Вибір обладнання для забезпечення технологічних процесів експлуатації і ремонту автомобілів

 

Технологічне устаткування автотранспортних підприємств складається з верстатів, пристосувань, оснащення, пристроїв і виробничого інвентарю, необхідного для виконання робіт по обслуговуванню та поточного ремонту автомобілів. Технологічне устаткування підрозділяється на: основне, що визначається розрахунком; комплексне, що визначається кількістю і спеціальністю робітників; підйомно-оглядове і підйомно-транспортне, що визначається способом виробництва; складське, що визначається номенклатурою і величиною складських запасів. Кількість основного устаткування розраховують по обсягу робіт і фонду робочого часу устаткування, чи по його навантаженню і продуктивності. Технологічне устаткування підбирається на підставі діючих в області нормативних документів “Табель технологічного оснащення” [2,3].

Для окремих умов роботи номенклатура і кількість окремих видів оснащення може коректуватися з урахування специфіки підприємства (методів організації виробництва, режимів роботи, технологічного процесу і т.ін.)

Технічне обслуговування виконується для підтримки рухомого складу в працездатному стані, зниження інтенсивності зношування деталей, попередження відмовлень і несправностей їх з метою своєчасного усунення. Діагностування вузлів і агрегатів автомобіля, що забезпечують безпеку руху, проводиться перед ТО-1 та ПР.

Устаткування зон ТО та ПР розташовується відповідно до технологічного процесу ТО або ПР автомобілів.

РОЗДІЛ 4

Проектування зони або дільниці по обслуговуванню або ремонту

Автомобілів

 

При проектуванні зони або дільниці по обслуговуванню або ремонту автомобілів необхідно визначити площі цих дільниць. При проектуванні АТП основним фактором, який визначає розмір приміщень та споруд, призначених для розташування постів обслуговування або ремонту рухомого складу і йго складових систем, є габаритні розміри і маневрові здібності автомобілів. Площі АТП за своїм призначенням розподіляються на три групи: виробничо-складські площі, площі для зберігання рухомого складу і допоміжні площі. Для попередніх проробок і вибору планувальних рішень площі виробничих зон розраховують за формулою:

де - площа, яку займає автомобіль у плані, м².

де L_а, В – довжина і ширина автомобіля (додаток 7);

– число робочих постів зон ТО і ПР;

– коефіцієнт щільності розташування постів ( = 4¸5 при двохсторонньому розташуванні постів при потоковому методі обслуговування; = 6¸7 при односторонньому розташуванні постів).

Площі виробничих дільниць для розташування робочих постів обслуговування автомобілів розраховують за формулою:

де коефіцієнт питомої площі ().

Геометричні розміри приміщення (рис. 4.1) для розміщення поточної лінії з можливістю виїзду на лінію з виробничого корпусу визначають за формулою:

де відстань зони початку маневру автомобіля, м;

відстань зони виїзду автомобіля, м;

L_a – габаритна довжина автомобіля, м, (додаток 7);

а – нормативна відстань між торцевими сторонами автомобілів на постах ТО і ПР (додаток 8);

х_р – число робочих постів на лінії.

 

 

Відстань зони початку маневру автомобіля, , м, визначають за формулою:

де s – нормативний розмір від подовжньої сторони автомобіля до стіни, м;

габаритна ширина автомобіля, м, (додаток 7);

радіус повороту автомобіля, м, (додаток 7).

Відстань зони виїзду автомобіля, , м, визначають за формулою:

де задній звіс автомобіля (додаток 7).

Ширину заїзду, Ш, м, визначають за формулою:

При прямоточному русі автомобілів довжину приміщення потокової лінії, , м, визначають за формулою:

де ж – нормативна відстань між торцевою стороною автомобіля до зовнішніх воріт (додаток 8).

Якщо на лінії передбачений підпорний пост, тоді довжину приміщення визначають за формулою:

Габаритні розміри і найменьші радіуси поворотів автомобілів, габарити руху і габаритні наближення один до одного або до будівельних споруд і технічного обладнання є основними критеріями для проектування АТП за габаритними параметрами. Плануваньні рішення приміщень зон ТО і ПР залежать від взаємного розташування постів обслуговування (тупикові, комбіновані, прямоточні). Нормуємі відстані між автомобілями, а також між елементами приміщення в зонах ТО і ПР встановлені будівельними нормами і правилами (СНіП 11-93-74) в залежності від категорії автомобілів.

Враховується також, що відстань між автомобілем, який рухається, і найближчим розташованим до нього автомобілем, який стоїть на посту, елементом приміщення (стіна, колона) або стаціонарним обладнанням для автомобілів з габаритною довжиною до 8 м повинно бути 0,3 м, понад 8 м – 0,5 м, понад 11 м –0,8 м. Відстань між автомобілями, які рухаються, і межею проїзду з габаритною довжиною до 8 м повинно бути рівним 0,3 м, а для автомобілів з габаритною довжиною понад 8 м – 1 м. Зони ТО з організацією роботи на потоці розміщують у крайніх частинах будівлі, уздовж або впоперек її вісі. Відділення ремонту і обслуговування агрегатів (механізмів) звичайно розміщують по периметру виробничого корпусу, навколо зон ТО і ПР з окремо розташованими постами універсального або спеціалізованого типу. Зони ТО і ПР повинні мати безпосередній вихід назовні. У приміщенні де знаходяться до 25 автомобілів і 10 робочих постів передбачено одні зовнішні ворота. До 100 автомобілів і 11-25 робочих постів – не менше 2-х воріт. При 25-30 робочих постів - не менше 3 воріт. Планування виробничої зони, відділення, дільниці охоплює розташування обраного устаткування відповідно до технології та наукової організації праці, умов охорони праці та техніки безпеки. Вимоги, що ставляться до приміщень АТП, розподіляються на функціональні, технічні, архитектурно-художні, економічні. Функціональні вимоги задовольняються відповідністю спроектованих будівель своєму призначенню та всім специфічним умовам роботи, які пов’язані з профілактикою, ремонтом, зберіганням і експлуатацією автомобільної техніки. Матеріали, з яких виготовляють конструкції будівель АТП, повинні мати достатню міцність, водонепроникненість, зносо-, морозо- та вогнестійкість, протистояти шкідливим впливам хімічних речовин.

Розміри кроку колон і прольотів, корисну висоту поверхів вибирають так, щоб забезпечити раціональне використання корисної площі будівлі, створити найкращі умови для маневрування рухомого складу. Широко використовуються уніфіковані типові секції, прольоти, конструкції, деталі. Взаємозв’язок між розмірами будівель та окремих їх елементів здійснюється за допомогою єдиної модульної системи (ЕМС). Найбільш поширеними при будівництві виробничих споруд є використання прямокутних колон з розмірами 400х400, 400х600, 400х800, 500х800, 500х500, 500х600 мм. На кожну пару колон зверху по довжині укладають балки перекриття, які перекривають по ширині верхній простір між балками, утворюючи між собою так звану сітку колон (6 х 9, 6 х 12, 12 х 18,12 х 24 м). Висота підлоги до низу виступаючих конструкцій – 4,8…7,2 м. Уздовж будівель по несучих конструкціях устанавлюють ребристі плити розмірами 3 х 12 м. Балочні перекриття складаються з ригелів таврового перерізу і плит перекриття.

Для проїзду автомобілів з поста на пост використовують ворота: двопольні, розпашні розсувні, підйомні і відкотні, які розміщують у зовнішних стінах. Розміри воріт за шириною повинні бути кратними 500 мм, за висотою 600 мм. Висота вікон - 1,2; 1,8; 2,4 м (кратна 0,6 м), ширина – 1,5; 2; 3; 4 м.

 

РОЗДІЛ 5

Охорона праці

 

Серед комплексу задач, які розв’язує студент при роботі над бакалаврською роботою, значну увагу необхідно приділяти питанням охорони праці при реконструкції виробничої дільниці (зони).

Сесія Верховної Ради України прийняла 14 жовтня 1992 року Закон “Про охорону праці”, який містить істотні нововедення, спрямовані на досягнення кардинальної зміни у всій системі організації охорони праці, чіткого визначення місця і ролі в ній державних органів керування і нагляду, профспілок і інших громадських організацій для забезпечення безпечних і здорових умов праці, створення власної нормативної бази [4,5].

Закон оснований на економічних методах керування охороною праці і встановлює новий, більш високий рівень соціального захисту робітників.

Виходячи з головних напрямків Закону, при розробці розділу “Охорона праці” у бакалаврській роботі, студент зобов’язаний:

– використовувати головні законодавчі і нормативні акти з питань охорони праці;

– упроваджувати комплекс заходів щодо оздоровлення і поліпшення умов праці;

– упроваджувати вимоги техніки безпеки ведення виробничих процесів, що забезпечують зберігання життя і здоров’я робітників.

Питання охорони праці повинні розглядатися студентом при розробці технологічного процесу та при конструюванні устаткування.

При аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів студент повинен, користуючись довідковою літературою, розглянути робочі місця дільниці: на наявність потенційно небезпечних робочих міст із рухомими частинами машин і механізмів, незахищених елементами устаткування; виявити можливість поразки робочих електричним струмом і розглянути можливість одержання працюючими опіків та дії теплового і ультрафіолетового впливу; дати характеристику джерел виділення газів, пари і пилу; дати характеристику шумових джерел, їхнього розташування на дільниці і т.і.

На підставі проведеного аналізу небезпечних і шкідливих виробничих факторів студент повинен розробити технічні і організаційні заходи для створення безпечних умов праці.

Заходи щодо поліпшення умов праці повинні бути конкретними і стосуватися до несприятливих факторів, виявлених при аналізі виробничого процесу дільниці.

Необхідно творчо, використовуючи довідкові літературу, розробити заходи по забезпеченню охорони праці на дільниці.

В кінці розділу студент приводить характеристику виробництва по пожежній безпеці, розробляє профілактичні заходи, приводить засоби і способи гасіння пожеж.

В результаті впровадження запропонованих заходів щодо зниження травматизму, профзахворювань і поліпшенню умов праці при реконструкції дільниці (зони), студент повинен підтвердити їх доцільність і необхідність.

Розділ охорони праці повинний мати титульний лист із надписом “Охорона праці”.

Обсяг розділу 3 – 5 листів.

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів – К.: ДЕРЖАВТОТРАНСДІПРОЕКТ, 2001 – 129 с.

2. Шахнес М.М. Оборудование для ремонта автомобилей. Справочник. – М.: Транспорт, 1978 – 384 с.

3. Афанасьев Л.Л., Маслов А.А. Гаражи и станции технического обслуживания автомобилей. – М.: Транспорт, 1980 – 216 с.

4. Жидецький В.Ц., Джиглрей В.С. Основи охорони праці. Підручник. – Вид. 5 – те, доповнене. – Львів: Афіша. 2000 – 350 с.

5. Салов А.І. Охорона праці на підприємстві автомобільного транспорту. М. – Транспорт, 1986, – 361 с.

Методичні вказівки до випускної роботи бакалаврів для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності 6.090200 “Автомобілі та автомобільне господарство”

 

 

Укладачі: О.М.Коробочка, проф., д.т.н.

В.Б.Рудасьов, доц., к.т.н.

О.Г.Чернета, доц., к.т.н.

Д.З.Шматко, доц., к.т.н.

В.С.Кас’ян, ст.викладач

 

Відповідальний за випуск: проф., д.т.н. О.М.Коробочка

Рецензент: доц. к.т.н. С.І.Чухно

 

 

Затверджено на засіданні кафедри ААГ

Протокол №____від__________2010 р

 

51900, м. Дніпродзержинськ, вул.. Дніпробудівська,2

Підписано до друку 2010 р. Формат 80/84 1/16

Обсяг д.а. Тираж екз. Замовлення

Ксерокс