Проведення занять гідрокінезотерапії для дітей з аутизмом

З огляду на специфіку захворювання, порушення комунікативних функцій, рефлексу наслідування, зазвичай буває складно підібрати комплекси вправ лікувальної фізичної культури та досягнути того, щоб аутична дитина їх виконувала.

Одним із засобів фізичного виховання аутичних дітей є гідрокінезотерапія [17].

Метою занять з гідрокінезотерапії терапії передбачається покращення комунікативних властивостей, формування потреби у заняттях, зміцнення загального здоров’я. Завданнями корекційної роботи засобами гідротерапії є:

· встановлення контакту з дитиною, подолання у неї емоційного та сенсорного дискомфорту;

· гальмування поведінкових розладів, проявів агресії, формування цілеспрямованої діяльності, словесна регуляція поведінки;

· корекція рухових розладів;

· розвиток моторно-зорової координації.

Підхід до реабілітаційних занять аутичних дітей ґрунтується на принципі стимуляції і розвитку переважаючих інтересів дитини, встановлення контакту з дитиною в рамках активності самої дитини, формування потреби у спілкуванні, розвиток взаємодії з зовнішнім світом.

Вся корекційна робота проводиться поетапно: на початковому етапі вирішуються завдання адаптації: заняття з гідротерапії розпочинається з ознайомлення дітей з приміщенням басейну, із візуальним сприйняттям, з шумом, тактильним відчуттям води; по можливості самостійне роздягання (надалі і одягання) сприяє покращенню навичок самообслуговування.

Наступний, другий етап, передбачає вхід у воду. Він здійснюється поступово, за допомогою реабілітолога (одного з батьків), який знаходиться у воді, щоб власним прикладом показати безпечність та приємність процедури. Способи входу у воду різні: з положення сидячи з бортика, по драбинці тощо. Важливим є забезпечення контролю за поведінкою дитини у воді.

Під час занять з плавання слід дотримуватись принципів, що є обов’язковими під час роботи з дитиною:

· поступовість в зростанні навантажень, у збільшенні тривалості заняття, кількості вправ, у зниженні температури води;

· послідовність у застосуванні різних вправ;

· дотримання вимог до температури, чистоти води, ванни;

· негайне припинення заняття в разі виникнення негативних емоцій у дитини;

· проведення постійного контролю стану здоров’я дитини та ефективності реабілітаційного впливу гідротерапії у лікаря-невропатолога;

· ведення щоденника занять з гідротерапії, куди записуються температура води, тривалість проведення заняття, вправи, які проводяться, а також кількість їх повторень, емоційний стан (поведінка, настрій, бажання займатись) дитини до, під час заняття та після.

Протягом заняття вносяться відповідні корективи (в залежності від індивідуальних особливостей і самопочуття дитини), подовжується тривалість зниження температури води у ванні.

При проведенні занять не варто приділяти увагу розвитку такої навички, як пірнання, так як потрапляння води на обличчя дитини може викликати у неї негативну реакцію.

Основні вправи у воді

· сидіння на бортику із вільно спущеними ногами;

· лежання на животі, обпершись руками на бортик та активно працюючи ногами;

· лежання на животі із прямими руками за допомогою реабілітолога та самостійно;

· лежання на спині за допомогою реабілітолога та самостійно;

· стояння самостійно та за допомогою;

· ходьба самостійно і за допомогою;

· ігри з плаваючими іграшками за пропозицією реабілітолога;

· довільна гра за пропозицією дитини;

· вихід з води.

Під час занять тіло дитини занурене по можливості повністю, за винятком обличчя, щоб вона відчувала дію води всією поверхнею тіла.

На заняттях використовуються велика кількість плаваючих іграшок, які добре знайомі дитині: ігри гальмують страх, використовуються як активний відпочинок.

Під час другого етапу поступово розпочинають проведення малогрупових занять (по 2 дитини), що впливає на розвиток як вербального так і невербального спілкування.

На третьому етапі до традиційних занять доцільним є додавання загартувального чинника. Оздоровчий вплив підсилюється зниженням температури упродовж всього курсу – з 37,0°С, через кожні 20 занять на 0,5°С. Поступово температура води встановлюється 32-33°С.

Для визначення рівня ефективності гідротерапії проводиться опитування, тестування батьків дітей, діагностування дитини дефектологом, психологом, проводиться аналіз цих даних, які заносилися в карту обстеження, визначаються об’єктивні та суб’єктивні причини недостатньої ефективності.

Отже, одним із засобів корекції дітей з аутизмом є проведення систематичних занять з гідрокінезотерапії, які проводяться з урахуванням характерних особливостей захворювання та індивідуальностей дитини. Заняття з гідрокінезотерапії є необхідною складовою у корекційно-розвивальній програмі аутичних дітей [17].

 

Каністерапія

Каністерапія – один з видів лікування і реабілітації дитини за допомогою спеціально відібраних і навчених собак під наглядом кваліфікованих фахівців - каністерапевтів. Реабілітаційна програма за допомогою каністерапії проводиться в тісній співпраці лікарів, психологів, педагогів і кінологів [31].

Особлива увага приділяється психотерапії як самої дитини, так і батьків.

В процесі каністерапії дорослі виступають посередниками даної взаємодії і пропонують програми і заняття. Заняття проводяться як індивідуально, так і в групах. Групи об'єднуються за симптоматикою. На заняттях використовуються найрізноманітніші прийоми: ігри, вікторини, казкотерапія (діти складають історії і казки про собак, наповнюючи їх сюжетами і проблемними ситуаціями зі свого власного життя; таке перживання почуттів і емоцій, пов'язаних зі страхами, дозволяє більш повно розвивати і коригувати емоційно-вольову сферу дитини), арттерапія – малюнки вірші, ліплення, зображення фігур позами і жестами і т.д. Залучення уваги дитини до того, що відбувається на занятті і матеріалу, пропонованого дітям, будується на постійній підтримці інтересу. Можна сказати, що довільність і підвищення пізнавальної і поведінкової активності у дітей відбувається через інтерес. З цієї точки зору присутність тварини в значній мірі розширює спектр можливостей, що надаються.

Ключовим моментом проходження програми кінологічної реабілітації є зміна оточення дитини з метою створення сприятливих умов для подолання відставання у розвитку психічних функцій.

Перед початком занять проводиться роз'яснювальна робота з дітьми та батьками, яка дозволяє усвідомити суть занять і їх специфіку. В результаті даних бесід відбувається визначення напрямку корекційних заходів і результатів взаємодії. Важливо відзначити, що дитина обов'язково бере участь в цих обговореннях. Їй роз'яснюється зміст проходження програми, в результаті чого підвищується мотивація, а це, в свою чергу, сприяє розвитку довільності і більш ефективної рефлексії.

Основна ідея полягає в тому, що організовується активна взаємодія дітей хворих на аутизмом, не тільки з фахівцями, а й з собаками. Основний акцент робиться на спілкуванні дітей з собаками, яке організовується певним способом і в певному ключі, в залежності від специфіки проблеми і бажаного результату. Фахівцями уважно враховуються психолого-медичні особливості дітей і виходячи з цієї специфіки прогнозується ефект, формулюються цілі та завдання і складається програма занять.

Метою занять з аутичними дітьми є позитивний емоційний настрій і проведення соціальної адаптації та інтеграції. У роботі з цими дітьми лікувальна кінологія також досягла певних успіхів. Найбільш важливим в цьому віці є формування стратегій взаємодії в групі, стосунки з однолітками, розвиток лідерських якостей, прийняття відповідальності за власні рішення, самоідентичність, довіра до оточуючих.

В результаті реабілітації за допомогою каністерапії ми можемо очікувати наступне:

Спілкування з собакою в першу чергу підвищує мотивацію, тому що рухи будуються не на подоланні болю, а на емоційному пориві, на бажанні зробити що-небудь для тварини. Собака є досить активним учасником взаємодії, але при цьому вона досить тонко відчуває налаштованість дитини, його емоційний стан, вгадує його бажання.

Для дітей молодшого шкільного віку об'єкти природи мають дуже велике значення поряд з близькими і батьками. У цьому віці діти схильні олюднювати тварин, розмовляти з ними як з членами сім'ї або повноправними друзями. Вони легко довіряють їм свої радості та свій біль [31].

Важливим аспектом є те, що собака розуміє те, що їй хоче сказати дитина, і в останньої з'являється можливість відчути себе успішним в цій взаємодії, проявити свої лідерські якості та отримати позитивний зворотний зв'язок як від тварини, так і від дорослого, який в цей момент знаходиться поруч.

З точки зору потреб, дитина реалізує і задовольняє потребу в спілкуванні, любові і повазі, фізичному контакті, потребу бути визнаним і потребу в суспільно-корисній праці, в прояві турботи про оточуючих. Використовуючи надані можливості для задоволення цих потреб дитина забезпечує свій особистісний розвиток.

Безсумнівна користь для розвитку когнітивної сфери дитини. Так як в ході занять вживається багато нових слів і термінів з кінології, в ігровій формі пропонуються різні інтелектуальні завдання, діти в формі гри розширюють свій кругозір, підвищують інтерес до навчання, тренують свою довільність.

Взаємодія з собакою сприяє більш швидкому налагодженню емоційного контакту і довірчих відносин, що особливо важливо при спілкуванні з дітьми, підвищує рівень відповідальності, самостійності і «дорослості». Собака зчитує інформацію про емоційний стан дитини на невербальному рівні, що дозволяє їй більш чутливо реагувати на мінливі стану дитини і допомагати їй контролювати свої недостатки.

Програма включає в себе фізичну реабілітацію. Це спеціальні вправи, спрямовані на відновлення поведінкових реакцій, вироблення координованих рухів з довільним розслабленням скелетної і дихальної мускулатури. При цьому механізм поліпшення самопочуття пов'язаний з посиленою продукцією при тривалій м'язовій активності особливих речовин – ендорфінів, які благотворно впливають на психічний стан людини [31].

Важливим складовим компонентом занять є наочність. Для проведення занять використовуються різні стенди, плакати, кінологічне спорядження (дрескостюми, повідки і т.п.), костюмовані шоу з собаками, які носять театральний характер, при цьому діти є активними учасниками того, що відбувається. Діти не тільки залучаються до участі в різних іграх, але і є активними учасниками розробки і підготовки сценарію шоу, виходять з собаками і показують різні номери, придумують і проводять змагання, в яких дорослі і собаки змагаються в кмітливості та спритності з дітьми. В результаті занять вдається допомогти дітям подолати страх і невпевненість в собі при публічних виступах. Таким чином, відбувається розвиток креативних і творчих здібностей у дітей.

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. Було проаналізовано та узагальнено дані науково-методичної літератури при комплексному лікуванні разних порушень у дітей з аутизмом. В результаті було вивчено що аутизм – це захворювання, пов'язане з порушенням соціальної адаптації дитини, мовних функцій, психічного розвитку. Хвороба виникає через неможливість злагодженої роботи різних частин мозку. Більшість дітей, у яких поставлено діагноз аутизм, мають проблеми, пов'язані з організацією адекватних взаємин з оточуючими. Рання діагностика аутизму та подальше лікування дозволяє поступово реалізувати власний потенціал, соціалізувати дитину в суспільстві та допомогти жити нормальним життям.

2. Типової поведінки у хворих на аутизм не існує, тому узагальнення і створення єдиного образу для всіх випадків є неможливим. Симптоми цього захворювання проявляються у дітей (це вроджене захворювання) у віці до трьох років, частіше хворіють хлопчики. Основні особливості аутичної дитини: не розвивають тісних емоційних стосунків з батьками, відсутні або помітно обмежені ігри з однолітками, у дітей з аутизмом дуже часті спалахи люті і агресії, дитина довго не розмовляє, повторює почуті фрази, слова (ехолалії), замкнута в собі, важко орієнтується в своїх емоціях та вчинках. Аутизм класифікують за віковими особливостями дитини, розрізняють: ранній дитячий аутизм, дитячий дошкільний, підлітковий та дорослий. Причини аутизму досі вивчаються, але основні це комбіновані фактори впливу, при яких поєднуються генетичні фактори і фактори несприятливого зовнішнього впливу (інфекційні захворювання при вагітності, токсичний вплив при вагітності, родові ускладнення тощо).

3. Дитина яка має аутизм обов’язково повинна пройти лікарську комісію. До її складу входять лікар, психолог, психіатр, невролог, а також інші фахівці. Крім цього у складі комісії можуть бути присутні батьки, вихователі або вчителі дитини – інформація з їхнього боку дозволяє більш точно визначити стан дитини виходячи з наявності різних точок спостереження перерахованих осіб. Найкращий результат має рання діагностика та ранній початок лікування.

4. Проведення будь яких занять з лікувальної фізичної культури для дітей з аутизмом не можливе без попередньої психолого-корекційної роботи. Навчально-корекційний процес з дітьми з аутизмом є досить довготривалим та потребує постійного пошуку шляхів корекції захворювання та формування моделі соціальної поведінки дитини. Корекційне навчання з невербальними аутичними дітьми має подвійну мету: формування фундаментальних загально-навчальних навичок, спрямування уваги на вчителя, дидактичний матеріал, сидіння за партою; корекція несприятливих для навчального процесу форм поведінки. Навіть за відсутності очевидних психомоторних порушень аутичній дитині необхідне певне фізичне навантаження для підтримки психофізичного тонусу, нормального розвитку м’язової і опорно-рухової системи та зняття психоемоційної напруги.