. директор ресторану «Алегро» Ширкова має 2-ий ранг;

4. об'єкт конфлікту: право Євдокимова на особисті послуги (уявний об'єкт), право інженера-кулінара Євдокимова на контроль за діяльністю даного ресторану (дійсний об'єкт), перше місце в конкурсі і матеріальне заохочення (дійсний об'єкт).

5. мотиви конфлікту:

5.1. інженера-кулінара Мережі Євдокимова – виконання посадових обов'язків;

5.2. директор ресторану «Алегро» Ширкова – приховання нестач у виробництві;

6. конфліктна ситуація – розбіжність між Євдокимовим і Ширковою (конфліктна ситуація – об'єктивна);

7. інцидент – виник у момент обговорення результатів роботи (інцидент цілеспрямований).

 

5. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ЩО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ ДО ВИКОРИСТАННЯ ПРИ ВИКОНАННІ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ З ДИСЦИПЛІНИ „МЕНЕДЖМЕНТ”

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. – Львів: світ, 1995.

2. Амельбург Г. Предприятие будущего: структура, методы, стиль руководства. – М.: Международные отношения, 1997.

3. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента. – М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 688 с.

4. Большаков А.С., Михайлов В.И. Современный менеджмент: теория и практика. – СПб: Питер, 2002. – 416 с.

5. Брасс А.А. Основы менеджмента: Учеб. пособие. – Мн.: ИП «Экоперспектива», 1999. – 239 с.

6. Веснин В.Р. Основы менеджмента: Учебник. – М.: Институт международного права и экономики. Издательство «Триада. Длт», 1997. – 384 с.

7. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник для экон. спец. вузов. – М.: Высш. школа, 1994. – 224 с.

8. Воробйова О.К. Менеджмент: Метод.реком. щодо вивч. дисц. для студентів ден. та заоч. від-нь спец „Економіка підприємства”. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – 73 с.

9. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1994. – 685 с.

10. Герчикова И.Н. Менеджмент: учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ, 2000. – 501 с.

11. Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти. – К.: “Магнолія плюс”, Львів: “Новий світ – 2000”, 2003. – 336 с.

12. Глухов В.В. Менеджмент. Учебник. 2-е изд., испр. и доп. – СПб.: Изд-во «Лань», 2002. – 528 с.

13. Гудушаури Г.В. Управление современным предприятием: Учебник, 1998.

14. Дафт Р.Л. Менеджмент – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 832с.

15. Дафт Р.Л. Менеджмент – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 832 с.

16. Завадський Й.С. Менеджмент: Підручник для студентів екон. спец. Вищ. навч. закладів.: У 2 т., Т 2. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 640 с.

17. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента. – Минск.: Издательский центр «ЭКОНОМПРЕСС», «Финансы, учет, аудит», - 1998. – 284 с.

18. Карсекін В.І., Манов М.А. Менеджмент у підприємствах торгівлі та громадського харчування: Підручник. – К.: Вища шк., 1994. – 272 с.

19. Кизилов В.А. Управление торговым предприятием. – М.: Знание, 1991

20. Колпаков В.М. Методы управления. Учебное пособие. – К.: 1997.

21. Курочкин А.С. Управление предприятием: К.: МАУП, 1998.

22. Лукашевич В.В. Основы менеджмента в торговле: Учебник для торг.-коммерческих колледжей и техникумов. – М.: Экономика, 1996. – 191 с.

23. Международный менеджмент. Учебник для вузов / Под ред. С.Э. Пивоварова, Д.И., Баркана, Л.С. Тарасевича, А.И. Майзеля. – СПб: Издательство «Питера», 2000. – 624 с.

24. Менеджмент: Ситуаційні вправи: Навч.посіб./ Упоряд.: О.І.Сидоренко, П.С. Редько. – К.: Навч.-метод.центр „Консорціум із удоскон. Менеджмент-освіти в Україні”, 2004. -568 с.

25. Менеджмент: Метод. вказівки до ситуаційних вправ: Навч.посіб./ Упоряд.: О.І.Сидоренко, П.С. Редько. – К.: Навч.-метод.центр „Консорціум із удоскон. Менеджмент-освіти в Україні”, 2004. -600 с.

26. Менеджмент: Наук.-метод. рекомендації для студ. Ден. та заоч. від-нь, що навчаються за спец. 6.050108 „Маркетинг” / Укладачі: А.М.Германчук, К.В.Савельєва. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – 63с.

27. Менеджмент. Учеб. пособие. Общ. ред. к.э.н., доц. Прокофьева Т.В. – М.: Знание, 2000. – 288 с.

28. Менеджмент для магистров: Учеб. Пособие / Под ред. д.э.н., проф. А.А.Епифанова, д.э.н., проф. С.Н.Козьменко. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. – 762 с.

29. Мескон М.Х. и др. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело», 1992. – 702 с.

30. Немцов В.Д., Довгань Л.Э., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. Посібник. – К.: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2001. – 392 с.

31. Общий курс менеджмента в таблицах и графиках. М.: 1998.

32. Основы менеджмента и маркетинга: Учебное пособие / Под ред. Седегова Р.С. – Мн.: Выш.шк., 1995. – 382 с.

33. Основы менеджмента / В.Р.Веснин. – 2-е изд., доп. и испр., - М.: ООО «ТД Элит-2000», 2002. – 560 с.

34. Папкин А.И. Основы практического менеджмента: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 288 с.

35. Полонская Л.А. Менеджмент. Учеб. пособие для студентов днев. и заоч. отделений спец. „Финансы”, „Учет и аудит”, „Банковское дело”, „Экономика предприятия”. – Донецк: ДонГУЭТ, 2004, 170с.

36. Полонская Л.А. Методы управления. Метод. Рекомендации к изучению темы по дисциплине «Основы менеджменту» для студентов днев. и заоч. Отделений полной и сокращенной форм обучения ФЭУМЭО спец. «Менеджмент организаций» - Донецк: ДонГУЭТ, 2004, 57 с.

37. Попов С.Г. Внешнеэкономическая деятельность фирмы. Особенности менеджмента и маркетинга. Учебное пособие. – М.: ось – 89, 1997. – 176 с.

38. Практикум щодо вивчення дисц. „Менеджмент” (для студ. Ден. та заоч. від-нь, що навчаються за спец.6.050108 „Маркетинг”). / Укладачі: А.М.Германчук, К.В.Савельєва. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. – 61 с.

39. Райс – Джонстон У. Тактический менеджмент / Пер. с англ. под ред. Л.Н. Ковалик. – СПб.: Питер, 2001. – 672 с

40. Старобинский Э.Е. Основы менеджмента на коммерческой фирме. – М.: АО «Бизнес-школа», 1994.

41. Теория управления. Учеб.пособ. для студентов днев. и заоч. отделений спец. «Менеджмент организаций» / Составители: Л.А.Полонская, Е.В. Сардак, С.Н.Шестов, Е.А. Гасило. – Донецк: ДонГУЭТ, 2004, 98 с.

42. Тимошенко И.И., Соснин А.С. Менеджер организации. Учеб. пособие для менеджера. – К.: Изд-во Европ. Университета финансов, информационных систем, менеджмента и бизнеса. 2002. – 350 с.

43. Управление организацией: Учебник / Под ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевой, Н.А. Саломатина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 669 с.

44. Уткин Э.А. Курс менеджмента. Учебник для вузов. – М.: Издательство «Зеркало», 2000. – 448 с.

45. Ходеев Ф.П. Менеджмент / Серия «Учебники и учебные пособия». Ростов на Дону. Изд-во «Феникс», 2002. – 224 с.

46. Цыпкин Ю.А., Люкшинов А.Н., Эриашвили Н.Д. Менеджмент: Учеб. пособие для вузов / Под ред. Проф. Ю.А.Цыпкина. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 439 с.

47. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. - 512 с.

48. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. Посібник. – К. – КНЕУ, 1999. – 384 с.

49. Эффективное управление фирмой: современная теория и практика / Бондарь Н.П., Васюхин О.В., Голубев А.А., Подлесных В.И. – СПб.: Изд. дом «Бизнес-пресса», 1999. – 416 с.

 

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

 

Савельєва Катерина Вячеславівна,

кандидат економічних наук, доцент

 

 

МЕНЕДЖМЕНТ

завдання і методичні рекомендації з виконання індивідуальних самостійних завдань з дисципліни для студентів спеціальності “Маркетинг”

(денного відділення)

 

(українською мовою)

 

Технічний редактор О.І. Шелудько

 

 

Підписано до друку

Форма 60 84/₁₆. Папір офсетний. Гарнітура „Таймс”.

Друк-ризографія. Ум.друк.арк. Обл.-вид.арк. Тираж прим. Зам. №

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського

83050, м. Донецьк, вул.Щорса, 31

Редакційно-видавничий відділ

83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 10

тел.: [phone] e-mail: [e-mail]

 

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців, виготівників

і розповсюджувачів видавничої продукції ДК № 1106 від 5.11.2002 р.

[1] При формуванні прикладу використовувались наукові роботи студентів ДонДУЕТ ім.М.Туган-Барановського