Виробнича функція з двома змінними факторами.

Ізокванта – це крива, на якій показані всі комбінації виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску продукції.

Добриво

 

 

Q₃=90 ц

Q₂=75 ц

Q₁=50 ц

0 земля

Рис. 6.2. Карта ізоквант

Ізокванта є графічним відображенням виробничої функції.

Карта ізоквант - це множина ізоквант, що характеризують ма­ксимально можливий випуск продукції при будь-якому наборі виробничих факторів.

 

Властивості ізоквант:

1. Ізокванта має від’ємний нахил - це означає, що вздовж даної ізокванти скорочення спо­живання одного фактора обумовлює збільшення викорис­тання другого фактору, щоб не допустити зменшення об­сягів виробництва;

2. Ізокванта має вигляд вигнутих кривих.

3. Ізокванти, які розташовані далі від початку координат відповідають більшому обсягу випуску.

 

Кут нахилу ізокванти, або кутовий коефіцієнт ізок­ванти дозволяє визначити можливість заміни одного виробни­чого фактора іншим у процесі їх використання.

Гранична норма технологічного заміщення праці капіта­лом MRTS_LK визначається величиною капіталу, яка може бути заміщена кожною додатковою одиницею праці при незмінному обсязі виробництва.

MRTS_LK дорівнює від’ємному значенню відношення зміни величини використаного капіталу до зміни витрат праці

Від’ємний нахил ізокванти показує, що скорочення кількості робочого часу (L) для незмінності обсягу випуску, вимагає збільшення витрат капіталу (К).

 

Ізокоста. Траєкторія розширення виробничої діяльності фірми

Ізокоста – це бюджетна лінія фірми, яка показує різноманітні комбінації двох ресурсів, які фірма може придбати на свій доход за певних цін на ресурси.

К

 

 

0 L

Рис. 6.3. Ізокоста

При виборі комбінації виробничих факторів за критерієм мінімізації витрат фірма прагне купити таку комбінацію двох ресурсів, яка б лежала на найдальшій ізокванті, таким чином дотична ізокости з ізоквантою показують комбінацію двох ресурсів, використовуючи яку фірма буде виробляти найбільшу кількість продукції за найменших витрат.

К

 

Лінія експансії фірми

 

L

Рис. 6.4. Лінія експансії фірми

Траєкторія розширення виробничої діяльності фірми (лінія експансії) – це лінія, що ілюструє найдешевші комбінації двох ресурсів, якими можна скористуватися для виробництва кожного з обсягів продукції в довгостроковому періоді, коли обидва виробничих ресурси можуть змінюватися.

 

Доход та витрати: визначення, їх сукупні, середні та граничні показники

Сукупний (валовий) дохід визначається як вся сума виручки від продажу продукції.

TR=P·Q,

де TR - валовий дохід;

Р - ціна;

Q - кількість продукції.

Середній дохід - визначається діленням валового доходу на кількість продукції.

.

В умовах досконалої конкуренції AR=P.

Граничний дохід - додатковий дохід, який є результатом продажу ще одної одиниці продукції:

В умовах досконалої конкуренції MR=AR=P.

Постійні витрати - ТFC (Fixed Cost) - це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається.

С

 

 

ТFC

С₁

 

 

Q

Графік 7.1. Графік постійних витрат

Q - обсяг випуску продукції

C – витрати

C

 

 

C₁

 

C₂

 

AFC

0 Q₁ Q₂ Q

Граф. 7.2. Крива середніх постійних витрат

 

Середні постійні витрати AFC (Average Fixed Cost) - це кількість постійних витрат виробництва (ТFC), що припадає в середньому на одиницю випуску продукції (Q)

AFC=ТFC/Q.

При збільшенні обсягів продукції з Q₁ до Q₂ середні постійні витрати зменшуються.

Амортизація основного капіталу - це процес перенесення вартості основного капіталу по мірі зносу на продукцію, що виробляється з його допомогою, та використання цієї вартості для послідуючого відтворення основного капіталу.

Амортизаційний фонд - це сума зносу основного капіталу, що призначена для заміщення його вартості.

Види зносу:

1. Фізичний – повне перенесення вартості основного капіталу на виготовлену продукцію.

2. Моральний - втрата основним капіталом частини вартості, яка не переноситься на вартість продукту, що створюється. Основна причина морального зносу - високі темпи науково-технічного прогресу.

Види морального зносу:

- Здешевлення елементів основного капіталу на основі зростання продуктивності праці.

- Поява нових, більш ефективних засобів праці, використання яких здешевлює виготовлення продукції.

Таким чином, функціонуючий основний капітал частково знецінюється.

Основні методи амортизації:

Метод рівномірного прямолінійного списання вартості, коли вартість елементів основного капіталу списується рівними частками протягом всього періоду експлуатації.

Недолік цього методу - нейтральність щодо НТП, в умовах якого основний капітал швидко старіє морально.

Метод прискореної амортизації, коли в перші роки експлуатації нових засобів праці на амортизацію списується частина їх вартості, значно вищу за ту, що пропорційна строку служби. Якщо в перший рік вона відноситься до повної вартості основного капіталу, то в наступні роки - до залишкової вартості.

Основні переваги від методу прискореної амортизації:

1) Страхування від втрат внаслідок знецінення основного капіталу під впливом НТП.

2) Зростання конкурентоспроможності, тому що прискорене нагромадження більшої частки амортизаційного фонду в перші два роки дозволяє отримати більш ефективне устаткування. Отже, з підвищенням продуктивності праці знижуються витрати виробництва, покращується якість товарів, що випускаються.

3) Амортизаційні відрахування - гроші, які можуть принести додатковий дохід чи відсоток на вкладений капітал, чи при розміщенні у той чи іншій сфері бізнесу як підприємницький дохід.

4) Прискорене списання основного капіталу на поточні витрати виробництва в початковий період експлуатації сприяє більш швидкому перетворенню виробничого капіталу в грошовий.

5) Скорочуються розміри оподаткованого прибутку та відповідно зменшуються податкові платежі підприємств державі. Суми, що включаються у амортизаційний фонд, не оподатковуються та залишаються у розпорядженні підприємств.

Змінні витрати ТVC (Variable Cost) - це витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

С

 

ТVC

 

0 Q₁ Q

Графік.7.3. Крива сукупних змінних витрат

При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q₁) спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва. Це виходить з закону спадної граничної дохідності.

Середні змінні витрати AVC (Average Variable Cost) - це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:

 

AVC=ТVC/Q

AVC - середні змінні витрати

ТVC - змінні витрати

Q - випуск продукції

Середні змінні витрати виробництва сягають мінімального значення у випадку досягнення оптимального випуску продукції.

C

AVC

 

0 Q₁ Q

 

Графік. 7.4. Крива середніх змінних витрат

Сукупні витрати TC (Total Cost) - це витрати, які характеризують сукупність постійних і змінних витрат виробництва фірмою у короткостроковому періоді при виробництві продукції.

Сукупні витрати (TC) є функцією від випуску продукції (Q):

TC=f(Q)

Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат:

 

TC=ТFC+ТVC,

де TC - сукупні витрати;

ТFC – сукупні (валові) постійні витрати;

ТVC – сукупні (валові) зміні витрати.

Для того щоб побудувати графік сукупних витрат, необхідно побудувати лінію, яка буде сумою кривих сукупних постійних та сукупних змінних витрат.

C TC

ТVC

ТFC

 

 

Q

Графік. 7.5. Криві сукупних витрат

Середні сукупні витрати ATC (Average Total Cost) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

ATC=TC/Q,

де ATC - сукупні середні витрати;

TC - сукупні витрати

Q - випуск продукції

чи ATC = AFC+AVC = (ТFC+ТVC)/Q

C ATC

 

 

AVC

 

 

AFC

 

Q

Граф. 7.6. Криві середніх витрат

 

Граничні витрати MC (Marginal Cost) - це приріст сукупних витрат фірми, пов’язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції.

де - граничні витрати

- приріст сукупних витрат

- приріст випуску продукції

.

Із цього рівняння видно, що постійні витрати не впливають на величину граничних витрат. Граничні витрати є похідною функцією в короткостроковому періоді тільки від змінних витрат:

Граничні витрати показують: на яку величину зростуть витрати фірми у зв’язку зі збільшенням виробництва на одну одиницю продукції.

C

MC

 

Q

Графік. 7.7. Крива граничних витрат

Крива граничних витрат у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат, необхідних для випуску додаткової одиниці продукції. Форма кривої граничних витрат обумовлена законом спадної дохідності.