Тема. Наркоманія і віл-інфікування. Профілактика туберкульозу

Мета: формувати в учнів поняття про те, як пов’язані наркоманія і ВІЛ-інфікування; погли­бити знання учнів про інфекційне захворювання — туберкульоз; розвивати навички вислов­лювання своїх думок; виховувати свідоме ставлення до ризику захворювання, співчуття до хворих.

Обладнання та матеріали: плакати, фото, таблиці.

Базові поняття й терміни: наркоманія, ВІЛ-інфікування, інфекційне захворювання, тубер­кульоз.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Бліцтурнір

1)Яке захворювання називають інфекційним?

2)Наведіть приклади інфекційних захворювань.

3)Які шляхи передачі інфекційних захворювань ви знаєте?

Проблемне запитання

— Чому майже всі наркомани BIJI-інфіковані?

III. Постановка завдань уроку перед учнями

Знати: загрози, пов’язані з уживанням наркотиків; як виявляються та пе­редаються ВІЛ/СНІД і туберкульоз.

Уміти: оцінювати наслідки вживання наркотиків; дотримуватися правил профілактики туберкульозу.

IV. Вивчення нового матеріалу

Наш організм і наркотики

Зазвичай, люди, які вживають наркотики, не відзначаються міцним здоров’ям. Якщо людина провела вечір у наркотичному тумані, навряд чи во­на зранку побіжить у тренажерний зал. Достатньо придивитися до передчасно постарілого обличчя наркомана, щоб зрозуміти, до чого призводить такий спо­сіб життя.

У людей, які приймають наркотики, спостерігаються провали в пам’яті та галюцинації. Найбільш негативно наркотики впливають на психіку. Бага­то з тих, хто приймає екстазі або героїн, впадає в депресію і навіть думає про самогубство, тому що їм стає все складніше отримати «заряд бадьорості» від наркотиків.

Дуже небезпечно вводити наркотик за допомогою шприца, особливо якщо використовуються голки багаторазового використання. Більшість наркоманів хворіють на вірусні інфекції, навіть такі тяжкі, як гепатити В та С і СНІД. Ці захворювання практично не лікуються і призводять до смерті.

Вірус гепатиту В руйнує клітини печінки. Ефективних ліків проти нього не існує. Щоб стан хворого поліпшився, йому доведеться провести багато часу в лікарні. Утім, тривале лікування зовсім не гарантує позитивних результатів.

Причина захворювання на СНІД — зараження вірусом імунодефіциту (ВІЛ), що руйнує імунну систему людини. Організм, уражений вірусом, не мо­же протистояти інфекціям, і будь-яке захворювання стає смертельним. ВІЛ передається через кров. Наркомани, що використовують той самий шприц для введення наркотиків, неминуче заражають один одного цією страшною хворо­бою.

Люди часто не усвідомлюють загрози, пов’язаної з уживанням наркоти­ків, не думають про наслідки поганої звички. Ті, хто став на шлях, що веде до страшних експериментів, зазнають значних змін. Вони відсторонюються від друзів і родичів, перестають цікавитися школою, спортом, ізолюються від оточення, стають агресивними і некомунікабельними, часто втрачають фізич­ну форму.

Тим, хто починає вживати наркотики, слід пам’ятати, що відмовитись від цієї звички буде нелегко. У наркомана виникає психічна та фізіологічна за­лежність, він мріє тільки про те, як отримати нову дозу. Потяг до наркотиків не зникає за одну мить. Спочатку людина страждає від нестерпного болю, її лихоманить, в організмі відбувається «ломка», усе тіло зводить судомами. Ба­гато людей не витримують цього стану і знову починають уживати наркотики. Але після кожної нової дози зупинитися стає все складніше.

Як у випадку вживання алкоголю, так і в разі вживання наркотиків по­трібна велика рішучість, щоб раз і назавжди сказати «ні».

Як виявляється та передається ВІЛ/СНІД

Як ми вже визначили, СНІД — це синдром набутого імунодефіциту, тоб­то хвороба, спричинена вірусом. Віруси є збудниками багатьох хвороб, напри­клад, грипу, герпесу, навіть деяких видів раку. ВІЛ, як і інші віруси,—- дуже дрібний мікроорганізм, який неможливо побачити за допомогою звичайного мікроскопу. Для своєї життєдіяльності вірус повинен проникнути в живу клі­тину. У випадку ВІЛ — це імунна клітина людини.

Віруси, у тому числі ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з’являється в організмі, імунна система почи­нає виробляти в імунних клітинах антитіла, які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція: наприклад, коли аналіз крові показує наявність антитіл до ВІЛ, це означає, що людина інфікована ВІЛ. Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ- інфекції в організм минає певний час, так зване «вікно», протягом якого ор­ганізм продукує достатню кількість антитіл, щоб їх уже можна було виявити в крові. У випадку ВІЛ — це, як правило, від 2 до 12 тижнів, іноді довше. От­же, якщо аналіз на виявлення антитіл до ВІЛ зроблено в період «вікна», він буде негативним, оскільки антитіла ще не утворилися в крові в достатній кіль­кості. Тому людям, які проходять тестування на ВІЛ, рекомендують у разі не­гативного результату повторити аналіз через 3 місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати і почуватися здо­ровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються простудні симпто­ми. Потім настає прихований період, коли вірус не проявляє себе, що може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почуває себе добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється, а вірус сильнішає, минають роки, людина занедуюжує на СНІД і помирає. Дуже часто основною причиною смерті є на­віть не СНІД, а інші інфекції, з якими ослаблений ВІЛ-інфекцією організм не може боротися.

Існують три основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції від однієї людини до ін­шої:

— під час статевого контакту з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболон­ки вагіни, пенісу, ротової порожнини, шлунка або прямої кишки, з яких вірус проникає в кров іншої людини;

— коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (гол­кою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), який перед цим вживала інфікована людина і її кров залишилась на ньому. Найбіль­ший ризик інфікування ВІЛ — у разі повторного користування шприцом чи голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливання крові, що містить ВІЛ;

— ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері в період вагіт­ності або після народження дитини через молоко матері.

Вірус імунодефіциту людини не передається через:

спільне з ВІЛ-інфікованим користу­вання верхнім одягом; • рукостискання;
спільне користування фонтанчиком для питної води; посуд, їжу; домашніх тварин;
туалети (унітази);
чхання та кашель; контакти в громадському транспорті (наприклад, у «години пік»); обійми;
монети та паперові гроші;
постільну та натільну білизну; рушники, мило, мочалку; комарів та інших комах;
плавання в басейні;
дверні ручки та спортивні снаряди; поцілунки

Валеологічна пауза