II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення ситуації

Якось у Романа стався конфлікт з батьками, через що він дуже на них об­разився. Через те, що його не зрозуміли, настрій був пригнічений, нічого не хотілося робити. На вулиці друзі запропонували прийняти наркотик, від якого стане краще. Роман погодився, і вже за мить світ здавався йому зовсім іншим. У цьому новому, уявному, світі не було проблем і переживань.

Дискусія

1)Чи розв’язав Роман свої проблеми?

2)Чим закінчується прийняте хлопцем рішення?

III. Постановка завдань уроку перед учнями

Знати: причини вживання наркотичних речовин; як виникає наркотична залежність; яка кримінальна відповідальність за поширення наркотичних ре­човин.

Уміти: розпізнавати ознаки наркотичної залежності; поводитися в моло­діжному середовищі; надавати допомогу в разі наркотичного отруєння.

IV. Вивчення нового матеріалу

Причини вживання наркотичних речовин підлітками

 

		за компанію
		бажання бути дорослим, «крутим»
п
—►	цікавість
р	>	тиск, примушування з боку дорослих або групи однолітків
и	—►	бажання зняти стрес, розслабитися
ч	—	самотність, пошук сенсу в житті
и	—►	нерозуміння, конфлікти в родині
н		відсутність інтересів, занять; пошук гострих відчуттів
и	-	молодіжна мода
	—	небажання бути «білою вороною»
		невміння захистити власну точку зору

 

«Мозковий штурм»

Що називають залежністю?

Залежність — це несвобода людини від будь-якого зовнішнього чинника або внутрішньої сполуки.

Етапи формування наркотичної залежності

Ознаки наркотичної залежності:

1)різка, нічим не зумовлена зміна настрою: то безтурботна веселість, то апа­тія і байдужість, відсутність бажання щось робити;

2)розлади сну, зміна режиму дня;

3)зміна апетиту;

4)неадекватна реакція на зовнішні подразники, байдужість до оточуючих;

5)злочини: крадіжки, зберігання і поширення наркотиків.

Кримінальна відповідальність за поширення наркотичних речовин

Людина, що всерйоз захопилася наркотиками, поступово потрапляє до зло­чинного середовища. Світ наркоманів і злочинців жорстокий, і людське життя тут нічого не варте. Відомо, що для здобуття грошей на наркотики наркоманам доводиться красти, грабувати людей, продавати наркотики, займатися прости­туцією.

Наркотики і злочинність ідуть у парі. Зазвичай, усе починається з дрібних крадіжок у магазинах або з кишенькового злодійства, а закінчується більш серйозними злочинами — пограбуваннями, розбоєм і насильством.

У всіх країнах торгівля наркотиками контролюється злочинним світом. І майже скрізь здобування, виробництво, зберігання, поширення та вживання наркотиків перебувають поза законом.

У наркоманів виникає велика проблема матеріальної залежності від тих, хто забезпечує наркотиками. Уникнути її практично неможливо. Ніколи не підтримуйте стосунків з торговцями наркотиками. Законом суворо пересліду­ються навіть ті, хто виконує їхні дрібні доручення, отримуючи за це плату нар­котиками. А в результаті — ув’язнення.

Чи реально сказати «ні»

Не лише в підлітків, а й у багатьох дорослих виникають проблеми в разі необхідності відмовитися від пропозиції випити чи вжити наркотики. Іноді люди кажуть алкоголю «так» тільки через те, що їм досить складно сказати «ні», бо постійно відчувається тиск: з боку друзів, традицій, обставин. А щоб сказати «ні», потрібна сила волі.

Що означає мати силу волі? Це, насамперед, бути людиною, упевненою в собі та своїх можливостях. Тоді набагато збільшуються шанси залишитись собою, не зрадити своїх життєвих принципів. Давайте розглянемо різні типи поведінки і спробуємо зрозуміти, який з них є найбільш продуктивним.

Пасивна поведінка:

- людина поступається іншим, нехтуючи своїми інтересами;

- завжди в усьому поступається;

- людина нічого не намагається зробити для ствердження своїх прав;

- зберігає мовчання, коли її щось не задовольняє;

- часто вибачається.

І як наслідки цього: не отримує того, що хоче; відчуває самотність; утра­чає самоповагу; накопичує образи та невдоволення.

Агресивна поведінка:

- людина захищає свої права, зневажаючи права інших;

- самостверджується за рахунок інших;

- пригнічує оточуючих.

Це призводить до того, що людина втрачає повагу й добре ставлення до се­бе, відчуває дискомфорт у колективі, не може розслабитися.

Упевнена поведінка:

- людина не дозволяє порушувати свої права, але й не ігнорує прав інших;

- поважає себе та інших;

- уміє не лише говорити, але й слухати;

- упевнена в собі та своїх діях;

- відповідає за свої вчинки;

- відкрита почуттям і вміє вільно висловлювати їх.

Упевнена поведінка є найбільш ефективною, бо здатна викликати, замість агресії та нерозуміння, щиру повагу й захоплення. Людина, яка впевнено від­мовляється від небажаної пропозиції, спроможна бути незалежною, сильною і навіть загадковою особистістю. Особистістю, що відрізняється від інших, причому — на краще.

Завжди може стати в пригоді почуття гумору. Іноді кілька дотепних слів розрядять напружену атмосферу.

А що ж робити тим, хто хоче, але не може сказати «ні», тим, хто не від­чуває себе настільки сильним, щоб протистояти тиску з боку оточуючих? По- перше, необхідно почати працювати над підвищенням власної самооцінки. А для цього потрібно засвоїти окремі навички. З першої спроби, можливо, не вийде повністю змінити свій стиль поведінки, але згодом упевненість стане природним засобом самореалізації.

V. Практична робота

Розробляємо етапи набуття навичок упевненості в собі. Якщо ми опинили­ся в ситуації, де необхідна відмова, слід поводитися так:

1)усвідомити суть проблеми: що вам не подобається в ситуації, яка склала­ся, і чого ви хочете насправді;

2)пояснити своє ставлення до ситуації: висловити свої думки і почуття щодо проблеми та поведінки вашому співрозмовнику, описати, що вас хвилює (наприклад: «Я не люблю, коли...», «Мені не подобається...»)',

3)сформулювати свою відповідь, чітко описати бажану ситуацію (наприклад: «Я б хотів, щоб ти...», «Не міг би ти...», «Будь ласка, ні...»);

4)з’ясувати, як ставиться співрозмовник до вашого висловлювання, попро­сити описати, що він (вона) відчуває або думає з цього приводу (наприклад: «Ти не заперечуєш?», «Що ти про це думаєш?», «Яка твоя реакція?»);

5)уважно вислухати співрозмовника, нехай він висловить свої думки і по­чуття;

6)подякувати. Не зважаючи на реакцію співрозмовника, закінчимо розмову словами вдячності (наприклад: «Спасибі...», «Чудово. Я дуже вдячний...», «Я щасливий, що ти не заперечуєш...»).

«Мозковий штурм»

Варіанти відповіді на пропозицію прийняти наркотики:

-Я вже пробував. Мені не сподобалось.

-Кайф минає, проблеми лишаються.

-Це так само, як і ВІЛ — кров та біль!

-Мій знайомий нещодавно помер від передозування.

-Наркомани рано помирають.

-Боюсь народити чудовисько (бути батьком чудовиська).

-Це пахне ув’язненням.

-Я краще куплю собі щось корисне.

-Батьки побачать сліди від ін’єкції.

-Я знаю, що навіть від одного уколу можна стати наркоманом.

VI. Домашнє завдання

1) Опрацювати матеріал підручника за відповідною темою.

2) Виконати вправи в зошиті.

VII. Підсумок уроку

УРОК 18, 19