Охарактеризуйте до слов’янський етап державотворення на території України у найдавніші часи.

Охарактеризуйте до слов’янський етап державотворення на території України у найдавніші часи.

Територія України була заселена з найдавніших часів (понад мільйон років тому). В найдавніші часи її територія була заселена різними племенами. Першими серед народів, які населяли територію сучасної України(Північне Причорномор`я, Крим) були кіммерійці (кінець ІІ – початок І тисячоліття до н. е.). Вони займалися кочовим скотарством та землеробством, здійснювали далекі завойовницькі походи. Кіммерійці об’єднувались в племена. А племена створювали союзи на чолі з царями-вождями.

Кіммерійським вождям належала вся повнота влади в державі (тобто можні сказати, що в той час була абсолютна монархія), яка була рабовласницькою. Столиця знаходилась в Криму – місто Кіммерик. Проіснували об`єднання кіммерійців до VІІ ст.. до н.е. і розпалося під натиском скіфських племен.

У середині VII ст. до н.е. на півдні України з`явились іракомовні племена скіфів. Наприкінці VI ст. до н.е. скіфи утворили в причорноморських степах могутнє державне об`єднання. Цю державу, яка існувала до ІІІ ст.. до н.е. називали Великою Скіфією. Населення Скіфії поділялось на дві великі групи: мігруючі племена (скіфи кочівники і царські скіфи) і осілі племена (скіфи-землероби і скіфи-орачі). Територія поділялася на норми - адміністративно-територіальні одиниці. У ІV ст. до н.е. у скіфському суспільстві відбувається майнове розшарування, зароджуються класи, з’являються елементи державності. У тому ж IV т. до н.е. у скіфів з`явилась примітивна ранньо-класова держава – царство Атея. Вона стала централізованою, було започатковано карбування монети.

У ІІІ ст.. до н.е. скіфська держава починає занепадати під натиском сарматських племен. Місцеве населення підкорювалось владі цих племен. Назва «сармати» означає «підперезаний мечем». Саме за часів Сарматів відбувається формування справжнього війська. Вони постійно вели завойовницькі війни. В сарматському суспільстві відбувся перехід від ранньокласового рівня до військово-політичного об`єднання. З такими атрибутами держави, як спільна територія, верховна влада, певний соціальний розподіл суспільства, утворення царської дружини. Та завершити процес створення держави їм не довело, в ІІІ ст.. до н.е. витіснені готами і гунами.

 

У VII ст. до н.е. на узбережжі Чорного та Азовського морів з`явились рабовласницькі міста-держави з демократичною формою правління (поліси), засновниками яких були греки. Причини їх еміграції: демографічна, аграрна, торгівельна, соціальна. Найбільшими з грецьких місць були Херсонес, Ольвія. Пантікапей, Феодосія та ін. Могутньою рабовласницькою державою того часу було Боспорське царство з центром у Пантикапеї. Яне склало у V ст.. до. н.е. Міста-держави являли собою самодостатні життєздатні одиниці, за своїм устроєм були. Як правило, рабовласницькими республіками, мали свою законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії і магістрати) та судову владу. У І ст.. до н.е. грецькі міста підпадають під владу Римської імперії та все ж таки вони мали великий вплив на подальше державотворення на території України:

 

- Демократичний полісний устрій, принесений греками в Причорномор`я, прияв становленню державотворчої традиції на території сучасної України;

- Переселенці передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла і активно залучили його до товарно-грошових відносин;

- Виникнення міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації;

- Спілкування місцевих племен з колоністами сприяло поширенню серед них здобутків найпередовішої на той час античної культури.

 

Східнослов’янські протодержавні утворення, їх територія, устрій та суспільний лад (V – І половина ІХ ст.).

Слов`янство як самостійна етнічна спільнота вийшло на історичну арену на початку І тисячоліття н.е. Їх називали венедами. Вони вели осілий образ життя. Жили слов`яни невеличкими поселеннями (на Правобережжі України та Польщі), в їх господарстві чітко прослідковувалось чотири галузі: землеробство, скотарство, рибальство, мисливство. Активно вели торгівлю, яка прискорювала процес диференціації суспільства, сприяла утворенню багатої соціальної верхівки.

У VI ст.. н.е. посилюється військова і політична влада слов`ян. Усе це прискорює процес майнового та соціального розшарування суспільства і формування в ньому класових відносин, що неминуче вело до утворення держави. Формувалися етнополітичні союзи племен: поляни, древляни, дреговичі, дуліби, уличі та ін.. Союзи мали велике значення для утворення держави. На початку існування таких союзів племен формою організації управління була воєнна демократія. Народні збори з часом перетворювались у збори воїнів і військове керівництво набувало більшого впливу і влади. Витісняючи інших старійшин. Воєнна демократія поступово перетворювалась в воєнно-ієрархічне правління – княжіння. Органи суспільного самоврядування перетворювались в органи панування і придушення. Військовий предводитель великого союзу племен перетворювався в державного правителя – князя(першими київськими князями, існування яких зафіксовано письмовими джерелами, були Аскольд і Дір, які правили з 30-50-х рр. ІХ ст. до 882 р.).

У VIII ст. ці племінні союзи перетворилися у племінні князівства, центрами яких ставали великі міста (наприклад у полян – Київ, сіверян – Чернігів). Цьому сприяло посилення соціальної та майнової нерівності. Поступово занепадає роль народного віча. Втрачається значення народного ополчення. Разом з тим зростає роль княжої дружини – професійних воїнів, яку слугували царю. Розраховувався князь з ними частиною данини. З другої половини ХІ ст. старші дружинники збільшують свої земельні наділи та нерухоме майно. З них поступово сформувався клас великих феодалів – землевласників – бояр. Які отримували від князя за службу вотчини (великі земельні володіння) та. Вони утворили боярську думу – постійний дорадчий орган при князеві. Таким чином. У слов`янських племінних союзах поступово зсередини зароджувались, пускали глибоке коріння відносини панування феодалів і покори селян, утворювалась ієрархія влади, встановлювалась своя форма збирання данини (полюддя), накопичувалось багатство. В кожному з племінних союзів відбувався процес майбутнього розшарування і утворення класів феодального суспільства.

З середини ІХ ст. навколо полян постає стабільне державне об’єднання, яке в арабських письмових джерелах отримало назву Куявія, саме воно стало оновою, що поклала початок Давньоруській державі – Київській Русі.

 

Ґенеза українського козацтва та його історична роль (кінець ХV – ХVІІІ ст.).

Визначні постаті козацької доби, їх вплив на українське суспільно-політичне й культурне життя.

Зміни в українському суспільстві внаслідок національно-визвольної війни

(стр 100-101)

Формування Української держави в ході Національно-визвольної війни середини XVII століття, її найхарактерніші ознаки та історичне значення.

Державне будівництво українського суспільства здійснювалось поетапно. Основні етапи державного будівництва та боротьба Б. Хмельницького за їх виконання. І етап - лютий-вересень 1648 р. – розробка ідеї автономії на козацькій території в складі Речі Посполитої. ІІ етап - вересень 1648 р. – серпень 1649 р. – виокремлення політичної програми з головною метою – створення незалежної української держави в межах усіх етнічних земель України. ІІІ етап - серпень 1649 р. – червень 1651 р. – діяльність Б. Хмельницького з реального втілення ідеї формування незалежної держави та негативні наслідки зрадницької політики кримського хана. ІV етап - липень 1651 р. – березень 1654 р. – поразка політики автономії в межах Речі Посполитої та українсько-російський договір. На звільнених землях було організовано місцеві та центральні органи влади, запроваджено новий адміністративно-територіальний поділ (на зразок територіально-політичному устрою Запорозької Січі).

Стр. (90-91 синей книги)

Української народності

Зміни в промисловому виробництві:

 

- розвиток мануфактур у різних регіонах України;

- використання найманої праці — елемента капіталістичних відносин;

- створення системи експлуатації найманих робітників;

- розклад дрібнотоварного виробництва;

- широке втягування в товарно-грошові відносини феодальних господарств;

- поява великих мануфактур — капіталістичного типу підприємств;

- процеси спеціалізації в промисловому виробництві та їх товаризація;

- джерела первісного нагромадження первісного капіталу (посилення експлуатації, розвиток торгівлі, лихварство, отримання пануючою верхівкою подарунків у вигляді земель, мануфактур і т.п. від царського і гетьманського урядів);

- посилення економічних зв'язків між регіонами;

- поява нових і розвиток старих центрів торгівлі.

 

Охарактеризуйте до слов’янський етап державотворення на території України у найдавніші часи.

Територія України була заселена з найдавніших часів (понад мільйон років тому). В найдавніші часи її територія була заселена різними племенами. Першими серед народів, які населяли територію сучасної України(Північне Причорномор`я, Крим) були кіммерійці (кінець ІІ – початок І тисячоліття до н. е.). Вони займалися кочовим скотарством та землеробством, здійснювали далекі завойовницькі походи. Кіммерійці об’єднувались в племена. А племена створювали союзи на чолі з царями-вождями.

Кіммерійським вождям належала вся повнота влади в державі (тобто можні сказати, що в той час була абсолютна монархія), яка була рабовласницькою. Столиця знаходилась в Криму – місто Кіммерик. Проіснували об`єднання кіммерійців до VІІ ст.. до н.е. і розпалося під натиском скіфських племен.

У середині VII ст. до н.е. на півдні України з`явились іракомовні племена скіфів. Наприкінці VI ст. до н.е. скіфи утворили в причорноморських степах могутнє державне об`єднання. Цю державу, яка існувала до ІІІ ст.. до н.е. називали Великою Скіфією. Населення Скіфії поділялось на дві великі групи: мігруючі племена (скіфи кочівники і царські скіфи) і осілі племена (скіфи-землероби і скіфи-орачі). Територія поділялася на норми - адміністративно-територіальні одиниці. У ІV ст. до н.е. у скіфському суспільстві відбувається майнове розшарування, зароджуються класи, з’являються елементи державності. У тому ж IV т. до н.е. у скіфів з`явилась примітивна ранньо-класова держава – царство Атея. Вона стала централізованою, було започатковано карбування монети.

У ІІІ ст.. до н.е. скіфська держава починає занепадати під натиском сарматських племен. Місцеве населення підкорювалось владі цих племен. Назва «сармати» означає «підперезаний мечем». Саме за часів Сарматів відбувається формування справжнього війська. Вони постійно вели завойовницькі війни. В сарматському суспільстві відбувся перехід від ранньокласового рівня до військово-політичного об`єднання. З такими атрибутами держави, як спільна територія, верховна влада, певний соціальний розподіл суспільства, утворення царської дружини. Та завершити процес створення держави їм не довело, в ІІІ ст.. до н.е. витіснені готами і гунами.

 

У VII ст. до н.е. на узбережжі Чорного та Азовського морів з`явились рабовласницькі міста-держави з демократичною формою правління (поліси), засновниками яких були греки. Причини їх еміграції: демографічна, аграрна, торгівельна, соціальна. Найбільшими з грецьких місць були Херсонес, Ольвія. Пантікапей, Феодосія та ін. Могутньою рабовласницькою державою того часу було Боспорське царство з центром у Пантикапеї. Яне склало у V ст.. до. н.е. Міста-держави являли собою самодостатні життєздатні одиниці, за своїм устроєм були. Як правило, рабовласницькими республіками, мали свою законодавчу (народні збори), виконавчу (колегії і магістрати) та судову владу. У І ст.. до н.е. грецькі міста підпадають під владу Римської імперії та все ж таки вони мали великий вплив на подальше державотворення на території України:

 

- Демократичний полісний устрій, принесений греками в Причорномор`я, прияв становленню державотворчої традиції на території сучасної України;

- Переселенці передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла і активно залучили його до товарно-грошових відносин;

- Виникнення міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації;

- Спілкування місцевих племен з колоністами сприяло поширенню серед них здобутків найпередовішої на той час античної культури.