Спеціальні гарантії права на охорону праці жінок

Державна політика у сфері правового регулювання охорони праці жінок спря­мована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здіснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і життя. В Україні розроблена система комплексного розв'язання охорони праці жінок на основі національних програм, державних напрямів з соціально-економічних питань. Довгострокова програма поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1992 р. за№ 431, та Програма вивільнення жінок із виробництв, пов'язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження використання їх праці у нічний час на 1996-1998 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.1996 р. за № 381, визначили шляхи реалізації державної політики у сфері охорони праці жінок та поліпшення умов їх праці. Більшість із них не втратили своєї актуальності і визнані як першочергові заходи в Основних напрямах роз­витку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року, схвалених Указом Президента України від 03.08.1999 р. за № 958/99, Основних напрямах соціаль­ної політики на період до 2004 року, схвалених Указом Президента України від 24.05.2000 р. за № 717/2000.

Одним з основних заходів поліпшення умов праці жінок є їх вивільнення з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці. До повної реалізації цього положення пропонується розширити пільги і компенсації жінкам, що працюють у таких умовах, та усунути вплив негативних виробничих факторів на їх здоров'я.

Система превентивних заходів передбачає технічну модернізацію робочих місць, скорочення тривалості дії негативних виробничих факторів. З цією ме­тою існує необхідність визначення науково-технічних розробок і технологій, спрямованих на вивільнення жінок з шкідливих і важких умов праці; поетапно­го обмеження використання праці жінок у нічний час, виведення з нічних змін жінок, передусім тих, які мають дітей; встановлення скороченого робочого дня та неповного робочого часу незалежно від наявності дітей і їх віку.

Вивільнюючи жінок з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці, потребують вирішення питання щодо їх працевлаштування, їх адаптації у нових умовах. Реалізація державної політики у цьому напрямі передбачає навчання жінок новим професія, які не пов'язані з шкідливими і важкими умовами праці, організацію спеціальних робочих місць для раціонального працевлаштування вагітних жінок згідно медичних рекомендацій.

Покращання умов праці жінок можливе лише за безпосередньої зацікавле­ності роботодавців, що забезпечується шляхом застосування системи економіч­ного стимулювання та надання їм пільг, у тому числі щодо сплати податків й обов'язкових платежів.

Диференціація правового регулювання охорони праці жінок обумовлюється фізіологічними особливостями жіночого організму, у тому числі у зв'язку з ма­теринством. Норми, що регулюють охорону праці жінок, можна поділити на дві групи:

1) ті, що регулюють охорону праці всіх працюючих жінок ( заборона застосування праці жінок на роботах з важкими, шкідливими і небезпечними умовами праці, обмеження використання праці жінок на нічних роботах, заборона залучення жі­нок до підіймання і пере­міщення речей, маса яких перевищує вста­новлені граничні норми );

2) ті, що регулюють охорону праці жінок у зв'язку їх материнством ( заборона залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові та не­робочі дні і направлення цих жінок у відрядження, залучення жінок, що мають дітей, віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт або направлення у відрядження можливе лише з їх згоди, право працювати на умовах неповного робочого часу, першочергове право на надомну роботу, надання додаткових перерв для годування дитини жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надання соціальних від­пусток у зв'язку з мате­ринством (відпустки по вагітності і пологах, від­пустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, тривалістю 5 календарних днів), переведення вагітних жінок на легшу роботу, надання відпусток без збереження заробітної плати у зв'язку з материнством, пільговий порядок надан­ня щорічних відпусток ).

Зміст додаткових гарантій прав жінок на безпечні та нешкідливі умови праці полягає у встановленні заборони застосування їх праці на певних роботах, обмеження використання праці жінок на нічних роботах та встановлення граничної ваги перенесення жінками вантажів. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.1993 р. за № 256 затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок. Не дозволяється застосовувати працю жінок на під­земних роботах, крім деяких з них, що пов'язані з виконанням нефізичних робіт, робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню.

У законодавчому порядку заборонено залучати жінок до підіймання і пе­реміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.1993 р. за № 241 затверджені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінка­ми. Вага вантажу, що є допустимою для підіймання і переміщення жінками, обумовлюється характером виконуваних робіт. Встановлено два види гранично допустимої ваги вантажу: разова та сумарна. Наприклад, сумарна вага вантажу, який переміщується з робочої поверхні протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг.

Законодавством України не допускається залучення жінок до роботи у нічний час (ст. 175 КЗпП України). Водночас встановлені виключення, що допускають застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це викликано особливою необхідністю, і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей, видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністром України. Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюється на жі­нок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.

Додаткові гарантії встановлюються жінкам у зв'язку з материнством. Вони надаються для вагітних жінок і жінок, що мають малолітніх дітей, понад гаран­тії, встановлені для всіх працюючих жінок.

Жінкам у зв'язку з материнством встановлюються пільги і компенсації у сфері робочого часу і часу відпочинку. Забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження. Залучення жінок, що мають дітей, віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт або направлення у відрядження можливе лише з їх згоди. Жінкам у зв'язку з материнством надано право працювати на умовах неповного робочого часу, першочергове право на надомну роботу. Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для них роботу на умовах скороченого робочого часу, встанов­лювати інші пільги та гарантії. Для жінок, що мають дітей віком до півтора року, надаються додаткові перерви для годування дитини, що включаються у робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Жінкам надаються соціальні відпустки у зв'язку з материнством:

1) відпустка по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей) — 70 календарних днів;

2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

3) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, тривалістю 5 календарних днів;

4) відпустки без збереження заробітної плати:

- матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

- для здійснення домашнього догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку;

- для догляду за хворою дитиною тривалістю, визначеною у медичному ви­сновку, але не більше 30 календарних днів.

У зв'язку з материнством для жінок встановлені пільги у порядку надання щорічних відпусток. Вони мають право на одержання відпустки повної трива­лості у перший рік роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи, право на одержання щорічних відпусток за другий і наступні роки ро­боти в зручний для них час, право на перенесення щорічної відпустки у випадку настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами.

Забороняється залучати вагітних жінок, як і будь-яких інших працюючих жінок, до роботи у шкідливих і важких умовах праці. Тому вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Якщо роботодавець не може забезпечити вагітну жінку відповідною роботою, то до вирішення питання про надання легшої та нешкідливої роботи вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені робочі дні. Відповідно до медичного висновку вагітним жінкам знижуються норми виробітку, норми обслуговування.