Властивості та особливості бактеріологічної зброї

Біологічні середники, призначені для використання з воєнною метою, повинні мати наступні властивості та особливості:

— потенційно висока ефективність, що зумовлює можливість використання надзвичайно малої кількості патогенних мікробів і їх токсинів, здатних викликати ураження;

— висока контагіозність бактерійних середників, яка викликає уражаючий ефект, що виходить за межі первинного вогнища біологічного ураження;

— здатність бактерійних середників викликати епідемічні процеси поширення інфекційних захворювань;

— здатність деяких патогенних мікроорганізмів тривалий час зберігати життєздатність в навколишньому середовищі;

— наявність скритого періоду впливу, тривалість якого залежить від тривалості інкубаційного періоду, реактивності організму, дози зараження та інших факторів;

— складність визначення факту застосування бактеріологічної зброї, яка пов'язана з можливістю виявлення біологічних уражаючих агентів тільки шляхом складних лабораторних досліджень, спеціальних епідеміологічних обстежень;

— здатність уражати виключно живі об'єкти, не руйнуючи промислової інфраструктури, оборонних та інших військових споруд;

— величезний психологічний вплив на населення та війська противника.

 

3.3. Медико-тактична характеристика осередка (вогнища) і зони бактеріологічного зараження

Під медико-тактичною характеристикою осередку і зони бактеріологічного зараження слід вважати сукупність особливостей, які впливають на розвиток епідемічного процесу. Вона визначається насамперед:

— властивостями використаних противником бактерійних засобів,

— методами, способами застосування,

— масштабами застосування,

— санітарно-гігієнічною та епідемічною обстановкою, на фоні якої відбувся біологічний напад.

Зона бактеріоло-гічного зараження

район місцевості (акваторії) чи область повітряного простору, заражена біологічними збудниками захворювань в небезпечних для людей межах.

 

Її характеризують:

— види бактеріальних засобів, які використовуються для зараження;

— розміри зараженої території;

— розташування відносно населених пунктів, об'єктів господарства;

— час утворення;

— ступінь небезпеки і її зміни з часом.

Розміри зони бактеріологічного зараження залежать від виду боєприпасу, способу застосування бактеріальних засобів, метеорологічних умов, щільності заселення території та інших факторів.

Осередок біологічного ураження

— територія, на якій, в результаті впливу бактеріологічної зброї, відбулися масові ураження людей, тварин, рослин.

Осередок бактеріологічного зараження характеризується:

— видом застосованих бактерійних засобів;

— кількістю уражених людей, тварин, рослин;

— тривалістю збереження уражаючих властивостей збудника.

В практичному відношенні осередком бактеріологічного зараження є населені пункти (місця тимчасового розташування військових частин, населення), об'єкти народного господарства, які були піддані впливу бактерійних середників. Його межами є межі цих населених пунктів чи об'єктів.

Епідеміологічний процес, який формує осередок бактеріологічного зараження, багато в чому залежить від способу передачі збудників інфекційних захворювань.

Переважно відмічаються чотири шляхи передачі збудників (бактеріальних агентів):

І — трансмісивний	– передача збудників за допомогою якого-небудь переносника (комахи, гризуни та ін.) — чума, епідемічний висипний та поворотний тифи, малярія, жовта лихоманка, лихоманка Денге, гострі енцефаліти та ін.
ІІ — пероральний	– поширення азіатської холери, черевний тиф, паратифи, бактерійна та амебна дизентерія та інші.
ІІІ — аерогенний	–грип, віспа, дифтерія, скарлатина, пневмонії різної етіології, вірусні трансмісивні енцефаліти, жовта лихоманка, рикетсіози та ін. В основному уражають людину. Цей шлях передачі біологічних засобів є найбільш ефективним.
ІV — механічний контакт	(через забруднені руки, їжу, домашні речі) Контактним шляхом передаються багато гострих кишечних заразних захворювань (холера, вірусний гепатит, дизентерія) особливо небезпечні інфекції (чума, віспа натуральна, туляремія та інші). Механізм передачі збудника в цій групі захворювань є дуже різноманітним.

 

В механізмі передачі інфекційного збудника простежуються три стадії:

а) виділення збудника із зараженого організму (з повітрям, що видихається, виділеннями з шлунково-кишкового тракту, сечею, через шкірні покриви);

б) перебування збудника в зовнішньому середовищі (в повітрі, воді, харчових продуктах, ґрунті, предметах побуту, живих переносниках);

в) вторгнення збудника в організм другої людини (вказаними вище шляхами).

Характерною особливістю вогнищ при навмисному поширенню бактерійних середників є бурхливий початок розвитку епідемічного процесу в осередку, зумовлений одномоментністю зараження великих груп населення, тварин і об'єктів зовнішнього середовища. Епідемічний процес розвивається не поступово, як це буває при звичайному перебігу епідемії, а у вигляді так званого "епідемічного вибуху".

На першому етапі утворення вогнища бактеріологічного зараження, протягом періоду виживання збудника в зовнішньому середовищі, головною епідемічною небезпекою для людей є заражене довкілля (повітря, вода, продукти харчування та ін.).

В подальшому, на другому етапі, розвиток епідемії йде за законами природного процесу. Проте масове інфікування населення збудниками висококонтагіозних особливо небезпечних інфекцій може привести до високих темпів розвитку епідемічного процесу у вогнищі і на другому етапі, коли зовнішнє середовище вже не буде джерелом зараження.

Важливе місце в медико-тактичній характеристиці вогнища бактеріологічного зараження займає ефективність дії застосованого збудника, яка включає в себе тривалість інкубаційного періоду, важкість і тривалість перебігу захворювання та одужання, летальність. Ефективність впливу збудника у вогнищі має значення для організації лікувально-профілактичного забезпечення. Зокрема, тривалість інкубаційного періоду буде визначати організацію проведення екстреної та специфічної екстреної профілактики, а тривалість перебігу захворювання — потребу в мережі лікувально-профілактичних закладів, кількості медичного персоналу.

Вогнище бактеріологічного зараження характеризується тривалістю існування. В залежності від певних умов (кліматичних, погодних, бойових, санітарно-гігієнічних, епідемічних та ін.) в районах застосування противником бактерійних середників можуть створюватись тривало діючі активні вогнища інфекції. Тривалість дії вогнища бактеріологічного зараження також залежить від контагіозності середників.

3.5. Соціально-гігієнічні наслідки використання біологічної зброї

Аналіз даних зарубіжної літератури дозволяє виділити три основних періоди впливу біологічної зброї на соціально-гігієнічні умови проживання населення.

Перший період пов'язаний з безпосередньою дією бактеріологічної зброїна людей в момент застосування і перші години та добу. В результаті цього можуть виникнути множинні вогнища ураження людей.

Бактеріальні середники, застосовані як зброя, різко змінюють характер середовища проживання людини. Повітря, джерела водопостачання, ґрунт, продукти, одяг, житло — все може бути заражене бактеріальними рецептурами.

Другий період характеризується виникненням при певних умовах штучних епідемій навколо первинних вогнищ захворювання. Його тривалість визначатиметься часом, необхідним для локалізації та ліквідації епідемічних осередків, які виникли. Епідемії можуть бути розрізнені територіально або захоплювати цілі регіони. Їх виникнення, особливо епідемій висококонтагіозних захворювань, досить важко відбивається на житті і діяльності суспільства. На думку зарубіжних авторів, достатньо вивести з ладу 10-20% населення міста, щоб паралізувати його життєдіяльність. Масова захворюваність, формування карантинів, паніка приведуть до нестачі робочих рук, порушення функціонування всіх життєзабезпечуючих об'єктів в містах. В результаті неупорядкованого переміщення населення, яке в паніці намагатиметься покинути міста, епідемії можуть переноситися і виникати в нових районах, які не були піддані бактеріологічному нападу.