Лекція 1. Особливості суспільно-географічного районування України. Характеристика Донецького економічного району

 

План:

1. Схеми соціально-економічного районування території України (за В.А. Поповкіним, О.І. Шаблієм, М.І. Долішнім, М.М. Паламарчуком, Ф.Д. Заставним, М.Д. Пістуном).

2. Економіко-географічна характеристика Донецького економічного району (за типовим планом).

 

1. 19-20 ст. Україну поділяли на 3 макрорегіони (М. Драгоманов, С. Рудницький, В. Садовський) – Україна Лівобережна, Правобережна, Причорноморська(історико-географічний принцип). На початку 1950-х років К.Г. Воблий виділяв 5 економічний районів: Центральний, Північно-Східний, Південно-Західний, Західний. Наприкінці 1950-х років О.Т. Діброва виділив 6 внутрішньореспубліканських районів: Донбас, Промислове Подніпров’я, Північно-Східний, Центральний, Західний, Причорноморський (в основі економічний принцип). У 1957-1965 рр. територія УРСР поділялась на 11, потім на 14, а наприкінці – на 7 економічних районів, якими керували ради народного господарства – раднаргоспи.

У 1961 р. була затверджена нова схема великих економічних районів СРСР, три з яких були на території України:

• Донецько-Придніпровський

• Південно-Західний

• Південний.

На поч. 1980-х р. Інститут географії НАН України (О.М. Маринич) розробив схему природно-господарської регіоналізації країни: Західне Полісся, Українські Карпати, Київське Придніпров’я, Лівобережне Придніпров’я, Промислове Придніпров’я, Донбас, Українське Причорномор’я, Крим

До 1991 р. Україну поділяли на 3 економічних районів, у складі яких розглядають підрайони:

1.Південно-Західний (41,1% території):

• Карпатський підрайон – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області.

• Подільський підрайон – Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області.

• Волинський підрайон (Західно-Поліський) – Волинська, Житомирська, Рівненська області.

• Київський (Центрально-Український) підрайон – Київська, Черкаська, Кіровоградська, Чернігівська області.

2. Донецько-Придніпровський район (40% території):

• Північно-Східний підрайон – Полтавська, Сумська, Харківська область.

• Донбас – Донецька, Луганська область.

• Придніпровський підрайон – Дніпропетровська, Запорізька область

3. Південний район (18% території) – АР Крим, Одеська, Миколаївська, Херсонська область.

Національний інститут стратегічних досліджень (1992 р.) – 5 внутрішньореспубліканських макрорайонів: Центрально-Український, Донбас, Слобідська Україна, Причорноморський, Західно- Український.

В.А. Поповкін у 1993 р. – 10 економічних районів (Донбас, Катеринословське Придніпров’я, Слобідська Україна, Київське Полісся, Одесько-Таврійський, Українські Карпати, Поділля, Середнє Придніпров’я, Волинське Полісся, Крим.

Ф.Д. Заставний (1992-1994 рр.) виділив 3 макрорайони – Східний, Західний, Південний. На основі яких 9 економічних районів: Центрально-Поліський (Столичний), Центральноукраїнський (Центральний), Західно-Поліський (Північно-Західний), Карпатський (Прикарпатський), Подільський, Причорноморський, Придніпровський, Донецький, Північно-Східний

М.Д. Пістун (1994-1996 рр.) підтримав цю схему районування та запропонував уточнення в назвах районів та назвав ці райони суспільно-географічними.

Суспільно-географічний район (СГР) – це великий регіон України, територія якого тісно пов'язана демографічними, урбаністичними, соціальними, культурними та економічними процесами.

2. Донецький СГР сформувався у складі Донецької та Луганської областей. Його площа 53,2 тис.км.кв, або 8,8% площі території України. На території району проживає майже 7,8 млн. жителів, або 15,4% населення України. Прикордонне географічне положення 50% кордонів району – це кордон з Росією. Транспортно-географічне положення району характеризується як дуже вигідне.

На території району знаходяться міста, які посідають відповідно друге, третє, п’яте, шосте та восьме місця серед найзабрудненіших міст України – Маріуполь, Макіївка, Дебальцеве, Луганськ, Стаханов.

Донецький район спеціалізується на: вугільній промисловості; електроенергетиці; виробництві продукції чорної і кольорової металургії; виробництві продукції хімічної промисловості), а саме мінеральних добрив, соди, барвників, хімреактивів тощо; машинобудуванні: важкому, вагоно- і локомотивобудуванні тощо; виробництві цементу.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняттю «економіко-географічний район».

2. Які схеми регіоналізації території України ви знаєте?

3. Яка класифікація на вашу думку є досконалою?

4. Назвіть галузі спеціалізації Донецького економічного району.

5. Визначить проблеми і перспективи Донецького економічного району.