Підсумки й перспективи вивчення фразеології українських східнослобожанських говірок

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
СПИСОК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ТА ЇХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПІДСУМКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК
1.1. Ареальна фразеологія й мовна картина світу
1.2. Основні фразеологічні складники мовної картини світу в східнослобожанських говірках
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ У ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК
2.1. Фразеологія родильної обрядовості в мовній картині світу українців
2.1.1. Передпологовий цикл родильної обрядовості у фразеології українських східнослобожанських говірок
2.1.2. Фразеологія власне-пологового циклу в мовній картині світу слобожан
2.1.3. Фразеологія післяпологового циклу в східнослобожанських говірках
2.2. Фразеологічні одиниці весільної обрядовості в репрезентації мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках
2.2.1. Українське весілля як об’єкт етнографічного й лінгвістичного дослідження
2.2.2. Ідіоматика довесільного циклу обрядів
2.2.3. Фразеологічні одиниці власне-весільної та післявесільної обрядовості
2.3. Фразеонімікон „близькості до небуття” в мовній картині світу слобожан
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЯХ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК
3.1. Фразеологія традиційних занять мешканців східнослобожанського ареалу
3.2. Давня професійна фразеологія східнослобожанських говірок
3.3. Гірницька фразеологія в мовній картині світу слобожан
3.4. Комп’ютерна фразеологія в східнослобожанському ареалі
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК А. Результати соціолінгвістичного експерименту
ДОДАТОК Б. Розуміння мовцями внутрішньої форми фразеологізмів
ДОДАТОК В. Матеріали до фразеологічного словника українських східнослобожанських говірок
ДОДАТОК Г. Перелік питань для польового збирання ареальних фразеологічних одиниць

 

ВСТУП

У сучасному мовознавстві дедалі активніше студіюють проблему мовної картини світу (МКС), яка є засобом експлікації цілокупних знань про світ - концептуальної картини світу (ККС) (Ю. Апресян, Р. Брутян, Ю. Караулов, О. Кубрякова, О. Лисицька, Л. Лисиченко, Б. Серебренніков, Ж. Соколовська, Н. Сукаленко). Обидві картини є відображенням об’єктивної дійсності у взаємопов’язаних формах пізнавальної діяльності та мови. Актуальним стає вивчення різних фрагментів національно-мовної картини світу з огляду на специфіку етнічної свідомості мовців певного ареалу, вплив звичаїв, соціокультурних, фонових знань, традицій, обрядів тощо. Зафіксований у людській свідомості конструкт світу реалізується у формі мовних знаків - слів, речень, стійких словосполучень - складових елементів МКС. У лінгвістичній літературі доведено, що для створення цілісного уявлення про мовну картину світу необхідне глибоке вивчення її фрагментів. При цьому суттєвими є система значень і семантичне наповнення кожного мовного знака. Невід’ємною частиною мовної картини світу є фразеологізми як засоби вторинної номінації. Вони виникають на ґрунті образного уявлення дійсності, що відбиває побутово-емпіричний, історичний або духовний досвід мовного колективу, пов’язаний з його культурними традиціями, оскільки суб’єкт номінації і мовленнєвої діяльності - це завжди суб’єкт національної культури.

РОЗДІЛ 1

ПІДСУМКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК

Основні фразеологічні складники мовної картини світу в

Висновки до розділу 1

Феномен картини світу є предметом дослідження багатьох наук: філософії, культурології, лінгвокультурології, лінгвістики та ін. Картину світу становлять концепти і зв’язки між ними, утворюючи систему знань про світ. У концептуальній картині світу взаємодіють загальнолюдське, національне й особистісне начала, реалізується не лише система понять про реальний світ, а й система смислів, відображена в цих реаліях
через знак, концепт.

Вираженням ККС мовними засобами є мовна картина світу, яка розкриває досвід народу, знання, своєрідність бачення світу. МКС фіксує систему значень окремої мови у структурі словників, у незліченних мовних ситуаціях, картина світу відображає ступінь розвитку свідомості й культури, зміни в пізнанні світу, оскільки трансформація концептуальної картини світу обов’язково зумовлює відповідні перетворення мовної картини.

Елементами МКС є знакові одиниці, серед них і стійкі сполучення слів - фразеологічні одиниці, природа значень яких тісно пов’язана з практичним досвідом особистості, з культурно-історичними традиціями народу – носія певної мови. ФО як фрагменти мовної картини світу завжди зорієнтовані на суб’єкт, вони постають не лише для того, щоб описувати світ, а й для того, щоб оцінювати його, виражати суб’єктивне ставлення до нього.

У формуванні загальнонаціональної МКС важливу роль відіграє ареальна картина світу та фразеологія як її репрезентант. Мовознавці використовують паралельно терміни ареальна, народна, діалектна, говіркова

РОЗДІЛ 2

Українців

 

Родинне життя українців традиційно супроводжували різноманітні обряди, звичаї, ритуали, які в образно-символічній формі, зокрема вербальній, відзначали, зберігали, фіксували для нащадків етапи життя людини та найважливіші події розвитку родини, що знаходить відображення у фразеологічній репрезентації мовної картини світу. Сталі вирази традиційної обрядовості є надійним джерелом глибокого пізнання складу й структури мовленнєвих одиниць, з’ясування їхньої генези, семантики, реконструкції елементів духовної та матеріальної культури. Відповідно до природного циклу існування людини склався комплекс сімейних обрядів, основними елементами якого є родильні, весільні та поховальні й поминальні.

2.1.1. Передпологовий цикл родильної обрядовості у фразеології українських східнослобожанських говірок. Обряди передродового циклу покликані були сприяти нормальному перебігу

2.1.2. Фразеологія власне-пологового циклу в мовній картині світу слобожан. Родильна обрядовість належить до особливо делікатних сфер, і тому її якнайретельніше обставляли захисними діями й обереговими знаками. Родильні обряди, на думку Х. Вовка, зведено до прагнення „надати дуже простим у суті вчинкам характеру особливої важливості та урочистості” [36, с. 192].

Традиційно власне пологовий обряд розпочинався із запрошення повитухи (бабки, баби), яка мала допомогти під час пологів, прийняти дитину [Иванов, с. 533]. Запрошував повитуху чоловік породіллі, який, ідучи, обов’язково із собою брав хліб, у свою чергу, бабка приходила також із хлібом, свяченою водою й зіллям, робила 30 поклонів перед образами й читала молитви [36, с. 192; 259, с. 227]. Відмінна риса родинних обрядів полягає в домінантному обрядовому використанні води як „засобу очищення породіллі й немовляти”, хліб на родинах слугує „вираженням добробуту й багатства” [234, с. 189, 248].

Сакралізацію факту народження відбито у висловах на його позначення, такі фраземи містить історико-етнографічна праця В. Іванова: найти дитину ‘народити’, дітей прижити ‘народити’, вызволить ребёнка ‘допомогти народити’ [Иванов, с. 775, 419, 739]. У сучасному мовленні зафіксовано такі фразеологізми: дитинка знайшлась (появилась) ‘у кого-н. народилася дитина’ (Білк, Марк, СтЛ), купила собі дитинку ‘про жінку, яка народила поза шлюбом бажану дитину’ (Бонд), Бог дав радість ‘про народження довгоочікуваної дитини’ (Марк), пустити на світ Божий ‘народити’ (Мілов): Як пустили на світ Божий того дітя, то ладу ж йому дайте (Мілов). Дисфемізація характерна для емоційно осудливих виразів, які мають на меті не відвернути увагу від народження дитини, а навпаки – акцентувати увагу на моральному аспекті факту народження: принесла в подолі, нагуляла дитину ‘про народження небажаної дитини поза шлюбом’ (Бонд, Марк), дєтські гроші собі здєлала ‘про народження дитини в соціально неблагополучної матері-одиначки або в родині з асоціальним способом

Існує також низка фразеологічних одиниць, які є відповіддю на запитання малої дитини „Звідки я взявся?”, що також стосуються народження. „Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу” [УВДС] фіксує близько 150 таких висловів, варіативних за структурою, фольклорно-етнографічними чи ареальними концептами, образними конкретизаторами, їхні мотиваційні ознаки – „пристойність, делікатність, сором’язливість, прагнення уникнути комунікативного дискомфорту” [156, с. 11]. Ми виділили п’ять груп ФО-відповідей на запитання „Звідки я взявся?”:

1. ФО з мотивом знаходження дитини:

– у різноманітних природно-ландшафтних утвореннях (природному, рослинному середовищі): у будяках (бур’янах) знайшли, під вербою (на вербі) знайшли, на дереві сидів (найшли), знайшли на дорозі, у квітці знайшли, у лісі [під кущем] найшли (знайшли, виловили), під ялинкою найшли (знайшли), у ярку знайшли [УВДС, с. 39, 44, 87, 115, 147, 262, 263], у лісочку на цвіточках [лежав, сидів, плакав] (Марк), у дуплі знайшли (СтЛ), знайшли в породі (КрК, Соф), пор. зподіл.: знайшли в бузині, знайшли в лопухах, знайшли в кропиві [98, с. 106]. Імовірно, що національна свідомість у такий спосіб зберегла давні вірування в щасливе буття знайденої дитини. Щоб перехитрити злу долю, немовля клали при дорозі або в іншому місці й очікували перехожого, який надалі ставав хрещеним батьком дитині [146, с. 149]. У східнослов’янському ритуалі знаходження дитини магія обману ґрунтувалася на сакральності випадково найденої дитини й випадкових зустрічних, яких сприймали як прибульців з іншого світу, божественних посланців, над якими не владна зла доля [ЗУЕ, с. 320];

– у господарських угіддях чи насадженнях: знайшли на баштані, найшли у вишеньках (вишні, вишняках), знайшли у гарбузах (серед гарбузів, у гарбузинні), виріс (зловили, знайшли, відкопали) у городі, під грушею лежав, знайшли (сидів) в капусті, копали картоплю – і викопали тебе [УВДС, с. 29, 47, 48, 62, 74, 77, 112, 113], пор. зподіл.: знайшли в бураках, знайшли в горосі [98, с. 106]. Мотивація знаходження дитини в рослинах пов’язана з народними уявленнями про те, що „потомство (як й інші блага), надсилають предки з „того світу”. При цьому як душі померлих, так і новонароджені душі з’являються на землі в період найвищої вегетативної активності природи” [32, с. 186];

– у будівлі, її частинах, прилеглих спорудах, предметах побуту, одязі (взутті): сиділа на вікні за ширмою і пищала, у діжці знайшли, у коробці з конфетами (канхветами) найшли (знайшли), з мішка витрусили, у пазусі принесли, під піччю (печею) найшли (знайшли), з поліна зробили, у чоботі найшли (знайшли), у поштовому (почтовому) ящику найшли (знайшли) [УВДС, с. 49, 85, 133, 159, 177, 186, 189, 250, 263], під дверима (дверями) знайшли (Луган), у печі з калачами пекли (Марк). Такі вислови, на нашу думку, свідчать про прагнення родини наблизити дитину, навіть підсвідомо, до домашнього вогнища, зазначеними формулами підкреслюючи: „ти наш”, „це найближче, що в тебе є”, „ти тут був завжди”. З усього хатнього набутку найважливіша роль належала чотирьом речам: столу, печі, миснику й пічній діжі, вірили, що саме це начиння тримає хату [Войт, с. 157]. Піч, до того ж, відігравала особливу роль у житті людей, її усвідомлювали як „символ материнського першопочатку, непорушності родини, неперервності життя, рідної хати, батьківщини” [ЗУЕ, с. 456], про що свідчать фразеологізми край пічки родився, у пічурці родився ‘надзвичайно щасливий, везучий’ [87, с. 198]. „Знаходження” дитини в речах батьків, можливо, пов’язане з тим, що за старих часів „повитуха загортала дитину в стару сорочку батька, якщо народився хлопчик, або в сорочку матері, якщо це дівчинка” [83, с. 321];

– у водному середовищі або близьких до нього спорудах: у воді знайшли, у Дінці (Донці) виловили, у калюжі знайшли, витягли з колодязя, знайти (найти) в колодязі, виловили в Луганці, під мостом (містком) знайшли, зловили (спіймали) в річці, у човнику найшли [УВДС, с. 55, 85, 112, 129, 149, 158, 204, 250], пор. зподіл.: викрутили з криниці, влапали в ставі [98, с. 105]. У народних уявленнях вода – не лише джерело життя, а й засіб магічного очищення. Але водний простір розцінювали і як межу між цим і тим світом, шлях до загробного світу, місце перебування нечистої сили й душ померлих [СД І, с. 386], а човник, міст розглядаємо як спосіб дістатися від одного берега до іншого, тобто перейти з однієї іпостасі існування в іншу. Було наявне подвійне ставлення й до вагітної, а до того ж дитина в лоні матері перебуває у водному середовищі, отже, у висловах цієї групи реалізовано мотив дитина, народжена з води.

2. Фраземи на позначення дарування (надсилання, принесення) дитини релігійними, міфічними, казковими істотами: Бог послав, Дід Мороз подарував (приніс), заєць у лісі подарував, зайчик приніс, коза принесла, котик приніс [УВДС, с. 34, 85, 102, 103, 126, 135], пор. зподіл.: русалки підкинули [98, с. 106]. Подарунок і сьогодні розцінюють як щось, наділене певною магічною силою, про що свідчить своєрідний „кодекс” обдаровування (не можна, наприклад, дарувати гострі предмети, неживі квіти, не можна передаровувати речі тощо). А дитина, послана самим Богом, безумовно, має стати щасливою, Дід Мороз для дітей – виконавець будь-яких заповітних бажань, тому підґрунтям появи зазначеної фраземи є, найвірогідніше, комунікативна зручність у спілкуванні з дитиною.

 

 

РОЗДІЛ 3

ВИСНОВКИ

1. Вивчення наукової літератури, у якій студіюють питання про мовну картину світу, переконує нас у тому, що вона є засобом відображення об’єктивної дійсності, системи знань про світ, а отже - концептуальної картини світу (ККС). Мовна картина світу (МКС) відбиває ступінь розвитку свідомості особистості й культури суспільства, зміни в пізнанні світу, оскільки зміни ККС зумовлюють відповідні зміни мовної картини.

У межах загальнонаціональної української мовної картини світу існують локальні, які не лише конкретизують особливості загальноукраїнського менталітету, а й репрезентують історичні, соціальні, політичні аспекти формування та існування відповідного ареалу. Мовна картина світу у слобожан є однією з таких ареальних систем. Діалектна східнослобожанська фразеологія сформувалася внаслідок взаємодії різних національних культур, представники яких складають населення регіону. Специфіка фразеологічних субститутів східнослобожанських говірок зумовлена такими їхніми ознаками, як новоствореність і маргінальність.

2. Фразеологія як складова частина мовної картини світу відбиває різні аспекти життя мешканців ареалу, передусім, побут, повсякденне спілкування, обрядові сфери - те, що є життєво важливим для представників усіх суспільних верств; віддзеркалює особливості матеріального й духовного життя, подає лінгво-етнокультурну характеристику досліджуваного регіону. Усього проаналізовано понад 1050 фразеологічних одиниць, формування яких зумовлено особливостями концептуальної картини світу мешканців регіону, позначено рисами національного менталітету, особливостями соціального, історичного розвитку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Ар – Аркушин Г. Словник евфемізмів, уживаних у говірках та молодіжному жаргоні Західного Полісся та західної частини Волині / Г. Аркушин. – Луцьк; Люблін: Вид-во „Волинська обласна друкарня”, 2005. – 198 с.

Арк – Аркушин Г. Сказав, як два зв’язав: народні вислови та загадки із Західного Полісся та західної частини Волині / Г. Аркушин. – Люблін; Луцьк, 2003. – 177 с.

 

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Східнослобожанських говірок

Пояснювальна записка

До додатку ввійшло близько 1200 фразеологічних одиниць, зібраних здобувачем за спеціальним питальником протягом 2003 – 2010 років у населених пунктах східнослобожанського ареалу (адміністративно це населені пункти переважно Луганської області, частково – Ростовської області Росії, де поширені українські говірки). Основу реєстру становлять метафоричні сполуки, що традиційно розглядають як ідіоми (фразеологічні зрощення та фразеологічні єдності).

Статті розроблено за алфавітом компонентів-вокабул і одночасно за стрижневим принципом: вирази подано й витлумачено за першим іменником, а в разі його відсутності – за словами інших частин мови в такому порядку: прикметник, займенник, дієслово, числівник, прислівник. Паралельно фразеологічні одиниці згруповано в окремі гнізда навколо стрижневого слова, що дає можливість простежити фразеотворчу активність слів.

Додаток Г

Традиційний весільний обряд

1. Як у Вашому населеному пункті називають гуляння неодруженої молоді?

2. Як у Вашому населеному пункті говорять: іти (збиратися) на вулицю, іти (збиратися) на гулянку? Чи вживають якісь інші вислови?

3. Чи пов’язані назви гулянь молоді з місцем гулянь?

4. Хто очолює молодіжні гуляння? За яким принципом обирають ватажка?

5. Чи говорить молодь у Вашому населеному пункті іти (збиратися) на вулицю, іти (збиратися) на гулянку?

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
СПИСОК НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ТА ЇХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПІДСУМКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК
1.1. Ареальна фразеологія й мовна картина світу
1.2. Основні фразеологічні складники мовної картини світу в східнослобожанських говірках
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ДУХОВНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ У ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК
2.1. Фразеологія родильної обрядовості в мовній картині світу українців
2.1.1. Передпологовий цикл родильної обрядовості у фразеології українських східнослобожанських говірок
2.1.2. Фразеологія власне-пологового циклу в мовній картині світу слобожан
2.1.3. Фразеологія післяпологового циклу в східнослобожанських говірках
2.2. Фразеологічні одиниці весільної обрядовості в репрезентації мовної картини світу в українських східнослобожанських говірках
2.2.1. Українське весілля як об’єкт етнографічного й лінгвістичного дослідження
2.2.2. Ідіоматика довесільного циклу обрядів
2.2.3. Фразеологічні одиниці власне-весільної та післявесільної обрядовості
2.3. Фразеонімікон „близькості до небуття” в мовній картині світу слобожан
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЯХ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК
3.1. Фразеологія традиційних занять мешканців східнослобожанського ареалу
3.2. Давня професійна фразеологія східнослобожанських говірок
3.3. Гірницька фразеологія в мовній картині світу слобожан
3.4. Комп’ютерна фразеологія в східнослобожанському ареалі
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТОК А. Результати соціолінгвістичного експерименту
ДОДАТОК Б. Розуміння мовцями внутрішньої форми фразеологізмів
ДОДАТОК В. Матеріали до фразеологічного словника українських східнослобожанських говірок
ДОДАТОК Г. Перелік питань для польового збирання ареальних фразеологічних одиниць

 

ВСТУП

У сучасному мовознавстві дедалі активніше студіюють проблему мовної картини світу (МКС), яка є засобом експлікації цілокупних знань про світ - концептуальної картини світу (ККС) (Ю. Апресян, Р. Брутян, Ю. Караулов, О. Кубрякова, О. Лисицька, Л. Лисиченко, Б. Серебренніков, Ж. Соколовська, Н. Сукаленко). Обидві картини є відображенням об’єктивної дійсності у взаємопов’язаних формах пізнавальної діяльності та мови. Актуальним стає вивчення різних фрагментів національно-мовної картини світу з огляду на специфіку етнічної свідомості мовців певного ареалу, вплив звичаїв, соціокультурних, фонових знань, традицій, обрядів тощо. Зафіксований у людській свідомості конструкт світу реалізується у формі мовних знаків - слів, речень, стійких словосполучень - складових елементів МКС. У лінгвістичній літературі доведено, що для створення цілісного уявлення про мовну картину світу необхідне глибоке вивчення її фрагментів. При цьому суттєвими є система значень і семантичне наповнення кожного мовного знака. Невід’ємною частиною мовної картини світу є фразеологізми як засоби вторинної номінації. Вони виникають на ґрунті образного уявлення дійсності, що відбиває побутово-емпіричний, історичний або духовний досвід мовного колективу, пов’язаний з його культурними традиціями, оскільки суб’єкт номінації і мовленнєвої діяльності - це завжди суб’єкт національної культури.

РОЗДІЛ 1

ПІДСУМКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКИХ СХІДНОСЛОБОЖАНСЬКИХ ГОВІРОК