Вправа «Зняття напруження» (на лобі)

Про наркотики

Одні наркотики (наприклад, кокаїн і марихуану) одержують з рослин. Інші, наприклад, ЛСД і екстазі, виробляють хімічним способом. Героїн одержують з морфію, що міститься в опіумному маці. Марихуана є одним 3 найбільш поширених наркотиків, який отримують

з рослини канабіс, або коноплі (вирощується в основному в Африці та країнах Карибського регіону). Реакція після вживання цього наркотику буває різною. Препарати коноплі впливають на настрій та процес мислення, людина починає погано розуміти і забуває, що робить; можуть виникнути слабкі галюцинації. Дехто розслаблюється, у них піднімається настрій; інші відчувають занепоко­єння і навіть страх. Але всі незабаром вже не в змозі обходитися без наркотику.

Зазвичай марихуану палять, але буває, що її підмішують у їжу або питво. Діє вона дуже швидко, протягом кількох хвилин. Особливо небезпечно в тако­му стані керувати машиною або мотоциклом. Часте паління марихуани збіль­шує ризик захворіти на бронхіт, емфізему та рак легенів. Гальмуються інте­лектуальний розвиток людини, функції статевих органів.

Марихуану вважають «легким» наркотиком, але спеціалісти стверджу­ють, що ті, хто починає з «травки», потім часто переходять на більш сильнодіючі наркотичні речовини, про які мова піде далі.

У багатьох країнах південно-східної Азії, наприклад в Афганістані і Таї­ланді, розташовуються величезні плантації опіумного маку. Макові голівки збирають, з них виготовляють екстракт морфію, який потім переробляють на героїн. Героїн — сильнодіючий наркотик, він швидше від інших препаратів спричиняє звикання: уже після декількох прийомів розвивається стійка пси­хічна, а надалі й фізична залежність.

Часте вживання героїну знижує апетит, призводить до виснаження та по­слаблення імунітету організму. Навіть відносно малі дози героїну нерідко ста­ють причиною смерті наркомана внаслідок набряку легенів та шоку. Перші спроби вживання цього наркотику можуть супроводжуватися станом ейфорії, відчуттям розслаблення, психічного комфорту. Але надалі організм потребує збільшення дози. З певного моменту людина не може обходитися без цього зілля. Героїн повністю підкорює її собі, руйнуючи не тільки тіло, а й особис­тість.

Кокаїн — це білий порошок, який отримують з листя чагарника коки, що росте в південноамериканських Андах. Листя збирають, одержують кока­їн і розвозять його по всьому світу. Коли він потрапляє на слизові оболонки чи вводиться під шкіру, то впливає на нервові закінчення та нервові волокна. Це призводить до місцевої втрати чуттєвості і збудження центральної нервової системи. Кокаїн — дуже сильний наркотик, і залежність від нього з’являється дуже швидко.

Останнім часом поширеним наркотиком став екстазі.

Таблетки екстазі виглядають однаково, але одна з них може містити в 3 або 4 рази більше наркотику, ніж інша. Відрізнити їх неможливо. Урешті-решт систематичне вживання екстазі призводить до зміни хімічного балансу в клі­тинах мозку та розладів мозкової діяльності.

ЛСД — найбільш відомий і найбільш вивчений психоделічний наркотик. Після його прийому виникає почуття необґрунтованого страху, у всьому тілі з’являється тремтіння, яке неможливо припинити, людину нудить. Ці явища часто супроводжуються запамороченням і сильним серцебиттям. До того ж ви­никають галюцинації, які можуть бути як приємними, так і жахливими.

Часом деякі підлітки кажуть: «Ми не вживаємо наркотиків, ми тільки ню­хаємо різні речовини». Може видатися, що нюхати клей або різні хімікати — цілком безпечне заняття. Проте розчинники вбивають майже стільки ж лю­дей, скільки і героїн. Особливо небезпечно вдихати випари розчинників або їх аерозолі: смерть від отруєння може настати раптово.

Вітя в глибині душі був навіть радий, коли батьки виявили, що він нюхає клей, тому що він уже не знав, що робити і як позбавитися цієї звички. Щора­зу після нюхання клею в нього виникали симптоми гострого отруєння: боліла і паморочилася голова, нудило, запаморочення, починалися блювання. У Віті погіршилась пам’ять. Він уже не міг спілкуватися зі своїми друзями, бо від­чував слабкість, утому. Йому ставало погано, але сам хлопчик не міг зупини­тися. Батьки Віктора були шоковані, але не стали його лаяти. Поговоривши із сином, вони повели його на консультацію до нарколога. Ніхто не повідомив про це в міліцію або до школи, і Вітя уникнув неприємностей. Лікування, яке призначив нарколог, допомогло, і хлопець позбувся залежності.

Отже, роблячи важливі кроки в житті, слід дуже добре все обмірковувати, щоб потім не жалкувати.

 

Валеологічна пауза

VI. Домашнє завдання

1) Опрацювати матеріал підручника за відповідною темою.

2) Виконати вправи в зошиті.

VII. Підсумок уроку

ДОДАТОК 1 ДО УРОКІВ 14, 15

ВПЛИВ АЛКОГОЛЮ НА ОРГАНІЗМ

Алкоголь руйнує організм. Він негативно впливає на органи травлення та кровообігу, головний мозок і нервову систему. У процесі вживання алкоголю кровоносні судини людини розширюються, відчувається приплив тепла, а че­рез деякий час вповільнюється мова, порушується координація рухів, виника­ють подвоєння в очах, тремтіння рук, порушується свідомість і, як наслідок, втрачається контроль над учинками.

Алкоголь не лише затьмарює розум, але й убиває: тисячі людей щорічно помирають виключно через алкогольне отруєння. Помиляється той, хто вва­жає, що для смерті людини потрібна досить велика кількість алкоголю, — ціл­ком достатньо дози, яку не витримає серце або з якою не впорається печінка!

Ступінь сп’яніння залежить від маси людини, кількості алкоголю, швид­кості його вживання, його міцності та стану здоров’я конкретного організму на певний момент.

Етиловий спирт — це чистий алкоголь, який застосовується в медичній та технічній практиці, з нього також виробляють міцні напої: горілку, лікер тощо.

Увага: для сп’яніння підлітку потрібно набагато менше алкоголю, ніж для дорослої людини.

Дехто вважає, що існує значна різниця між дією міцних спиртних напо­їв (горілки, коньяку) та слабких (пива, вина). Наївна помилка: 330 мл пива (тобто одна холодненька «гарненька» баночка), 150 г вина (тобто келих) і 50 г горілки (чарка)-містять однакову кількість алкоголю!

Пияцтво завжди супроводжується похміллям, симптомами якого є голов­ний біль, пригніченість, нудота, невгамовна спрага, загальна слабкість. Дехто помилково вважає, що позбутися наслідків дії алкоголю можна, прийнявши додаткову дозу спиртного для поліпшення стану. Але це не так. Через уживан­ня алкоголю в стані похмілля можна позбутися лише поганого самопочуття, проте людина буде п’яною доти, доки весь алкоголь не виведеться з організму.

Часто люди не замислюються над наслідками впливу алкоголю на орга­нізм. Перечитай їх і зроби висновки.

Шлях до залежності

(Подальші кроки)

Наступний перелік прочитай уважно: якщо якісь ознаки з нього наявні в тебе — тив групі ризику і можеш потрапити в цілковиту залежність від ал­коголю.

Людина вживає алкоголь, коли:

— багато проблем, щоб вистояти в стресових ситуаціях;

— їй подобається пити на самоті більше, ніж веселитись із друзями;

— намагалася кинути пити або пити менше, і спроби виявилися невдалими;

— починає пити зранку: перед заняттями або перед роботою;

— випивка потрібна для нормального самопочуття;

— проковтує випивку, немов хоче втамувати спрагу;

— хоче позбавитися наслідків похмілля.

При цьому спостерігаються:

— провали в пам’яті;

— швидке сп’яніння;

— погіршення фахових та навчальних навичок;

— виникнення агресії;

— втрата самоконтролю;

— неприємності як результат випивки.

Навіть одна з цих ознак значно підвищує ризик виникнення алкогольної залежності. А наявність у твоєму переліку кількох означає прямий шлях до алкоголізму!

ЖИТТЯ У ТВОЇХ РУКАХ!

Ти тільки вступаєш у повноцінне життя, сповнене багатьма приємними подіями. Так багато потрібно встигнути зробити корисного, стільки необхідно побачити й пізнати! Але насамперед слід навчитися приймати правильні жит­тєві рішення, не уникати відповідальності й не бути байдужим.

Ті, хто вже втягнувся, але прийняв рішення позбавитися шкідливих зви­чок, потребують підтримки, особливо попервах, коли буде найважче.

Відмовитися від цих звичок непросто, люди іноді намагаються виправда­ти себе: чому вони не можуть чи не хочуть позбутися їх. Якщо ти знаєш кого- небудь, хто намагається кинути палити, відмовитися від уживання алкоголю чи наркотиків, підтримай його і запевни в тому, що він зробив правильний ви­бір. Іноді добре слово та співчуття допомагають легше пережити важкі часи.

Людина в молодому віці майже не має досвіду виходу зі стресового ста­ну. У цей час вона настільки переймається своїм визнанням серед одноліт­ків, що не вважає за можливе звертатися до них по допомогу, бо це може бути сприйнято як ознака слабкості. Не бійся виглядати слабким. Друзі, якщо вони справжні, завжди зрозуміють і допоможуть пережити будь-які важкі часи.

І взагалі, якщо ти відчуваєш, що не в змозі розв’язати свої проблеми сам, звернись до людини, якій ти можеш довіритись. Також знай, що в кожному місті є спеціалізовані заклади, де тобі допоможуть. Про них можна дізнатися зателефонуввши на номери телефонів довіри.

Пам’ятай, що завжди є люди, яким ти небайдужий!

ДОДАТОК 2 ДО УРОКІВ 14,15

АЛКОГОЛЬ І НАРКОТИКИ

Викрадач розуму

(Історичні факти)

Викрадач розуму — так називають алкоголь з давніх часів. Про власти­вості спиртних напоїв люди дізналися більш ніж 8 тис років до н. е. Поява ке­рамічного посуду дала можливість виготовляти алкогольні напої з меду, пло­дових соків і дикого винограду.

Чистий спирт почали одержувати в VI-VII ст. араби, які назвали його «аль коголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 р. Переробка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме через це Мухаммед, засновник ісламу (мусульманської релігії), заборонив уживання спиртних напоїв. Ця заборона ввійшла згодом до зводу мусульманських законів — Корану (VII ст.). З того часу протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а порушників цього закону (п’яниць) жорстоко карали.

У середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом змішування вина з іншими цукристими рідинами, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію здійснив італійський чернець, алхімік Валентіус.

Відтоді міцні алкогольні напої поширилися по всіх країнах світу, насампе­ред за рахунок промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (кар­топлі, відходів цукрового виробництва тощо).

У Давній Русі пили дуже мало. Лише на окремі свята варили медовуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10°. Чарка пускалася по ко­лу, кожен робив декілька ковтків. У будні дні жодні спиртні напої не вжива­лись, пияцтво вважалося найбільшою ганьбою і гріхом.

Але з XVI ст. почалося масове завезення з інших країн горілки і вина. За часів царювання Івана IV і Бориса Годунова були засновані «цареві шинки», що давали значні надходження грошей у казну. Проте й тоді намагались обмеж­ити споживання спиртних напоїв. Так, у 1652 р. вийшов наказ «продавати го­рілку тільки по одній чарці на особу». Заборонялося подавати вино «питзхам» (тобто питущим), а також усім іншим під час постів, у середу, п’ятницю і не­ділю. Однак через фінансові міркування незабаром до наказу була внесена по­правка, що скасувала обмеження і фактично сприяла пияцтву.

Сьогодні можна стверджувати, що в нашій країні, як це не прикро, склала­ся своєрідна «питійна процедура», без якої не відбувається жодна більш-менш знаменна подія. Народилася дитина — хрестини. Померла людина — помин­ки. Святкують народження — п’ють за здоров’я, проводжають людину з жит­тя — за упокій. Приводом для випивки може стати як релігійне свято, так і найменша побутова подія, наприклад купівля особистих речей, які необхідно «обмити». Завдяки таким «традиціям» на сьогодні значно зріс рівень уживан­ня алкогольних напоїв і, як наслідок, збільшилася кількість людей, хворих на алкоголізм.

До розряду міцних спиртних напоїв належить і продукція кустарного, до­машнього виробництва (самогон, грузинська чача, домашні вина). Як правило, алкоголь кустарного виробництва містить багато шкідливих домішок, голов­ним чином — сивушних олій.

Більше того, замість етилового спирту, помилково або свідомо нехтуючи небезпекою, люди п’ють і різноманітні сурогати. Наприклад, такі рідини, як метиловий спирт і етиленгліколь, здатні викликати сп’яніння, а через 10—12 годин після їх уживання з’являються ознаки важкого отруєння: головний біль, нудота, блювота, хитка хода, слабкість (або короткочасне збудження), за­тьмарення або навіть цілковита втрата свідомості. Від мозкових розладів (че­рез 1—2 доби) або ушкодження нирок (через 1—2 тижні) може настати смерть. Навіть невеликі кількості цього спирту вражають зоровий нерв і сітківку ока, спричиняючи сліпоту, а 100 г — смертельна доза.

Отже, алкоголь і його сурогати є досить небезпечними, а наслідки їх ужи­вання — згубними, особливо для організму, що розвивається.

 

УРОК 16, 17

ТЕМА. ЗАПОБІГАННЯ ВЖИВАННЮ НАРКОТИКІВ ПІДЛІТКАМИ

Мета: навчити школярів запобігати вживанню наркотиків; розвивати вміння відповісти «ні» на «заманливу пропозицію»; вихрвувати відповідальність за свої вчинки, самоповагу. Обладнання та матеріали: плакати, фото, схеми.

Базові поняття й терміни: наркотична залежність, кримінальна відповідальність.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

Обговорення ситуації

Якось у Романа стався конфлікт з батьками, через що він дуже на них об­разився. Через те, що його не зрозуміли, настрій був пригнічений, нічого не хотілося робити. На вулиці друзі запропонували прийняти наркотик, від якого стане краще. Роман погодився, і вже за мить світ здавався йому зовсім іншим. У цьому новому, уявному, світі не було проблем і переживань.

Дискусія

1)Чи розв’язав Роман свої проблеми?

2)Чим закінчується прийняте хлопцем рішення?

Чи реально сказати «ні»

Не лише в підлітків, а й у багатьох дорослих виникають проблеми в разі необхідності відмовитися від пропозиції випити чи вжити наркотики. Іноді люди кажуть алкоголю «так» тільки через те, що їм досить складно сказати «ні», бо постійно відчувається тиск: з боку друзів, традицій, обставин. А щоб сказати «ні», потрібна сила волі.

Що означає мати силу волі? Це, насамперед, бути людиною, упевненою в собі та своїх можливостях. Тоді набагато збільшуються шанси залишитись собою, не зрадити своїх життєвих принципів. Давайте розглянемо різні типи поведінки і спробуємо зрозуміти, який з них є найбільш продуктивним.

Пасивна поведінка:

- людина поступається іншим, нехтуючи своїми інтересами;

- завжди в усьому поступається;

- людина нічого не намагається зробити для ствердження своїх прав;

- зберігає мовчання, коли її щось не задовольняє;

- часто вибачається.

І як наслідки цього: не отримує того, що хоче; відчуває самотність; утра­чає самоповагу; накопичує образи та невдоволення.

Агресивна поведінка:

- людина захищає свої права, зневажаючи права інших;

- самостверджується за рахунок інших;

- пригнічує оточуючих.

Це призводить до того, що людина втрачає повагу й добре ставлення до се­бе, відчуває дискомфорт у колективі, не може розслабитися.

Упевнена поведінка:

- людина не дозволяє порушувати свої права, але й не ігнорує прав інших;

- поважає себе та інших;

- уміє не лише говорити, але й слухати;

- упевнена в собі та своїх діях;

- відповідає за свої вчинки;

- відкрита почуттям і вміє вільно висловлювати їх.

Упевнена поведінка є найбільш ефективною, бо здатна викликати, замість агресії та нерозуміння, щиру повагу й захоплення. Людина, яка впевнено від­мовляється від небажаної пропозиції, спроможна бути незалежною, сильною і навіть загадковою особистістю. Особистістю, що відрізняється від інших, причому — на краще.

Завжди може стати в пригоді почуття гумору. Іноді кілька дотепних слів розрядять напружену атмосферу.

А що ж робити тим, хто хоче, але не може сказати «ні», тим, хто не від­чуває себе настільки сильним, щоб протистояти тиску з боку оточуючих? По- перше, необхідно почати працювати над підвищенням власної самооцінки. А для цього потрібно засвоїти окремі навички. З першої спроби, можливо, не вийде повністю змінити свій стиль поведінки, але згодом упевненість стане природним засобом самореалізації.

V. Практична робота

Розробляємо етапи набуття навичок упевненості в собі. Якщо ми опинили­ся в ситуації, де необхідна відмова, слід поводитися так:

1)усвідомити суть проблеми: що вам не подобається в ситуації, яка склала­ся, і чого ви хочете насправді;

2)пояснити своє ставлення до ситуації: висловити свої думки і почуття щодо проблеми та поведінки вашому співрозмовнику, описати, що вас хвилює (наприклад: «Я не люблю, коли...», «Мені не подобається...»)',

3)сформулювати свою відповідь, чітко описати бажану ситуацію (наприклад: «Я б хотів, щоб ти...», «Не міг би ти...», «Будь ласка, ні...»);

4)з’ясувати, як ставиться співрозмовник до вашого висловлювання, попро­сити описати, що він (вона) відчуває або думає з цього приводу (наприклад: «Ти не заперечуєш?», «Що ти про це думаєш?», «Яка твоя реакція?»);

5)уважно вислухати співрозмовника, нехай він висловить свої думки і по­чуття;

6)подякувати. Не зважаючи на реакцію співрозмовника, закінчимо розмову словами вдячності (наприклад: «Спасибі...», «Чудово. Я дуже вдячний...», «Я щасливий, що ти не заперечуєш...»).

«Мозковий штурм»

Варіанти відповіді на пропозицію прийняти наркотики:

-Я вже пробував. Мені не сподобалось.

-Кайф минає, проблеми лишаються.

-Це так само, як і ВІЛ — кров та біль!

-Мій знайомий нещодавно помер від передозування.

-Наркомани рано помирають.

-Боюсь народити чудовисько (бути батьком чудовиська).

-Це пахне ув’язненням.

-Я краще куплю собі щось корисне.

-Батьки побачать сліди від ін’єкції.

-Я знаю, що навіть від одного уколу можна стати наркоманом.

VI. Домашнє завдання

1) Опрацювати матеріал підручника за відповідною темою.

2) Виконати вправи в зошиті.

VII. Підсумок уроку

УРОК 18, 19

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

Наш організм і наркотики

Зазвичай, люди, які вживають наркотики, не відзначаються міцним здоров’ям. Якщо людина провела вечір у наркотичному тумані, навряд чи во­на зранку побіжить у тренажерний зал. Достатньо придивитися до передчасно постарілого обличчя наркомана, щоб зрозуміти, до чого призводить такий спо­сіб життя.

У людей, які приймають наркотики, спостерігаються провали в пам’яті та галюцинації. Найбільш негативно наркотики впливають на психіку. Бага­то з тих, хто приймає екстазі або героїн, впадає в депресію і навіть думає про самогубство, тому що їм стає все складніше отримати «заряд бадьорості» від наркотиків.

Дуже небезпечно вводити наркотик за допомогою шприца, особливо якщо використовуються голки багаторазового використання. Більшість наркоманів хворіють на вірусні інфекції, навіть такі тяжкі, як гепатити В та С і СНІД. Ці захворювання практично не лікуються і призводять до смерті.

Вірус гепатиту В руйнує клітини печінки. Ефективних ліків проти нього не існує. Щоб стан хворого поліпшився, йому доведеться провести багато часу в лікарні. Утім, тривале лікування зовсім не гарантує позитивних результатів.

Причина захворювання на СНІД — зараження вірусом імунодефіциту (ВІЛ), що руйнує імунну систему людини. Організм, уражений вірусом, не мо­же протистояти інфекціям, і будь-яке захворювання стає смертельним. ВІЛ передається через кров. Наркомани, що використовують той самий шприц для введення наркотиків, неминуче заражають один одного цією страшною хворо­бою.

Люди часто не усвідомлюють загрози, пов’язаної з уживанням наркоти­ків, не думають про наслідки поганої звички. Ті, хто став на шлях, що веде до страшних експериментів, зазнають значних змін. Вони відсторонюються від друзів і родичів, перестають цікавитися школою, спортом, ізолюються від оточення, стають агресивними і некомунікабельними, часто втрачають фізич­ну форму.

Тим, хто починає вживати наркотики, слід пам’ятати, що відмовитись від цієї звички буде нелегко. У наркомана виникає психічна та фізіологічна за­лежність, він мріє тільки про те, як отримати нову дозу. Потяг до наркотиків не зникає за одну мить. Спочатку людина страждає від нестерпного болю, її лихоманить, в організмі відбувається «ломка», усе тіло зводить судомами. Ба­гато людей не витримують цього стану і знову починають уживати наркотики. Але після кожної нової дози зупинитися стає все складніше.

Як у випадку вживання алкоголю, так і в разі вживання наркотиків по­трібна велика рішучість, щоб раз і назавжди сказати «ні».

Як виявляється та передається ВІЛ/СНІД

Як ми вже визначили, СНІД — це синдром набутого імунодефіциту, тоб­то хвороба, спричинена вірусом. Віруси є збудниками багатьох хвороб, напри­клад, грипу, герпесу, навіть деяких видів раку. ВІЛ, як і інші віруси,—- дуже дрібний мікроорганізм, який неможливо побачити за допомогою звичайного мікроскопу. Для своєї життєдіяльності вірус повинен проникнути в живу клі­тину. У випадку ВІЛ — це імунна клітина людини.

Віруси, у тому числі ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з’являється в організмі, імунна система почи­нає виробляти в імунних клітинах антитіла, які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція: наприклад, коли аналіз крові показує наявність антитіл до ВІЛ, це означає, що людина інфікована ВІЛ. Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ- інфекції в організм минає певний час, так зване «вікно», протягом якого ор­ганізм продукує достатню кількість антитіл, щоб їх уже можна було виявити в крові. У випадку ВІЛ — це, як правило, від 2 до 12 тижнів, іноді довше. От­же, якщо аналіз на виявлення антитіл до ВІЛ зроблено в період «вікна», він буде негативним, оскільки антитіла ще не утворилися в крові в достатній кіль­кості. Тому людям, які проходять тестування на ВІЛ, рекомендують у разі не­гативного результату повторити аналіз через 3 місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати і почуватися здо­ровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються простудні симпто­ми. Потім настає прихований період, коли вірус не проявляє себе, що може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почуває себе добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється, а вірус сильнішає, минають роки, людина занедуюжує на СНІД і помирає. Дуже часто основною причиною смерті є на­віть не СНІД, а інші інфекції, з якими ослаблений ВІЛ-інфекцією організм не може боротися.

Існують три основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції від однієї людини до ін­шої:

— під час статевого контакту з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболон­ки вагіни, пенісу, ротової порожнини, шлунка або прямої кишки, з яких вірус проникає в кров іншої людини;

— коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (гол­кою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), який перед цим вживала інфікована людина і її кров залишилась на ньому. Найбіль­ший ризик інфікування ВІЛ — у разі повторного користування шприцом чи голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливання крові, що містить ВІЛ;

— ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері в період вагіт­ності або після народження дитини через молоко матері.

Вірус імунодефіциту людини не передається через:

спільне з ВІЛ-інфікованим користу­вання верхнім одягом; • рукостискання;
спільне користування фонтанчиком для питної води; посуд, їжу; домашніх тварин;
туалети (унітази);
чхання та кашель; контакти в громадському транспорті (наприклад, у «години пік»); обійми;
монети та паперові гроші;
постільну та натільну білизну; рушники, мило, мочалку; комарів та інших комах;
плавання в басейні;
дверні ручки та спортивні снаряди; поцілунки

Валеологічна пауза

Туберкульоз серед підлітків

Більш високий ризик захворіти мають:

— люди, які перебувають у постійному контакті з хворим, що виділяє під час кашлю паличку Коха (так звана «відкрита форма» туберкульозу);

— люди зі зниженим імунітетом (люди, які живуть із ВІЛ/СНІДом, ужива­ють наркотики, зловживають алкоголем, курці);

— люди, що мають ослаблений імунітет через неправильне або недостатнє харчування, погані умови життя, наявність хронічних захворювань;

— діти, тому що їх імунна система ще не сформувалася, та люди похилого ві­ку через вікове ослаблення захисних сил організму.

Причиною зниження імунітету можуть бути також стреси та підвищений темп життя, гіподинамія та погіршення екологічних умов.

Симптоми, характерні для туберкульозу:

· кашель упродовж більш ніж двох тижнів;

· підвищена температура тіла впродовж більш ніж семи днів;

· задишка та біль у ділянці грудної клітки;

· зниження апетиту, безпри­чинна втрата ваги;

· постійне нездужання;

· підвищена пітливість, осо­бливо вночі;

· домішки крові в мокроті, що виділяється під час кашлю

 

У РАЗІ ПОЯВИ ЦИХ СИМПТОМІВ НЕОБХІДНО НЕГАЙНО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЛІКАРЯ!

— Домашнє завдання

VIII. Опрацювати матеріал підручника за відповідною темою.

IX. Вправи в зошиті.

— Підсумок уроку

ДОДАТОК ДО УРОКІВ 18, 19

Снщ

У 1981 році серед групи жителів Сан-Франциско (США) були виявлені лю­ди, що захворіли на дивні та рідкісні форми запалення легенів і різноманітних пухлин. Хвороба закінчувалася смертю. Як з’ясувалося, у цих хворих був різ­ко ослаблений імунітет організму. Людей почали вбивати найрізноманітніші мікроби, що за звичайних умов спричиняли лише легке нездужання. Хворобу назвали СНІДом (синдром набутого імунодефіциту).

Поступово епідемія нового захворювання поширилася по всьому світу. Збудники хвороби — віруси — були одночасно відкриті біологами Монтанье у Франції та Галл о в США в 1983 р. Згодом віруси СНІДу людини і схожі з ни­ми було виявлено в чотирьох видів мавп. Для людини небезпечними є віруси шимпанзе (СНІД-1) і димчастого мангобея (СНІД-2).

Вірус уражає ту частину імунної системи людини, яка пов’язана з Т-лімфоцитами крові, що забезпечують гуморальний та клітинний імунітет. Стадії СНІДу

3) Зараження вірусом ВІЛ: тижнева лихоманка, збільшення лімфовузлів, ви­сипи на тілі. Місяць по тому в крові виявляються антитіла до вірусу ВІЛ.

4) Прихований період: від кількох тижнів до кількох років — виразки на слизовій оболонці, грибкові ураження шкіри, схуднення, діарея, підвище­на температура тіла.

5) СНІД: запалення легенів, пухлини (саркома Капоші), сепсис та інші інфек­ційні захворювання.

Чи можна вбити збудник СНІДу?

3) У 50-70-градусному спирті збудник СНІДу гине за кілька секунд. Під час кип’ятіння — миттєво.

4) У випадку потрапляння в ШКТ — руйнується травними ферментами і хло- ридною кислотою.

5) За температури 56 °С гине за ЗО хв.

6) Дезінфікуючі засоби (хлорамін) знищують збудник СНІДу миттєво.

7) У разі потрапляння на шкіру збудник через 20 хв знищується ферментами бактерій, що паразитують на шкірі.

Про наркотики

Одні наркотики (наприклад, кокаїн і марихуану) одержують з рослин. Інші, наприклад, ЛСД і екстазі, виробляють хімічним способом. Героїн одержують з морфію, що міститься в опіумному маці. Марихуана є одним 3 найбільш поширених наркотиків, який отримують

з рослини канабіс, або коноплі (вирощується в основному в Африці та країнах Карибського регіону). Реакція після вживання цього наркотику буває різною. Препарати коноплі впливають на настрій та процес мислення, людина починає погано розуміти і забуває, що робить; можуть виникнути слабкі галюцинації. Дехто розслаблюється, у них піднімається настрій; інші відчувають занепоко­єння і навіть страх. Але всі незабаром вже не в змозі обходитися без наркотику.

Зазвичай марихуану палять, але буває, що її підмішують у їжу або питво. Діє вона дуже швидко, протягом кількох хвилин. Особливо небезпечно в тако­му стані керувати машиною або мотоциклом. Часте паління марихуани збіль­шує ризик захворіти на бронхіт, емфізему та рак легенів. Гальмуються інте­лектуальний розвиток людини, функції статевих органів.

Марихуану вважають «легким» наркотиком, але спеціалісти стверджу­ють, що ті, хто починає з «травки», потім часто переходять на більш сильнодіючі наркотичні речовини, про які мова піде далі.

У багатьох країнах південно-східної Азії, наприклад в Афганістані і Таї­ланді, розташовуються величезні плантації опіумного маку. Макові голівки збирають, з них виготовляють екстракт морфію, який потім переробляють на героїн. Героїн — сильнодіючий наркотик, він швидше від інших препаратів спричиняє звикання: уже після декількох прийомів розвивається стійка пси­хічна, а надалі й фізична залежність.

Часте вживання героїну знижує апетит, призводить до виснаження та по­слаблення імунітету організму. Навіть відносно малі дози героїну нерідко ста­ють причиною смерті наркомана внаслідок набряку легенів та шоку. Перші спроби вживання цього наркотику можуть супроводжуватися станом ейфорії, відчуттям розслаблення, психічного комфорту. Але надалі організм потребує збільшення дози. З певного моменту людина не може обходитися без цього зілля. Героїн повністю підкорює її собі, руйнуючи не тільки тіло, а й особис­тість.

Кокаїн — це білий порошок, який отримують з листя чагарника коки, що росте в південноамериканських Андах. Листя збирають, одержують кока­їн і розвозять його по всьому світу. Коли він потрапляє на слизові оболонки чи вводиться під шкіру, то впливає на нервові закінчення та нервові волокна. Це призводить до місцевої втрати чуттєвості і збудження центральної нервової системи. Кокаїн — дуже сильний наркотик, і залежність від нього з’являється дуже швидко.

Останнім часом поширеним наркотиком став екстазі.

Таблетки екстазі виглядають однаково, але одна з них може містити в 3 або 4 рази більше наркотику, ніж інша. Відрізнити їх неможливо. Урешті-решт систематичне вживання екстазі призводить до зміни хімічного балансу в клі­тинах мозку та розладів мозкової діяльності.

ЛСД — найбільш відомий і найбільш вивчений психоделічний наркотик. Після його прийому виникає почуття необґрунтованого страху, у всьому тілі з’являється тремтіння, яке неможливо припинити, людину нудить. Ці явища часто супроводжуються запамороченням і сильним серцебиттям. До того ж ви­никають галюцинації, які можуть бути як приємними, так і жахливими.

Часом деякі підлітки кажуть: «Ми не вживаємо наркотиків, ми тільки ню­хаємо різні речовини». Може видатися, що нюхати клей або різні хімікати — цілком безпечне заняття. Проте розчинники вбивають майже стільки ж лю­дей, скільки і героїн. Особливо небезпечно вдихати випари розчинників або їх аерозолі: смерть від отруєння може настати раптово.

Вітя в глибині душі був навіть радий, коли батьки виявили, що він нюхає клей, тому що він уже не знав, що робити і як позбавитися цієї звички. Щора­зу після нюхання клею в нього виникали симптоми гострого отруєння: боліла і паморочилася голова, нудило, запаморочення, починалися блювання. У Віті погіршилась пам’ять. Він уже не міг спілкуватися зі своїми друзями, бо від­чував слабкість, утому. Йому ставало погано, але сам хлопчик не міг зупини­тися. Батьки Віктора були шоковані, але не стали його лаяти. Поговоривши із сином, вони повели його на консультацію до нарколога. Ніхто не повідомив про це в міліцію або до школи, і Вітя уникнув неприємностей. Лікування, яке призначив нарколог, допомогло, і хлопець позбувся залежності.

Отже, роблячи важливі кроки в житті, слід дуже добре все обмірковувати, щоб потім не жалкувати.

 

Валеологічна пауза

Вправа «Зняття напруження» (на лобі)

Приготувати пучки трьох середніх пальців рук. Притиснувши (не дуже сильно) пучки пальців до перенісся, розвести по бровах до скронь і відпусти­ти. Повторити ще кілька разів, і кожне наступне розгладжування проводити на 1 см вище від попереднього.

Соціальними чинниками здоров’я є також відносини між людьми в су­спільстві. Адже всі люди постійно спілкуються з іншими, проявляють повагу і неповагу одне до одного, любов і ненависть, симпатію, байдужість та ін. Окрім того, на соціальне здоров’я впливають:

— література, яку читає людина;

— телевізійні програми, які вона дивиться;

— музика, яку вона слухає;

— комп’ютерні ігри й багато іншого.

Знаючи про різноманітні чинники, ти можеш робити правильний вибір і будувати своє життя так, щоб не шкодити своєму соціальному здоров’ю.