Характеристика окремих ланок

Реалізація фінансової політики здійснюється за допомогою фінансового механізму, який являю собою досить складну систему впливу на різні сторони фінансової діяльності окремих суб’єктів. Складовими частинами фін. механізму є фін. планування й прогнозування, фін. показники й нормативи, ліміти й резерви, стимули й санкції, а також система управління фінансами Фінансовий механізм – це сукупність фінансових методів і форм, інструментів та важелів впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Державне регулювання економіки може здійснюватися двома способами:

- створення системи планового керівництва, в основі якої лежать адміністративно-командні методи. Завдання збалансування економічного та соціального розвитку вирішується на основі єдиного централізованого планування.

- застосування економічних методів управління, серед яких провідна роль належить фінансам. Дія фінансового механізму на різні сторони соціально-економічного розвитку має кількісну і якісну визначеність. Кількісна - виявляється в сумі коштів, що виділяються для досягнення тих чи інших цілей. Те, яким чином здійснюється формування ресурсів, якими каналами і в яких формах вони рухаються, на яких умовах виділяються і використовуються це характеризує якісну визначеність дії фінансового механізму.

Вплив фін. механізму на соціально-економічний розвиток суспільства здійснюється двома методами:1) метод фінансового забезпечення;2) метод фінансового регулювання.

Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яка може здійснюватись у трьох формах: - самофінансування; - кредитування; - зовнішнє фінансування. Оскільки фінанси являють собою розподільні та перерозподільні відносини, то фінансові методи регулювання, по суті, є методами розподілу. Існують два методи розподілу: сальдовий і нормативний.

Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдового) елементу в розподілі доходу,саме цей сальдовий елемент несе в собі основне стимулююче навантаження. Нормативний метод розподілу полягає в тому, що всі елементи розподілу визначаються за нормативами, які встановлюються стосовно об’єкта розподілу. Вибір методу розподільчих відносин є дуже важливим етапом побудови системи фінансового регулювання. у складі фінансового механізму створюється набір фінансових інструментів, за допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони суспільного розвитку. види інструментів є податки, внески і відрахування, субсидії та дотації. Конкретний склад фінансових інструментів постійно змінюється від завдань фінансової політики.

Управління фінансовим механізмом ґрунтується на використанні відповідних важелів. Сукупність важелів становить систему управління фінансовим механізмом. За напрямком своєї дії вони поділяються на дві групи:санкції;стимули.Стимули матеріалізують фінансове заохочення, а санкції – покарання. Принципи - це основоположні елементи системи управління. З їх допомогою відбувається налагодження фінансового механізму, його орієнтування на розв’язання певних завдань. важливу роль у системі управління фін.механізмом відіграють норми і нормативи. Головна вимога - їх встановлення та зміна мають базуватися на науково обґрунтованій методиці (ставки податків), або на основі ринкових відносин (процентні ставки на позички). Фінансове планування полягає в розробленні фінансових планів, на основі яких ведеться оперативне управління. Основний фінансовий план – бюджет держави – затверджується законодавчо.

Функції організації фінансової діяльності в країні покладаються на органи державного управління і безпосередньо на Міністерство фінансів і Центральний банк.

Фінансовий контроль дає можливість постійно стежити за рухом грошових потоків, він забезпечує перевірку законності здійснення фінансових операцій і тим самим правильне спрямування дії фінансового механізму.