Дослідження типу темпераменту

(тест-опитувальник «Формула темпераменту» А.Бєлова)

Інструкція. Позначте знаком «+» ті якості у паспорті темпераменту, які для Вас зазвичай властиві. Не слід витрачати багато часу на обмірковування питань. Дайте відповідь, яка першою спала на думку. Відповідайте на питання послідовно, нічого не пропускаючи. Чим відвертіше Ви це зробите, тим точніше та правильніше зможете вивчити свій темперамент.

Паспорт темпераменту

Если Вы	Если Вы	Если Вы	Если Вы
1.	Неусидчивы, суетливы	1.	Веселы и жизнерадостны	1.	Спокойны и хладнокровны	1.	Стеснительны и застенчивы
2.	Невыдержанны, вспыльчивы	2.	Энергичны и деловиты	2.	Последователь-ны и обсто-ятельны в делах	2.	Теряетесь в новой обстановке
3.	Нетерпеливы	3.	Часто не доводите начатое дело до конца	3.	Осторожны и рассудительны	3.	Затрудняетесь установить контакт с незнакомыми людьми
4.	Резки и прямолинейны в отношениях с людьми	4.	Склонны переоценивать себя	4.	Умеете ждать	4.	Не верите в свои силы
5.	Решительны и инициативны	5.	Способны быстро схватывать новое	5.	Молчаливы и не любите попусту болтать	5.	Легко переносите одиночество
6.	Упрямы	6.	Неустойчивы в интересах и склонностях	6.	Обладаете спо-койной, равно-мерной речью, с остановками, без резко выра-женных эмоций, жестикуляции и мимики	6.	Чувствуете подавленность и растерянность при неудачах
7.	Находчивы в споре	7.	Легко переживаете неудачи и неприятности	7.	Сдержанны и терпеливы	7.	Склонны уходить в себя
8.	Работаете рывками	8.	Легко приспосабливаетесь к разным обстоятельствам	8.	Доводите начатое дело до конца	8.	Быстро утомляетесь
9.	Склонны к риску	9.	С увлечением беретесь за любое новое дело	9.	Не растрачиваете попусту сил	9.	Обладаете тихой речью
10.	Незлопамятны	10.	Быстро остываете, если дело перестает Вас интересовать	10.	Придерживае-тесь выработан-ного распорядка дня, жизни, сис-темы в работе	10.	Невольно приспосабливаетесь к характеру собеседника
11.	Обладаете быстрой, страстной, со сбивчивыми интонациями речью	11.	Быстро включаетесь в новую работу и быстро пере-ключаетесь с одной работы на другую	11.	Легко сдерживаете эмоциональные порывы	11.	Впечатлительны до слезливости

 

12.	Неуравнове-шенны и склонны к горячности	12.	Тяготитесь однообразием будничной кропотливой работы	12.	Мало восприимчивы к одобрению и порицанию	12.	Чрезвычайно восприимчивы к одобрению и порицанию
13.	Агрессивный забияка	13.	Общительны и отзывчивы, не чувствуете скованности с новыми для Вас людьми	13.	Незлобивы, проявляете снисходитель-ное отношение к колкостям в свой адрес	13.	Предъявляете высокие требования к себе и окружающим
14.	Нетерпимы к недостаткам	14.	Выносливы и работоспособны	14.	Постоянны в своих отношениях и интересах	14.	Склонны к подозритель-ности и мнительности
15.	Обладаете выразительной мимикой	15.	Обладаете громкой, быс-трой отчетливой речью, сопровождаю-щейся жестами, выразительной мимикой	15.	Медленно включаетесь в работу и медленно переключаетесь с одного дела на другое	15.	Болезненно чувствительны и легко ранимы
16.	Способны быстро действовать и решать	16.	Сохраняете самообладание в неожиданной сложной обстановке	16.	Ровны в отношениях со всеми	16.	Чрезмерно обидчивы
17.	Неустанно стремитесь к новому	17.	Обладаете всегда бодрым настроением	17.	Любите аккуратность и порядок во всем	17.	Скрытны и необщительны, не делитесь ни с кем своими мыслями
18.	Обладаете резкими, порывистыми движениями	18.	Быстро засыпаете и пробуждаетесь	18.	С трудом приспосабли-ваетесь к новой обстановке	18.	Малоактивны и робки
19.	Настойчивы в достижении поставленной цели	19.	Часто несобранны, проявляете поспешность в решениях	19.	Обладаете выдержкой	19.	Уступчивы, покорны
20.	Склонны к резким сменам настроения	20.	Склонны иногда «скользить по поверхности», отвлекаться	20.	Несколько медлительны	20.	Стремитесь вызвать сочувствие и помощь у окружающих
То вы чистый холерик	То вы чистый сангвиник	То вы чистый флегматик	То вы чистый меланхолик

 

Обробка отриманих даних. Формула темпераменту:

, де

· Ф_т – формула темпераменту;

· Х – холеричний темперамент;

· С – сангвінічний темперамент;

· Ф – флегматичний темперамент;

· М – меланхолічний темперамент;

· – загальна кількість позитивних відповідей за усіма типами темпераменту;

· – загальна кількість позивних відповідей у паспорті холерика;

· – загальна кількість позитивних відповідей у паспорті сангвініка;

· – загальна кількість позитивних відповідей у паспорті флегматика;

· – загальна кількість позитивних відповідей у паспорті меланхоліка.

У кінцевому вигляді формула темпераменту має, наприклад, такий вигляд:

Ф_т = 35%Х + 30%С + 14%Ф + 21%М

Це означає, що даний темперамент на 35% холеричний, на 30% сангвінічний, на 14% флегматичний, на 21% меланхолічний.

Оцінка результатів. Якщо кінцевий результат кількості позитивних відповідей за будь-яким типом темпераменту складає:

• 40% та більше, то це означає, що даний тип темпераменту є у Вас домінуючим;
• 30-39%, то це означає, що риси даного типа темпераменту виражені досить яскраво;
• 20-29%, то це означає, що риси даного типу темпераменту виражені на середньому рівні;
• 10-19%, то це означає, риси даного типу темпераменту виражені у незначній мірі.

Інтерпретація результатів. У психології визначають такі чотири типи темпераменту: холеричний, сангвінічний, меланхолічний, флегматичний. Однак, ці типи не вичерпують усього різноманіття форм поведінки. Вони є основними, найбільш яскравими проявами, між ними існує розмаїття індивідуальних проявів, яке можна визначити, як міру прояву у кожному окремому випадку певного сполучення усіх типів темпераменту. Таке сполучення може бети продемонстровано формулою.

 

 

3. Дослідження самооцінки особистості

(метод рангової кореляції)

 

Інформаційна довідка. Самооцінка є суб’єктним утворенням, яке передбачає міру усвідомлення людиною власних знань, навичок і можливостей їх застосування на практиці, оцінку власної придатності до діяльності через рефлексію наявності чи відсутності або достатнього чи недостатнього рівня сформованості відповідних властивостей. Самооцінку як «образ Я». Про позитивний напрямок формування самооцінки особистості свідчить відсутність протиріч між «образом Я реальне» (усвідомлення власної особистості на даний момент) та «образом Я ідеальне» (усвідомлення суб’єктом того, яким він повинен бути як особистість).

Про самооцінку людини свідчить також рівень її домагань, який має тенденцію або до збільшення (тобто особистість мотивована на досягнення успіху), або до зниження (особистість прагне уникнути невдач). Виходячи з цього, людина виявляє певну готовність до ризику.

Інструкція. Вашій увазі пропонується перелік із 20 якостей особистості:

· акуратність	· доброта	· життєрадісність	· наполегливість
· розум	· правдивість	· принциповість	· самостійність
· скромність	· комунікабельність	· гордість	· добросовісність
· байдужість	· лінощі	· зарозумілість	· боягузтво
· жадібність	· підозрілість	· егоїзм	· нахабство.

 

Вам необхідно розподілити ці якості за рангами. У стовпчик 1 «Ідеал» під номером (рангом) 1 запишіть ту з вищевказаних якостей, яку найбільш цінуєте в людях, під номером 2 – ту, яку цінуєте трохи менше і т.д.

У стовпчик 2 «Я» під номером (рангом) 1 запишіть ту властивість з вищевказаних, яка особисто у вас більш розвинена (незалежно від того, перевага це чи недолік), під номером 2 – властивість, яка розвинена у вас дещо менше і т.д. Під останнім номером мають бути ті якості, які у вас найменше розвинені або відсутні.

Обробка отриманих даних. Підрахуйте за формулою = ( – ), де – ранг (номер) першої властивості в першому стовпчику; = ранг (номер) першої властивості в другому стовпчику; – різниця рангів (номерів) першої властивості в обох стовпчиках. Зведіть у другу ступінь ().

Наприклад, якщо перша властивість у стовпчику 1 – розум ( = 1), а у стовпчику 2 ця властивість знаходиться під номером 5 ( = 5), тоді за формулою вираховується:

1 – 5 = – 4.

Отриманий результат зводиться у другу ступінь, отримується = 16.

Таким чином вираховується по черзі для всіх властивостей (n – кількість властивостей, у даному випадку - 20).

Потім вираховується показник самооцінки за формулою обчислення коефіцієнту рангової кореляції:

Оцінка результатів. Отриманий показник порівнюємо з психодіагностичною шкалою рівня самооцінки:

(- 0,2) - 0	Неадекватно низький
0 – 0,2	Низький
0,21 – 0,3	Нижче середнього
0,31 – 0,5	Середній
0,51 – 0,65	Вище середнього
0,66 – 0,8	Високий
Більше 0,8	Неадекватно високий

 

Інтерпретація результатів. Самооцінка може бути оптимальною або неоптимальною. При оптимальній, адекватній самооцінці суб’єкт вірно співвідносить свої можливості та здібності, досить критично ставиться до себе, намагається реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагається ставити перед собою цілі, яких він може досягти. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов та ситуацій.

До оптимальної самооцінки можна віднести «високий рівень», «вище середнього рівня» (людина заслуговує на власну повагу, заслужено визнає свої чесноти), а також «середній рівень» (людина поважає себе, але знає свої слабкі сторони та прагне до самовдосконалення, саморозвитку).

Але самооцінка може бути й неоптимальною – занадто високою або дуже низькою.

На підставі неадекватно високої самооцінки у людини виникає невірне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості та можливостей, своєї важливості для оточення та спільної діяльності.

Самооцінка може бути й занизькою, тобто нижче реальних можливостей особистості. Зазвичай це призводить до невпевненості у собі, відсутності прагнень, неможливості реалізувати свої здібності. Такі люди не ставлять перед собою цілей, яких складно, на їх погляд, досягти, обмежуються вирішенням звичайних (буденних) задач, занадто критичні до себе. Занадто висока або занадто низька самооцінка порушують процес саморегуляції, спотворюють самоконтроль. Особливо це помітно при спілкуванні, де особи з неадекватною самооцінкою виступають причиною конфліктів.

4. Дослідження здатності до самоуправління поведінки

(тест-опитувальник «Здатність до самоуправління» Н.Пейсахова)

 

Інструкція. Запропонована анкета дає можливість дізнатися про здатність володіти собою у різних ситуаціях. В анкеті наведено дві групи тверджень.

1. Твердження, які вимагають звернення до досвіду. Якщо ви дійсно часто оцінюєте свої дії і вчинки, намагаєтесь знайти відповідь на поставлене питання, то сміливо відповідайте «так» (+), якщо ви це робите інколи, то відповідайте «ні» (–).

2. Твердження, які характеризують ваше ставлення до загальноприйнятої думки. Якщо ви згодні з думкою, то відповідайте «так» (+), якщо не згодні, то відповідайте «ні» (–).

Відповіді на наступні твердження занесіть у «Бланк відповідей» поруч із порядковим номером твердження.

Опитувальник

1. Практика показывает, что я верно определяю свои возможности в любой деятельности.

2. Я предусмотрительный человек.

3. Берусь только за то, что смогу довести до конца.

4. Обычно хорошо представляю, что нужно сделать, чтобы добиться задуманного.

5. Постоянно пытаюсь найти ответ на вопрос «Что такое хорошо и что такое плохо».

6. Прежде чем, как сделать окончательный шаг, я взвешиваю все «за» и «против».

7. Всегда отдаю себе отчет в том, что со мной происходит.

8. Непредвиденные препятствия не мешают мне довести дело до конца.

9. У меня не хватает терпения долго разбираться в том, что не решается сразу.

10. В своих поступках и делах не люблю заглядывать далеко вперед.

11. Редко задумываюсь о главных целях своей жизни.

12. Отсутствие продуманных планов не мешает мне добиваться хороших результатов.

13. Часто затрудняюсь сказать, того ли я достиг, чего хотел.

14. На выбор моих решений влияют не поставленные цели, а настроение в данный момент.

15. Мне часто кажется, что целый час или два исчезли неизвестно куда.

16. Тот, кто считает необходимым исправлять все допущенные промахи, не замечает, как совершает новые.

17. Когда нужно разбираться в сложной ситуации, чувствую прилив энергии и сил.

18. Я четко представляю свои жизненные перспективы.

19. Я умею отказываться от всего, что отвлекает меня от цели.

20. В своих поступках и словах следую пословице «Семь раз отмерь, один – отрежь».

21. Уделяю много времени тому, чтобы понять, с каких позиций необходимо оценивать свои действия.

22. В своих действиях я успешно сочетаю риск с осмотрительностью.

23. Необходимость проверять самого себя стало моей второй натурой.

24. Когда у меня портятся отношения с людьми, могу изменить эти отношения.

25. Как правило, мне бывает трудно выделить главное в сложившейся ситуации.

26. Жизнь показывает, что мои прогнозы редко сбываются.

27. Люди, которые всегда четко знают, чего хотят, представляются мне слишком рациональными.

28. Удача сопутствует тому, кто не планирует заранее, а полагается на естественный ход событий.

29. Мне не хватает чувства меры в отношениях с близкими.

30. Меня угнетает необходимость принимать срочные решения.

31. Обычно я мало слежу за своей речью.

32. Некоторые свои привычки я охотно бы изменил, если бы знал, как это сделать.

33. Чего я хочу и что должен сделать – вот предмет моих постоянных раздумий.

34. Заранее знаю, каких поступков можно ожидать от людей.

35. Обычно с самого начала четко представляю будущий результат.

36. Пока не сложился в голове четкий, конкретный план, не начинаю серьезного разговора.

37. У меня всегда есть точные ориентиры, по которым я оцениваю свой труд.

38. Я всегда учитываю последствия принимаемых мной решений.

39. Внимательно слежу за тем, понимают ли меня во время споров.

40. Я готов снова и снова заниматься совершенствованием уже законченной работы.

41. Сколько ни анализирую свои жизненные трудности, не могу достичь полной ясности.

42. Жизнь так сложна, что считаю пустой тратой времени предвосхищать ход событий.

43. Следование однажды поставленной цели очень обедняет жизнь.

44. Считаю, что планируй, не планируй, а обстоятельства всегда сильнее.

45. В последнее время ловлю себя на том, что придаю большое значение мелочам, забывая о главном.

46. Мне обычно не удается найти правильное решение из-за большого количества возможных вариантов.

47. Во время споров не замечаю, как «выхожу из себя».

48. Сделав дело, предпочитаю не исправлять даже явные просчеты.

Бланк відповідей

Рахувати тільки «так» (+)

Рахувати тільки «ні» (-)

Результат, бали

Етапи самоуправ-ління

Рівень самоуправ-ління

Аналіз протиріч

Прогнозування

Цілеполягання

Планування

Критерій оцінки якості

Прийняття рішення

Самоконтроль

Коригування

Загальна сума

Загальна здатність самоуправ-ління

Обробка результатів. Підрахувати кількість відповідей «так» і «ні» в першому рядку (див. бланк відповідей), знайти суму; потім – кількість відповідей «так» і «ні» в другому рядку, знайти суму і т.д.

Оцінка результатів. Визначити загальну здатність до самоуправління S_заг потім порівняти цей показник з психодіагностичною шкалою, враховуючи свою статеву належність.

Психодіагностична шкала

Показники	Рівні здатності до самоуправління (бали)
Низький	Нижче середнього	Середній	Вище середнього	Високий
Sзаг (для чоловіків)	0 - 13	14 - 22	23 - 31	32 - 40
Sзаг (для жінок)	0 - 11	12 - 21	22 - 30	31 - 39
Sn (для кожного етапу)	0 -1		3 - 4

Інтерпретація результатів. Якщо показники S_заг знаходяться на рівнях «високий» і «вище середнього», то в цілому система самоуправління у даної людини є, проте в цьому випадку існує небезпека того, що вона занадто розважлива та раціональна, їй не вистачає емоцій. Над цим необхідно поміркувати, проаналізувати свої вчинки та дії з точки зору врівноваження раціонального та емоційного.

Якщо показники S_заг знаходяться на рівнях «нижче середнього» і «низький», то у даної людини ще немає цілісної системи самоуправління, а сформовані лише окремі ланки. Скоріш за все така людина сильно переживає свої невдачі, але на цьому зупиняється. У неї емоційна оцінка переважає над раціональним аналізом, тобто повноцінний цикл самоуправління в цьому випадку навіть не розпочинається, а тому не формується.

Якщо показники S_заг знаходяться на «середньому рівні», це означає, що у людини в цілому сформована система самоуправління, причому вона в змозі раціонально оцінити конкретну ситуацію та урахувати свій актуальний емоційний стан.

Для того, щоб краще дізнатися про сформованість окремих етапів системи управління, порівняйте свої показники S_n з цифрами, які наведено в шкалі (див. «S_n (для кожного етапу)») та визначте міру розвитку кожної із восьми ланок процесу самоуправління. Усі вони оцінюються за одною шкалою від 0 до 6 балів. Визначте, які з цих восьми ланок розвинені добре, а які слабко. Поміркуйте над цим і визначте, що необхідно зробити у подальшому, як розвинути у себе здатність прогнозувати, планувати, контролювати тощо.

Людина повинна научитися свідомо і цілеспрямовано змінювати всю ієрархію форм власної активності: спілкування, поведінка, діяльність, переживання. Це можна здійснити послідовно, починаючи з нижніх щаблів, - з емоцій та почуттів. Можливий й інший шлях, наприклад можна розпочинати вдосконалювати здатність керувати собою з того, що краще вдається, до чого є стійкі інтереси.

Інформаційна довідка. Самоуправління – здатність людини до цілеспрямованої зміни власної діяльності і поведінки, довільного керування власними формами активності: спілкуванням, поведінкою, діяльністю та переживаннями.

Самоуправління необхідно відрізняти від саморегуляції.

Самоуправління – процес творчий, він пов’язаний із створенням нового, необхідністю розв’язання незвичних ситуацій або протиріч, пошуком нових рішень та засобів досягнення мети.

Саморегуляція – це також зміни, але вони здійснюються в межах існуючих правил, норм, стереотипів. Функція саморегуляції інша – закріпити те, що набуто в процесі самоуправління.

Таким чином, самоуправління та саморегуляція – не два різних процеси, а два боки активності особистості.

Перед тим, як в особистості почне складатися система самоуправління, повинна виникнути потреба в ній. Така потреба дійсно виникає, коли звичні, вже набуті здібності та засоби спілкування, поведінки, діяльності виявляються неефективними, тобто не приводять до успіху. В людини виникає почуття незадоволеності своїми вчинками та діями, невдоволеності собою. Людина починає діяти методом «спроб і помилок», розглядаючи відомі та невідомі способи. Коли й вони не призводять до успіху, то виникає необхідність перейти до раціонального аналізу ситуації, яка склалася, до вироблення мети і до цілеспрямованих змін (самоуправлінню) цього становища. З цього моменту і розпочинається формування системи самоуправління, яка включає в себе вісім послідовних етапів.

1. Аналіз протиріч або орієнтування в ситуації – людина формує суб’єктивну модель ситуації, даючи відповідь на питання, які само собі ставить: чому зараз не вдається так, як це було раніше? Що змінилося у порівнянні з минулим? Що відбувається зі мною? У чому причина моїх невдач? Що відбувається навколо мене? Яке реальне положення речей?

2. Прогнозування – людина формує модель-прогноз, який заснований на аналізі минулого і теперішнього, на аналізі протиріч між минулим і теперішнім. Прогноз – це намагання зазирнути у майбутнє, передбачити розвиток подій або бажані дії. Що може змінитися, якщо я буду діяти певним чином? Що буде, якщо я не буду втручатися?

3. Цілеполягання – людина формує суб’єктивну модель бажаного. В основі цілеполягання міститься прогноз. Це перехід від припущення принципової можливості здійснити зміни до припущень про вірогідні результати. Люди прагнуть отримати відповіді на такі питання: якими повинні бути результати? В якому напрямку необхідно змінювати себе, своє спілкування, поведінку та діяльність? Що конкретно можна змінити, ситуацію чи самого себе?

4. Планування – людина формує модель засобів досягнення мети і послідовності їх використання. У відповідності до цілей плани можуть бути стратегічними, тактичними, оперативними. Людина шукає відповіді на такі питання: які засоби необхідні для досягнення мети? В якій послідовності їх необхідно застосовувати?

5. Критерії оцінки якості – людина повинна вирішити питання: якими повинні бути показники, які дозволяють оцінити успіхи в реалізації плану? Як оцінити, що із зробленого було необхідним? Як оцінити, що моїх вчинків та дій достатньо? Систему оцінок бажано підготувати до початку практичних дій, а в ході роботи їх краще коригувати. Квапливе вироблення критеріїв може призвести до того, що вони виявляться недостатньо обґрунтованими або навіть помилковими, а це в свою чергу може привести до цілком інших результатів, ніж тих, які було заплановано.

6. Прийняття рішення – це перехід від плану до дій, це самонаказ: розпочати діяти! Але для цього людині необхідно відповісти на питання: чи все я передбачив? Чи є у мене ще час? Вже починати діяти чи необхідно трохи зачекати?

7. Самоконтроль – збір інформації про те, як просувається виконання плану в реальному спілкуванні, поведінці, діяльності. Людина відповідає на питання: як йде справа? Чи є просування до мети? Чи немає помилок в моїх вчинках?

8. Коригування – зміна реальних дій, поведінки, спілкування, переживань, а також самої системи самоуправління. Людина шукає відповіді на питання: як бути далі? Відповідь на це питання залежить від результатів самоконтролю. Якщо здійснюється як заплановано, то людина може продовжити діяти так само, повторювати багато разів, щоб упевнитися в ефективності знайденої системи самоуправління. Фактично – це перехід до саморегуляції, закріпленню того нового, що було знайдено в процесі самоуправління. Якщо самоконтроль показує, що є протиріччя між бажаним та дійсним, що є помилки у поведінці та діяльності, то виникають нові питання: що необхідно змінити у власних вчинках та діях? Коли необхідно провести зміни, терміново або через деякий час? Чи є час для обмірковування? Що конкретно необхідно переглянути в процесі самоуправління для того, щоб отримати бажаний результат?

Після цього починається новий цикл самоуправління, новий аналіз ситуації, прогнозування, цілепокладання і т.д. Ці цикли повторюються до тих пір, поки не щезне необхідність у самовдосконаленні окремих ланок, етапів процесу самоуправління, поки відбудеться перехід до саморегуляції, тобто до звичних вчинків та діям, які здійснюються на основі знайдених цілей, планів, критеріїв оцінки якості.

 

 

5. Дослідження мотивації на досягнення успіху

(Методика Т. Элерса)

Інформаційна довідка.

Інструкція. Вам пропонується перелік тверджень, на кожне з яких необхідно відповісти «так» (+) або «ні» (–)

№	Зміст твердження
1.	Когда имеется выбор между двумя вариантами, его лучше сделать быстрее, чем отложить на определенное время.
2.	Я легко раздражаюсь, когда замечаю, что не могу на все 100 % выполнить задание.
3.	Когда я работаю, это выглядит так, будто я все ставлю на карту.
4.	Когда возникает проблемная ситуация, я чаще всего принимаю решение одним из последних.
5.	Когда у меня два дня подряд нет дела, я теряю покой.
6.	В некоторые дни мои успехи ниже средних.
7.	По отношению к себе я более строг, чем по отношению к другим.
8.	Я более доброжелателен, чем другие.
9.	Когда я отказываюсь от трудного задания, я потом сурово осуждаю себя, так как знаю, что в нем я добился бы успеха.
10.	В процессе работы я нуждаюсь в небольших паузах отдыха.
11.	Усердие – это не основная моя черта.
12.	Мои достижения в труде не всегда одинаковы.
13.	Меня больше привлекает другая работа, чем та, которой я занят.
14.	Порицание стимулирует меня сильнее, чем похвала.
15.	Я знаю, что мои коллеги считают меня деловым человеком.
16.	Препятствия делают мои решения более твердыми.
17.	У меня легко вызвать честолюбие.
18.	Когда я работаю без вдохновения, это обычно заметно.
19.	При выполнении работы я не рассчитываю на помощь других.
20.	Иногда я откладываю то, что должен был сделать сейчас.
21.	Нужно полагаться только на самого себя.
22.	В жизни мало вещей более важных, чем деньги.
23.	Всегда, когда мне предстоит выполнить важное задание, я ни о чем другом не думаю.
24.	Я менее честолюбив, чем многие другие.
25.	В конце отпуска я обычно радуюсь, что скоро выйду на работу
26.	Когда я расположен к работе, я делаю ее лучше и квалифицированнее, чем другие.
27.	Мне проще и легче общаться с людьми, которые могут упорно работать.
28.	Когда у меня нет дел, я чувствую, что мне не по себе.
29.	Мне приходится выполнять ответственную работу чаще, чем другим.
30.	Когда мне приходится принимать решение, я стараюсь делать это как можно лучше.
31.	Мои друзья считают иногда меня ленивым.
32.	Мои успехи в какой-то мере зависят от моих коллег.
33.	Бессмысленно противодействовать воле руководителя.
34.	34 Иногда не знаешь, какую работу придется выполнять.
35.	Когда что-то не ладится, я нетерпелив.
36.	Я обычно обращаю мало внимания на свои достижения.
37.	Когда я работаю вместе с другими, моя работа дает большие результаты, чем работы других.
38.	Многое, за что я берусь, я не довожу до конца.
39.	Я завидую людям, которые не загружены работой.
40.	Я не завидую тем, кто стремится к власти и положению.
41.	Когда я уверен, что стою на правильном пути, для доказательства своей правоты я иду вплоть до крайних мер.

 

Обробка результатів.

Ви отримуєте по 1 балу за кожну відповідь, яка співпадає з ключем. Відповіді на питання 1, 11, 12, 19, 23, 33, 34, 35, 40 не враховуються.

Знайти суму отриманих балів.

Ключ

1.		11.		21.	так	31.	ні
2.	так	12.		22.	так	32.	так
3.	так	13.	ні	23.		33.
4.	так	14.	так	24.	ні	34.
5.	так	15.	так	25.	так	35.
6.	ні	16.	так	26.	так	36.	ні
7.	так	17.	так	27.	так	37.	так
8.	так	18.	ні	28.	так	38.	ні
9.	так	19.		29.	так	39.	ні
10.	так	20.	ні	30.	так	40.
						41.	так

 

Оцінка результатів.

1-10 балів	—	низька мотивація до успіху
11-16 балів	—	середній рівень мотивації до успіху
17-20 балів	—	помірно високий рівень мотивації до успіху
понад 21 бал	—	високий рівень мотивації до успіху

 

Інтерпретація результатів дослідження мотивації на досягнення успіху проводиться разом з результатами на дослідження мотивації на уникнення невдач та з результатами дослідження міри готовності до ризику.