Духовне життя народу у фразеології українських східнослобожанських говірок

 

Фразеологія родильної обрядовості в мовній картині світу

Українців

 

Родинне життя українців традиційно супроводжували різноманітні обряди, звичаї, ритуали, які в образно-символічній формі, зокрема вербальній, відзначали, зберігали, фіксували для нащадків етапи життя людини та найважливіші події розвитку родини, що знаходить відображення у фразеологічній репрезентації мовної картини світу. Сталі вирази традиційної обрядовості є надійним джерелом глибокого пізнання складу й структури мовленнєвих одиниць, з’ясування їхньої генези, семантики, реконструкції елементів духовної та матеріальної культури. Відповідно до природного циклу існування людини склався комплекс сімейних обрядів, основними елементами якого є родильні, весільні та поховальні й поминальні.

2.1.1. Передпологовий цикл родильної обрядовості у фразеології українських східнослобожанських говірок. Обряди передродового циклу покликані були сприяти нормальному перебігу

2.1.2. Фразеологія власне-пологового циклу в мовній картині світу слобожан. Родильна обрядовість належить до особливо делікатних сфер, і тому її якнайретельніше обставляли захисними діями й обереговими знаками. Родильні обряди, на думку Х. Вовка, зведено до прагнення „надати дуже простим у суті вчинкам характеру особливої важливості та урочистості” [36, с. 192].

Традиційно власне пологовий обряд розпочинався із запрошення повитухи (бабки, баби), яка мала допомогти під час пологів, прийняти дитину [Иванов, с. 533]. Запрошував повитуху чоловік породіллі, який, ідучи, обов’язково із собою брав хліб, у свою чергу, бабка приходила також із хлібом, свяченою водою й зіллям, робила 30 поклонів перед образами й читала молитви [36, с. 192; 259, с. 227]. Відмінна риса родинних обрядів полягає в домінантному обрядовому використанні води як „засобу очищення породіллі й немовляти”, хліб на родинах слугує „вираженням добробуту й багатства” [234, с. 189, 248].

Сакралізацію факту народження відбито у висловах на його позначення, такі фраземи містить історико-етнографічна праця В. Іванова: найти дитину ‘народити’, дітей прижити ‘народити’, вызволить ребёнка ‘допомогти народити’ [Иванов, с. 775, 419, 739]. У сучасному мовленні зафіксовано такі фразеологізми: дитинка знайшлась (появилась) ‘у кого-н. народилася дитина’ (Білк, Марк, СтЛ), купила собі дитинку ‘про жінку, яка народила поза шлюбом бажану дитину’ (Бонд), Бог дав радість ‘про народження довгоочікуваної дитини’ (Марк), пустити на світ Божий ‘народити’ (Мілов): Як пустили на світ Божий того дітя, то ладу ж йому дайте (Мілов). Дисфемізація характерна для емоційно осудливих виразів, які мають на меті не відвернути увагу від народження дитини, а навпаки – акцентувати увагу на моральному аспекті факту народження: принесла в подолі, нагуляла дитину ‘про народження небажаної дитини поза шлюбом’ (Бонд, Марк), дєтські гроші собі здєлала ‘про народження дитини в соціально неблагополучної матері-одиначки або в родині з асоціальним способом

Існує також низка фразеологічних одиниць, які є відповіддю на запитання малої дитини „Звідки я взявся?”, що також стосуються народження. „Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу” [УВДС] фіксує близько 150 таких висловів, варіативних за структурою, фольклорно-етнографічними чи ареальними концептами, образними конкретизаторами, їхні мотиваційні ознаки – „пристойність, делікатність, сором’язливість, прагнення уникнути комунікативного дискомфорту” [156, с. 11]. Ми виділили п’ять груп ФО-відповідей на запитання „Звідки я взявся?”:

1. ФО з мотивом знаходження дитини:

– у різноманітних природно-ландшафтних утвореннях (природному, рослинному середовищі): у будяках (бур’янах) знайшли, під вербою (на вербі) знайшли, на дереві сидів (найшли), знайшли на дорозі, у квітці знайшли, у лісі [під кущем] найшли (знайшли, виловили), під ялинкою найшли (знайшли), у ярку знайшли [УВДС, с. 39, 44, 87, 115, 147, 262, 263], у лісочку на цвіточках [лежав, сидів, плакав] (Марк), у дуплі знайшли (СтЛ), знайшли в породі (КрК, Соф), пор. зподіл.: знайшли в бузині, знайшли в лопухах, знайшли в кропиві [98, с. 106]. Імовірно, що національна свідомість у такий спосіб зберегла давні вірування в щасливе буття знайденої дитини. Щоб перехитрити злу долю, немовля клали при дорозі або в іншому місці й очікували перехожого, який надалі ставав хрещеним батьком дитині [146, с. 149]. У східнослов’янському ритуалі знаходження дитини магія обману ґрунтувалася на сакральності випадково найденої дитини й випадкових зустрічних, яких сприймали як прибульців з іншого світу, божественних посланців, над якими не владна зла доля [ЗУЕ, с. 320];

– у господарських угіддях чи насадженнях: знайшли на баштані, найшли у вишеньках (вишні, вишняках), знайшли у гарбузах (серед гарбузів, у гарбузинні), виріс (зловили, знайшли, відкопали) у городі, під грушею лежав, знайшли (сидів) в капусті, копали картоплю – і викопали тебе [УВДС, с. 29, 47, 48, 62, 74, 77, 112, 113], пор. зподіл.: знайшли в бураках, знайшли в горосі [98, с. 106]. Мотивація знаходження дитини в рослинах пов’язана з народними уявленнями про те, що „потомство (як й інші блага), надсилають предки з „того світу”. При цьому як душі померлих, так і новонароджені душі з’являються на землі в період найвищої вегетативної активності природи” [32, с. 186];

– у будівлі, її частинах, прилеглих спорудах, предметах побуту, одязі (взутті): сиділа на вікні за ширмою і пищала, у діжці знайшли, у коробці з конфетами (канхветами) найшли (знайшли), з мішка витрусили, у пазусі принесли, під піччю (печею) найшли (знайшли), з поліна зробили, у чоботі найшли (знайшли), у поштовому (почтовому) ящику найшли (знайшли) [УВДС, с. 49, 85, 133, 159, 177, 186, 189, 250, 263], під дверима (дверями) знайшли (Луган), у печі з калачами пекли (Марк). Такі вислови, на нашу думку, свідчать про прагнення родини наблизити дитину, навіть підсвідомо, до домашнього вогнища, зазначеними формулами підкреслюючи: „ти наш”, „це найближче, що в тебе є”, „ти тут був завжди”. З усього хатнього набутку найважливіша роль належала чотирьом речам: столу, печі, миснику й пічній діжі, вірили, що саме це начиння тримає хату [Войт, с. 157]. Піч, до того ж, відігравала особливу роль у житті людей, її усвідомлювали як „символ материнського першопочатку, непорушності родини, неперервності життя, рідної хати, батьківщини” [ЗУЕ, с. 456], про що свідчать фразеологізми край пічки родився, у пічурці родився ‘надзвичайно щасливий, везучий’ [87, с. 198]. „Знаходження” дитини в речах батьків, можливо, пов’язане з тим, що за старих часів „повитуха загортала дитину в стару сорочку батька, якщо народився хлопчик, або в сорочку матері, якщо це дівчинка” [83, с. 321];

– у водному середовищі або близьких до нього спорудах: у воді знайшли, у Дінці (Донці) виловили, у калюжі знайшли, витягли з колодязя, знайти (найти) в колодязі, виловили в Луганці, під мостом (містком) знайшли, зловили (спіймали) в річці, у човнику найшли [УВДС, с. 55, 85, 112, 129, 149, 158, 204, 250], пор. зподіл.: викрутили з криниці, влапали в ставі [98, с. 105]. У народних уявленнях вода – не лише джерело життя, а й засіб магічного очищення. Але водний простір розцінювали і як межу між цим і тим світом, шлях до загробного світу, місце перебування нечистої сили й душ померлих [СД І, с. 386], а човник, міст розглядаємо як спосіб дістатися від одного берега до іншого, тобто перейти з однієї іпостасі існування в іншу. Було наявне подвійне ставлення й до вагітної, а до того ж дитина в лоні матері перебуває у водному середовищі, отже, у висловах цієї групи реалізовано мотив дитина, народжена з води.

2. Фраземи на позначення дарування (надсилання, принесення) дитини релігійними, міфічними, казковими істотами: Бог послав, Дід Мороз подарував (приніс), заєць у лісі подарував, зайчик приніс, коза принесла, котик приніс [УВДС, с. 34, 85, 102, 103, 126, 135], пор. зподіл.: русалки підкинули [98, с. 106]. Подарунок і сьогодні розцінюють як щось, наділене певною магічною силою, про що свідчить своєрідний „кодекс” обдаровування (не можна, наприклад, дарувати гострі предмети, неживі квіти, не можна передаровувати речі тощо). А дитина, послана самим Богом, безумовно, має стати щасливою, Дід Мороз для дітей – виконавець будь-яких заповітних бажань, тому підґрунтям появи зазначеної фраземи є, найвірогідніше, комунікативна зручність у спілкуванні з дитиною.