Тема: Написання слів через дефіс. Правопис службових слів. Контрольне аудіювання.

Мета: систематизувати й узагальнити усе вивчене про написання слів через дефіс, зокрема про написання через дефіс прийменників і часток, удосконалювати орфографічні навички; з’ясувати рівень засвоєння комунікативних умінь і навичок, зокрема вмінь сприймати-розуміти текст; розвивати увагу, логічне мислення, пам’ять.

Тип уроку: комбінований урок (узагальнення та систематизація вивченого; перевірка й облік здобутих умінь, навичок).

Обладнання: підручник, текст для аудіювання.

Хід уроку

 

І. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

* Робота з підручником. Опрацювання таблиці “Написання слів через дефіс” (с. 183).

ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

 

* Від записаних на дошці (спроектованих на дошку) пар слів утворити складні слова, записати їх. Позначити орфограму. Обrрунтувати вибір написання.

Падати, зорі; робити, хліб; міряти землю; косити, сіно; спідниця, міні; трудитися, день; генерал, майор; український, англійський; народний, пісня; історичний, педагогічний; плодовий, ягідний; кислий, солодкий; жовтий, блакитний; світлий, зелений; сім, поверх; п’ятнадцять, рік.

 

*Переписати, знімаючи риски. Пояснити вживання розділових знаків.

 

Шипшини кущ у мене під вікном цвіте блідо/рожевим скромним цвітом. (М.Рильський.) По/осінньому тихо цвітуть небеса, мила погляду й серцю билиночка кожна, і така навкруги невимовна краса – не любити цю землю, їй-богу, не можна! (М.Луків.) Згорів опалий лист осінній, і лиш димок небесно/синій у небі, танучи, кружив. (В.Герман.) Мітлами оранжевими ліс небо вимітає синьо/синьо. (Т.Бартош.) Сині/сині сутінки понад білим: знову вишні радісно забіліли. (В.Вдовиченко.) Достиглий день снопом золото/гривим покірно сів на призьбі під вікном. (Л.Косило.) І крають небо на шматки золото/пері ластівки. (Н.Кир’ян.) Ти накуй мені, накуй, зозуле, літ-дукатів срібно/золотих. (Я.Лесів.) В небуття не піду, проросту буйнотравами, кленами, вічно житиму я між деревами вічно/зеленими. (В.Герман.)

 

*Словниковий диктант.

П’ятиденний, дев’яносторічний, тримільйонний, семитонний, сторіччя, будь-хто, хто-небудь, хтозна від кого, казна з ким, будь у кого, як-небудь, більш-менш, любо-дорого, не сьогодні-завтра, давним-давно, зроду-звіку, слово в слово, день у день, пліч-о-пліч, віч-на-віч, з року в рік, сяк-так, сам на сам.

* Вибірковий диктант. Виписати прислівники, що пишуться через дефіс.

Любов відкрити важче, ніж Америку. По-перше, чи до неї допливеш? (Л.Костенко.) Як блідо, по-північному росте в душі тонка травиночка надії. (Г.Кочур.) Небо здіймається по-сократівськи високе, думами сократівськими хмарини летять. (Є.Гуцало.) Повій, вітре, тишком-нишком над рум’яним білим личком. (С.Руданський.) Я в пісні молодість знайду і довго-довго буду з нею. (В.Сосюра.) Безмірна тиша. Спів веселий давно-давно помалу стих. (Олександр Олесь.) Так би раз я по-старому давню пісню заспівав. (О.Маковей.) Світ по-новому відкривати, поете, обов’язок твій! (М.Рильський.) Рано-вранці розтяли завісу полохливі крила журавлів. (Є.Гончаренко.)

* Попереджувальний диктант.

І. Я стою серед подвір’я і по-своєму перебираю дідові слова. (М.Стельмах.) Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть погоду. (О.Довженко.) Тут кожен сам собі пан, живе по своєму закону. (Л.Костенко.) У мемуарах написав Батіг: “Виховував по-своєму, як міг”. (М.Білокопитов.) Ну та й сонце ж, як-не-як, а гріло ж таки не по-зимовому. (В.Винниченко.) Пліч-о-пліч сядем між беріз, віч-на-віч тихо поговорим. (П.Камінський.) Де-не-де зависла тиша на краєчку самоти. (С.Кацалап.) Спіткала нас біда – не треба лиш відчаю: її віч-на-віч я безтрепетно стрічаю. (Ф.Моріак.) Або з вовками жити й по-вовчому вити, або з’їденим бути. По своєму ліжку простягай ніжку. Стара свита, та по-новому пошита! Як стіжечки покінчаєм, по-козацьки погуляєм! (Нар.творч.)

ІІ. Яга тут чортзна-де дівалась, Еней остався тілько сам. (І.Котляревський.) Бозна-звідки ждати ранку. (В.Стус.) А місяць все такий же, він – місяць-місяченько, як вчора, позавчора і хтозна ще коли! (Л.Костенко.) Нерухомо станьте коли-небудь, як над вами лебідь проплива. (П.Воронько.) Вже не можна будь-де просто неба водиці напиться. (З.Бебешко.) Ну скажіть же хто-небудь: це я? Чом мечуся, немов не своя? (Г.Алексєєва.) Нами править власний розум, власний маємо закон, не дамо себе нікому вбгати в будь-який шаблон. (С.Чех.) Хіба ж кого-небудь ми опечалимо тим, що пливемо там, де пливемо? (Л.Костенко.) Успіх у літературі, як і в будь-якому іншому мистецтві досягається ціною надлюдських зусиль, ціною великих моральних і фізичних втрат. (В.Герасимчук.) Казна-що і збоку бантик. (Нар.творч.) Казна за що усі люди, де б я тільки не ступив, дорікають мені всюди... Я ж нічого не робив! (В.Симоненко.) У селі одному на Поділлі дід Карпенко ходить щонеділі у степу шукати бозна й що. (Л.Костенко.)

 

* Творча робота. Подані прислівники та однозвучні з ними іменники з прийменниками увести до самостійно складених речень.

o По-весняному (тепло); по весняному (небу).

o По-вовчому (жити); по вовчому хребту.

o По-своєму (зробити), по своєму подвір’ю.

 

ІV. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

* Робота з підручником. Опрацювання таблиці “Службові частини мови” (с. 187).

 

V. Виконання вправи на застосування узагальнюючих правил.

* Прочитати записані на дошці (спроектовані) речення. Пояснити написання через дефіс прийменників та часток.

Підвівши очі з-поза книжки, побачиш світ барвистим сном. (Б.-І.Антонич.) Суцвіття гам і всесвіту розкрилля на полотно з-під пензля вирина. (О.Хало.) Вже день моргає квітці з-під бриля.(К.Бальоха.) В обличчя вдарив пил з-під підошов, як я по росах стоптаних пішов. (В.Герман.) З-над річки лине пісня голосна. (М.Рильський.) Вчуся в таборі грати на бандурі, і струни з-під пальців тікають на Україну. (Т.Мельничук.) Найвищі-бо вежі духовності ждуть твойого шаленого штурму. (О.Ольжич.) Йди ж бо, сміливо йди до ясної мети. (Дніпрова Чайка.) Зірка твоє освітила обличчя і потемніла – світить не змогла-бо. (А.Малишко.) Віддаю хліборобові шану: найстаріший-бо хліб на землі! (М.Сингаївський.) А рівне поле стало раптом схоже на тільки-но розгорнутий мольберт. (Г.Васильченко.) З-за кучугурів старість зирить, немов на зайця сірий вовк. (М.Осадчий.) У тім-то й суть старечого відчаю: незвершеного світ не помічає. (П.Воронько.) Що сіяв, як-то кажуть, пожинай. (С.Бурлаков.) Не журись, якось-то буде. (Нар.творч.) То-то й лихо, що так не буває, як нам хочеться! (Панас Мирний.) То були усе прелюди, а тепер от-от фінал. Отож-бо й є, нема чого балакать. Сміятись краще все-таки, ніж плакать. (Л.Костенко.)

* Переписати прислів’я, вставляючи пропущені слова. Пояснити написання через дефіс службових слів.

З-за дерев і... не видно. Не шукай з-під здохлого коня.... З-під ринви та на.... З-під стоячого... випоре.

Народна творчість.

Для довідок. Лісу. Підкови. Дощ. Підошву.

VІ. Проведення контрольного аудіювання.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІІ. Домашнє завдання. П.27, 28, вправа 388 (ІІ). 397.

Текст для контрольного аудіювання

Людина з Місяця

У Новій Гвінеї є досить велика річка під назвою Гоголь, дорога ж, що проходить неподалік, називається Гогол-роад. Такими дещо дивними для Нової Гвінеї назвами цей край завдячує видатному українському мандрівникові Миколі Миклухо-Маклаю, який побував тут близько 130 років тому. Відомо, що письменник Микола Гоголь дружив з батьком і дядьком Миклухо-Маклая, а мандрівник-науковець завжди мав із собою примірник свого улюбленого “Тараса Бульби” і портрет Гоголя.

Маклая, цього видатного вченого й гуманіста, досі пам’ятають, шанують і люблять у Новій Гвінеї та в Австралії, яка стала йому другою батьківщиною і де, до речі, нині живуть троє його онуків.

Хто ж він, Микола Миклухо-Маклай? Колись сам він розповів про себе кореспондентові сіднейської газети так: “Моя особа є живим прикладом того, як щасливо з’єдналися три одвічно ворожі сили. Палка кров запорожців мирно злилася з кров’ю їхніх, здавалося б, непримиренних ворогів, гордих ляхів, та ще була розбавлена холодною кров’ю німців. Чого в цій суміші більше, який із складників найзначніший, судити необачно й навряд чи можливо. Я дуже люблю вітчизну мого батька Україну, проте ця любов не применшує поваги до двох батьківщин моєї матері – Німеччини й Польщі”.

Проте світ знав Миколу Миклухо-Маклая як науковця російського, бо ж навчався він протягом певного часу в Петербурзі, а про свої мандри й відкриття звітував Російському географічному товариству й Академії наук. Хоч, якщо вдуматися, цей син українського народу (є відомості, що народився Микола в Малині на Житомирщині) належить усьому людству, адже його внесок до світової науки колосальний. Більшу частину свого життя (а помер він в неповні 42 роки) Микола Миклухо-Маклай провів за межами Російської імперії, в мандрах по світу. Після закінчення Гейдельберзького й Лейпцігського університетів Микола Маклай працював на Канарських островах, у Мароко, в Єгипті, Саудівській Аравії, на островах Індонезії, в Північній Америці, Австралії, на островах Тихого океану.

Цей довжелезний список, без сумніву, можна було б продовжити, хоч для більшості з нас ім.’я мандрівника асоціюється насамперед з островом Нова Гвінея, де Миклухо-Маклай прожив у цілому лише п’ять років. Тут він поселився поміж корінними жителями – папуасами, які знаходилися на рівні первіснообщинного ладу, майже не знали металів, виготовляючи знаряддя праці з каменю й кісток. Подружившись із папуасами, Микола Миклухо-Маклай провів ґрунтовні дослідження їхнього життя, що дало йому можливість розвіяти расистські людиноненависницькі міфи про неповноцінність аборигенів. Так, учений свідомо ризикував власним життям, жив у хворобах і нестатках серед людей, яких європейські дослідники вважали канібалами, стверджуючи, що вони займають проміжну позицію між людиною й мавпою, але робив це заради утвердження права цих людей на повноцінне життя в людській спільноті. Для папуасів Міклухо-Маклай став учителем, порадником, чарівником. Тільки тому вони дали йому можливість вивчати себе й своє життя. “Природа людей однакова, розділяють їх лише звичаї” – ці слова китайського мудреця Концуфія Маклай перевів із рангу філософії до рангу істини природничо-наукової.

Зосередимося на українських коренях видатного науковця. Його прадід запорозький козак Степан Миклуха відзначився в російсько-турецькій війні, за що й був удостоєний офіцерського чину хорунжого й дворянства. Батько вченого чернігівець Микола Ілліч Миклуха, з відзнакою закінчивши Ніжинський ліцей, пішки вирушив по освіту до Петербурга. Справа в тім, що, попри дворянство, Миклухи були настільки бідними, що навіть зібрати гроші синові на дорогу виявилося їм не під силу. Здолавши понад тисячу кілометрів знову-таки пішки, Микола Ілліч оселився в столиці, де незабаром вступив до Інституту корпусу інженерів шляхів сполучення. Закінчивши цей заклад з відзнакою, він став інженером на будівництві Петербурзько-Московської залізниці, а згодом і начальником пасажирської станції в Петербурзі. Він був українським патріотом, знав і любив творчість Тараса Шевченка. Зі служби був звільнений 1856 року за те, що вислав Шевченкові на заслання 150 крб. Через рік Микола Ілліч помер від туберкульозу, залишивши дружину з п’ятьма дітьми. На щастя, удова Катерина Семенівна, що теж була родом з України, мала маєток у Малині на Житомирщині, де й оселилася з дітьми.

У родині Миклух свято берегли пам’ять про козацьке походження батька, не цуралися рідного народу й рідної мови.

Майбутній науковець Микола Миколайович Миклуха не зміг здобути в Росії освіти - за неблагонадійність юнака було виключено з Петербурзького університету без права вступу в будь-який навчальний заклад імперії. Спрага знань змусила Миколу покинути Росію.

Кілька слів про прізвище науковця. Саме після виключення з Петербурзького університету Микола додав до родового прізвища Миклуха козацьке прізвисько свого прадіда Маклай (Махлай). Таким чином, з Росії в Німеччину виїхав Микола Миклуха, а повернувся через кілька років вже Миклухо-Маклай. Під цим прізвищем науковець і увійшов до світової історії.

Миколу Миклухо-Маклая називали романтиком від науки. Хто, як не романтик, міг два десятки років жити без постійного даху над головою, не помічаючи під прекрасним тропічним небом жорстоких тропічних хвороб? Хто, як не романтик, міг сподіватися, що йому вдасться захистити папуаські племена від колонізаторів?

Він справді був романтиком, проте аж ніяк не наївним. Наївний романтик не знищить матеріали надзвичайно важкої кількамісячної експедиції по Малійському півострову для того, щоб захистити тубільні племена від натиску білих колонізаторів. За лічені хвилини до смерті романтик Міклухо-Маклай обмірковував план африканської експедиції і свій намір назавжди оселитися на одному з островів Тихого океану, мріючи назвати його “островом М”. “Острів М” – так можна було б позначити й колосальний доробок цієї людини у світовій природничій науці.

“Людиною з Місяця” називали Миколу Миклухо-Маклая новогвінейські папуаси. Європа, звідки приїхав до них їхній щирий друг, була для них так само далекою, як Місяць. А нині людину, котра приїздить до Європи з Нової Гвінеї, цілком можна назвати “людиною з берега Маклая”. (За Г.Кропивником; 880 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Усе життя Микола-Миклухо Маклай присвятив

а) історичній науці;

б) природничим наукам;

в) філологічним наукам;

г) математичним наукам.

2. Улюблений літературний твір Миколи Миклухо-Маклая

а) “Гайдамаки” Тараса Шевченка;

б) “Тарас Бульба” Миколи Гоголя;

в) “Війна і мир” Льва Толстого;

г) “Знедолені” Віктора Гюго.

3. З Петербурзького університету майбутній науковець був виключений

а) за неуспішність;

б) за непокірність;

в) за неблагонадійність;

г) за несплату за навчання.

4. Другою батьківщиною Миколи Миклухо-Маклая стала

а) Америка;

б) Аргентина;

в) Австралія;

г) Швейцарія.

5. У Новій Гвінеї Микола Миклухо-Маклай прожив

а) п’ять років;

б) десять років;

в) п’ятнадцять років;

г) двадцять років.

6. Метою проведених науковцем у Новій Гвінеї досліджень було

а) вивчення та публікація новогвінейського фольклору;

б) наукові розвідки з етнографії;

в) вивчення психологічних особливостей місцевого населення;

г) розвіяння расистських міфів про неповноцінність аборигенів.

7. На островах Нової Гвінеї Миколі Миклухо-Маклаю вдалося науково обґрунтувати таку філософську мудрість:

а) “У здоровому тілі здоровий дух”;

б) “Добра справа завжди перемагає”;

в) “Платон – друг, але істина дорожча”;

г) “Природа людей однакова, розділяють їх лише звичаї”.

8. Додане науковцем до родового прізвища прізвисько Маклай було

а) дитячим прізвиськом, яке дала йому мати;

б) конспіративним партійним прізвиськом;

в) прізвиськом його прадіда-запорожця;

г) псевдонімом, яким він підписував наукові статті.

9. Родовий маєток матері Миколи Миклухо-Маклая був

а) у Ніжині на Чернігівщині;

б) у Малині на Житомирщині;

в) у Борисполі на Київщині;

г) поблизу Петербурга.

10. Сам Микола Миклухо-Маклай вважав, що в ньому з’єдалися

а) українська, польська та німецька кров;

б) українська, польська та італійська кров;

в) українська, німецька та австралійська кров;

г) українська, німецька та папуаська кров.

11. Прожив Микола Міклухо-Маклай

а) 40 років;

б) неповні 42 роки;

в) наповні 45 років;

г) неповні 50 років.

12. У світову історію Микола Миклухо-Маклай увійшов

а) як мандрівник недосяжними для європейця місцями;

б) як підкорювач тубільних племен;

в) як людина, яка багато зробила для австралійської науки;

г) як видатний учений і гуманіст із світовим ім’ям.

Уроки № 78-79