Заняття №3. «Ми та наші близькі».

ЦІЛІ. Усвідомлення ролі найближчого оточення, як джерела підтримки.

Завдання. Розвивати уявлення про ролі близьких у житті людини; формувати переконання в тому, що близькі можуть бути опорою та підтримкою в житті, а також прагнення самому надавати їм допомогу; допомагати усвідомити свої можливості по наданню підтримки близьким людям.

Обладнання. М’яка іграшка або м’яч, аркуш ватману, папір, кольорові олівці або фломастери на кількість учасників.

 

Хід заняття

Вступна частина. Ритуал привітання, прийнятий на другому занятті. Гра «Шістка»: кожен учасник по черзі називає число натурального ряду по порядку (1,2,3,4…). Той, кому дістається число 6, кратне йому або те, яке містить 6., повинен мовчки підстрибнути і плеснути в долоні. Ті, хто припустився помилки, вибувають з гри[2].

По завершенні гри виконується вправа «Асоціації»: учасники по колу, передаючи іграшку або м’яч один одному, називають асоціації із запропонованим словом.

Обговорення домашнього завдання. Бажаючі відповідають на запитання, яка допомога їм може знадобитись у типових життєвих ситуаціях. Всі висловлювання записуються на половині дошки або аркуші.

Далі учасники по бажанню говорять, чим вони готові допомогти оточуючим людям. Ці висловлювання записуються на другій частині дошки або аркушу.

Тренер, порівнюючи записи, звертає увагу учасників на те, що майже у будь-якій життєвій ситуації ми можемо отримати допомогу оточуючих. Пропонує подумати, до кого в першу чергу ми зазвичай звертаємося по допомогу.

Поки учасники розмірковують, на дошці чи на листі паперу необхідно намалювати декілька концентричних кіл (можна підготувати заздалегідь). В центрі першого кола написано «Я». по ходу обговорення заповнюються й інші кола: друге – сім’я (батьки), третє – друзі (однокласники), четверте – вчителі (улюблений вчитель) тощо.

При обговоренні отриманої схеми учасники підводяться до думки про те, що кожен з нас має захист та опору в житті. Таким захистом та опорою є наші близькі люди.

Основна частина. Тренер пропонує дітям подумати, хто такі близькі люди. Висловлюються бажаючі, передаючи іграшку. Узагальнюючи висловлювання, тренер підкреслює, що близькі для людини люди – це ті, хто завжди готовий допомогти. При цьому вони роблять це безкорисливо (обговорити: що означає безкорисливо), вони зацікавлені в успіхах близької людини, переживають через його невдачі. У кожної людини є близькі.

Звернути увагу на ті виступи, де серед близьких називаються брати і сестри, старі бабусі й дідусі – ті, хто не може бути захистом, а самі потребують допомоги. Висловлюються думки, чому людина, яка надає підтримку своїм близьким (родичам, друзям, може, навіть чужим людям0, сам стає сильніше. Тут підкреслюється, що в таких ситуаціях ми отримуємо підтвердженням своєї сили, своїх знань та досвіду. Наводяться приклади.

Підсумовуючи, ведучий говорить про те, що у кожного, напевно, в житті були ситуації, коли він надавав допомогу та підтримку іншим (чим старше стає людина, тим більше вона може підтримати своїх близьких). Учасникам пропонується розповісти, як вони допомагали близьким, коли були маленькими, і що вони можуть зробити для них зараз (можна навести приклади виконання домашніх обов’язків).

Заключна частина. Тренер звертає увагу на дошку, де на початку заняття було зроблено записи. Підкреслюється, що у більшості людей є здатність і прагнення допомагати і підтримувати інших. Учасникам пропонується перевернути аркуші паперу на інший бік (якщо схема була намальована на дошці, то необхідно роздати всім по листу паперу та олівці). Далі виконується вправа «Мій портрет у променях сонця»: учасники малюють в центрі лита коло, в ньому пишуть «Я можу». Навкруги зображують промені, вздовж яких пишуть, що вони можуть зробити для інших. При цьому треба намагатись, щоб променів було якомога більше. По завершенні бажаючі можуть зачитати вголос, що вони написали.

Виконується вправа «Колір мого настрою». По можливості звернути увагу дітей на те, що їх настрій покращився порівняно з початком заняття.

Домашнє завдання. Подумати, чому покращився натрій, обговорити з батьками свої малюнки.

Ведучому на замітку. У вступній частині у вправі з колами потрібно пам’ятати, що в групі можуть бути діти з неблагополучних сімей. В цьому випадку всім учасникам роздаються аркуші паперу та олівці і пропонується самостійно малювати схему.

 

Заняття №4. «Ми і наш настрій – від кого і від чого він залежить».

ЦІЛІ. Розвиток навичок довільного контролю та регуляції настрою.

Завдання. Актуалізувати уявлення про фактори, які впливають на настрій людей; розвивати навички довільного впливу на власний настрій; допомогти усвідомити набутий досвід.

Обладнання. М’яч або м’яка іграшка, аркуші паперу А3, набір кольорових олівців (фломастерів або фарб) та пензликів для кожної фарби.

Хід заняття

Вступна частина. Обговорення домашнього завдання (чому покращився наш настрій). Виконавши малюнок «Мій портрет у променях сонця», кожен побачив свої позитивні якості.

Гра «Станьте, скільки назвуть» [5]. За командою тренера: «Встаньте, четверо (троє, п’ятеро тощо)» - має підвестися стільки учасників, скільки назвав тренер. При виконанні вправи кожен учасник повинен, не домовляючись ні з ким, самостійно прийняти рішення (вгадати!), вставати йому зараз, чи залишатись сидіти. У підсумку потрібно виконувати вправу правильно.

Далі учасникам пропонується по черзі на загальному листі паперу зобразити свій настрій кольоровим олівцем, фломастером або фарбою. Всі стають ланцюжком і у швидкому темпі, підходячи до столу, роблять розчерк якимось кольоровим олівцем. По закінченню тренер просить учасників відповісти на питання, який у групи загальний настрій (яскраві та світлі тони свідчать про перевагу хорошого настрою). Виходить малюнок №1. ведучий спонукає учасників згадати ситуації, коли настрій буває не таким вже й гарним. Бажаючі наводять приклади, передаючи м’яч або іграшку.

По колу передається аркуш паперу, на якому кожен з учасників по черзі, обираючи олівець (фломастер) відповідного кольору, зображає свій настрій у різних ситуаціях. Можливі ситуації:

· потрібно робити те, що не хочеться;

· хтось вказує людині на її недоліки;

· хтось її несправедливо звинувачує;

· хтось не виконав те, що вам пообіцяв;

· отримує оцінку нижче, ніж очікував тощо.

Можна одні й ті самі ситуації пропонувати декільком учасникам. Виходить малюнок №2. тренер демонструє учням обидва малюнки, закріплює їх на дошці і пропонує обговорити, що ж таке настрій. Учасники відповідають по колу, продовжуючи фразу: «Настрій – це…». Далі обговорюється, від чого може залежити наш натрій. Підсумовуючи, тренер підкреслює, що на настрій людини впливають не тільки реальні події, але й спогади, самопочуття, погода.

Основна частина. Ведучій пропонує кожному згадати, що він відчуває, коли у нього поганий настрій. У висловлюваннях підкреслити: пригніченість, стурбованість, роздратування тощо. Обговорити: чи потрібно людині вміти долати свій поганий настрій. У яких випадках потрібно вміти це робити?

Потрібно звернути увагу учнів на те, що в житті кожної людини виникає необхідність керувати своїм настроєм. Бажаючим пропонується розповісти, як вони долають свій поганий настрій. (Можна побути на самоті, зустрітися з другом, поскаржитись близьким, послухати музику, помалювати).

Тренер пропонує учасникам, які не висловились, обрати найкращий, з їх точки зору, засіб оволодіння своїм настроєм.

Підсумовуючи обговорення, тренер підкреслює, що той. Хто вміє керувати своїм настроєм, отримує серйозну перевагу при виконанні різних справ, так як може вчасно сконцентруватись, не виказувати себе тощо. Приклади можуть навести самі діти.

Заключна частина. Тренер пропонує учасникам виконати вправу «Вгору веселкою», з допомогою якої можна покращити настрій: всі встають, закривають очі, роблять глибокий вдих і уявляють, що разом з цим вдихом вони підіймаються вгору веселкою, а видихаючи, - з’їжджають з неї як з гірки. Вправу роблять тричі, потім бажаючі діляться враженнями. Можна повторити вправу з відкритими очима ще 3-4 рази. [8].

Домашнє завдання. Навчити батьків (близьких) вправі «Вгору веселкою» і виконати її разом з ними.