Ареальна фразеологія й мовна картина світу

 

Феномен, який називають „картина світу”, є таким само давнім, як і людина. Термін „картина світу” з’явився в річищі природничих наук наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Уважають, що одним із перших його використав фізик Г. Герц стосовно фізичної картини світу, трактованої ним як сукупність внутрішніх образів зовнішніх предметів, з яких логічним шляхом можна отримати відомості щодо поведінки цих предметів [204, с. 12]. Ідея картини світу пов’язана з ментальністю, вона народжена прагненням людини мати наочне уявлення про світ. Картина світу - це сукупність світоглядних знань про світ, „сукупність предметного змісту, яким володіє людина” (К. Ясперс). Специфіка картини світу є підґрунтям для визначення своєрідності менталітету, хоча самі поняття „ментальність” і „картина світу” розрізняється за ступенем усвідомлення: ментальність не рефлексована свідомістю, а картина світу - усвідомлене поняття. Уважають, що картина світу - це „синтетичне панорамне уявлення про конкретну дійсність і про місце кожної конкретної людини в ній” [267, с. 54], це те, що йде передусім від людини чи етносу, результат людського сприйняття, фантазій, мисленнєвих процесів і перетворювальної діяльності [77, с. 24].

Питання картини світу в різний час розробляли Г. Гачев [44], А. Гуревич [58], В. Кононенко [110; 111], О. Левченко [125; 126], Ю. Лотман [134], Е. Сепір [217], Ж. Соколовська [222], В. Топоров [245; 247], Р. Хайрулліна [264], А. Шмельов [276] та інші науковці.

Термін „картина світу” набув у сучасному мовознавстві надзвичайної популярності, що пов’язано переважно з етнолінгвістичною або

Разом з тим, поза увагою дослідників залишається фразеологічна репрезентація мовної картини світу на матеріалі ідіоматики ареалів. Це дозволило нам обрати за об’єкт вивчення фразеологічну репрезентацію мовної картини світу українських східнослобожанських говірок, що є органічною частиною української ареальної фразеології.

 

 

Основні фразеологічні складники мовної картини світу в

Східнослобожанських говірках

 

Словник мови відображає різні форми спілкування, у процесі всіх відносин людини зі світом виникає як глобальний образ „картина світу, яка є універсальним природним посередником між різними сферами людської культури” [153, с. 13]. Фразеологізми – лінгвосеміотичний феномен, який в усталеній формі зберігає й передає уявлення етносу про світ, культурну й історико-міфологічну інтеріоризацію дійсності та внутрішнього рефлексивного досвіду народу [216, с. 11]. У фразеології східнослобожанських говірок безпосередньо відображено світобачення носіїв цих говірок, зміст культури.

Існують різні форми систематизації ареальних фразеологічних одиниць (АФО): „тематичні класи” (Л. Ройзензон), „тематичні блоки” (Е. Саїтова), „понятійні мікрополя” (А. Емірова), синонімічний ряд - семантична підгрупа - семантичне поле - тематична підгрупа - тематична група - тематичне поле - архіполе (Ю. Прадід), семантичний ряд - семантична група - семантичне й тематичне поле (М. Олійник), семантичний ряд - фразеосемантична група - фразеосемантичне поле (Н. Коваленко), структурно-семантичні розряди (Д. Гринчишин), семантико-граматичні розряди (Г. Ступінська), варіантно-синонімічна група – фразеосемантична мікрогрупа – фразеосемантичний ряд – фразеосемантична підгрупа – семантичний блок – фразеосемантична група – фразеосемантичне поле – тематична група – тематичне поле – ідеографічна

говірок демонструє усвідомлення мовцями категорій бідний – багатий, основу якого становлять традиційні ціннісні орієнтири й нові реалії.

 

Висновки до розділу 1

Феномен картини світу є предметом дослідження багатьох наук: філософії, культурології, лінгвокультурології, лінгвістики та ін. Картину світу становлять концепти і зв’язки між ними, утворюючи систему знань про світ. У концептуальній картині світу взаємодіють загальнолюдське, національне й особистісне начала, реалізується не лише система понять про реальний світ, а й система смислів, відображена в цих реаліях
через знак, концепт.

Вираженням ККС мовними засобами є мовна картина світу, яка розкриває досвід народу, знання, своєрідність бачення світу. МКС фіксує систему значень окремої мови у структурі словників, у незліченних мовних ситуаціях, картина світу відображає ступінь розвитку свідомості й культури, зміни в пізнанні світу, оскільки трансформація концептуальної картини світу обов’язково зумовлює відповідні перетворення мовної картини.

Елементами МКС є знакові одиниці, серед них і стійкі сполучення слів - фразеологічні одиниці, природа значень яких тісно пов’язана з практичним досвідом особистості, з культурно-історичними традиціями народу – носія певної мови. ФО як фрагменти мовної картини світу завжди зорієнтовані на суб’єкт, вони постають не лише для того, щоб описувати світ, а й для того, щоб оцінювати його, виражати суб’єктивне ставлення до нього.

У формуванні загальнонаціональної МКС важливу роль відіграє ареальна картина світу та фразеологія як її репрезентант. Мовознавці використовують паралельно терміни ареальна, народна, діалектна, говіркова

РОЗДІЛ 2