Підготовлена ст. Викладачем, доцентом кафедри мк та вм паращуком Л. Д.

Підготовлена ст. викладачем, доцентом кафедри МК та ВМ Паращуком Л.Д.

 

 

Обговорено на засіданні кафедри «___» _______________ 2008р.

Протокол № 1.

 

 

Івано-Франківськ, 2008

1.	Навчальна мета	Ознайомити студентів із уражаючими факторами ядерної, хімічної та біологічної зброї, особливостями їх впливу на організм людини
2.	Навчально-матеріальне оснащення

а) Література

1. Волошинський О.В., Паращук Л.Д. Радіологія надзвичайних ситуацій., - Івано-Франківськ, 2003.

2. Волошинський О.В., Паращук Л.Д. Посібник з військової токсикології., - Івано-Франківськ, 2000.

3. Черняков Г.О., Кочін І.В., Сидоренко П.І. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 2001. – 348с.

4. Дубицкий А.Е., Семенов И.О., Чепкий Л.П. Медицина катастроф. – К.: “Здоров’я”, 1993. – 462с.

5. Черкасский Б.Л. Особо опасные инфекции. – М.: «Медицина», 1996. – 238с.

6.	Навчальні питання
Вступ
1.	Уражаючі фактори ядерної зброї 1.1.Поняття про ядерну зброю. 1.2. Уражаючі фактори ядерного вибуху
2.	Загальна характеристика хімічної зброї. 2.1.Поняття про БОР та хімічну зброю. 2.2. Токсичні властивості ОР. 2.3. Фізико-хімічні властивості ОР. 2.4. Класифікація БОР. 2.5.Токсикометрія.
3.	Коротка характеристика бактеріологічної (біологічної) зброї. 3.1.Поняття про біологічну зброю. 3.2. Властивості та особливості бактеріологічної зброї. 3.3. Медико-тактична характеристика осередку і зони бактеріологічного зараження. 3.4. Соціально-гігієнічні наслідки використання біологічної зброї

ВСТУП

Згідно Закону України “Про цивільну оборону України” надзвичайна ситуація (НС) — це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епітафією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели, або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.

Виходячи з даного формулювання, справедливим буде віднести до НС і катастрофи соціального генезу, пов’язані з застосуванням військової сили — революції, військові конфлікти, великомасштабні війни, терористичні акти та інше. В переважній більшості, вони супроводжуються появою великої кількості потерпілих, уражених, поранених, захворілих, котрі будуть потребувати медичної допомоги. Ці соціальні НС будуть приводити не тільки до численних людських жертв, але і значного погіршення умов їх життєдіяльності.

Аналіз різноманітних надзвичайних ситуацій, зокрема воєнного характеру, відкриває сувору об'єктивну закономірність: інтенсивність втрат населення вбитими і поранени­ми зростає постійно від катастрофи до катастрофи. Збільшується ступінь пря­мого та опосередкованого впливу НС на населення як воюючих країн, так і тих що не беруть участь в збройних конфліктах. Екстремальні ситуації створюють для людини вкрай несприятливі умови існування, які най­жорстокішим чином відбиваються на його здоров'ї, фізичному і ду­ховному розвитку.

Аналіз медичних наслідків НС є предметом вивчення науки “Медицина катастроф”. Найбільш важливі завдання наукової розробки медичних проблем воєнного часу в сучасних умовах це:

– вивчення можливості збереження життя людей в умовах засто­сування засобів масового ураження;

– дослідження здоров'я різних груп населення під час війни;

– аналіз соціальних (в тому числі і воєнних) факторів, які негативно впливають на здоров'я народу;

– вивчення демографічних аспектів відтворення населення, йо­го розселення;

– дослідження фізичного стану, розвитку та харчування насе­лення під час війни;

– розробка рекомендацій по усуненню чи істотному нівелюванню негативного впливу несприятливих факторів війни на здоров'я насе­лення

При виникненні НС неодмінно виникає різка зміна характеру захворюваності населення: появляються нові хворо­би, які не відмічались в звичайній обстановці, що породжує необ­хідність їх ретельного соціально-гігієнічного дослідження і пот­ребує проведення рішучих заходів профілактичного порядку в регіо­нальних чи загальнодержавних масштабах.

В обстановці НС докорінно погіршуються умови організації профілактичного та лікувального обслуговування населення міст і сіл. При цьому слід брати до уваги дві протилежні за своїм характером обставини:

— по перше надзвичайно несприятливий вплив на здоров'я населення різних уражаючих факторів надзвичай­них ситуацій,

— по друге, неодмінну обмеженість сил і засобів ор­ганів охорони здоров'я внаслідок різко вираженої невідповідності між потребою в них, внаслідок величезних за кількістю втрат серед населення, та їх наявністю.

Друга група обставин пов'язана з різким погіршенням санітарного стану населених пунктів, погіршен­ням якісної і кількісної сторони харчування населення. Медична служба зіткнеться з незвичними умовами довкілля і формами їх взаємодії із суспільством під час надзвичайної ситуації.

При оцінці соціально-гігієнічних наслідків вивчаються показники прямого впливу уражаючих факторів НС на здоров’я і чисельність населення — безповоротніх і санітарних втрат, інвалідності, орієнтовні показники віддалених генетичних наслідків.

Дуже важливою є роль соціальної гігієни в комплексному дослідженні змін природних і соціальних умов життєдіяльності людини в умовах надзвичайного, зокрема воєнного, періоду. Медицина вимушена буде мати справу з незвичайними умовами довкілля і формами їх взаємодії з суспільним середовищем в надзвичайний час.

Поняття про ядерну зброю

1.2.

Ядерною зброєю

— зброя, уражаюча дія якої зумовлена внутрішньоядерною енергією, що виділяється в результаті вибухових процесів поділу або синтезу ядер хімічних елементів.

Ядерні заряди

— прилади, призначені для здійснення вибухового процесу звільнення внутрішньоядерної енергії

 

Основними елементами ядерного заряду є речовина, яка ділиться, відбивач нейтронів, заряд звичайної вибухової речовини (тротилу), вибуховий пристрій та штучне джерело нейтронів, нео

За характером вибухових реакцій та способом отримання ядерної енергії відомо основні види ядерних зарядів:

 

Види ядерних зарядів	ядерний (атомний, однофазний) — реакції “поділ ЯР”
термоядерний (двохфазний) — реакції “поділ – синтез ЯР”
комбінований термоядерний (трьохфазний) — реакції “поділ – синтез —поділ ЯР”
спеціалізовані термоядерні заряди — т.з. “чисті” та “брудні” ядерні технології”

 

Ядерні боєприпаси

— відносяться споряджені ядерними зарядами бойові (головні) частини ракет різного типу і призначення, авіаційні бомби, торпеди, артилерійські снаряди, міни, фугаси.

 

!	Потужність ядерного боєприпасу визначається кількістю енергії, яка виділяється при вибусі. Вона виражається в тротиловому еквіваленті — кількості звичайної вибухівки тротилу, при вибусі якої виділяється така ж кількість енергії.

 

Сучасні ядерні боєприпаси можуть мати потужність вибуху від кількох десятків до десятків мільйонів тон в тротиловому еквіваленті.

За потужністю ядерні боєприпаси поділяють на п’ять калібрів:

— надмалий — потужністю до 1 тисячі тон (до 1 кілотони);

— малий — від 1 до 10 тисяч тон (від 1 до 10 кілотон);

— середній — від 10 тисяч до 100 тисяч тон (від 10 до 100 кілотон);

— крупний — від 100 тисяч до 1 мільйона тон (від 100 кілотон до 1 мегатони);

— надкрупний — понад 1 мільйон тон (понад 1 мегатону).

В сучасних умовах засобами доставки та носіями ядерних боєприпасів є балістичні та крилаті ракети, літаки-носії, зенітні керовані ракети, артилерія, підводні човни та надводні кораблі, озброєні ракетами і торпедами з ядерним зарядом, ядерні фугаси.

Застосування тих чи інших засобів доставки або носіїв ядерної зброї визначається місцем розташування і характером цілі, потужністю ядерних боєприпасів та рядом інших факторів.

В залежності від властивостей оточуючого зону вибуху середовища, виду та розташування об’єктів, по яких плануються ядерні удари, розрізняють наступні види ядерних вибухів.

Висотним (космічним) називається вибух вище межі тропосфери. Найменшою його висотою умовно приймається 10 км. Застосовується для ураження повітряних і космічних об’єктів.

Повітряним називається вибух у повітрі на такій висоті, коли його світлова куля не доторкується поверхні землі. Повітряні вибухи застосовуються, головним чином, для знищення наземних (надводних) об’єктів.

Наземним (надводним) називається вибух, якщо світлова куля доторкується до поверхні землі (води). Застосовується для знищення великих споруд і військ, що знаходяться в міцних укриттях, якщо за умовами бойової обстановки є бажаним сильне радіоактивне зараження місцевості. Надводний вибух застосовується для ураження надводних кораблів і гідротехнічних споруд. Характерною особливістю є сильне радіоактивне зараження побережжя та акваторії.

Підземним (підводним) називається вибух, проведений під землею (водою). Підземний вибух застосовується з метою створення загороджень для противника та руйнування його підземних споруд, підводний — для знищення підводних кораблів, гідротехнічних споруд, протичовнових загороджень.

Точка на поверхні землі (води), на яку проектується центр ядерного вибуху, називається його епіцентром.

Ударна хвиля

Ударна хвиля — це зона сильно стиснутого і нагрітого повітря, яке має надмірний (набагато вищий від атмосферного) тиск і поширюється радіально від місця вибуху з надзвуковою швидкістю. Слідом за нею утворюється зона розрідження, в якій, навпаки, тиск нижчий від атмосферного.

На утворення цих хвиль витрачається близько 50 % енергії ядерного вибуху. Для більшості видів ядерної зброї вона є основним уражаючим фактором. Так, за даними Sears (1966) 60 % смертельних випадків в містах Хіросіма та Нагасакі було викликано ударною хвилею.

В залежності від виду вибуху ударна хвиля може поширюватись в різних середовищах (повітрі, воді, грунті).

Передня межа повітряної ударної хвилі називається фронтом ударної хвилі. Він характеризується найбільшим ущільненням повітряних мас і має різко окреслений край. Тиск у фронті може значно перевищувати нормальний атмосферний тиск, а їх різниця називається надлишковим тиском.

В момент досягнення поверхні землі ударна хвиля відбивається від неї. Відбита ударна хвиля настільки ж небезпечна, як і пряма. На деякій відстані від епіцентру ядерного вибуху біля поверхні землі фронти прямої та відбитої ударних хвиль зливаються і виникає так званий ефект (хвиля) Маха. За рахунок цього у фронті такої хвилі надлишковий тиск збільшується майже у два рази.

Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі зумовлює сильну уражаючу та руйнівну дію. По мірі віддалення від центру вибуху він знижується і відповідно зменшується руйнівна та уражаюча дія хвилі.

За зоною стиснення переміщається зона розрідження. Тиск в ній поступово знижується і опускається нижче тиску оточуючої атмосфери.

Одиницею вимірювання тиску у фронті ударної хвилі є кілопаскаль (кПа) або кілограм сили на 1 см².

Швидкість руху повітря в ударній хвилі на порівнянно близьких відстанях від центру вибуху досягає кілька сотень метрів за секунду. В середньому вона проходить перший кілометр за 2 сек., другий — за 3 сек. і т.д. Такі сильні потоки повітряних мас здатні викликати руйнування будівель, захоплювати неміцно закріплені на земній поверхні об’єкти, надавати їм великої швидкості, формуючи так звані “вторинні ранячі снаряди”.

Ураження людейвід ударної хвилі можуть бути в результаті:

— безпосередньої прямої її дії (надмірного тиску, швидкісного напору, високої температури повітря);

— опосередкованої дії (вторинні снаряди, відкидування людини і удар її об землю або оточуючі предмети).

Ударна хвиля, досягаючи тіла людини, викликає в ньому миттєву деформацію, зону стиснення, яка поширюється в тканинах, як і в оточуючому середовищі. Миттєво обтікаючи все тіло, призводить до сильного його стискання. Внаслідок цього виникає компресійна травма, проявом якої є пошкодження порожнистих органів грудної клітки та живота (легенів, шлунку, кишечника, нирок, сечового міхура та інші).

Швидкісний тиск повітря в момент підходу ударної хвилі створює дуже сильний фронтальний удар, який відчувається людиною як удар твердим предметом. Під впливом цього удару в тілі людини виникає гідродинамічна хвиля, яка призводить до розривів судин і порожнистих органів.

Впливаючи в організмі на тканини і органи різної міцності, ударна хвиля здатна викликати в них розриви, переломи, множинні і обширні крововиливи та інші зміни. Переважно потерпають органи грудної клітки, черевної порожнини та хребет.

В результаті відкидування людини частіше виникають ушкодження опорно-рухового апарату, черепно-мозкові травми, забійні рани, гематоми та інші ураження. Повітряні маси, які рухаються з величезною швидкістю, можуть відкидати людину на значні відстані, зіштовхувати її з різними об’єктами оточуючого середовища, викликаючи травми непередбачуваного характеру.

На параметри уражаючої дії ударної хвилі можуть впливати рельєф, характер забудови місцевості, наявність захисних споруд, метеорологічні умови.

Таким чином, в результаті дії ударної хвилі може виникати дуже різноманітна за характером і важкістю структура людських втрат у вогнищі ядерного вибуху.

Умовно вогнище ядерного вибуху за уражаючою дією надлишкового тиску ударної хвилі можна поділити на три зони:

а) перша (внутрішня) — з тиском ударної хвилі понад 1 кПа; вона простягається від епіцентра вибуху і характеризується смертельною травмою людей, які знаходяться на відкритій місцевості і вкрай важкою для людей, розташованих в укриттях;

б) друга (середня) — з надлишковим тиском від 1 до 0,3 кПа; вона характеризується важкими ураженнями людей, розташованих відкрито або середньої важкості — в укриттях;

в) третя (периферійна) — з тиском ударної хвилі від 0,3 до 0,1 кПа. В ній частіше зустрічаються легкі ураження людей, розташованих в момент вибуху на відкритій місцевості.

Засобом захисту від ударної хвилі є різного роду сховища та укриття, а також складки місцевості, які можуть знизити втрати в десятки разів.

Світлове випромінювання

Світлове випромінювання — це електромагнітне випромінювання, основним джерелом якого є світна область вибуху (вогненна куля), що складається з розпечених продуктів вибуху і повітря. Температура в ній сягає від 6 тисяч до 1 мільйона градусів за С. Тривалість світіння залежить від потужності ядерного заряду: при вибусі малого калібра — 1-2 сек., середнього — 2-4 сек, крупного та надкрупного — 10 і більше сек.

На світлове випромінювання припадає приблизно 30 % всієї енергії ядерного вибуху. Воно складається з ультрафіолетових, інфрачервоних і видимих променів. Основна кількість енергії світлового випромінювання (85%) виділяється в перші секунди з моменту вибуху.

Кількість енергії світлового випромінювання, яке падає на 1 см²поверхні, перпендикулярної напрямку його поширення, за весь час світіння, називається світловим імпульсом. Його величина вимірюється в калоріях на квадратний сантиметр (кал/см²).

Уражаюча дія світлового випромінювання вимірюється, головним чином, величиною світлового імпульсу і часом дії. Чим більша величина світлового імпульсу, що випромінюється за менший час, тим сильніший уражаючий ефект, який пропорційний поглинутій кількості енергії. Остання перетворюється в тепло і здатна викликати опіки та приводити до спалахування різних предметів.

Поверхня людського тіла поглинає приблизно дві третини всієї падаючої на неї енергії світлового випромінювання. Чим коротший проміжок часу, протягом якого поглинається певна кількість енергії, тим важчі опіки, і навпаки. Величина світлового імпульсу, уражаючого незахищену шкіру, збільшується із збільшенням потужності ядерного вибуху.

Ураження людини можливе, як в результаті безпосередньої дії світлового випромінювання на шкірні покриви — світлові (первинні) опіки, так і в результаті спалахування одягу і навколишніх предметів — опосередковані (вторинні) опіки.

Опіки від безпосередньої дії світлового випромінювання за своїм характером мало чим відрізняються від звичайних термічних. Ступінь важкості опіків може бути різним:

Величина світлового імпульсу(кал/см^2)	Ступінь важкості опіків
2-4	І
4-10	ІІ
10-15	ІІІ
Понад 15	ІV

 

Важкість опіків залежить не тільки від ступеню, але і від їх площі. Поверхневі опіки займають площу 15-20 %, а глибокі — більше 10 % поверхні тіла і переважно супроводжуються опіковим шоком.

Ступінь важкості залежить також від віддалі, на якій знаходився уражений в момент ядерного вибуху від його епіцентру.

Опіки від ядерного вибуху мають ряд особливостей: профільний характер (розташування на стороні, повернутій в напрямку вибуху), обширність уражених площ тіла, різноманітність за важкістю.

Крім опіків шкіри, безпосередній вплив світлового випромінювання може викликати опіки переднього відділу ока та його додатків, сітківки і тимчасову сліпоту. Тимчасове засліплення розвивається в людей, які знаходяться на достатній відстані від епіцентру ядерного вибуху або перебувають в укриттях і не дивляться прямо на вогненну кулю. Причиною є розкладання зорового пурпуру (родопсину) під впливом видимої частини спектра світлового випромінювання. Зір ураженого поступово відновлюється без будь-якого лікування.

Особливо небезпечним світлове випромінювання є вночі, навіть на великій відстані від місця вибуху, так як чутливість ока в темноті в 2 000 разів більша, ніж на світлі, а діаметр зіниці більший приблизно в чотири рази. Мигальний рефлекс не забезпечує захисту очей від світлових променів, так як змикання повік триває в межах 0,1-0,15 сек., а світло за цей час проходить відстань до 30 000 км. В іноземній літературі описані випадки опіків сітківки при випробуваннях ядерної зброї потужністю в 20 кт на відстані 16 км від епіцентру вибуху. Кожна непрозора перешкода на шляху поширення світлового випромінювання є надійним захистом від нього для органа зору.

Опіки від прямої дії світлового випромінювання складуть біля 90 % усіх термічних ушкоджень, серед них приблизно 70-80 % складуть опіки важкого та середнього ступенів і 20-30 % — легкі.

Таким чином, в структурі санітарних втрат від безпосередньої дії світлового випромінювання ядерного вибуху є підстави очікувати засліплення та різного ступеня і важкості опіки шкіри, очей. Крім того, можливі вторинні опіки полум’ям одягу та інших оточуючих людину предметів, які спалахнули, а також розпеченим повітрям.

Як приклад впливу світлового випоромінювання на організм людини можна навести наступне. При атомному бомбардуванні Хіросіми багато людей, які знаходились в момент вибуху поблизу епіцентру, в прямому розумінні випарувались, від них залишились лише тіні на стінах будинків. Смертельні опіки III-IV ступенів важкості з розпадом тканин спостерігались в радіусі 2,5 км. Незахищені люди отримали опіки різного ступеню важкості на відстані до 4 км від епіцентру (переважно профільного характеру), причому одяг тільки частково виконував захисну роль. У людей, які знаходились в бетонних приміщеннях, опіки верхніх дихальних шляхів виникали від вдихання гарячого повітря, а вторинні опіки склали біля 5 %.

Проникаюча радіація

Однією з характерних особливостей ядерного вибуху є те, що він супроводжується виділенням потоку іонізуючого випромінювання, яке складається з гама-променів, нейтронів, бета-частинок і невеликої кількості альфа- частинок. Уражаюча дія цього випромінювання зумовлена переважно гама-променями і нейтронами, так як довжина шляху вільного пробігу альфа- і бета-частинок порівняно невелика.

При вибусі ядерного боєприпасу середнього калібру час уражаючої дії гама-променів складає приблизно 10 сек. Гама-промені та потік нейтронів, які виділяються протягом першої хвилини з моменту вибуху, в іноземній літературі називають початковим ядерним випромінюванням.

На долю проникаючої радіації припадає до 5 % енергії ядерного вибуху.

При ядерних вибухах дози проникаючої радіації можуть досягати тисяч рентгенів. Це залежить від потужності і виду вибуху, а також відстані до епіцентру вибуху.

Співвідношення радіусу дії проникаючої радіації, дози опромінювання та їх впливу на організм людини при повітряному вибусі бомби потужністю в 20 кілотон приблизно виражається наступними цифрами:

— до 800 м — 100 % смертність (доза до 10 000 Р);

— від 800 м до 1 200 м — 75 % смертність (доза до 1 000 Р);

— від 1200 м до 2000 м — променева хвороба I-II ступеню (доза 50-100Р).

При вибухах термоядерних мегатонних боєприпасів смертельні ураження можуть бути в радіусі 3-4 км.

Гама-випромінювання і нейтрони ядерного вибуху діють на будь-який об’єкт практично однаково і одночасно. Тому уражаюча дія проникаючої радіації визначається її сумарною дозою.

 

Радіоактивне зараження

Серед уражаючих факторів радіоактивне зараження займає особливе місце і є специфічним фактором ядерного вибуху. Найважливішими особливостями є наступні:

— радіоактивному зараженню піддається не тільки район, що прилягає до місця вибуху, але і територія, віддалена від нього на багато десятків, а то і сотень кілометрів;

— площа, яку воно охоплює, значно перевищує площу зон ураження іншими факторами ядерного вибуху;

— якщо основна частина енергії ядерного вибуху, у вигляді ударної хвилі, світлового випромінювання та проникаючої радіації, виділяється в момент вибуху та в перші десятки секунд після нього, то радіоактивне зараження довго зберігається на місцевості та об’єктах;

— його уражаюча дія може тривати протягом годин, діб і навіть місяців.

Процес утворення радіоактивного зараження місцевостіпри ядерних вибухах відбувається в результаті дії кількох основних факторів.

1. Основним джереломрадіоактивного зараження при ядерних вибухах є радіоактивні продукти ядерної реакції — уламки поділу ядер урану або плутонію. При вибусі відбувається поділ ядер цих елементів на дві частини. Він може проходити різними способоми, тому спочатку утворюється біля 60 ізотопів 34 різних хімічних елементів. Найбільш поширеними серед них є ізотопи ітрію, теллуру, молібдену, йоду, ксенону, барію, лантану, стронцію, цирконію та ін. Більша частина з них є нестійкими і в подальшому розпадаються ще приблизно по три рази. Тому загальна кількість радіоактивних ізотопів в продуктах поділу сягає майже 200.

2. У зв’язку з тим, що коефіцієнт ефективного використання ядерного заряду порівняно невисокий (в залежності від конструктивних особливостей бомби — до 10%), основна маса ядерної речовини не встигає вступити в реакцію і розпилюється силою вибуху у вигляді найдрібніших частинок, які мають радіоактивні властивості вихідних ізотопів.

3. Радіоактивне зараження може доповнюватись РР, які утворилися в навколишньому середовищі в районі центру (епіцентру) ядерного вибуху в результаті захоплення нейтронів ядрами атомів хімічних елементів, що входять в склад навколишнього середовища (наведена активність). Їх розпад супроводжується переважно гама-випромінюванням.

4. Утворення РР при вибусі термоядерних боєприпасів має деякі особливості. В цьому випадку виникає дуже потужний потік нейтронів, під впливом якого синтезується велика кількість штучних радіоактивних ізотопів в тих матеріалах і середовищах, через які він проходить.

5. Характер і масштаби радіоактивного зараження визначаються не тільки потужністю ядерного заряду, але і цілим рядом інших факторів, насамперед, видом вибуху.

В перший момент після вибуху радіоактивні продукти містяться в світловій кулі в газоподібному стані. В процесі охолодження вони конденсуються і у вигляді дрібних твердих частинок входять до складу потужної хмари ядерного вибуху. Ця хмара за 8-10 хвилин піднімається на висоту понад 12-20 км.

При наземному ядерному вибусі значна кількість радіоактивних продуктів змішується з розплавленим грунтом, утворюючи кірку радіоактивного шлаку. Частина розплавленого та подрібненого грунту із кратера вибуху втягується висхідними потоками повітря вверх, утворюючи потужний пилевий стовп, який із самого початку з’єднується з хмарою, внаслідок чого вона набуває форму гігантського гриба, “шапочку” якого складає вогненна куля розпечених газів, а “ніжку” — втягнені з поверхні землі порох, грунт та ін. В ній утворюється велика кількість дрібнодисперсних високоактивних частинок кулеподібної форми з об’ємним вмістом в них ізотопів радіоактивного поділу. По мірі охолодження швидкість її підйому зменшується, і частинки під дією сили тяжіння починають випадати, утворюючи під нею заражений прошарок атмосфери (так званий шлейф хмари). Тривалість випадання основної маси РР коливається від кількох годин до кількох діб. Якщо при цьому врахувати, що радіоактивна хмара під впливом вітрів безперервно мігрує, то за цей перід вона може пройти кілька сотень кілометрів. В результаті вся територія на шляху проходження хмари виявиться зараженою. Це так званий слід радіоактивної хмари, який утворює на поверхні землі зону радіоактивного зараження (забруднення) місцевості.

Основними параметрами радіоактивного зараження є доза і рівень радіації, кількість і концентрація РР, а також ступінь зараження поверхонь об’єктів.

Доза радіації — це кількість опромінення, яку отримує людина, перебуваючи на радіоактивно зараженій території. Переважно цю дозу визначають за певний період часу, який називаєтьтся часом опромінення (час перебування підрозділу на місцевості, час подолання зараженої ділянки і т.д.) і обчислюють в рентгенах.

Рівень радіаціїхарактеризує інтенсивність випромінювання РР на зараженій місцевості. Під рівнем радіації розуміють дозу випромінювання за одиницю часуі вимірюють в рентгенах за годину (р/год).

Кількість РР, які потрапили всередину організму, або випали на місцевість в межах визначеної площі, прийнято оцінювати за їх активністю, яка вимірюється кількістю розпадів, що відбуваються в даній речовині за одиницю часу.

Концентрацію РР в повітрі, воді, продуктах вимірюють в кюрі на літр (кюрі/л), або кількістю бета-розпадів за хвилину в грамі речовини (розп/хв•г).

Ступінь зараження (зараженість) поверхнітехніки, обмундирування, тіла людини та інших об’єктів вимірюється кількістю розпадів за 1 хвилину на площі в 1 см²(розп / хв • см²)або в мілірентгенах за годину (мр/год). Для характеристики ступеню радіоактивного зараження місцевості застосовується доза, що розраховується з моменту випадання радіоактивних речовин на місцевість до їх повного розпаду, тобто доза радіації за час повного розпаду радіоактивних речовин.

За ступенем зараження і можливим наслідком опромінення особового складу військ на зараженій місцевості (як в районі ядерного вибуху так і на сліді хмари) прийнято виділяти зони помірного (зона А), сильного (зона Б), небезпечного (зона В), і надзвичайно небезпечного (зона Г) радіоактивного зараження (див. табл.).

Iз збільшенням потужності ядерного вибуху збільшуються масштаби та ступінь радіоактивного зараження місцевості. Найсильніше зараження відбувається при наземних вибухах. Повітряні вибухи здебільшого істотної небезпеки не несуть.

Ступінь радіоактивного зараження місцевості з часом зменшується, що зумовлюється розпадом РР.

Необхідно пам’ятати, що під дією вітру, при пересуванні великої кількості військ, техніки у повітря піднімається радіоактивна пилюка, яка може стати джерелом вторинного радіоактивного зараження місцевості, озброєння, обмундирування та ін.

Надзвичайно актуальні проблеми впливу проникаючої радіації та радіоактвного зараження місцевості на організм людини розглянуті в окремому розділі посібника.

 

Питання впливу на людський організм іонізуючого випромінювання є предметом розгляду таких дисциплін, як Токсикологія, радіологія та медичний захист”, “Медична рентгенологія та радіологія”.

Електрогмагнітний імпульс

Електрогмагнітним імпульсом (ЕМI) називаються електричні та магнітні поля, які супроводжують ядерні вибухи і виникають в результаті впливу гама-випромінювання на атоми оточуючого середовища з утворенням потоку електронів і позитивно заряджених іонів. Ступінь ураження ЕМI залежить від виду і потужності ядерного вибуху.

ЕМI може привести до пошкодження чутливих електронних і електричних елементів, напівпровідникових приладів, а також до серйозних порушень роботи цифрової, контрольної та електронно-обчислювальної апаратури. Таким чином, вплив ЕМI може дезорганізувати або вивести з ладу апаратуру зв’язку, системи оргтехнічних засобів, що в умовах війни буде негативно впливати на роботу військових штабів, органів управління і служб, в тому числі і медичної.

Таблиця

Характеристика зон радіоактивного зараження місцевості

при ядерному вибуху

Зона зараження	Доза опромінення до повного розпаду радіоактивних продуктів	Дія радіоактивного зараження
На зовнішній по відношенню до центру (епіцентру) вибуху межі зони	В середині зони	На внутрішній по відношенню до центру (епіцентру) вибуху межі зони
А				Особовий склад військ, який знаходився в зоні протягом першої доби після її утворення: – при відкритому розташуванні може отримати дози опромінення, які приведуть до втрати боєздатності; – в автомобілях, бронетранспортерах, фортифікацій-них спорудах, будинках, як правило, не отримає доз опромінення, які приводять до втрати боєздатності;
Б			1 200	Особовий склад військ, який знаходився в зоні при відкритому розташуванні а також в автомобілях, бронетранспортерах протягом першої доби після її уиворення може отримати дози опромінення, які приведуть до втрати боєздатності. Екіпажі танків за цей же час не отримують доз, які приводять до втрати боєздатності;
В	1 200	2 200	4 000	Можливі тяжкі радіаційні ураження відкрито розташованого особового складу військ навіть при короткочасному перебуванні в зоні, особливо в першу добу після її утворення. Особовий склад військ, який знаходився в бліндажах і укриттях при строгому дотриманні регламенту дій на забрудненій місцевості радіаційних уражень не отримують.
Г	4 000	7 000	Понад 10 000	Отримують тяжкі ураження навіть екіпажі танків, які діють в зоні протягом перших гшодин рпісля її утворення. Короткочасне перебування в зоні особового складу можливе лише через тиждень після вибуху

 

Безпосередньо на людей ЕМI вираженої уражаючої дії не має.

Проте існує багато науково-обгрунтованих даних про негативний вплив електромагнітного поля на здоров’я людини. Так, за результатами епідеміологічних досліджень перебування населення в електромагнітних полях з рівнями, що перевищують гігієнічні нормативи, розглядається як фактор ризику для здоров’я. Відомо, що елекромагнітні поля різних діапазонів у рівнях, що перевищують гранично допустимі, спричинюють підвищення загальної захворюваності, поширеність гострої та хронічної патології у дітей.

Існують свідчення, що елекромагнітні поля радіочастотного та мікрохвильового діапазонів при збільшенні їх рівнів в два рази, порівняно з нормативними, збільшують питому вагу дітей, що мають відхилення функціонального стану системи кровообігу майже на третину.

Відомо про підвищену чутливість до даного фактору дітей дошкільного і шкільного віку, що проявляється не тільки зміною характеру захворюваності, порушенням фукціональго стану центральної нервової та серцево-судинної систем організму дітей, а також зміною гармонійності фізичного розвитку та відставанням в статевому дозріванні. Дослідження стану здоров’я великих контингентів дитячого населення і обробка отриманих даних за допомогою математичного моделювання дозволили виявити особливості впливу елекромагнітного випромінення на зміну характеру і важкості перебігу патологічного процесу. В цілому ряді випадків електромагнітні хвилі, не впливаючи на рівень поширеності патології, змінюють характер її перебігу.

Доведено, що між величиною реального навантаження електромагнітним випроміненням і станом здоров’я дорослого населення існує кореляційна залежність, яка виявляється в зниженні імунологічної реактивності організму, збільшені загальної захворюваності, поширеності хвороб органів дихання, інфекційних і алергічних захворювань шкіри і підшкірної клітковини.

 

Фізичні властивості БОР.

Агрегатний стан. БОР в звичайних умовах можуть знаходитися в твердому, рідкому або газоподібному (пароподібному) станах. При бойовому застосуванні рідких ОР, вони можуть перетворюватися в крапельно-рідкий, пароподібний чи аерозольний стани. Тверді ОР застосовуються в вигляді аерозолю (диму).

Запах БОР має діагностичне значення і враховується при зборі анамнезу для діагностики ураження. Деякі хімічно чисті ОР (фосфорорганічні, іприт та інші) мають слабкіший запах, ніж технічні (неочищені). Крім цього, технічні ОР можуть відрізнятися запахом від хімічно чистого продукту.

Летючість (леткість) БОР. Летючістю називається максимальна концентрація насиченої пари хімічної речовини при даній температурі в одиниці об’єму повітря (г/м³). В польових умовах ОР випаровуються в повітря, що рухається. Це зменшує їх концентрацію в десятки разів нижче рівня леткості. Проте для більшості отрут токсичні концентрації значно менші максимальних. Леткість визначає швидкість випаровування та стійкість БОР на місцевості і залежить від щільності пари та температури їх кипіння.

Температура плавлення та кипіння є важливим фактором в характеристиці БОР. Більшість з них — це рідини, які за температурою кипіння можна умовно поділити на дві групи — здатні кипіти при низькій і здатні кипіти при високій температурах. БОР з низькою температурою кипіння створюють високі концентрації в повітрі, але лише на нетривалий час. Речовини з високою температурою кипіння (170-180°і вище) більш придатні для тривалої дії.

Крім цього, на бойові властивості рідких БОР впливає і температура їх затвердіння, тому що при цій зміні агрегатного стану їх ефективність зменшується. Таким чином, більшим бойовим ефектом характеризуються ті сполуки, що мають низькі температури затвердіння.

Відносна щільність парів і газів при оцінці бойової ефективності БОР має виключне значення. Газо- та пароподібні сполуки із нижчою за повітря щільністю швидко розсіюються в атмосфері, що заважає збереженню їх бойових концентрацій поблизу поверхні землі. Хімічні речовини з високою щільністю парів здатні тривало утримуватись в повітрі, складках місцевості, всередині закритих жилих кварталів і створювати тривалу загрозу ураження людей і тварин.

Питома вага — це відношення ваги одних певного об”єму ОР до ваги такогно ж об’єму води. В порівнянні з водою, питома вага якої дорівнює 1,0, речовини бувають гіпо-, ізо- та гіп