Розділ іі: емпіричне дослідження визначення ступенів розвитку стресу у підлітків

Методика дослідження стресу у підлітків

Констатувальний експеримент проводився на базі комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання № 15 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Дошкільний навчальний заклад комбінованого типу,дитячий юнацький центр «Явір»» Кіровоградської міської Ради Кіровоградської області». У дослідженні взяли участь учні 6 класу НВО №15 (5 хлопців та 5 дівчат).

Експериментальне дослідження відбувалось з метою визначення схильності підлітків до негативних наслідків стресу, визначення рівня їхньої стресостійкості.

З метою дослідження схильності людини до негативних наслідків стресу та оцінки стресостійкості підлітків були використані наступні методики діагностики:

Методика № 1. «Опитувальник Т.А.Іванченко «Інвентаризація симптомів стресу» [3]. (Додаток А)

Мета: використовуючи методику, пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу, що призводять до негативних наслідків.

Інструкція: суть методики - дослідження ступенів розвитку стресуполягає в наступному. В анкеті запропоновано 20 запитань на які потрібно дати відповідь, виходячи з того, як часто дані твердження підходять вам. Відповідати потрібно на всі судження, навіть якщо вони вам не підходять.

Методика № 2. «Тест самооцінки стресостійкості С.Коухена та Г.Віліансона» [3]. (Додаток Б)

Мета: за допомогою методики переконатися на практиці, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкості до стресу.

Інструкція: суть методики - визначення оцінки рівня розвитку стійкості до стресу,яка полягає в наступному. Досліджуваним пропонується 10 запитань, які торкаються різних станів їхнього життя і на які потрібно дати відповідь, виходячи з того, як часто дані твердження підходять вам. Відповідати потрібно швидко, довго не задумуючись.

Аналіз результатів дослідження

Методика № 1. «Опитувальник Т.А.Іванченко «Інвентаризація симптомів стресу». (Додаток А)

З метою вивчення ступеня розвитку стресу, нами були проведені дві методики, що спрямовані на визначення ступенів розвитку стресу та рівня їхньої стресостійкості.

Констатувальний експеримент проводився на базі комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання № 15 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Дошкільний навчальний заклад комбінованого типу,дитячий юнацький центр «Явір»» Кіровоградської міської Ради Кіровоградської області». У дослідженні взяли участь учні 6 класу НВО №15 (5 хлопців та 5 дівчат).

Опрацювавши результати відповідей – оцінюємо їх за даною шкалою (додаток А) і підраховуємо загальну кількість балів. Кінцевий результат є остаточним.

Якщо було отримано менше 30 балів: ця людина чудово адаптується до стресових ситуацій, і її здоров’ю нічого не загрожує.

Якщо сума складає від 31 бала до 45: це нормальний рівень стресу, який проявляється у людей, що ведуть активний спосіб життя.

Якщо сума складає від 46 балів до 60: варто подумати про те, що стресові ситуації мають великий вплив на життя, і така людина не чинить їм опору. Така ситуація може бути частим ризиком потрапляння в стресові ситуації, що є дуже небезпечно для здоров’я.

Після проведення першої методики результати виявились наступні:

 

Ступені стресу %
Високий %	Середній %	Низький %
Обстежуваний №8-54 б.	Обстежуваний № 1-31б.
	Обстежуваний № 2 -35 б.
	Обстежуваний № 3 -41 б.
	Обстежуваний № 4 -35 б.
	Обстежуваний № 5 -36 б.
	Обстежуваний № 6 -39 б.
	Обстежуваний № 7 -43 б.
	Обстежуваний № 9 -36 б.
	Обстежуваний № 10 -36 б.

 

Висновок: За результатами дослідження ми з’ясували, що в цілому обстежувані показали середні результати, що говорить про те,що загалом вони схильні до проявів стресу, як в позитивному так і в негативному сенсі, проте вони вміють тримати цей стан під контролем.

Бачимо, що тільки обстежуваний №8 показав набагато гірші результати, що говорить про те,що він схильний до проявів стресу,які можуть внести в його життя негативні наслідки.

Методика № 2. «Тест самооцінки стресостійкості С.Коухена та Г.Віліансона». (Додаток Б)

З метою вивчення ступеня розвитку стресу, нами були проведені дві методики, що спрямовані на визначення ступенів розвитку стресу та рівня їхньої стресостійкості.

Констатувальний експеримент проводився на базі комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання № 15 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Дошкільний навчальний заклад комбінованого типу,дитячий юнацький центр «Явір»» Кіровоградської міської Ради Кіровоградської області». У дослідженні взяли участь учні 6 класу НВО №15 (5 хлопців та 5 дівчат).

Опрацювавши результати відповідей – оцінюємо їх за даною шкалою (додаток Б) і підраховуємо загальну кількість балів. Кінцевий результат є остаточним.

Високий рівень стійкості до стресу – від 5 до 10 балів.

Середній рівень стійкості до стресу – від 11 до 20 балів.

Низький рівень стійкості до стресу – від 21 до 30 балів.

Високий рівень стійкості до стресу вказує практично на відсутність стресових станів, здатність людини певним чином протистояти стресовим ситуаціям. Психічний стан при цьому майже не міняється, фізичних та фізіологічних змін не відзначається.

При середньому рівні відбуваються відчутні зрушення у психічному стані. Стійкість до стресу присутня та не в кожній життєвій ситуації. Такі особи можуть уникнути стресових станів та не завжди. При цьому спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавична реакція, стійкість до перешкод, активізація мовленнєвої активності, загальна позитивна оцінка даного стану в цілому.

Низький рівень стійкості до стресу характеризується порушенням та розладом основних фізичних, фізіологічних і психічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності, трапляються труднощі у зосередженні, запам'ятовуванні, мисленні, зростає кількість помилок, незвичних реакцій, неточності, посилюється роль автоматичних, стереотипних дій, які витісняють творчі, свідомі та довільні дії. Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити.

Після проведення другої методики результати виявились наступні:

Обстежуваний № 1 -14 б.

Обстежуваний № 2 -15 б.

Обстежуваний № 3 -17 б.

Обстежуваний № 4 -14 б.

Обстежуваний № 5 -14 б.

Обстежуваний № 6 -5 б.

Обстежуваний № 7 -10 б.

Обстежуваний № 8 -25 б.

Обстежуваний № 9 - 5 б.

Обстежуваний № 10 -7 б.

 

№п.п.	Кількість балів	Рівень розвитку стійкості до стресу
		Середній рівень
		Середній рівень
		Середній рівень
		Середній рівень
		Середній рівень
		Високий рівень
		Високий рівень
		Низький рівень
		Високий рівень
		Високий рівень

 

Висновок: За результатами дослідження ми з’ясували, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкості до стресу. Серед досліджуваних 4 учня мають високий рівень стійкості до стресу, 5 учнів – мають середній рівень стійкості до стресу, а 1 – низький.

Загальні висновки за результатами двох методик виявили, що в цілому група показала хороші результати, і загалом ця група стійка до зовнішніх стресів, які її оточують. Будь-який прояв стресу, як в позитивному так і в негативному сенсі діти вміло зможуть уникнути або попередити їх виникнення так і впоратися з ними взагалі та жити активним життям.

Подальшу корекційну роботу з підлітками, які брали участь у дослідженні можна проводити шляхом підготовки їх до того як бути більш стресостійкими у нашому житті. Реалізацію цього завдання можна втілити шляхом проведення та участі підлітків у корекційно-розвивальній програмі стресостійкості на тему «Розвиток навичок профілактики стресу»

 

 

Висновки до другого розділу

Констатувальний експеримент проводився на базі комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання № 15 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Дошкільний навчальний заклад комбінованого типу,дитячий юнацький центр «Явір»» Кіровоградської міської Ради Кіровоградської області». У дослідженні взяли участь учні 6 класу НВО №15 (5 хлопців та 5 дівчат).

З метою дослідження схильності людини до негативних наслідків стресу та оцінки стресостійкості підлітків були використані наступні методики діагностики:

Методика № 1. «Опитувальник Т.А.Іванченко «Інвентаризація симптомів стресу» з а результатами дослідження якої ми з’ясували, що в цілому обстежувані показали середні результати,що говорить про те,що загалом вони схильні до проявів стресу,як в позитивному так і в негативному сенсі,проте вони вміють тримати цей стан під контролем.

Бачимо,що тільки обстежуваний №8 показав набагато гірші результати,що говорить про те,що він схильний до проявів стресу,які можуть внести в його життя негативні наслідки.

Методика № 2. «Тест самооцінки стресостійкості С.Коухена та Г.Віліансона» за результатами дослідження якої ми з’ясували, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкості до стресу. Серед досліджуваних 4 учня мають високий рівень стійкості до стресу, 5 учнів – мають середній рівень стійкості до стресу, а 1 – низький.

Аналіз двох методик показав, що в цілому група показала хороші результати, і загалом ця група стійка до зовнішніх стресів, які її оточують. Будь-який прояв стресу, як в позитивному так і в негативному сенсі діти вміло зможуть уникнути або попередити їх виникнення так і впоратися з ними взагалі та жити активним життям.

Подальшу корекційну роботу з підлітками, які брали участь у дослідженні можна проводити шляхом підготовки їх до того як бути більш стресостійкими у нашому житті. Реалізацію цього завдання можна втілити шляхом проведення та участі підлітків у корекційно-розвивальній програмі стресостійкості на тему «Розвиток навичок профілактики стресу»