Спеціальні гарантії на охорону праці інвалідів

Інваліди в Україні володіють повнотою усіх прав, тому їх дискримінація за­боронена трудовим законодавством.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації інвалідам надано право працювати на під­приємствах, в установах, організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

Інваліди працевлаштовуються з врахуванням їх професійної працездатності, що встановлюється МСЕК. З метою захисту життя і здоров'я інвалідів та інших осіб інвалідові може бути відмовлено в укладені трудового договору або в про­суванні по службі, якщо за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню його професійних обов'язків. Порядок орга­нізації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності за­тверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.1994р. за № 221.

Роботодавці, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з врахуванням індивідуальних програм реабілітації та адаптації. Для інвалідів можуть створюватися спеціальні робочі місця або їх праця може застосовуватися на звичайному робочому місці, яке за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда може бути використано для його працевлаштування. Створення спеціалізованого робочого місця для інваліда передбачає його обладнання спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда, враховуючи анатомічні де­фекти, рекомендації МСЕК, професійні навички і знання інваліда. Гарантією створення робочого місця інваліда є не лише його відповідність встановленим вимогам й атестація робочого місця спеціальною комісією, але й реальне пра­цевлаштування інваліда на таке робоче місце.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, в установі, організації, де настала інвалідність. За інвалідами внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, у тому числі професійну підготовку і перепідготовку згідно з індивідуальною програ­мою реабілітації, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого програмою.

Законодавство України передбачає ряд пільг і гарантій, спрямованих на за­хист трудових інтересів працівників. На прохання інвалідів роботодавець зо­бов'язаний встановити неповний робочий час, водночас він не вправі залучати інвалідів до надурочних робіт, робіт у нічний час без їх згоди. Для інвалідів встановлено щорічні основні відпустки подовженої тривалості в залежності від групи інвалідності, додаткові обов'язкові відпустки без збереження заробітної плати, встановлюються пільги щодо отримання щорічних відпусток.

 

Питання для обговорення та дискусій

1. Чи можна говорити про окрему систему гарантій прав працівників на охорону праці в трудовому праві України? Обґрунтуйте відповідь.

2. Визначте інші категорії працівників, яким встановлено спеціальні гарантії прав на охорону праці.

3. На Вашу думку, що слід розуміти під поняттями "умови праці", "умови трудо­вого договору". Чи "умови праці" і "умови трудового договору" є одним і тим же (тотожним, аналогічним) поняттям? Відповідь обґрунтуйте.

4. Ч. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону праці" зазначає, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нор­мативно-правовим актам з охорони праці. А у ст. 9 КЗпП України вказано, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівня­но з законодавством України про працю, є недійсними. Обґрунтуйте відповідь на наступні питання:

1) чи можна застосувати ці норми за аналогією щодо визнання недійсними умов трудового договору, якщо вони не відповідають положенням норматив­но-правових договорів?

2) чи означає це, що трудовий договір визнається недійсним?

3) з якого моменту умови трудового договору визнаються недійсним?

4) чи означає це, що умови трудового договору визнаються недійсними авто­матично? Чи працівникові необхідно довести незаконність умов трудового договору?

5) які правові наслідки настають у разі визнання недійсними умов трудового договору?

6) чи можна застосовувати за аналогією норми цивільного права, що регулю­ють наслідки визнання угод недійсними?

5. Що слід розуміти під шкідливими і небезпечними виробничими факторами, про які роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника згідно ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону праці"?

6. Які критерії характеризують належне виконання роботодавцем зобов'язання, передбаченого ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону праці"?

7. Ознайомтесь з Типовою формою № П-1 "Наказ (розпорядження) про при­йом на роботу", затвердженою наказом Міністерства статистики України від 09.10.1995 р. № 253. Як зміст цієї форми співвідноситься з вимогами Закону України "Про охорону праці" про обов'язок роботодавця поінформувати пра­цівника про умови праці?

8. Законодавець встановив норму, згідно якої працівнику не може пропонуватися робота, що за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Які правові наслідки можуть настати у разі невиконання цієї норми? Чи можна при­тягнути роботодавця до юридичної відповідальності за порушення цієї норми?

9. Чи можна звільнити працівника, якщо з ним укладено трудовий договір на виконання робіт, що протипоказані йому за станом здоров'я? Відповідь об­ґрунтуйте.

10. Назвіть ознаки, які розкривають поняття "легшої роботи".

11. За станом здоров'я відповідно до медичного висновку Бородавка потребував надання легшої роботи. Роботодавець запропонував таку працівникові, але останній відмовився від переведення. Як вирішити наведену ситуацію? Чи має право роботодавець звільнити працівника? Якщо так, то за яких підстав?

12. У ст.6 Закону України "Про охорону праці" встановлено право працівника відмовитися від виконання дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його ото­чують, або для виробничого середовища чи довкілля. Що слід розуміти під наступними поняттями:

- життя і здоров'я людини;

- виробнича ситуація;

- виробниче середовище;

- довкілля?

13. Наведіть приклади виробничої ситуації, небезпечної для довкілля, при настан­ні якої працівник має право відмовитися від виконання дорученої роботи.

14. Як вирішити представництво інтересів найманого працівника для встанов­лення факту наявності виробничої ситуації, яка загрожувала його життю і здоров'ю, якщо працівник не є членом профспілки, що діє на конкретному підприємстві, в установі, організації?

15.За яких обставин можна вважати виконаним обов'язок працівника про пові­домлення безпосереднього керівника або роботодавця про виробничу ситуа­цію, що загрожує життю і здоров'ю працівника?

16. Чи може працівник відмовитися від виконання дорученої роботи згідно ст. 6 Закону України "Про охорону парці" у зв'язку з тим, що роботодавець не за­безпечив його відповідними засобами індивідуального захисту?

17. Законодавець передбачив підставу припинення трудового договору за ініціати­вою працівника, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. Які додаткові пільги встановлено для працівників у разі їх звільнення за наведеною підставою?

18. Як захистити інтереси працівника, якщо роботодавець погоджується звіль­нити його з власної ініціативи, але відмовляється занести запис до трудової книжки про причини звільнення?

19. Чи позбавляються працівники, що працюють у шкідливих і важких умовах праці, відповідних пільг і компенсацій, якщо атестація робочих місць за умо­вами праці не проводилася?

20. Який механізм запровадження пільг і компенсацій для працівників, що пра­цюють у шкідливих і важких умовах праці? Чи є відмінності у механізмі за­провадження пільг і компенсацій для відповідної категорії працівників, які виконують роботу, що не передбачена нормативними списками, переліками? Відповідь обґрунтуйте.

21. Якщо на підприємстві відсутні профспілки, то чи не означає це, що ст.161 КЗпП України не можна реалізувати?

22.Чи може неповнолітній працювати офіціантом? А у закладах громадського харчування, що торгують спиртними напоями?

23.Обґрунтуйте: перерва для обігрівання і відпочинку (ст.168 КЗпП України) та перерви для годування дитини (ст.183 КЗпП України) це робочий час, чи час відпочинку?

Творчі завдання

1. Проведіть порівняльний аналіз гарантій прав працівників на охорону праці, передбачених законодавством України та законодавством однієї з зарубіжних країн. Аналіз проведіть щодо однієї з наступних категорій працівників:

- працівники з шкідливими і небезпечними умовами праці

- жінки

- неповнолітні працівники

- інваліди

2. Півнюк 15 лютого народила дитину. Оформіть прийом на роботу замість неї Орлової, підготувавши необхідні документи.

Задачі

1. Волощук, яка працювала у будівельно-монтажному управлінні звернулася до суду з позовом про стягнення оплати за вимушений прогул в сумі 320 грн. Вона вказала, що була усунена від роботи за відмову виїхати у відрядження, мотивуючи відмову тим, що вагітна. Волощук просила забезпечити її роботою за місцем знаходження БМУ, в чому адміністрація їй відмовила. На суді пред­ставник БМУ пояснив, що в трудовому договорі з Волощук була передбачена така умова, як постійні поїздки в інші міста на будівельні дільниці, за це вона отримувала спеціальну доплату.

Яке рішення повинен прийняти суд?

 

2. За угодою про співпрацю між взуттєвою фабрикою та середньою школою передбачалось, що учні старших класів за їх бажанням можуть працювати на фабриці у вільний від навчання час. Списки бажаючих працювати за­тверджувалися директором школи і це дозволяло їм у дні роботи на фабриці пропускати останні два уроки. Тривалість роботи учнів за цією ж угодою встановлювалась 6 годин на день. Оплата праці здійснювалася за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників. В рахунок коштів, ви­ділених для оплати відпусток учням, фабрика зобов'язувалася побудувати для школи плавальний басейн. Батьківська рада школи, яка відповідно до ст. 188 КЗпП України була закликана дати згоду на підтримку угоди, поставила ви­могу, щоб усім дітям, які будуть працюватимуть на фабриці, були оформлені трудові книжки і тим самим вони мали трудовий стаж, необхідний для вступу до деяких вищих навчальних закладів.

Оцініть вказані вище дії з точки зору відповідності їх чинному законо­давству.

 

3. До комісії по трудових спорах звернулися працівники Ярошенко, Петренко і Козюбра про порушення їх трудових прав у зв'язку з відмовою керівництва заводу надати їм щорічну додаткову відпустку за роботу у шкідливих і важких умовах праці.

На засіданні комісії юрисконсульт пояснив, що вказані працівники не ма­ють права на щорічну додаткову відпустку, оскільки:

- Ярошенко виконує роботу, хоча і у шкідливих умовах праці, про що свід­чить проведена атестація робочих місць, але вона не передбачена у Списку ви­робництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці;

- Петренко виконує роботу, яка передбачена вказаним Списком, але щодо його робочого місця не була проведена атестація робочих місць за умовами праці;

- при проведені атестації робочого місця Козюбри за умовами праці встанов­лено, що показників негативних факторів виробничого середовища недостат­ньо для підтвердження права на відпустку за цим Списком.

Яке рішення повинна прийняти комісія по трудових спорах.

 

4. Працівник Пархоменко, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в ре­зультаті падіння з висоти був тяжко травмований. За результатами розсліду­вання встановлено виробничий травматизм. Крім виплат у рамках загально­обов'язкового соціального страхування, керівник заводу призначив виплату працівникові одноразової допомоги, яку працівник одержав наступного місяця.

Працівники заводу, знаючи потерпілого як злісного порушника трудової та виробничої дисципліни, вважали, що керівник діяв неправильно, і вимагали перегляду цього рішення. Вимога працівників була ухвалена на конференції профспілкової організації і передана керівнику.

Керівник звернувся до юрисконсульта заводу, щоб він надав правове об­ґру

Література:

1. Абрамова А.А. Труд женщин. — М.: Профиздат, 1982. — 208 с.

2. Абрамова А.А. Трудовеє законодательство й права женщин // В. кн.: «Труд, семья, бьіт со-ветской женщиньї». — М, 1990.

3. Бабаскин А. Правове регулювання зайнятості молоді в умовах переходу до ринку // Право України. — 1992. — № 10.

4. Бойко Л. Принципу рівності з чоловіками — законодавчу основу // Радянське право.— 1990. —№3.

5. Ветухова І. Право матерів на поінформованість про умови праці // Право України. — 2000.—№8. —С.87.

6. Горбань Л., Тимошина Д. Уніфікувати оцінку умов праці // Охорона праці. — 1998. — № 6 (48). — с. 27.

7. Горбань Л., Тимошина Д. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу // Охорона праці. — 1998. — № 6 (48). — с. 29.

8. Данченко М. Проблеми охорони праці і здоров'я жінок // Радянське право. — 1990.— №3.

9. Данченко Н.И. Правовая охрана труда женщин в СССР. — Киев: Наук, думка, 1985.— 159с.

10. Кисилев И.Я. Сравнительное й международное трудовеє право. Учебник для вузов. — М.: Дело, 1999. —728с.

11. Ковальчук В.Е. Правовеє регулирование труда женщин й подростков в строительстве.— Киев: Будівельник, 1983. — 70 с.

12. Монастирський Є.О. Охорона трудових прав жінок і молоді. — Київ: Товариство "Знання" Української РСР, 1977. — 32с.

13. Науково-практичний коментар до Закону України "Про охорону праці". — Київ: Основа,

1997. —528с.

14. Пересунько В. Класифікація юридичних гарантій трудових прав громадян // Право Украї­ни. — 2000. — № 2. — с. 93-95.

15. Петрова Н. Законодавство про охорону здоров'я жінок та дітей потребує вдосконалення // Право України. — 1997. — №10. — с. 28.

16. Севостьянов Г.М., Штифанов В.Й. Охрана труда. Труд женщин. Труд молодежи. — М.: Профиздат, 1991. —78с.

17.Реус Є. Вікові межі працездатності неповнолітніх: адаптація українського законодавства

до міжнародних угод // Право України. — 1998. — № 5. 18. Реус О. Особливості укладання трудового договору з неповнолітніми // Право України. —

1998. —№8. —с. 69-71.

19.Ріхтхофен, фон В. Інспекція праці: Введення в професію. — Женева, Міжнародне бюро праці, 2002. —411 с.

20. Свистельников М. Праця дітей, які не досягни 16-річного віку, потребує правового врегу­лювання // Право України. — 1998. — №4. — С.88.

21. Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. — К: А.С.К., 2000.

22. Толмачов В., Черінько с. Починати роботу за законом // Охорона праці. — 1998. — №2.— С. 14-18.

23. Трудове право України: Навч. посібник для студ. юрид. Спеціальностей вищих навчальних закладів / Пилипенко П.Д., Бурак В.Я., Козак З.Я. та ін.; за ред. П.Д. Пилипенка. — К.: Ви­давничий Дім "Ін Юре", 2003. — 536 с.

24. Шептулина Н.Н. Охрана труда работников, занятьіх на работах с неблагоприятньїми усло-виями труда // Трудовеє право. — 1998. — № 3.

Нормативний матеріал:

1. Кодекс Законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради Україн­ської РСР. — 1971. — № 50. — Ст. 375.

2. Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р., в редакції Закону України від 21.11.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №2. — Ст. 10.

3. Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22.02.2001 р. // Відомості Верховної Ради Украї­ни—2001—№ 17. —Ст. 80.

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працез­датності" від 23.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999.— № 46-47.— Ст.403.

5. Закон України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. // Відомості Верховної Ради України.— 1997. —№2. —Ст. 4.

6. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради Украї­ни.— 1995. — № 17. — Ст. 121.

7. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — №21. — Ст. 252.

8. Основні напрями соціальної політики на період до 2004 року, схвалені Указом Президента України від 24.05.2000 р. № 717/2000.

9. Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року, схвалені Указом Президента України від 03.08.1999 р. № 958/99.

10. Концепція запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей, затверджена розпо­рядженням Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. N 364-р.

II. Програма вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 роки, за­тверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 р. №381.

12. Постанова Кабінету Міністрів України про державну експертизу умов праці від 01.12.1990р. №357.

13. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163 // Офіційний вісник України. — 2001. — №9.— Ст. 352.

14. Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників на яких дає пра­во на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, за­тверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. // Офіційний вісник України. — 1997. — № 48.

15. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забо­роняється застосування праці жінок, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.1994 р. // Законодавство України про охорону праці. — 1995.— Т.З.— С.ЗЗ.

16. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забо­роняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.1994 р. // Законодавство України про охорону праці.— 1995.— Т. 3. —с. 71.

17. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджені, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.1993 р. // Законодавство України про охорону праці. — 1995. — Т. 3. — с. 62.

18. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджені на­казом Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.1993 р. // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. — 1996. — № 6.

19. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.1996 р. № 170.

20. Постановление Госкомтруда СССР й Президиума ВЦСПС от 16.12.1987г. № 731/П-13 "Об порядке бесплатной вьідачи молока или других равноценньїх пищевьіх продуктов рабочим й служащим, занятьім на работах с вредньїми условиями труда" // Бюллетень Госкомтруда СССР.—1988. —№4.

21. Постановление Госкомтруда СССР й Президиума ВЦСПС от 07.01.1977г. № 4/П-1 "Об утверждении Перечня производств, профессий й должностей, работа в которьіх дает право на бесплатное получение лечебно-профилактического питання в связи с особо вредньїми условиями труда, рационов зтого питання, норм бесплатной вьідачи лечебно-профилакти­ческого питання" // Бюллетень Госкомтруда СССР. — 1979. — № 7-9.

22. Обязательное Постановление Секретариата ВЦСПС от 11.06.1934 г. "О снабжении рабочих горячих цехов газированной соленой водой" // Бюллетень ВЦСПС. — 1934. — № 13-14.

23. Правила об условиях труда грузчиков при погрузочно-разгрузочньїх работах, утвержденьї НКТ СССР 20.09.1931г. // Известия НКТ СССР. — 1931. — № ЗО.

24. Обязательное Постановление НКТ СССР от 11.12.1929 г. "Правила о работе на открьітом воздухе в холодное время года" // Известия НКТ СССР. — 1929. — № 51-59.