Що таке влада, її форми та джерела.

Поняття мотивації та її зміст.

Тести.

1. Управління – це:

1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;

2) цілеспрямований вплив на колективи людей для організації і координації їх діяльності;

3) процес вибору керівного впливу з числа можливих за критерієм ефективності на основі інформації про стан об’єкта і зовнішнього середовища.

 

2. Система – це:

1) комплекс взаємопов’язаних частин, об’єднаних для досягнення певної мети;

2) упорядкована послідовність елементів, кожний з яких володіє власною поведінкою;

3) сукупність взаємопов’язаних структурних елементів, які виконують різні за своїм характером або обсягом функції.

 

3. Об’єкт управління – це:

1) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію;

2) комплекс відносин в системі, що визначається суб’єктом управління;

3) елемент (група елементів) системи управління виробничо-господарською організацією, яка змінює свою поведінку під впливом суб’єкта управління.

 

4. Суб’єкт управління – це:

1) взаємопов’язані частини або компоненти системи управління, в ролі яких можуть виступати елементи як матеріальної, так і концептуальної природи;

2) особа або група людей, які ставлять цілі перед об’єктом цправління, деталізують їх у формі завдань, доводять до виконавців і контролюють їх виконання;

3) особи або органи, які здійснюють наукове дослідження теоретичної проблеми, проектування нової системи, управління розвитком системи, її експлуатацію.

 

5. Менеджмент як вид діяльності керівництва організаціями охоплює:

1) фунції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

2) організацію управління, спрямованого на досягнення прибутку (підприємницького доходу); організацію спільної праці людей; процеси прийняття рішень;

3) групи людей, діяльність яких свідомо спрямовується і координується для досягнення загальної мети.

 

6. Менеджмент – це:

1) організаційна побудова системи управління, яка відображає структури, взаємозалежність структурних підрозділів та їх завдання;

2) функції, які виконують структурні підрозділи і окремі працівники апарату управління в загальному механізмі системи управління;

3) система організації колективної праці, ефективного використання ресурсів, концентрації зусиль на безперервному підвищенні якості праці персоналу організації чи підприємства.

 

 

7. Інформація – це:

1) вибір деякої альтернативи із певної їх кількості, що розглядаються;

2) міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозв’язку;

3) цілеспрямована дія на об’єкт для досягнення певної мети.

 

 

8. Вимоги, що висуваються до інформації – це:

1) методична єдність, достовірність, своєчасність, доступність, достатність, однозначність, економічність, оптимальність;

2) наукова обґрунтованість, об’єктивністть, цілеспрямованість, кількісна і якісна визначеність, правомірність, оптимальність, своєчасність, комплексність, гнучкість;

3) складність, ієрархічність, закритість, ділимість, цілісність.

 

 

9. Комунікація в менеджменті – це:

1) міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозв’язку;

2) обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує дані, необхідні для прийняття ефективних рішень і доводить їх до підлеглих;

3) обмін інформацією між двома або більше людьми.

 

 

10. Між людьми існують 2 площини (рівні) комунікації:

1) між організацією і середовищем та між рівневі комунікації в організації;

2) між різними відділами (підрозділами) і комунікаціями між керівником та підлеглими;

3) змісту і зв’язків (стосунків).

 

 

11. Комунікативний процес – це:

1) міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозв’язку;

2) обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує дані, необхідні для прийняття ефективних рішень і доводить їх до підлеглих;

3) обмін інформацією між двома або більше людьми.

 

 

12. До етапів комунікаційного процесу належать:

1) аналіз ситуації, попереднє встановлення кола проблем, передавання інформації, кодування і вибір каналу;

2) зародження ідеї, передавання інформації, декодування;

3) зародження ідеї, кодування інформації і вибір каналу її передавання, передавання інформації, декодування інформації.

 

 

13. Культура працівників менеджменту характеризується:

1) використанням в організації сучасного прогресивного процесу менеджменту;

2) рівнем загальної культури, наявністю ділових якостей, необхідних для виконання роботи відповідно до посад, які обіймають працівники;

3) наявністю зручного приміщення і робочого місця працівника, їх відповідності санітарно-гігієнічнім нормам.

 

 

В-5

Які ви знаєте методи розв’язання конфліктів.

Охарактеризуйте зовнішнє середовище організації.

Тести.

1. Ознаки функціонального управління:

1) децентралізація функцій управління;

2) підпорядкованість кожного працівника тільки одному керівнику;

3) наявність у лінійного керівника штату фахівців з окремих функцій менеджменту.

 

2. За лінійно-штабної організації:

1) на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник (орган управління), який здійснює всі функції управління;

2) при лінійному керівникові створюються групи фахівців, об’єднаних у відділи (служби) за функціональною ознакою, а на чолі кожного функціонального підрозділу стоїть функціональний керівник, який має право у межах своїх повноважень приймати управлінські рішення.

3) при лінійних керівниках створюються штаби (служби), які спеціалізуються на виконанні певних управлінських функцій і не володіють правами прийняття управлінських рішень а лише розробляють їх проекти, які подають на розгляд лінійних керівників.

 

3. Сутність матричної організації полягає в тому, що:

1) при лінійному керівникові створюються групи фахівців, об’єднаних у відділи (служби) за функціональною ознакою, а на чолі кожного функціонального підрозділу стоїть функціональний керівник, який має право у межах своїх повноважень приймати управлінські рішення.

2) на традиційну, поділену за функціями організацію (вертикальне структурування), накладається орієнтована на проект чи на продукт організація (горизонтальне структурування);

3) на чолі кожного виробничого колективу стоїть керівник (орган управління), який здійснює всі функції правління.

 

4. Менеджмент як діяльність і як наука – це:

1) виникли одночасно;

2) менеджмент як діяльність виник пізніше ніж наука про менеджмент;

3) менеджмент як діяльність виникла раніше ніж наука менеджменту.

 

5. Предметом праці в управління виступають:

1) матеріально-предметні елементи виробництва;

2) люди та породжувана ними інформація;

3) інформація й комунікації.

 

6. Місія організації – це:

1) вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

2) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

3) чітко сформульована мета діяльності організації, яка визначає рольову поведінку організації та її членів у навколишньому середовищі.

 

7. Функція менеджменту „планування” – це:

1) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема;

2) конкретизація цілей у системі показників соціально-господарської діяльності підприємства та розробка стратегії й тактики виробничої і управлінської діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів;

3) перелік конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованих йому управлінців.

 

8. Ознаками неформальної організації є:

1) поведінка членів організації базується на власних переконаннях, а не на зафіксованих нормах;

2) певний порядок, зафіксований у правилах, планах, нормах поведінки;

3) структура управління, методи управління, функції управління, наявність персоналу.

 

9. Система управління організацією – це:

1) часткове упорядкування елементів та відносин між ними за якою-небудь однією ознакою;

2) організаційно-правовий та економічний статус органів управління;

3) спосіб поєднання і взаємодії сукупності двох підсистем – керуючої і виконавчої (суб’єкта та об’єкта управління).

 

10. До внутрішніх змінних організації відносяться:

1) ланки, зв’язки елементів організаційної структури, органи, ієрархія управління;

2) продуктивні сили, виробничі і соціальні відносини;

3) організаційно-правова форма, структура, цілі, завдання, технологія, люди.

 

 

11. Комунікативний процес – це:

1) міра знань про різні події, явища, процеси у їх взаємозв’язку;

2) обмін інформацією, в результаті якого керівник одержує дані, необхідні для прийняття ефективних рішень і доводить їх до підлеглих;

3) обмін інформацією між двома або більше людьми.

 

 

12. До етапів комунікаційного процесу належать:

1) аналіз ситуації, попереднє встановлення кола проблем, передавання інформації, кодування і вибір каналу;

2) зародження ідеї, передавання інформації, декодування;

3) зародження ідеї, кодування інформації і вибір каналу її передавання, передавання інформації, декодування інформації.

 

 

13. Культура працівників менеджменту характеризується:

1) використанням в організації сучасного прогресивного процесу менеджменту;

2) рівнем загальної культури, наявністю ділових якостей, необхідних для виконання роботи відповідно до посад, які обіймають працівники;

3) наявністю зручного приміщення і робочого місця працівника, їх відповідності санітарно-гігієнічнім норм

В-4