Гарантії конституційних прав, способи їх здійснення та захисту

 

Конституція України закріплює цілий комплекс гарантій прав та свобод людини і громадянина. Умовно їх можна поділити на дві групи:

 

1) загальні гарантії - стосуються всіх або більшості прав і свобод;

 

2) спеціальні гарантії - щодо певних прав і свобод або їх груп.

 

Своєю чергою, серед загальних гарантій виділяють:

 

- економічні;

 

- політичні;

 

- юридичні.

 

Основні економічні гарантії: володіння, користування та розпорядження власністю (ст. 41), вільний вибір праці (ст. 43), соціальна діяльність держави (ст. 3) та ін.

 

Політичні гарантії прав пов´язані з різними формами здійснення влади народу: загальні та "чесні" вибори, проведення з принципових питань референдумів, участь громадян в управлінні державою (ст. 5), поділ влад (ст. 6).

 

Важливою юридичною гарантією вважається існування правової держави (ст. 1), зв´язаної законами, що несе відповідальність перед особою, зобов´язана захищати громадянина і його права (ст. 3). Юридичні гарантії пов´язані зі способами здійснення основних прав, допомогою органів держави в їх реалізації, їх захистом. Особливе значення має роль суду.

 

Конституція та законодавство передбачають різні способи здійснення (реалізації-) основних прав:

 

- явочний;

 

- заявний;

 

- дозвільний порядок.

 

У першому випадку - явочний порядок-для здійснення передбачених конституцією прав не потрібно ніяких додаткових звернень до органів держави. Можливо безпосередньо проводити збори в закритому приміщенні, наприклад, з питання про роль комуністів у країні, чи обнародувати в газеті свої міркування про державний лад України. У цьому разі при порушенні законів можлива судова відповідальність.

 

Заявний порядок передбачає завчасну, в передбачений законом термін, інформацію державних органів, а іноді організацій, підприємств, інших громадян або їх об´єднань про намір реалізувати якесь право (приміром, про те, що готується страйк, необхідно попередити адміністрацію підприємства, установи, організації за сім днів). Недотримання цієї умови може призвести до визнання цієї акції судом незаконною з усіма відповідними наслідками (суд може оштрафувати профспілку й організаторів незаконного страйку, міліція має право розігнати демонстрацію, якщо вона заважає руху).

 

Для здійснення деяких конституційних прав встановлено дозвільний порядок (вуличні демонстрації за участю великої кількості людей).

 

У демократичній державі її органи та посадові особи зобов´язані сприяти громадянам у здійсненні їхніх конституційних прав у формах, визначених спеціальними законами. Так, для здійснення виборчої кампанії (реалізації виборчого права громадян) держава безкоштовно надає виборчим об´єднанням час для виступу в державних засобах масової інформації, виділяє певну суму грошей у фонд кандидатів (партій), виборчим комісіям безкоштовно надаються державні приміщення. Сприяння державних органів проявляється в охороні демонстрацій від злочинних дій з боку певних громадян або груп, в організації спеціальних органів для працевлаштування безробітних (реалізація права на працю). Поняття "соціальна держава", переважно, і пов´язано з допомогою в забезпеченні соціальних запитів громадян, зокрема їхніх соціально-економічних і культурних прав.

 

Захист конституційних прав може здійснюватися:

 

- громадянами (наприклад, необхідна оборона при замаху з боку хулігана на недоторканність особи);

 

- об´єднаннями громадян (захист професійними спілками конституційного положення про своєчасне одержання винагороди за працю чи від незаконного звільнення);

 

- органами державної влади та місцевого самоврядування в межах своїх повноважень і відповідними посадовими особами;

 

- підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності;

- засобами масової інформації;

 

- спеціалізованими державними та громадськими органами й організаціями у справі захисту прав і свобод людини та громадянина (адвокатура, нотаріат тощо);

 

- судовим захистом (особливе значення).

 

Подібно до конституцій інших країн, Конституція України встановлює, що її норми є нормами прямої дії (ст. 8), інакше кажучи, - права та свободи, закріплені в Конституції України, є нормами безпосередньої дії, отож, з позовом про їх порушення можна звертатися прямо до суду, для цього не потрібно яких-небудь додаткових законів або "інструкцій.

 

Конституцією України запроваджена посада Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ст. 101), на якого покладено обов´язок здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина. Така посада існує в багатьох країнах світу, але називається дещо інакше - омбудсмен, народний захисник, посередник та ін.

 

Нарешті, громадяни України мають право звертатися за захистом своїх конституційних прав і свобод, які передбачені міжнародними пактами про права людини, до Міжнародного суду Європейського Союзу в Страсбурзі. Та це можливо лише після того, коли будуть вичерпані можливі засоби захисту прав усередині країни.

 

7.16. Права та свободи громадян в умовах надзвичайного стану

 

Згідно з Конституцією України, в умовах війни, при масових громадських безпорядках, стихійних лихах, катастрофах Президент України проголошує (п. 21, ст. 106), а Верховна Рада затверджує (п. 21, ст. 85) рішення про введення надзвичайного, воєнного, облогового стану. Він передбачає обмеження конституційних прав громадян, що здійснюється актом глави держави, який приймається на засадах закону про надзвичайний стан і приймається парламентом на певний строк (зазвичай, на декілька місяців) з кожного конкретного випадку надзвичайного стану.

 

В акті про надзвичайний стан повинно бути встановлено термін його дії, вказана територія, на яку він поширюється, перераховані обмеження, що вводяться. Акт доводиться до населення засобами негайного сповіщення, але набирає чинності не відразу, а через деякий час після його опублікування (повідомлення по радіо). Конституція України встановлює, що в разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні Верховна Рада України збирається у дводенний строк без скликання (ст. 84). її завдання в цей час - контроль за діями виконавчої влади.

 

З уведенням надзвичайного стану можуть бути обмежені свободи зібрань, діяльність політичних партій (партії не можуть бути розпущені, це прерогатива суду), свобода пересування громадян, заборонені демонстрації, введений огляд транспортних засобів; громадяни, що закликають до безпорядків, можуть бути тимчасово вислані з регіону надзвичайного стану тощо.

 

Якщо надзвичайний стан уведено з огляду на стихійне лихо, катастрофу, то можливі додаткові заходи: запровадження трудової повинності, зміна режиму роботи підприємств і установ, розподіл предметів першої необхідності і продуктів харчування серед населення.

 

 

З оголошенням воєнного стану деякі повноваження органів влади переходять до військового командування, органів військового управління.

 

Облоговий стан оголошується в критичних ситуаціях і характеризується особливо суворими обмеженнями.

 

В умовах надзвичайного чи воєнного стану не може бути змінена Конституція України (ст. 157).