Тема: «Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі»

План лекції:

1. Поняття про правоздатність.

2. Дієздатність і недієздатність.

3. Критерії недієздатності.

4. опікування.

5. Призначення судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі.

 

Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі частіше вирішує питання про дієздатність, чим питання осудності і направлена на захист цивільних прав і інтересів осіб з психічними розладами, які є учасниками цивільного процесу.

У цивільному праві України строго розрізняють два поняття – правоздатність і дієздатність.

 

ПРАВОЗДАТНІСТЬ

Стаття 9 ГК України свідчить, що «правоздатність громадянина це здатність мати цивільні має рацію і обов'язку, який признається в однаковій мірі за всіма громадянами України. Правоздатність громадянина виникає з моменту народження і припиняється з його смертю».

Зміст правоздатності розкривається в ст. 10 ГК України, яка свідчить, що громадяни можуть мати майно в особистій власності, право користування житловими приміщеннями і іншим майном, успадковувати і заповідати майно, вибирати рід занять і місце мешкання і ін.

При цьому чи хвора людина психічним або іншим захворюванням або здоровий в усіх відношеннях, права людини зберігаються завжди і припиняються тільки із смертю.

 

ДІЄЗДАТНІСТЬ

Згідно ст. 11 ГК України під дієздатністю розуміють здатність громадянина своїми діями набувати і здійснювати цивільні права, створювати для себе громадянські обов'язки і виконувати їх.

Цивільна дієздатність в повному об'ємі виникає з настанням повноліття, тобто після досягнення 18-річного віку. Громадянин, який не досяг 18 років, стає дієздатним в повному об'ємі з моменту вступу до браку.

Проте, дієздатність не тільки має вікове обмеження, але припускає наявність у суб'єкта такого психічного стану, який забезпечує йому здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними.

НЕДІЄЗДАТНІСТЬ

Отже, наявність у людини психічних розладів, виключає в тому або іншому ступені здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними, що указує на недієздатність.

 

Критерії недієздатності психічно хворих сформульовані в статті 16 ГК України, де мовиться, що «громадянин, який унаслідок душевного захворювання або недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними може бути визнаний судом недієздатним в порядку передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України і над ним встановлюється опіка. Від імені психічнохворого або недоумкуватого, визнаного недієздатним, справу оформляє його опікун. При одужанні або у разі значного поліпшення здоров'я громадянина, визнаного недієздатним, суд відновлює його дієздатність".

Важливо відзначити, що особи, визнані судом недієздатними, не втрачають своїх прав на володіння майном, на його спадкоємство по заповіту і так далі, але вступати в права спадкоємства, дарувати, заповідати, продавати вони можуть лише через посредство і з відома опікуна.

 

З визначення недієздатності ми бачимо, що для визнання особи недієздатною необхідна наявність: медичного і юридичного критеріїв.

 

До медичного критерію відноситься наявність душевного захворювання або недоумства, а до юридичного (або психологічному) – відсутність здатності розуміти значення своїх дій (це інтелектуальний компонент) або керувати ними (вольовий компонент).

Тобто як і у випадку з визначенням неосудності.

Проте існують відмінності між недієздатністю і неосудністю:

1. Медичний критерій недієздатності не включає «тимчасового розладу душевної діяльності», який є одним з умов неосудності. Це пов'язано з тим, що на відміну від осудності дієздатність пов'язана із здатністю до планомірної розсудливої діяльності впродовж більш-менш тривалого часу, а осудність завжди відноситься до якого-небудь конкретного діяння, яке іноді може бути здійснене протягом дуже короткого періоду часу.

2. При рішенні питання «осудності-неосудності» експерт оцінює психічний стан особи ретроспективно, тобто по відношенню до моменту скоєння злочину. А у випадку про визнання особи недієздатним оцінюється його психічне полягання в сьогоденні і майбутньому.

3. Людина, визнана недієздатним унаслідок хронічного душевного захворювання з несприятливим прогнозом ймовірно буде визнаний і неосудним при здійсненні суспільно небезпечної дії. Але, визнання особи неосудними при здійсненні якого-небудь суспільно небезпечного діяння не є і визнання його недієздатним.

 

УМОВИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ УХВАЛЕННЯ СУДОМ ВИРІШЕННЯ Про НЕДІЄЗДАТНІСТЬ ГРОМАДЯНИНА:

1. Клопотати перед судом можуть члени сім'ї хворої людини профспілкові і суспільні організації, прокурор, органи опіки і опікування, психіатричні лікарні.

2. У заяві повинні бути вказані обставини, що свідчать про наявність у нього психічного розладу із-за якого громадянин не може розуміти значення своїх дій і керувати ними.

3. Дані справи розглядаються судом з обов'язковою участю прокурора, органу опіки і опікування.

4. Виклик в судове засідання самого хворого визначається станом здоров'я.

5. Суд за наявності достатніх даних про психічну хворобу або недоумства призначає для визначення його психічного стану судово-психіатричну експертизу.

6. Якщо людина видужує або стан його поліпшується, то за заявою родичів, опікуна або державних і суспільних організацій суд знов призначає експертизу і на підставі її висновку дієздатність може бути судом відновлена і опіка скасована.

 

ЧАСТКОВЕ ОБМЕЖЕННЯ ДІЄЗДАТНОСТІ

Законодавство України допускає можливість часткового обмеження дієздатності осіб, які зловживають спиртними напоями або наркотичними речовинами (ст. 15 ГК України). Таким особам призначається опікун, без згоди якого вони не можуть укласти операції по розпорядженню майном, а також отримувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів розпоряджатися ними (за винятком дрібних побутових). Якщо такі особи припиняють зловживати спиртними напоями або наркотиками, то суд відміняє обмеження дієздатності.

ОПІКУВАННЯ.

Найчастіше судово-психіатрична експертиза призначається для визначення психічного стану особи у справах про визнання його недієздатним і необхідності встановлення над ним опіки (ст. 258 ГПК України).

Опіка (опікунство) фундирувалася над особами визнаними судом недієздатними унаслідок психічного захворювання або недоумства з метою захисту їх особистих і майнових прав.

Порушення справи перед судом в цих випадках відбуватися по клопотанню родичів, громадських організацій і інших осіб (ст. 256 ГПК).

Опікуни від імені і на користь підопічних здійснюють їх права і обов'язки.

Опікування встановлюється над дієздатними повнолітніми особами, якщо вони за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки (старезний вік; інвалід, нездібний до пересування або паралізований; над неповнолітніми у віці 15-17 років і над особами, обмеженими судом в дієздатності із-за зловживання спиртними напоями або наркотиками. Опікуни сприяють цим особам при здійсненні ними має рацію і обов'язків.

Також судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі призначається в таких випадках:

1. Позов про визнання майнової операції недійсної.

2. Позов про визнання браку недійсним.

3. Позов про розірвання браку.

4. Позов про відшкодування заподіяної шкоди.

5. Позов у справі про виховання дітей, якщо один з батьків або обидва хворі на психічну хворобу.

6. У будь-якій цивільній справі, якщо виникають сумніву в психічній повноцінності позивача, відповідача або свідка.

 

ПОЗОВ ПРО ВИЗНАННЯ ОПЕРАЦІЇ НЕДІЙСНОЇ

 

виникає у зв'язку з купівлею-продажем, обміном житловою площею, актами дарування, заповіту і ін.

Згідно статті 55 ГК України операція визнається недійсною, якщо вона поміщена громадянином хоча і дієздатним, але у момент здійснення операції, що знаходився в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій і керувати ними.

При цьому слід мати на увазі, що виникнення психічної хвороби після того, як була здійснена операція або заподіяна шкода іншій особі (установі), не дає підстав вважати, що в той період часу громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.

 

СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА В СПРАВІ Об ВИЗНАННЯ БРАКУ НЕДІЙСНИМ

ЦК України, не допускає укладення шлюбу з обличчям, визнаним судом недієздатним.

Брак може бути визнаний недійсним і в тих випадках, коли згода на його висновок була дана особою, яка у момент реєстрації браку унаслідок психічного розладу не могло розуміти значення своїх дій або керувати ними (ЦК України).

Проводячи судово-психіатричну експертизу у вказаних випадках, необхідно встановити:

1. Чи страждала людина у момент вступу до браку психічним розладом.

2. Чи був цей психічний розлад настільки вираженим, що позбавляло цю людину можливості розуміти значення своїх дій або керувати ними.

 

СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА В СПРАВІ ПРО РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ

1. Наявність у одного або обох подружжя психічного розладу само по собі не є підставою для розірвання браку.

2. Проте суд враховує особливості психічного розладу у одного або обох подружжя, якщо ці особливості можуть перешкоджати їх подальшому сумісному життю.

3. Якщо один з подружжя, страждаючий психічним розладом, визнаний недієздатним, то розірвання з ним браку проводиться за заявою іншого чоловіка в органах Загсу (ЦК України).

4. У тих випадках, коли є розбіжності з приводу майна або дітей, спори розглядаються в суді.

 

Таким чином, якщо при визнанні браку недійсним вирішальне значення для експертного висновку має тяжкість психічних розладів у момент укладення шлюбу, то при розірванні браку експерт повинен виходити з оцінки психічного перебування на майбутнє, тобто з прогнозу захворювання.

 

СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА В СПРАВАХ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ЗАПОДІЯНОЇ ШКОДИ

При розгляді судом позову про відшкодування заподіяної шкоди основним завданням судово-психіатричної експертизи є ретроспективна оцінка психічного стану громадянина у момент спричинення ним шкоди.

Якщо громадянин визнаний недієздатним, то за заподіяну ним шкоду відповідає його опікун або організація, зобов'язана вести за ним нагляд (ст. 448 ЦК України).

Не відповідає також за заподіяну шкоду громадянин дієздатний, але знаходиться в такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.

Проте він не звільняється від відповідальності, якщо сам привів себе в такий стан вживанням алкоголю, наркотичних речовин або іншим способом (ст. 449 ЦК України).

 

СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ЕКСПЕРТИЗА ПРИ РОЗГЛЯДІ СУПЕРЕЧОК Про ОБМЕЖЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ АБО ПРО ВІДБИРАННЯ ДИТИНИ.

 

При рішенні цього питання експерти повинні визначити:

· чи може обстежуваний по своєму психічному стану виховувати дітей, а також

· чи небезпечний він для своєї дитини при сумісному з ним мешканні.

 

Рішення цього питання не слід змішувати із справами про позбавлення батьківських прав. Суд позбавляє батьківських прав особа, винна в невиконанні своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей. А при глибокому психічному розладі винність даної особи виключається. У цих випадках суд приймає вирішення про відбирання дитини без позбавлення батьківських прав.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Глазырин В.Н. Судебно-психиатрическая экспертиза.- Волгоград, 1983.

2. Каплан Г.И., Сэдок Б.Дж. Клиническая психиатрия. (в 2-х томах, пер. с англ.).- М.: Медицина, 1994.

3. Кудрявцев И.А. Судебно-психиатрическая экспертиза. – М.: Юр. лит., 1988.

4. Розпорядження Президента України «Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах» № 53/2002-рп від 26.03.2002.

5. Сервецький І.В., Кандиба С.В., Яковлєв С.В. Судово-психіатрична експертиза.- Київ, 2002.

6. Судебная психиатрия (под ред. проф. Б.В. Шостаковича). – М.: Зерцало, 1997.

7. Судебная психиатрия (под ред. проф. Г.В. Морозова). – М.: Юрид. лит., 1986.

8. Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя"» № 258 від 15.03.2002.

 

 

Лекція № 4