Зміст та види стресу в психології

Стрес присутній у житті кожної людини, так як наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна. Саме слово "стрес" у перекладі з англійської мови означає "напруга".

Передумовою до створення теорії стресу є відкриття І. Павловим умовних рефлексів, а також в основу розвитку концепції, присвяченій вивченню стресу можна віднести роботу К. Берне. Він уточнив, що відносна сталість внутрішнього середовища організму людини - це важлива умова підтримання його життєздатності [4].

Початок створенню біологічної концепції стресу поклав Г. Сельє в 1936 р. Однією з головних функцій психіки він назвав урівноваження діяльності організму з постійно змінними умовами зовнішнього середовища. Таким чином, центральною в концепції стресу Г. Сельє стала гомеостатична модель самозбереження організму і мобілізація ресурсів для реакції на стресор. У цьому сенсі стрес - це одне з природних станів людини.

Стрес (від англ. Stress - тиск,) - це будь-яке більш-менш виражене напруження організму, пов'язане з його життєдіяльністю. Йдеться про сукупність стереотипних, філогенетичних запрограмованих реакцій організму, що викликаються впливом різних інтенсивних стимулів навколишнього нас середовища або важкими життєвими ситуаціями. За своєю початковою реакції організму які виникають мають адаптаційний характер. І в цій якості стрес - невід'ємний прояв життя [6].

А.Пушкарьов вихідними пунктами, що викликають стан стресу, вважав стресові події або стресори. Стресори зазвичай ділять на фізіологічні (біль, голод, спрага, надмірне фізичне навантаження, висока і низька температура і т. п.) і психологічні (небезпека, загроза, втрата, обман, образа, інформаційне перевантаження і т. п.). Останні,в свою чергу, поділяються на емоційні та інформаційні. Якщо розглядати події як стресори, то їх можна систематизувати за розміром негативної значущості і за часом, необхідного на адаптацію. Залежно від цього розрізняють критичні життєві події, травматичні стреси, повсякденні стресори або хронічні стресори.

За типом впливу на людину стреси можна поділити на такі види:

1.Системні стреси, що відображають напруження переважно біологічних систем. Вони викликаються отруєнням, запаленням тканин, ударами і т. п.

2. Психічні стреси, що виникають при будь-яких видах впливів, що викликають емоційну реакцію.

Г. Сельє наголошує на таких функціях та виділяє два види стресу - еустрес і дистрес. Дистрес завжди неприємний, він пов'язаний з шкідливим впливом. Еустрес має позитивний ефект, тому що активізуються психічні процеси, емоції носять стенічний характер. Еустрес - це така втрата рівноваги,яка виникає,коли суб'єкт переживає відповідність між необхідними від нього зусиллями і наявними в його розпорядженні ресурсами. Поняття дистрес відображає такі психічні стани і процеси, при яких, принаймні, на якийсь час, співвідношення між необхідними зусиллями і наявними ресурсами здається порушеним, причому не на користь ресурсів [9].

Крім названих вище різновидів стресу в науковій літературі в залежності від дії стресора розрізняють фізіологічний та психологічний стрес. Вперше такий поділ зробив видатний дослідник стресу Р.Лазарус.

Фізіологічний стрес, на його думку, - це такий стан, що виявляється у людини та тварин на фізіологічному рівні під впливом таких стресорів, як фізичне навантаження, висока чи низька температура та інші.

Психологічний стрес - це стан надзвичайно високої психологічної напруги, який може здійснювати сильний негативний вплив на загальний стан організму, поведінку та діяльність людини під дією таких стресорів, як інформаційне перевантаження, ситуація образи та ін.

В свою чергу, В.Бодров, К.Ефремов, В.Судаков виділяють емоційний та інформаційний стрес.

Інформаційний стрес - виникає в тому випадку, коли причина стресу така, що просто не зрозуміло як на неї реагувати. Кожний, хто хоча б раз брав на себе відповідальність, в тій чи іншій мірі знайомий з інформаційним стресом: потрібно негайно прийняти оптимальне рішення, для цього необхідно швидко та вірно оцінити наявну інформацію. Тут і виникає проблема: інформаційне перевантаження, людина не встигає впоратись з поставленим завданням, порушує термін виконання завдання, не встигає приймати правильні рішення у потрібному темпі і т.д. Відповідальність, яка лежить на особистості - це і є стресор при інформаційному стресі [2].

Емоційний стрес - виникає у конфліктних ситуаціях, в яких людина довгий час не може задовольнити свої біологічні або соціальні потреби. Саме в сучасному суспільстві склалися обставини, які сприяють поширенню емоційного стресу. Кожну хвилину особистість оточує велика кількість людей - з цим нічого зробити не можна. Люди знаходяться в неперервному процесі спілкування.Неминуче виникають розбіжності й образи, як результат- емоційний стрес. Найбільше навантаження відчуває некомунікабельна людина, що потрапила у великий колектив чи на роботу, котра вимагає постійних контактів з людьми [2].

Г. Сельє виділяє три основні стадії розвитку стресу [9]:

1) перша - аларм - стадія, або стадія тривоги;

2) друга - стадія резистентності, або опору;

3) третя - стадія виснаження;

На першій стадії відбувається мобілізація адаптаційних ресурсів організму, людина знаходиться в стані напруженості і настороженості. Ця фаза характеризується тим, що людина перестає відчувати захворювання, відчувати симптоми, які відносяться до розряду «психосоматичних»: гастрити, коліти, виразки, мігрені, алергії.

Якщо стресогенний фактор занадто сильний або продовжує свою дію, то настає стадія резистентності, яка характеризується практично повним зникненням ознак тривоги,коли рівень опірності організму значно вище звичайного. На цій стадії здійснюється збалансоване витрачання адаптаційних ресурсів. Якщо стресогенний фактор є надзвичайно сильним або ж діє довгостроково, розвивається стадія виснаження.

У цей час енергія вичерпана, фізіологічний і психологічний захист виявляється зламаним. Знову з'являються ознаки тривоги.

За образним порівнянням Г.Сельє, ці три фази загального адаптаційного синдрому нагадують стадії людського життя: дитинство(з притаманною цьому віку низькою опірністю і надмірними реакціями на подразники), зрілість (коли відбувається адаптація до найбільш частих впливів і збільшується опірність) і старість (з необоротною втратою опірності і поступовим старінням), що закінчується смертю [9].

Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки. Крім того, будь-який стрес обов'язково включає емоційну напругу.

Зіштовхнувшись з екстремальною ситуацією (або сприйнявши її такою), людина відчуває різкий зріст емоційної напруги. Вона боїться, що не справиться з цією ситуацією, що вона нанесе їй шкоду. В результаті у людини з'являється стан тривоги. Емоційне порушення росте і починає заважати виконанню тієї діяльності, якою людина зайнята. Діяльність дезорганізується: з'являються помилки, збільшується час виконання окремих дій, порушується процес планування й оцінки діяльності. Усе це викликає негативні емоції, додає занепокоєння, викликає невпевненість у своїх силах, знижує самооцінку. Як наслідок, росте стан напруги, що призводить до ще більших помилок і дефектів діяльності. Виходить замкнуте коло "утягування" людини в стрес.

Подолання стресу включає психологічні (сюди входять когнітивна, емоційна і поведінкова стратегії) і фізіологічні механізми. Якщо спроби впоратися з ситуацією виявляються неефективними, стрес триває і може призвести до появи патологічних реакцій. За деяких обставин замість мобілізації організму на подолання труднощів, стрес може стати причиною серйозних розладів.

Отже, виникнення і переживання стресу залежить не стільки від об'єктивних,скільки від суб'єктивних чинників, від особливостей самої людини: оцінки нею ситуації, зіставлення своїх сил і особливостей з тим, що вимагається, та ін. Будь-яка несподіванка, що порушує звичний перебіг життя, може стати причиною стресу або стресором, за термінологією Г.Сельє. При цьому не мають значення зміст самої ситуації та ступінь її об'єктивної загрози. Важливим є саме суб'єктивне ставлення до неї. Тому певна ситуація одними може сприйматися як стресова, а у інших вона не викличе жодного стресу. Матимуть значення внутрішні психологічні особливості людини. Слід звернути увагу на цю важливу особливість стресу, вона має значення для боротьби з ним.