Функції управлінської діяльності, їх характеристика

Охарактеризуйте комунікаційний процес, його елементи та етапи.

Тести.

1. Стиль управління – це:

1) процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створених нових мотивів (потреби та інстинкти, захоплення та емоції, установки та ідеали);

2) гнучка поведінка керівника щодо співпрацівників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і проявляється у способах виконання управлінських робіт апаратом працівників, які підпорядковані керівнику;

3) сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і тим самим завдань, які стоять перед господарською системою.

 

2. Стиль керівництва – це:

1) процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створених нових мотивів (потреби та інстинкти, захоплення та емоції, установки та ідеали);

2) гнучка поведінка керівника щодо співпрацівників, яка змінюється в часі залежно від ситуації і проявляється у способах виконання управлінських робіт апаратом працівників, які підпорядковані керівнику;

3) сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і тим самим завдань, які стоять перед господарською системою.

 

3. Контролювання як функція менеджменту - це:

1) процес спонукання працівників до високопродуктивної діяльності шляхом використання наявних або створених нових мотивів;

2) процес визначення якості і корегування роботи, яка виконується підлеглими з тим, щоб забезпечити виконання планів, спрямованих на досягнення цілей підприємства;

3) сукупність типових і відносно стабільних прийомів впливу керівника на підлеглих з метою ефективного виконання управлінських функцій і тим самим завдань, які стоять перед господарською системою.

 

4.Процес контролювання складається з наступних етапів:

1) визначення мети, встановлення нормативів, співставлення фактичної діяльності з нормативами;

2) встановлення нормативів, корегування відхилень від планів і нормативів;

3) встановлення нормативів, співставлення фактичної діяльності з нормативами, корегування відхилень від планів і нормативів.

 

 

5. Методом називається:

1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;

2) цілеспрямована дія на колективи людей для організації і координації їх діяльності;

3) захід (прийом) або сукупність заходів (прийомів) у будь-якій сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції.

 

6. Методи управління (менеджменту) – це:

1) засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів для досягнення цілей організації;

2) цілеспрямована дія на колективи людей для організації і координації їх діяльності;

3) захід (прийом) або сукупність заходів (прийомів) у будь-якій сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення будь-якого завдання, виконання певної операції.

 

 

7. Методи управління поділяються на:

1) фізіологічні, технічні, соціальні, гігієнічні;

2) управлінські, об’єктивні, суб’єктивні, загальні;

3) економічні, організаційно-розпорядчі, соціальні.

 

 

8. Посадові інструкції працівників належать до:

1) економічних методів управління;

2) організаційно-розпорядчих методів управління;

3) соціальних методів управління.

 

 

9. Інструктування працівника при видачі йому службового завдання належить до:

1) економічних методів управління;

2) організаційно-розпорядчих методів управління;

3) соціальних методів управління.

 

10. Соціальна роль, яку виконує людина – це:

1) певний стереотип, шаблон поведінки, який очікується від людини у конкретній ситуації;

2) потреба людини у спілкуванні, прагнення підтримувати добрі відносини зі своїми колегами;

3) наявність мотивів, які породжуються діяльністю.

 

 

11. До складу методів розпорядчого впливу входять:

1) накази, постанови, розпорядження, вказівки, резолюції;

2) примірні статути, положення про суб’єкти господарювання та їхні підрозділи, посадові інструкції, норми і нормативи витрат, матеріалів, праці, стандарти та ін.;

3) регламентування, нормування й інструктування.

 

 

12. Мотив визначається як:

1) анатомо - фізіологічні та психічні якості людей, які дозволяють засвоювати певного роду знання та набувати навички для виконання корисної діяльності;

2) стимул, відображений у свідомості людини (чи в груповій колективній свідомості) як внутрішнє спонукання;

3) зовнішній вплив на людину (чи на групу), що спонукає до цілеспрямованої дії.

 

 

В-7

Сутність та класифікація методів управління.

Природа конфлікту та управління конфліктною ситуацією в організації

Тести.

1. Зовнішнє середовище організації поділяється на:

1) середовище прямої і непрямої дії;

2) економічне, технічне, соціальне, політичне, етичне середовище;

3) середовище мікро- та макрорівнів.

 

 

2. До складу чинників зовнішнього середовища непрямої дії відносять:

1) постачальників (матеріалів, капіталів. Трудових ресурсів), закони і державні органи споживачів, конкурентів;

2) технологію, стан економіки, соціальні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

3) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержування споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

 

 

3. Чинники зовнішнього середовища організації прямої дії:

1) технологія, стан економіки, соціокультурні фактори, політичні фактори, відносини з місцевим населенням;

2) розмір і структура потреб населення, рівень його доходів і нагромаджень, рівень цін, можливість одержання споживчого кредиту, політичну стабільність і спрямованість внутрішньої політики, розвиток науки і техніки, рівень культури населення, міжнародну

конкуренцію, вплив постачальників і технології, економіки і конкуренції, законодавство, соціально і культурні зміни в суспільстві.

3) постачальники, закони і державні органи, споживачі, конкуренти;

 

 

4. Об’эктом менеджменту є

1) будь-яка складна соціотехноекономічна система, яка діє у сфері суспільного виробництва незалежно від форми власності;

2) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

3) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

 

5. Предметом вивчення науки менеджменту є:

1) люди, на яких здійснюється управлінський вплив з метою формуваня та підтримки єдності соціально-економічної системи;

2) сукупність інформаційних зв’язків у системі управління;

3) найбільш важливі під теоретичним і практичним кутами зору закономірності, властивості сторони, відносини та процеси, пов’язані з організацією спільної діяльності людей і управління нею для досягнення поставлених цілей.

 

6. Основоположником наукового менеджменту є:

1) Д. Мак-Грегор;

2) Ф. Герцберг;

3) Ф. Тейлор.

 

7. Культура менеджменту складається з наступних елементів:

1) культура організації робочих місць, культура документації, культура умов праці, культура відпочинку;

2) рівень загальної культури працівників, знання науки управління, культура працівників управління; культура процесу управління; культура умов праці; культура документації;

3) культура працівників менеджменту, культура процесу менеджменту,, культура умов праці, культура документації.

 

 

8. Культура працівників менеджменту характеризується:

1) використанням в організації сучасного прогресивного процесу менеджменту;

2) рівнем загальної культури, наявністю ділових якостей, необхідних для виконання роботи відповідно до посад, які обіймають працівники;

3) наявністю зручного приміщення і робочого місця працівника, їх відповідності санітарно-гігієнічнім нормам.

 

 

9. Норматив чисельності працівників – це:

1) визначення потреби в загальній чисельності працівників;

2) визначення необхідної кількості робочих місць;

3) регламентована чисельність працівників організації, необхідна для її якісного функціонування за певних організаційно-технічних умов.

 

 

10. Набір персоналу організацією – це:

1) укладення трудових договорів із працівниками;

2) створення необхідного резерву кандидатів на всі посади й спеціальності;

3) ротація кадрів за рівнями управління.

 

 

11. У процесі добору кадрів використовують такі методи:

1) випробування, тестування, моделювання, співбесіди;

2) організація лекцій, дискусії, співбесіди;

3) випробування, дискусії, тестування, організація лекцій.

 

 

12. Посадові інструкції працівників належать до:

1) економічних методів управління;

2) організаційно-розпорядчих методів управління;

3) соціальних методів управління.

 

В-6