Еміль Дюркгейм – фундатор соціології як науки, як професії і навчального предмета

Еміль Дюркгейм (1858-1917) – французький соціолог і філософ, прихильник позитивізму, засновник предметної соціологічної школи, застосував вузьке трактування соціології як науки, завдяки йому вона оформилась як галузь знань.

Роль соціології – вивчення і спостереження соціальних фактів і процесів суспільного життя, їхньому описі і систематизації.

Ознаки соціальних фактів:

1) об’єктивне існування щодо окремих індивідів;

2) примусовий вплив на індивідів.

Соціологія – наука про соціальні факти (ідеї, норми, цінності), вироблені колективною свідомістю людей. Їх вплив на людей – через соціальні інститути (правові, релігійні тощо).

Суспільство – надіндивідуальне буття, існування і закономірності якого не залежать від дій окремих індивідів. Кожна людина повинна виконувати функцію, необхідну для існування суспільства.

Вивчав девіантну поведінку (та, що відхиляється від загальновизнаних норм і правил). Поділ праці послабив роль релігії, руйнується порядок і моральні устої, більше людей відчувають свою непотрібність, виникає аномія у суспільстві (стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов’язкових норм, ставиться до них негативно або байдуже).

Самогубство – дія людини, невдоволеної життям (нещастям); соціальний факт, породжений соціальним середовищем.

 

Наукові концепції М.К.Михайловського про суб’єктивний метод пізнання в історії і соціології та проблеми взаємодії особи і суспільства

Михайловський Микола Костянтинович (1842-1904) – соціолог і публіцист, один із засновників субєктивістської школи, працював над проблемами суб’єктивного методу та взаємодії особи та суспільства. Праця «Герої і натовп» (1882).

Субєктивний метод – будь-який процес оцінки важливості соціально-історичних фактів, явищ або подій, що здійснюються під впливом морального світогляду дослідника. Обєктивний метод не може застосовуватись до історичних і соціологічних досліджень. Істина, правда і справедливість пізнаються тільки суб’єктивно. Соціологія і історія невіддільні від етики, тому вони етико-субєктивні.

Головне завдання соціології вбачав у вивченні мотивів діяльності особистостей, їх моральних ідеалів і волі.

Соціалні критерії, що протистоять – герой (захоплює своїм прикладом масу людей) і натовп (маса людей, здатних лише захоплюватись прикладом). Натовп перебуває в хронічному очікуванні героя, це – факт глибоко регресивний і частота таких фактів – показник загального патологічного стану суспільства.

Основні соціозначущі ідеї українських соціологів: М.М.Ковалевського та М.І.Туган-Барановського

Максим Максимович Ковалевський (1851-1916) – плюралістичний підхід до суспільства. Двотомна праця «Соціологія» (1910) – тільки соціологія може ставити за мету розкриття елементів, необхідних для блага суспільства (порядок, прогрес іу самому суспільстві).

Завдання соціології – розкриття причин спокою чи руху людських спільнот, стабільності й розвитку порядку в різні епохи.

Виходив з ідей практичного позитивізму та історико-порівняльного методу. Соціологія – система наукового знання.

Вважав, що не існує визначального соціального чинника.

Критикував марксизм, але Маркса називав «великим апостолом новітньої соціології».

Закон прогресу – найважливіший. Суспільний прогрес реалізується переважно еволюційним шляхом. Класові суперечності свідчать про незрілість системи суспільних відносин.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919) – економіст і соціолог, соціологія – одна із стрижневих суспільних наук.

Господарство – сукупність людських дій щодо зовнішнього світу з метою створення матеріальних благ, які задовольняли б людські потреби.

Виробництво засобів життя – нижча сходинка діяльності людей. Чим вищі потреби, тим меншу роль в їх задоволенні відіграє господарська праця.