Культурні парадигми на рубежі хіх та ХХ століть

Рубіж віків – доба світових суперечностей та кризових явищ. Крах гуманістичних ідеалів. Культурні процеси в умовах науково-технічної революції.

Криза традиційних цінностей. Домінування в суспільній свідомості передчуттів суспільних катаклізмів, драматичний соціальних зрушень. Відображення картини світу у нових філософських концепціях (екзистенціалізм, фрейдизм, прагматизм, релігійний містицизм та ін.).

Особливості художньої культури кінця ХІХ - поч.. ХХ ст. Нові художні напрями в європейському мистецтві як відображення духовної пошуків доби (постімпресіонізм, символізм, футуризм, експресіонізм, кубізм). Розвиток індивідуалізації, культ мистецького „я” як джерело переосмислення художніх традицій. Нове ставлення до художньої форми мистецтва. Еволюція художніх напрямів у бік захоплення засобами виразності, що самі стають змістом твору. Нове розуміння символу та пошуки нових шляхів синтезу мистецтв. Відтворення кризових явищ у художніх образах.

Нові стилі в архітектурі. Художнє значення модерну. Основні представники та їх внесок у розвиток мистецтва.

Виникнення нових видів мистецтва пов’язаних із розвитком техніки. Фотографія і кінематограф.

Особливості розвитку європейської культури ХХ століття

Утвердження наукового типу мислення, нових практик діяльності, як наслідок науково-технічної революції. Переорієнтація на раціоналізацію та практицизм – нові ознаки культури. Зворотний бік примноження людських можливостей – набуття залежності від техніки, втрата активності духу.

Екологічні кризи та їх глобальний прояв. Нова переоцінка духовних цінностей. Торжество суб’єктивізму та перетлумачення ролі свободи та необхідності. Тоталітарний та демократичний типи мислення в контексті світосприйняття людини ХХ століття.

Особливості самоусвідомлення європейської культури – розвиток культурології – синтезуючої галузі знань. Проблема гуманізму в культурі ХХ століття та особливості відношення до історичної та культурної спадщини. Пошуки зруйнованого „я” засобами мистецтва. Звернення до позаособистісного буття як джерела натхнення. Художні напрямки ХХ століття. Синтетичні види мистецтва. Масова культура в комплексі духовних цінностей сучасної людини. Позитивні тенденції в розвитку культури – пошуки духовності.

ТЕОРІЯ КУЛЬТУРИ

Культурологія як наука: предмет, структура, історія формування.

Культурологія як синтетична наука, що формується на стикові соціального й гуманітарного знання про людину й суспільство, вивчає культуру як цілісність, як специфічну форму існування людства. Предмет культурології: світ у контексті його культурного існування, тобто з позиції, чим цей світ є для людини, яким смислом він для неї наповнений. Системний об’єкт культурології: культура як людське оформлення існування, як результат духовної та практичної діяльності людини.

Місце культурології як навчальної дисципліни в системі наук про культуру.

Понятійний апарат культурології. Картина світу як утворення цілісної, осмисленої, загально значимої знакової системи дійсності. Культурні архетипи як базові елементи культури, що формують константні моделі духовного життя. Культурна форма як сукупність помічених ознак і будь-якого культурного об’єкта (явища), що відображають його утилітарні та символічні функції, на ґрунті яких відбувається ідентифікація й атрибуляція даного предмета.

Культурний артефакт як інтерпретаційне втілення культурної форми в конкретному матеріальному продукті, поведінковому акті, соціальній структурі, інформаційному повідомленні або оцінному судженні.

Л. Уайт як засновник культурології.

Циклічна модель культурогенезу О.Шпенглера

„Присмерк Європи” як фіксація кризи. Теорія культурно-історичних типів і „локальних цивілізацій”. Єгипетська, індійська, китайська, шумеро-акадська (вавілонська), „аполонівська” (греко-римська), західноєвропейська („фаустівська”), майя, російсько-сибірська культури. Фази розвитку культурно-історичного індивідуума. Протиставлення культури і цивілізації у О. Шпенглера.

Задача науки, як і інших форм культури, він бачить в символізації, смисловій організації дійсності.

Філософія культури О.Шпенглера - вплив на історичну школу у науці (Кун, Фейерабенд та ін).

Культурологічна концепція А.Тойнбі

А. Тойнбі – послідовник О. Шпенглера. Концепція історичного коловороту в розвитку локальних культур. „Дослідження історії”. 13 найрозвинутіших цивілізацій. „Цивілізації-супутники”. „Діючі” цивілізації. Дві класичні моделі цивілізаційного розвитку (китайська, діаспорична). Існування в історії 36 цивілізацій (несторіанська християнська, монофізітська християнська, далекозахідна християнська та ін.) Виникнення цивілізацій. Критерії росту цивілізації (творча еліта), її надлом (втрата сили, самозаспокійливість еліти).

”Ядро” світогляду – релігіозний погляд на універсум.

Відмінна риса творчості (релігіозно - містичний погляд на історію та уважне вивчення актуального матеріалу).

Культурологічна концепція Й.Гейзінги

Розробка концепції розвитку світової культури, критичний аналіз сучасної епохи. Дослідження ролі міфу, фантазії у світовій цивілізації. Інтерес до ”зрілих”, переломних епох. Вивчення і аналіз соціальних утопій. Гра – як чинник культури.

Інтернаціоналізм – одне з найважливіших умов рятування світової цивілізації.

 

Культурологічна концепція Ф. Ніцше

Аполонійська і діонісійська культури.

Ф. Ніцше: питання про „кризу культури”. Криза культури як пошук нового культурного шляху розвитку людства, переоцінка цінностей, зміна ціннісної парадигми суспільства. Ніцшеанська типологія культури: основні й характерні особливості. Проблема людини в культурі. „Лабіринтна істота” і „надлюдина”. Ведення категорії „життя” до наукового простору. „Життя” як вічний рух, становлення, постійне протікання, позбавлене атрибутів „буття”.

Елітарна та масова культура

Етимологія терміну "масова культура". Аналіз причин виникнення масової культури (розвиток засобів масової комунікації, становлення індустріально-комерційного типу виробництва, розповсюдження стандартизованих духовних благ, ідеологічне несприйняття інновацій, демократизація культури, консерватизм сприйняття явищ культури переважною більшістю людей).

Характеристика особливостей масової культури (орієнтованість на середній рівень споживача, зв’язок з ринком та ін.). Ряд специфічних негативних ознак серійного характеру продукції масової культури (примітивізація відносин між людьми, розважальність, натуралістичне смакування насильства та сексу, культ ycпiхy сильної особистості, умовність примітивної символіки).

Масова культура як вираз духовної несвободи, засіб відчуження й приниження людської особистості (А.Швейцер "Культура i етика", X.Opтега-i-Гассет "Повстання мас", Е.Фромм "Мати або бути").

Етимологія терміну «еліта». Еліта як творець та носій професійних форм мистецтва. Професійна структура еліти та тенденції її змінення. Еліта як соціокультурний щабель, що забезпечує комунікацію між народом та владою. Знання та моральність еліти в субкультурі. Перетворення еліти в інтелектуалів у модернізованих суспільствах.

Логічне прояснення поняття “елітарна культура” (орієнтованість на невелику кількість людей, які володіють особливим художнім сприйняттям).

Основні завдання та засоби елітарної культури. Засвоєння нових соціальних реалій як культурний феноменів або, навпаки, відхилення нового та «охорона» вузького кола консервативних цінностей та норм. Створення нової навмисно ускладненої культурної семантик, що вимагає від адресату спеціальної підготовки. Вироблення особливої культурної мови (коду). Використання суб’єктивної, індивідуально-творчої інтерпретації звичного.

 

КУЛЬТУРНА АНТРОПОЛОГІЯ