V. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

 

* Прочитати речення. Слова яких частин мови вжиті тут з НЕ, НІ? У яких випадках НЕ, НІ є префіксами, в яких – частками?

 

Кинь, добродію, неробство, дорожити варто днем. (Г.Сковорода.) Захочеш – і будеш. В людині, затям, лежить невідгадана сила. (О.Ольжич.) Господь міцним мене створив і душу дав нерозділиму. (Ю.Липа.) Ні одного бездумного рядка, ні однієї мислі неживої не віддавай на строгий суд людей! (Л.Забашта.) Ніч спокійна, нерухома, а день невгомонний. (Ф.Г.Лорка.) Величі справжній не треба спиратись на плечі нікчем. (В.Симоненко.) Хай той навіки знає, хто ненависть сама: де творчості немає, там і життя нема. (В.Сосюра.) Ненавиджу сонних мух! Ненавиджу затхлий дух! (В.Герман.) У дібровах і гаях голубою незабудкою бродить молодість моя. (Д.Луценко.)

 

* Робота біля дошки. Записати слова, позначити в них орфограми, обгрунтувати вибір написання.

 

Ненависний, несамовитий, неук, нездара, негайно, неквапно, недуга, недокрів’я, неправда, недруг, невольник, нехтувати, незчутися, ніхто, ні перед ким, ні до кого, ні у кого, нічого, нічим.

 

* Переписати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення, знімаючи дужку.

 

І. Для інших і доля, і щастя хай буде, собі я бажаю не/сну, а життя. (Леся Українка.) Не/канделябр і не/підсвічник людина, а жива свіча. (О.Слоньовська.) Я не боюсь тюрми і ката, вони для мене не/страшні. Страшніш тюрма у рідній хаті, не/воля в рідній стороні. (О.Кониський.) Розриваються кайдани не/волі й не/слави. (М.Костомаров.) Ох! Як важко жить тому, кому світ не/милий, кому очі зав’язані на вік його цілий не/хусткою, а долею. (В.Забіла.) Життя віддам за те, щоб моє слово почув далекий і не/знаний друг закономірно, а не/випадково. (Л.Дмитерко.) Повернулись купці з Бару: ані/грошей, ні/товару. (Нар.творч.)

ІІ. У бідного тоді не/діля, коли сорочка біла. Не/роба гірше пияка. Уродися не/красним, а щасним. До сухої криниці не/йдуть пити водиці. Доброму каменю пісок не/страшний. Коневі овес не/тяжкий. Не/діли шкуру не/вбитого ведмедя. Люби не/словами, а ділами. Дай язикові волю – заведе в не/волю. Не/звані гості гризуть кості. Краще втонути, як за не/любом бути. Краснеє личко – серцю не/спокій. Не/спіймана риба завжди найбільша. Перше в не/від подивися, тоді й рибою хвалися. На любов і смак товариш не/всяк.

Народна творчість.

 

* Прочитати. Пояснити особливості написання НЕ з дієприкметниками.

 

Ненаписаний роман – не написаний письменником роман. Незасіяне поле – не засіяне хліборобами поле. Незавершена справа - не завершена вчасно справа. Неспростовані зауваження – не спростовані доповідачем зауваження.

 

* Попереджувальний диктант.

 

Життя нелегке, часом і круте, і все ж нам на шляху не зупиниться. (Г.Гордасевич.) Ненавиджу я хомути і шлеї, вуздечки й шори, сідла й нагаї! (Д.Павличко.) І розгортається широко ніким не сковане життя. (П.Карманський.) Найстрашніша втрата – недосліджена передісторія мого народу. (І.Перепеляк.) Скільки це разів говорене, а не сказане до дна! (М.Рильський.) У слова нові, невивчені світлий промінь переллю. (А.Малишко.) Ллються, ллються синім шовком нерозгадані думки. (Д.Фальківський.) В сліпучому сіянні непокори ми стали нездоланні, як боги. (Д.Павличко.) Мене любов ненависті навчила. Тихе море спокою навчило невгамовнеє серце моє. (Леся Українка.) Це не середня школа, а ліцей, не технікум, а коледж щонайменше. А хто придумав кавардак оцей, і не шукайте: так собі дешевше. (П.Щегельський.) Не докотившись, застигали сльози, в сумне стогнання обертались речі. (П.Куліш.) Незважаючи на всю навальність зламу, що стався в ньому, він почувався на диво спокійним. (В.Підмогильний.) Непереболене – не рідне, непережите – не святе, непереоране – не плідне, а непроторене – святе. (І.Ольховський.) О, скільки ласк і невичерпних сил таїш в собі ти, українська земле! (Д.Луценко.) Попереду незнана стежина степова, лугова, лісова і в’юнка волоока ожина. (П.Воронько.) Сняться ще не сказані слова, сняться ще не виплакані сльози. (Л.Матусяк.) Лягала на дорогах многотрудних дочасна непокликана зима. (М.Рильський.) Твої слова, не змиті потом непогамовного труда, пролинуть непотрібним льотом, не залишаючи сліда! (М.Рильський.) Моє нечуване терпіння іще ніхто не переміг. (Л.Костенко.) Мабуть, завіяла віхола твій ненаписаний лист. (В.Курченко.) Замислившись, на палець собі вітер незчувсь, як павутину насотав. (Б.Олійник.)

* Переписати прислів’я, уставляючи пропущені слова.

Він би рад косити, та... косу носити. Попросили б сісти, та... їсти. Біда, як є що з’їсти, та... за стіл сісти. Самовар кипить, та... чай пить. Свого горба... не бачить. Хто багато просить, той... не дістане. Своїх багато, а як прийдеться топиться, то... ухопиться. Такий убогий, що й кошеняти із запічка... виманити. З пустого в порожнє... переливати. За тебе, як за гарячу головешку,... не вчепишся.

Для довідок. Нікому. Нічого. Ні з ким. Нікому. Ніхто. Нічого. Ні за кого. Нічим. Нічого. Ніде.

VІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання.П. 25, 26, вправа 379.

Уроки № 75-76

Зв’язне мовлення

Контрольний переказ тексту публіцистичного стилю

Мета: з’ясувати рівень сформованості таких текстотворчих умінь, як уміння визначати темиу й головну думку тексту, підтеми і мікротеми (у процесі самостійного складання плану), добирати адекватні змісту виражальні засоби мови, реалізувати задум (письмово відтворюапти текст), удосконалювати написане; виховувати повагу до таких рис, як працелюбність, відповідальність, самокритичність; удосконалювати навички самостійної роботи, розвивати логічне мислення, писемне мовлення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Хід уроку

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Підготовка до роботи над контрольним переказом.

* Читання тесту вчителем.

*З’ясування лексиного значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають пасивному словнику учнів.

*Визначення теми й головної думки тексту.

*Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

*Самостійне складання плану переказу.

*Повторне читання вчителем тексту.

ІІІ. Самостійна письмова робота учнів на чернетках.

ІV. Редагування чорнових варіантів переказу. Переписування переказу до зошитів.

V. Домашнє завдання. Скласти й записати текст (обсяг – 12-15 речень) на тему Як пізнати себе, використавши 4-5 слів з НН.

 

Текст публіцистичного стилю для контрольного переказу

 

Як знайти своє покликання

Невдовзі кожен з нас має обрати фах, який має визначити долю. Як же страшно помилитися у виборі майбутньої професії! Саме цей вибір для плину нашого життя цілком може стати вирішальним.

Ви помічали, як багато навколо нас халтурників і невмійків? Якщо невмійко – це той, хто чогось не вміє, але може ще колись навчитися, то халтурник – це людина, усвідомлено байдужа до своєї праці. Халтурник – це безвідповідальний і ледачий ремісник, який так і не став і вже не стане майстром.

Кажуть, що майстер – це той, хто знайшов своє покликання у праці. А ще кажуть, що справжнього майстра характеризують три ознаки. Перша – це високе професійне вміння, володіння тими прийомами, які забезпечують щонайвищий рівень роботи. Друга ознака – це творче ставлення до праці, своєрідний і неповторний “почерк”. Це те, що все виконане майстром робить неповторним, а самого майстра – незамінним. І, нарешті, третьою ознакою справжнього майстра є його прагнення прислужитися людям, бути їм по-справжньому корисним.

Ви можете заперечити: хіба ота корисність така вже необхідна? Навчився щось робити вправно, то й роби! Аби платили побільше. Та виявляється, все не так просто. Якщо праця майстра не є корисною людям, то й майстерність виявиться позбавленою смислу, навіть може суперечити інтересам людей, стати аморальною.

Кому спаде на думку визнати майстром кишенькового злодія? Або славетного шахрая, “великого комбінатора” Остапа Бендера? Або здібного вченого – героя роману Герберта Уеллса “Людина-невидимка”, який і не думав про те, щоб його відкриття стало для людей корисним.

Знайти своє покликання – значить виявити себе у праці, яка найкраще відповідала б складові душі, нахилам, здібностям. Пам’ятаєте ідею “сродної праці” Григорія Сковороди?

Самим лише навчанням створити майстра неможливо. Необхідна гармонія особистості з обраною професією. Тобто відповідність того, чого людина прагне, з тим, на що ця людина спроможна.

Як було б прикро поповнити собою лави узаконених дипломами немайстрів! Щоб цього не сталося, потрібно одне: правильно обрати професію, відчувши своє покликання. А для цього необхідно навчитися правильно оцінювати себе. Це тільки на перший погляд просто, а насправді – немає нічого складнішого. Отже, пізнай себе - і знайдеш своє покликання! (З посібн.; 330 сл.)

 

· Пояснити лексичне значення слів аморальний, гармонія (співмірність, злагодженість).

· Дібрати синоніми до слів фах, прикро, шахрай.

· Скласти план тексту (орієнтовний: І. Вибір професії – важливий крок у житті. 1. Невмійки й халтурники навколо нас. 2. Як хочеться стати майстром! ІІ. Майстер – це той, хто знайшов своє покликання. 1. Три ознаки справжнього майстра. 2. Без усвідомлення корисності своєї праці майстерність може стати аморальною. 3. Покликання - справа, що відповідає суті людини, її якостям і нахилам. ІІІ. Пізнай себе - і знайдеш покликання)

· Написати детальний переказ.

 

Урок № 77