Фактори, які перешкоджають здійсненню ефективної комунікації.

Фактори, що виступають перешкодами: 1)ф ільтрація, тобто ситуація коли підлеглий говорить те, що бажає почути його керівник. Вона є наслідком (функцією): а) конфлікту поміж сферами компетенції б) конфлікту поміж сферами інтересів, потреб відправника та отримувача інформації в) висоти структури організації г) досвіду попередніх негативних комунікацій 2) вибіркове сприйняття отримувач інформації краще сприймає таку, яка відповідає його досвіду, потребам, мотивації і іншим характеристикам. Зацікавленість отримувача інформації визначається його очікуваннями, отже і визначає характер декодування інформації. 3) семантичні перешкоди – одні і ті самі слова мають різну суть для різних людей; вік,освіта, культурне середовище тощо значно впливають на ефективність комунікацій. 4) поганий зворотній зв’язок 5)культурні розбіжності поміж відправником та отримувачем інформації 6) інформаційні перевантаження – є наслідком відсутності можливостей ефективно реагувати на всю інформацію. Виникає потреба відсіювати менш важливу інформацію і залишати більш важливу.

77.Методи подплання перешкод до ефективної комунікації.

Методи вирішення цих проблем: 1) регулювання інформаційних потоків 2)встановлення кращого зворотнього зв’язку на закладі: а) формулювання запитань до слухача в процесі комунікації б) повторення всього або частини повідомлення в) передавання однієї тієї ж інформації в різних варіантах (за допомогою голосу) 3)використання емпатії – це здатність поставити себе на місце співбесідника 4)заохочення взаємної довіри 5)спрощення мови повідомлення 6)розвиток здібностей ефективно слухати

10 настанов ефективної комунікації Амереканської Асоціації Менеджменту: 1 прояснюйте свої ідеї перед початком комунікації 2з’ясовуйте дійсну мету комунікації 3приймайте до уваги всі елементи середовища комунікації як фізичні, так і людські 4спробуйте отримати допомогу від інших в процесі комунікацій (консультації з іншими особами) 5слідкуйте за інтонаціями голосу при передаванні інформації так само ретельно, як і за змістом повідомлення 6передавайте якомога більше корисної інформації 7відслідковуйте процес комунікації (звертайте увагу на зворотній зв’язок через запам’ятовування, роз’ясненя) 8підтверджуйте свої слова конкретними діями 9враховуйте, що сучасні комунікації впливають і на майбутні комунікації 10намагайтеся бути гарними слухачами (більше слухайте, менше говоріть).

99.Сутність планування як функції менеджменту.

Планування – процес визначення цілей діяльності організацій та прийняття рішень щодо їх досягнення.

Щоб спільні зусилля співробітників організації були успішними, вони повинні знати, що від них очікується. Для цього необхідно: сформулювати цілі, до яких прагне організація; визначити шляхи досягнення встановлених цілей; на закладі цього поставити задачі перед підрозділами організації та конкретними виконавцями. Все це в сукупності і характеризує в широкому розумінні сутність функції планування. Можна дати таке визначення функції планування: планування – це процес визначення цілей діяльності організації та прийняття рішень щодо шляхів їх досягнення. Зміст процесу планування полягає у пошуку відповідей на три ключових запитання: де організація знаходиться у даний момент? (який стан, яка ситуація) чого організація прагне досягти (куди вона прямує)? як організації потрапити звідти, де вона є, туди, де вона прагне опинитися? Мета планування полягає в створенні системи планових документів, які визначають зміст та певний порядок дій для забезпечення тривалого існування організації.

100. Класифікація планів.

На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують такі: 1)за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани; 2)за критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові й короткострокові; 3)за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири. Стратегічні плани – це плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей. Оперативні плани – це плани, у яких стратегія деталізується у розрахованних на короткий термін рішеннях щодо того: що конкретно треба зробити, хто повинен це зробити, як це має бути зроблено. Короткострокові плани – це плани, які складаються на період до 1 року. Вони, як правило не мають змінюватися. Довгострокові плани – це плани розраховані на перспективу 3-5 років. Ці плани мають враховувати зміни у зовнішньому середовищі організації та вчасно реагувати на них. Завдання – це плани, що мають чіткі, однозначні, конкретно визначені цілі. Їх не можна тлумачити двозначно (збільшити виробництво на 3% за рік). Орієнтири – це плани, що носять характер напрямку дій. Їх використання доцільне за умов невизначенності середовища, великої ймовірності непередбачуванних змін, які вимагають гнучкості управління. Вони визначають курс дій, але не прив’язують управління до жорстких конкретних цілей, тобто вони надають у певних межах свободу для маневру (збільшити обсяги виробництва на 3-4% за рік).

 

101. Характеристика основних форм планування.

В залежності від спрямованості, завдань планування поділяють на 3 форми: 1) перспективне – передбачає розробку загальних принципів орієнтації фірми на перспективу; визначає стратегічний напрямок та зміст найважливіших задач, які забезпечення досягнення поставлених цілей. Є 2 підходи до перспективного планування: довгострокове та стратегічне планування. 2) середньотермінове – охоплює 5 років, що відповідає оновленню виробничого процесу, апарату. В них оформляють основні завдання на встановлений період, плани розробляються у виробничих підрозділах; 3) поточне – здійснюється шляхом детальної розробки на 1 рік оперативних планів для організвції та її окремих підрозділів. Це детальна конкретизація цілей і завдань поставлених перспективними та середньотерміновими планами.

102. Етапи процесу планування.

Етапи процесу планування: 1. Визначення цілей діяльності організації, які визначають очікуваний або бажаний стан організації. 2. Опрацювання стратегії діяльності організації. Встановлення цілей діяльності організації. Розробка стратегії діяльності організації - безпосереднє опрацювання шляхів, якими організація досягатиме очікуваних результатів. 3. Надання стратегії конкретної форми - це впровадження стратегії перетоврення стратегії у конкретні дії організації. Цей етап здійснюється шляхо розробки забезпечуючих планів та бюджетів.

103. Принципи планування.

1) принцип повноти; 2) принцип точності; 3) принцип розумної оптимальності; 4) принцип результативності; 5) принцип безперервності; 6) принцип гнучкості; 7) принцип масовості.

 

104. Методи організаційного планування.

1) метод послідовного опису операцій – складання плану послідовно виконанню робіт у якому кожна з них описується з необхідним ступенем деталізації; 2) графіки виконання, передбачає, що, де, коли, має бути зроблене, у яких межах певних строків виконання; 3) сіткового планування – побудовка таблиці робіт, де вказуються параметри робіт, сітковий графік; 4) матод робочого календаря.

105.Ситуаційні фактори планування (рівень управління, життєвий цикл організації, ступінь невизначеності середовища).

Щодо рівня управління, то в залежності від нього змінюється планування. На вищих рівнях управління будуть створюватися стратегічні плани, а на нижчих тактичні та інші. В залежності від того, на якій стадії життєвого циклу знаходиться організвція, відповідним буде і процес планування. Невизначеність такрж впливає на процес планування.

106. Поняття "місії" організації, та чиї інтереси повинні враховуватися при її формуванні.

Місія організації – це основна загальна ціль організації, чітко виражена причина, сенс її існування.

На формування цілей впливають певані групи людей: власники підприємства, працівники організації, споживачі продукції, ділові партнери організації, місцева громадськість, суспільство в цілому.