Концепція «відкритого суспільства», його співіснування та взаємодії з державою.

Категорія «сусп.» багатозначуща. Сучасна наука оперує такими поняттями як сусп. «класове», «сегментарне», «достатку», «споживання», «дозвілля», «відкрите» тощо. Остання категорія – найбільш цікава з теоретичної і практичної точок зору. книзі «Час і добра воля», і активно використовувалося К. Поппером у книзі «Відкрите сусп. і його вороги».

Поппер виділив головні хар-ки відкритого сусп.: відмова від б-яких домагань кого б то не було на володіння абсолютною істиною; законність вільних обговорювань б-яких соц. проблем укупі з традицією того, щоб результати публічних дискусій впливали на політику; наявність інститутів, що сприяють волі тих, «хто не шукає вигоди».

Інтерпретуючи поняття й принципи демократії, що лежать в основі відкритого сусп., Поппер відзначає:

1 демократію неприпустимо характеризувати як правління більшості, навіть у контексті найважливішого інституту загальних виборів. Дії влади повинні бути реально обмежені правом зміни її без кровопролиття.

2 та конституція б-якої держави, що називає себе демократичною, споконвічно передбачає лише єдиний тип змін у наявній сукупності законів – трансформації, що піддають небезпеці саму демократію.

3 влада, яка не забезпечує ефективності соціальних інститутів, що гарантують меншостям право ініціювати адекватні реформи, перетворюється на режим, і очевидно, може класифікуватися як тиранія і диктатура;

4 всебічний розвиток суспільних інститутів, що охороняють демократію, не означає, що в сусп. не існує прихованих антидемократичних інтенцій і у владних структурах, і у масі індивідів

5 падіння навіть недосконалої демократії є кроком назад, бо веде до зникнення всіх прав, хоч би за умови збереження економічного зросту, а соціальна покора сваволі влади стає імперативом.

«Закритим» виступає сусп., організоване на основі авторитарно встановлених незмінних норм. На противагу йому, відкрите сусп. базовано на високому і зрілому критичному потенціалі людського розуму, що стимулює інакомислення і інтелект вільного індивіда і соціальних груп, спрямоване на безперервне реформування сусп. з метою розв’язання проблем, що встають перед ним.

Отже, відкрите сусп., згідно з Поппером, - і реальність, і певний ідеал. Демократія, коли вона є, указує шлях у реальне відкрите сусп.. Тільки в умовах повної демократії і відкритого сусп. існує реальна можливість уникнути багатьох лих.

Концепція відкритого сусп. неодноразово піддавалась критиці, але у 2 пол. 20 ст. Дж. Сорос розгорнув активну пропаганду курсу на здійснення відкритого сусп. У 1999 році було видано переклад його книги «Криза світового капіталізму. Відкрите сусп.», у якій так характеризується процес співіснування і взаємодії відкритого сусп. і держави: «Основний принцип полягає в тому, що держава і сусп. не ідентичні; держ. повинна служити сусп. але не правити ним. У людей є потреби, які вони самостійно задовольнити не можуть, і задовольняти їх покликана держава. Але держава не повинна брати на себе всі колективні рішення. Деякі потреби краще задовольняти в рамках добровільних асоціацій, індивідів, інші – за допомогою муніципальної влади, а треті – шляхом міжнародних домовленостей. Відкрите громадянське сусп., держава, місц. органи влади – всі вони мають власні сфери впливу на те, що повинні вирішувати самі люди, а не держава. Те, як приймаються рішення, повинна визначати конституція…і держава не повинна бути поза досяжністю закону.»

Отже, відкрите сусп. уявляється вищою формою організації сусп. життя, яку прагне втілити Європейське співтовариство, а також стає надзвичайно актуальною і для сучасного українського сусп., де відбувається процес посттоталітарного відновлення.

Багато сучасних держав проголошують в своїх основних законах наявність громадянськ. сусп. та правової держави. Згідно з КУ, вона теж є правовою державою. Але, на жаль, в Україні поки що законодавство не відповідає дійсності. Рівень захисту прав громадян не настільки високий, як міг би бути.
Отже, взагалі можна вважати утопічною побудову ідеального сусп., однак Україна йде шляхом цивілізованого розвитку і, можливо, з часом вона зможе стати дійсно правовою державою з громадянським сусп.