Загальна характеристика хiмiчної зброї

!	Хімічною зброєю називаються отруйні речовини (0Р), в поєднанні із засобами їх бойових доставки та застосування.

За своєю уражаючою дiєю, потужністю вона прирiвнюється до ядерної зброї середнього калiбру. Застосування противником хімічної зброї приведе до виникнення масових санітарних втрат, які вимагатимуть проведення невідкладних заходів у вогнищах ураження і на всіх етапах медичної евакуації.

Хімічні речовини, як засоби масового ураження живої сили противника, вперше були застосовані на полях битв першої світової війни. 17 година 22 квітня 1915 року стала тією відправною віхою, коли людство зіткнулось із використанням засобів масового ураження в умовах війни. В цей день німецька армія використала проти англо-французьких військ першу бойову отруйну речовину (БОР) — хлор. В результаті газобалонної атаки, під час якої було випущено 180 т хлору, протягом 5-8 хвилин отримало отруєння 15000 чоловік, із яких 5000 загинуло. В жовтні того ж року німці застосували фосген, в травні 1916 року — хлорпікрин, а в липні — іприт. Всього з квітня 1915 по листопад 1918 років відбулось 50 німецьких газобалонних атак. В той же період проти німецьких військ військами Антанти було проведено 150 англійських і 20 французьких газопусків. Пiд час першої свiтової вiйни промисловістю всiх воюючих країн було вироблено близько 180 тис. тон БОР, з яких застосовано 125 тис. тон.

Бойова ефективність нового виду зброї виявилась виключно високою. Перші газові атаки приводили до загибелі 30-80 % уражених. При оцінці втрат за весь період з 1914 по 1918 роки, за даними М.М. Бурденко, смертність внаслідок уражень БОР дорівнювала 13,7 %, а за Глінчиковим С.П. — досягала 26 %. Загальна кiлькiсть уражених ОР людей складала близько 1 млн. 300 тис. чоловiк, у тому числi майже 100 тис. iз смертельними наслідками, багато уражених залишилися iнвалiдами.

В червні 1921 року уряд Радянської Росії застосував хімічну зброю для ліквідації селянського повстання в Тамбовській області. Це чи не єдиний в історії військової тактики спосіб використання хімічної зброї в лісовій місцевості.

Нелюдськість та особлива жорстокість застосування БОР заставили широку громадськість більшості країн світу виступити проти використання хімічної зброї в ході воєнних операцій. В 1922 році на Генуезькій міжнародній конференції було поставлене питання про “заборону варварських методів ведення війни”, а в 1925 році під тиском громадськості 34 провідні країни підписали Женевський “Протокол про заборону застосовувати на війні задушливі, отруйні або подібні їм гази та бактеріологічні засоби”.

Якщо світова громадськість бачила в підписанні Женевського протоколу певну гарантію від розв’язання хімічної та бактеріологічної воєн, то військові спеціалісти деяких держав не вважали себе зв’язаними цим гуманним документом.

Так під час Iтало-Ефiопської вiйни в 1935-1936 роках фашистська Iталія провела 19 масових хiмiчних нападiв, у ходi яких загинуло 15 тис. чоловiк.

Хiмiчну зброю застосовувала Японiя пiд час вiйни проти Китаю в 1937-1943 роках.

Починаючи з 1937 року в фашистській Німеччині проводились пошуки нових БОР, зокрема із групи фосфорорганічних. В травні 1943 року почався випуск технічного табуна, причому до кінця війни його запаси склали 12 000 тон. В 1944 р. Німеччина приступила до виробництва ще більш токсичної фосфорорганічної сполуки — зарину. За роки Другої свiтової вiйни вона мала у своєму розпорядженнi 400 тис. т зарину.

З 1942 року інтенсивні дослідження в цьому напрямку почали проводитись і хімічною службою США. В 1960 році в літературі з’явились дані про групу речовин, які мають надвисоку токсичність — про так звані V-гази. Витрати США на виготовлення ОР в 1961 р. складали 14 млн., в 1966 р. —1 млрд., в 1972 р. — 1,5 млрд. доларів. Загальні витрати на хімічне переозброєння США в 1983-1987 рр. склали 70-100 млрд. доларів.

США мають величезний арсенал хімічної зброї. Його основу складають 55 тис. тон ОР нервово-паралітичної дії і 150 тис. тон хімічних боєприпасів (більше 3 млн. снарядів, десятки тисяч бомб, сотні тисяч млн. фугасів). В 1985 році на території Федеративної Республіки Німеччина було розташовано 10 тис. тон хімічних боєприпасів і зберігалось 4 млн. літрів ОР нервово-паралітичної дії (цієї кількості досить, щоб знищити все живе в Європі).

Як повідомляється в літературі в США у штаті Юта під відкритим небом зберігається 4 млн літрів зарину. В хімічному арсеналі біля м. Денвер (штат Колорадо) знаходиться 888 одиниць боєприпасів. Обслуговуючий персонал постійно працює в індивідуальних засобах захисту і як біологічних індикаторів ОР використовує кролів.

В 80-х роках двадцятого століття в США перед військово-промисловим комплексом постало питання про виробництво бінарної хімічної зброї. Узгоджувальний комітет конгресу рекомендував передбачити у воєнному бюджеті країни виділення 155 млн доларів з метою забезпечення виробництва бінарної зброї, зокрема хімічної бомби “Біг-ай” та 155 міліметрового артилерійського хімічного снаряду в бінарному виконанні.

В останнній час в періодичній пресі з’являються матеріали, які свідчать про те, що в Радянському Союзі теж велися інтенсивні роботи по дослідженню та виробництву БОР свідченням чого є наступні дані.

В Печенгу в 1960-1961 роках хімічні боєприпаси доставлялись з Поволжя та Саратовської області. В ешелонах знаходились авіабомби масою 100, 250 та 500 кг виробництва кінця сорокових років, споряджені зарином, іпритом та люїзитом. Пізніше із Печенги було вивезено 183 ешелони хімічних боєприпасів.

З підтверджених матеріалів преси стало відомо про поховання значної кількості БОР радянського виробництва у Балтійському морі.

Загальні запаси ОР достатні, щоб знищити населення планети 50 разів.

Кількість БОР на планеті настільки велика, що реальною стала втрата контролю над їх виробництвом, транспортуванням та зберіганням, внаслідок чого хімічна зброя попадає в руки терористичних організацій. Зокрема, 20 березня 1995р. в Японії, релігійною сектою з метою масового ураження населення, в метро був використаний газ нервово-паралітичної дії — зарин. Внаслідок цієї диверсії потерпіли біля 200 людей, з яких 27 госпіталізовано, а 10 померло. В Японії це вже другий випадок використання релігійними фанатиками зарину. Перший раз трагедія сталася в червні 1994 року в місті Мацумота. Тоді загинуло 6 чоловік.

Деякі екстремістські уряди, зокрема Iраку, і в наш час погрожують людству застосуванням хімічної та бактеріологічної зброї з метою добитись власних політичних та інших цілей. Відомо також, що Ірак у воєнному конфлікті з Іраном в значних масштабах застосовував хімічну зброю. В 1988 році Саддам Хусейн використовував ОР нервово-паралітичної дії в районах, де проживають курди. Після хімічної атаки на вулицях одного із курдських міст залишилося близько 5 тисяч померлих в конвульсіях людей.

В двадцятому столітті широкого розповсюдження набула практика використання ОР подразливої дії (ірритантів), як “поліцейських газів”. Їх застосовували для “залякування та деморалізації” беззахисного населення. Незважаючи на запевнення воєнщини, що вплив цих сполук на людський організм є незначним і нешкідливим, існує багато свідчень протилежного.

Так десятки мешканців міста Н’юінгтон, розташованого поблизу бази ВПС США “Пиз”, отримали серйозні отруєння, деякі з них у важкому стані були госпіталізовані. Причиною цього стали військові навчання із застосуванням хімічної зброї “в умовах, наближених до бойових”, в результаті яких на місто найшла хмара сльозоточивого газу.

В ніч з 8 на 9 квітня 1989 року внутрішніми військами колишнього СРСР в місті Тбілісі проти населення використовувались спеціальні засоби сльозоточивої дії. За даними міністерства охорони здоров’я Грузії за медичною допомогою звернулось 4038 осіб, з них з підозрою на отруєння було госпіталізовано 543. Діагноз ураження хлорацетофеноном і ортохлорбензальмалонодинітрилом було підтверджено у 500 осіб.

28 жовтня 1988 року проти демонстрантів в місті Прага застосовувались гранати із сльозоточивим газом.

У місті Дженни на західному березі ріки Йордан понад 300 жінок були госпіталізовані, коли для розгону демонстрації поліцією був використаний сльозоточивий газ.