Філософія. Лекція 2. Тема: Філософія стародавнього світу.

1. Основні ідеї філософії Давнього Сходу.

2. Матеріалізм та ідеалізм в античній філософії.

3. Філософія еллінізму.

 

Основні ідеї філософії Давнього Сходу

Філософські школи та духовні рухи Стародавньої Індії мали в колі своїх міркувань найважливіші світоглядні проблеми: ♦ початок буття, ♦ будова світу, ♦ особливості людини, ♦ роль і зміст людського пізнання. Водночас досить очевидно, що превалює у цій проблематиці пошук шляхів людського звільнення від невблаганних імперативів життя, хоча звільнення це розуміли значною мірою як подолання людської окремішності та індивідуального протистояння загальному.

Буддизм створив оригінальне трактування світобудови. Реальність, доступна чуттєвому спогляданню, є несправжньою, ілюзорною. Насправді існують лише енергетичні ''крапки", згущення під назвою "дхарми". Вони перебувають у збудженому, динамічному стані і тому вступають між собою у з'єднання та переплетення. Уся навколишня реальність, як і людина, постає певними вузликами енергетичних зв'язків дхарм.

Серед філософських шкіл Стародавньої Індії провідне місце належало школі санкх'я. На першому плані в судженні школи — питання про вихідні сутності світу, з яких складається світобудова та на котрі повинна орієнтуватися людина у своїх діях. Таких сутностей дві:

"пракріті", або "прадхана" (природа)

та "пуруша" (свідомість, споглядання).

Школу чарвака-локаята, відносять до натуралістичних:

Локаята вважають, що "не існує ні бога, ні визволення (від карми), ні дхарми, ні недхарми, а також немає винагороди за благочинне життя..." Представники школи визнавали існування лише того, що можна сприйняті ("лока"), а все існуюче вважали лише поєднанням чотирьох елементів: землі, води, повітря та вогню. Поєднанням зазначених елементів вони пояснювали людину з її якостями, навіть — людську душу: "… як від змішування частин напоїв виникає сила сп 'яніння, так із поєднанням

 

Матеріалізм та ідеалізм в античній філософії.

Ідеалізм - це філософський напрямок, який вважає, що первинним є ідея,а воринним матерія.

Ідеалізм має 2 форми:

1. Об'єктивний ідеалізм - це визнання духовного першопочатку (напр. у Платона це ідея; у Гегеля це світовий розум або абсолютна ідея)

2. Суб'єктивний ідеалізм - це недопущення реальності поза свідомістю людини (напр. філософські погляди Ніцше та ін.)

Сутність ідеалізму

1. розглядає свідомість у відриві від природи;

2. стверджує, що свідомість, мислення, психічне, духовне лежать в основі, тобто первісні, а матерія, природа і фізичне - це похідне, вторинне;

3. пізнати світ до кінця неможливо.

 

Матеріалізм - це філософський напрямок, який вважає що матерія первинна, а ідея вторинна.

Сутність матеріалізму:

1. матерія ніким не створена, а існує вічно;

2. простір і час - це об'єктивно існуючі форми буття матерії;

3. мислення невід'ємне від матерії, яка мислить;

4. єдність світу складається з його матеріальності;

Вперше термін "матеріалізм" почали використовувати в XVII столітті в розумінні фізичних уявлень про матерію, а пізніше для протиставлення ідеалізму.

Існує два напрямки розвитку матеріалізму:

1. Домарксиський (представники:Демокріт, Гераклід).

Основна ідея: -світ матеріальний

-світ існує незалежно від свідомості

2. Марксиський (представники: К. Маркс, Енгельс).

Основна ідея: -критика релігії

-матеріальне буття-принцип свідомості

Висновок: Таким чином, боротьба ідеалізму з матеріалізмом яскраво відбиває протилежні тенденції, які існували у світовій суспільній і філософській думці та спонукали людство до подальшого пошуку істини.

 

Філософія еллінізму

В цілому еллінізм став більш високим етапом історичного розвитку народів класичної Греції і стародавнього Сходу, зробивших крок уперед в економічному житті, ускладненні соціально-класової структури, державного будівництва, культури та релігії. Основою прогресивних змін в епоху еллінізму було взаємозбагачення давньогрецької і давньосхідної цивілізацій як результат їх безпосередньої взаємодії.

Глибокі зміни в світогляді елліністичних людей спричинили значний вплив на стан філософії як науки про світосприйняття.

Центром елліністичної філософії стали Афіни, де сперечались декілька впливових філософських шкіл. Перш за все це школи учнів великих філософів Платона і Аристотеля. Але поступово ці школи втрачають свою популярнісь і стають закритими елітарними групами з обмеженим впливом на розвиток філософської думки.

Значно впливовішими стали нові філософські системи: філософія стоїків, епікурейців і кініків.

Філософія стоїків (засновник - Зенон із міста Кітія, Кипр) -була найбільш популярною, згодом розпалася на три частини: фізику (вчення про організацію та розвиток світу), логіку (вчення про те як правильно мислити і зрозуміло висловлювати свої думки) та етику (вчення про людину та його поведінку).

Філософія Епікура (341-270 рр. до н.е.) це вчення також ділиться на три частини: фізику, логіку та етику, але на відміну від стоїків, у яких найбільше була розвинена етика, у епікурейців найбільш структуризованою і найбільш розробленою стала фізика. Епікур був матеріалістом і не був так сильно захопленим релігією як стоїки, він вважав богів не здатними втручатися у життя природи і людини.

Філософія кініків (засновник - Антисфен). Це вчення було створене ще в класичну епоху але популярним воно стало саме в епоху еллінізму. На відміну від епікурейства і стоїцизму філософія кініків була більш доступною для неелітарних прошарків суспільства, саме тому вона і стала такою популярною.

Загалом елліністична філософія була новим великим кроком уперед у розвитку філософської думки, вона збагатила світову філософію глибокими і оригінальними ідеями.

Словник термінів

Матеріалізм – філософський напрям, який вважає, що світ за своєю природою матерільний, що матерія існує сама по собі, поза й незалежно від свідомості, що матерія, буття є первинним, а свідомість, мислення – вторинним, похідним, а світ і його закономірності пізнаванні.

Матерія – спільна нестворювана і незнищенна основа всіх речей, їх змін і форм, що здійснюється самочинно поза людською свідомістю

Стоїцизм – одна з провідних течій еліністичної та римської філософії, що розробляла поняття міцної і розумної основи морального життя.

" буття " — вихідне в систематичному філософствуванні