Сутність комунікацій та їх роль у системі управління.

Організація як об’єкт управління. Види організацій та їх характеристика.

Тести.

1. Під продуктивністю організації розуміють:

1) результативність організації;

2) відношення кількості продукції, виробленої даною системою за даний період часу, до кількості ресурсів, спожитих для створення або виробництва цієї продукції;

3) відношення вартості випущеної продукції до чисельності працюючих і вартості основних фондів.

 

2. Критеріями результативності організації є:

1) рентабельність, фондовіддача, прибуток, витрати обігу, валовий дохід, рівень дивідендів;

2) продуктивність живої праці, продуктивність уречевленої праці, рівень рентабельності, відношення чисельності управлінських працівників до чисельності операційних працівників;

3) дієвість, економічність, якість, прибутковість, продуктивність, якість трудового життя, інноваційність.

 

3. Управління продуктивністю організації охоплює наступні дії:

1) концентрацію уваги на результативності й продуктивності та розробку загальної політики у цьому напрямі; розробку стратегічних планів (програм) продуктивності; розробку підходів і методів вимірювання й оцінки продуктивності; розробку стратегій і методів контролю продуктивності;

2) концентрацію всіх ресурсів на вирішальних напрямах розвитку організації; визначення відповідальних осіб за зростання продуктивності організації; стратегію управління продуктивністю; методи управління живою працею; шляхи забезпечення оперативного управління продуктивністю;

3) розробку системи цілей організації, що витікають із її місії; розробку комплексу стратегій: корпоративної, конкурентних та функціональних; диверсифікацію виробництва й управління.

 

4. Функціональний поділ праці в менеджменті – це:

1) спеціалізація працівників, відповідно до п’ятьох великих груп робітників: керівництво організацією; керівництво структурним підрозділом апарату управління; розробка варіантів рішень на основі інформації про здійснення робіт згідно з певною функцією; обробка інформації, яка надходить як від об’єкта управління, так і з інших джерел та створення комплексу документації, необхідної для виконання функцій менеджменту; оформлення документації, її пересилання, зберігання, облік, сортування;

2) закріплення конкретних функцій управління за підрозділами чи конкретними працівниками;

3) поділ праці, згідно якого співробітники виконують різну роботу, що відповідає їх кваліфікації та досвіду.

 

5. Конформізм – це:

1) протиставлення особистості колективу;

2) сукупність стійких психологічних рис, що визначають лінію поведінки людини, її ставлення до справи, до інших людей і до самої себе;

3) прийняття готових стандартів особистої поведінки згідно з існуючими порядками, нормами, правилами.

6. Соціальна роль, яку виконує людина – це:

1) певний стереотип, шаблон поведінки, який очікується від людини у конкретній ситуації;

2) потреба людини у спілкуванні, прагнення підтримувати добрі відносини зі своїми колегами;

3) наявність мотивів, які породжуються діяльністю.

 

 

7. До складу методів розпорядчого впливу входять:

1) накази, постанови, розпорядження, вказівки, резолюції;

2) примірні статути, положення про суб’єкти господарювання та їхні підрозділи, посадові інструкції, норми і нормативи витрат, матеріалів, праці, стандарти та ін.;

3) регламентування, нормування й інструктування.

 

8. Мотив визначається як:

1) анатомо - фізіологічні та психічні якості людей, які дозволяють засвоювати певного роду знання та набувати навички для виконання корисної діяльності;

2) стимул, відображений у свідомості людини (чи в груповій колективній свідомості) як внутрішнє спонукання;

3) зовнішній вплив на людину (чи на групу), що спонукає до цілеспрямованої дії.

 

9. Цілі менеджменту – це:

1) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації загалом та кожного працівника зокрема;

2) система економічних регуляторів господарської діяльності, за допомогою яких визначається спосів існування соціально-економічної системи загалом та її окремих ланок.

3) вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

 

 

10. Місія організації – це:

1) вольовий акт втручання суб’єкта управління в діяльність об’єкта управління для виходу з певної виробничо-господарської чи іншої ситуації.

2) сукупність елементів, які технологічно пов’язані між собою в процесі виробництва;

3) чітко сформульована мета діяльності організації, яка визначає рольову поведінку організації та її членів у навколишньому середовищі.

 

11. Функція менеджменту „планування” – це:

1) опис майбутнього стану підприємства, відправний пункт при розробці та прийнятті планів і управлінських рішень, засіб мотивування працівників і контролювання результатів діяльності колективу організації в цілому та кожного працівника зокрема;

2) конкретизація цілей у системі показників соціально-господарської діяльності підприємства та розробка стратегії й тактики виробничої і управлінської діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту і виконання розроблених планів;

3) перелік конкретних заходів, що визначають напрями діяльності менеджера і підпорядкованих йому управлінців.

 

В-9

Які, на вашу думку, шляхи вдосконалення керівництва колективом.

Природа конфлікту та управління конфліктною ситуацією в організації

Тести.

1. Культура організації – це:

1) гнучка поведінка керівника щодо підлеглих;

2) образ організації, система цінностей, філософія організації, яку поділяють всі її працівники.

3) клімат у групі (колективі).

 

2. На культуру організації впливають наступні фактори:

1) прогресивна технологія управління, раціональна організація управлінської праці, неформальні канали комунікації;

2) ідеальні цілі, пануючі ідеї і цінності, видатні діячі і рольові моделі, прийняті стандарти і правила, неформальні канали комунікації;

3) прогресивна технологія управління, ідеальні цілі, пануючі ідеї і цінності, раціональна організація управлінської праці.

 

 

3. Культура менеджменту складається з наступних елементів:

1) культура організації робочих місць, культура документації, культура умов праці, культура відпочинку;

2) рівень загальної культури працівників, знання науки управління, культура працівників управління; культура процесу управління; культура умов праці; культура документації;

3) культура працівників менеджменту, культура процесу менеджменту,, культура умов праці, культура документації.

 

 

4. Культура працівників менеджменту характеризується:

1) використанням в організації сучасного прогресивного процесу менеджменту;

2) рівнем загальної культури, наявністю ділових якостей, необхідних для виконання роботи відповідно до посад, які обіймають працівники;

3) наявністю зручного приміщення і робочого місця працівника, їх відповідності санітарно-гігієнічнім нормам.

 

 

5. Норматив чисельності працівників – це:

1) визначення потреби в загальній чисельності працівників;

2) визначення необхідної кількості робочих місць;

3) регламентована чисельність працівників організації, необхідна для її якісного функціонування за певних організаційно-технічних умов.

 

 

6. Набір персоналу організацією – це:

1) укладення трудових договорів із працівниками;

2) створення необхідного резерву кандидатів на всі посади й спеціальності;

3) ротація кадрів за рівнями управління.

 

 

7. У процесі добору кадрів використовують такі методи:

1) випробування, тестування, моделювання, співбесіди;

2) організація лекцій, дискусії, співбесіди;

3) випробування, дискусії, тестування, організація лекцій.

 

 

8. Метою оцінки якості праці є:

1) оцінка результатів праці за певний період;

2) оцінка особистих якостей працівника;

3) визначення потенційних можливостей щодо продовження службової діяльності працівника на даному робочому місці чи переміщення його на вищу або нижчу посаду.

 

 

9. Атестація персоналу повинна полягати у:

1) забезпеченні прямої і стабільної зацікавленості кожного працівника в досягненні високих показників індивідуальної трудової діяльності; створенні позитивного соціально-психологічного клімату в трудових колективах, закріпленні кадрів і мінімізації їхньої плинності;

2) оцінці результатів праці за певний період часу, оцінці ділових та особистих якостей працівника, визначенні потенційних можливостей щодо продовження службової діяльності працівника на даному місці чи переміщення його на вищу або нижчу посаду;

3) створенні позитивного соціально-психологічного клімату в трудових колективах, закріпленні кадрів і мінімізації їхньої плинності; вивченні та врахуванні особливостей колективу, вивченні результатів праці.

 

10. Метою менеджменту є:

1) персональна відповідальність кожного працівника, поділ праці управління, наявність службових повноважень;

2) постійне подолання ризику чи ризикових ситуацій як сьогодні, так і в майбутньому;

3) взаємодія з колективом, спрямована на адаптацію організації до зовнішнього середовища.

 

11. Найважливішими завданнями менеджменту є:

1) персональна відповідальність кожного працівника, наявність цілей діяльності організації, поділ праці в управлінні, визначення службових повноважень, право менеджера на позитивні та негативні дії щодо працівників;

2) організування. Становлення цілей, мотивування, налагодження лінійно-функціональних зв’язків, контролювання, оптимізація розмірів підприємства;

3) організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів на основі наявних матеріальних і людських ресурсів, забезпечення рентабельності діяльності організації та її стабільного становища на ринку.

 

12. Причинами виникнення менеджменту були:

1) концентрація виробництва і управління, широкий розвиток ринкових відносин, розмежування функцій володіння і управління капіталом;

2) зростання продуктивності суспільної праці, виділення управлінської діяльності в самостійну сферу застосування людської праці, науково-технічна революція у виробництві;

3) регламентування управлінської праці, організаційно-структурні зміни у виробництві, поділ і кооперація праці в управлінні, кризові явища в економіці більшості країн.

 

 

В-8