Визначити співвідношення між економічними категоріями: продукцією, товаром, послугою та роботою, їх особливості.

Колоквіум 2

Послуги

Загальні відомості

Визначити задачі товарознавства у СРСР, пояснити основні умови щодо створення в Україні господарського механізму, що базується на сучасних ринкових відносинах. Визначити задачі товарознавства як науки у ринкових умовах.

У СРСР товарознавці забезпечували оперативний зв’язок між сферами виробництва і споживання продовольчих та непродовольчих товарів народного споживання, визначаючі кількість, якість ціну продовольчих та непродовольчих товарів, розподіляли товари, у тому числі дефіцитні, між регіонами країни та різними верстами населення. В умовах планової економіки функції товарознавця були чітко визначені, потреба в товарознавцях була постійною, робота товарознавця була престижною.

У ринкових умовах, в умовах конкуренції товарознавство втрачає функцію централізованого розподілу товарів та визначення їх ціни та якості. Ці функції виконує ринок.

Три основних умови щодо створення в Україні господарського механізму, що базується на сучасних ринкових відносинах: створення правової держави, цивілізованого ринку, громадянського суспільства.

Процес капіталізації не запустив в Україні господарський механізм, що базується на сучасних ринкових відносинах, характерний для розвинутих капіталістичних країн світу. Влада в Україні гальмує створення:

1) правової держави (невідвертність дії закону, закон один для всіх),

2) цивілізованого ринку (основою якого є конкуренція),

3) громадянського суспільства, основою якого є середній клас. На Заході до цієї групи переважною мірою належать люди з достатньо високим професійно-освітнім рівнем, які є найманими працівниками. Безумовно до середнього класу входять дрібні бізнесмени, але їх відносно мало. Громадянське суспільство контролює і коригує діяльність влади в інтересах суспільства.

Задачі товарознавства як науки у ринкових умовах.

Товарознавство є інструментом ефективного управління процесом створення товарів, контролю їх споживчих властивостей як з боку держави, так і з боку виробників та споживачів.

Задачами товарознавства як науки є забезпечення наукового підходу до:

1) державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, до забезпечення прибутковості господарчої діяльності в Україні;

2) створення спектру товарів, який відповідає балансу попиту на товари i їх пропозиції, до якісного регулювання ринку, створення умов для конкуренції;

3) управління якістю товарів, стандартизації сертифікації, маркування, ліцензування, контролю та експертизи товарів;

4) захисту фундаментальних прав споживачів товарів, закріплених Декларацією ООН та гарантованих Конституцією України;

Послуга, як категорія ринкових відносин. Товар, за визначенням К. Маркса, слідства з визначення. Визначення понять послуга, складові послуги, результат надання послуги. Чинники, які роблять послуги дійсно послугами і відрізняють їх від товару в матеріальній формі.

Для юристів і товарознавців пострадянського простору послуга, як категорія ринкових відносин є новим незвичним об’єктом товарознавства. Незвичність послуги полягає в тому, що вона є роботою на замовлення, процесом, а не матеріальним об’єктом і не підпадає під традиційне визначення товару, який виробляється масово, а не на індивідуальне замовлення.

Товар, за визначенням К. Маркса, „є, насамперед, зовнішній предмет, річ, яка завдяки її властивостям задовольняє які-небудь людські потреби”.

Слідства з наведеного визначення:

1. товар, як зовнішній предмет, має матеріальну форму, є відчутним та видимим, що дозволяє його ідентифікувати, сертифікувати маркувати;

2. товар можна зберігати як до, так і після продажу;

3. стадії збереження, транспортування є невід’ємними стадіями життєвого циклу товару, як матеріального об’єкту;

4. купівля товару призводить до виникнення права власності на нього, яке полягає у праві володіння, користування і розпорядження товаром.

Визначення: „Послуга – це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця щодо задоволення індивідуальних потреб споживача”. Складові послуги: 1) взаємодію виконавця і споживача послуг (умови обслуговування при надані послуги), 2) процес надання послуги самим виконавцем (безпосередньо надання послуги).

Чинники, які роблять послуги дійсно послугами і відрізняють їх від товару в матеріальній формі. Це нерозривність: 1) виробництва і спожи­вання, 2) відсутність стадій збереження,

3) транспортування.

Визначити поняття послуга, складові послуги, чинники, які роблять послуги дійсно послугами і відрізняють їх від товару в матеріальній формі. Визначення поняття результат надання послуги. Навести приклади.

Послуга є роботою на замовлення. На відміну від товару у матеріальній формі, який виробляється масово для потенційного споживача, послуга виробляється для конкретного споживача, від якого отримане замовлення.

Визначення: „Послуга – це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця щодо задоволення індивідуальних потреб споживача”. Складові послуги: 1) взаємодія виконавця і споживача послуг (умови обслуговування при надані послуги), 2) процес надання послуги самим виконавцем (безпосередньо надання послуги).

Чинники, які роблять послуги дійсно послугами і відрізняють їх від товару в матеріальній формі. Це: 1) нерозривність виробництва і спожи­вання, 2) відсутність стадій збереження,

і транспортування. Для товару же у матеріальній формі стадії збереження, транспортування є невід’ємними стадіями життєвого циклу товару, як матеріального об’єкту.

Послуга є нематеріальною продукцією, процесом и права власності на послугу при її продажу у споживача (покупця) не виникає. Право власності може виникнути на результат надання послуги, але не завжди.

Визначення: Результатом послуги є вигода або задоволення споживача:

1) які після отримання послуги не мають матеріального підтвердження, право власності на результат послуги не виникає. П риклади: житлово-комунальні послуги, послуги культури, освіти, медицини, державні, транспортні послуги.

2) які мають матеріальне підтвердження, результатом послуги є матеріальна річ, на яку у споживача виникає право власності. П риклади: послуги торгівлі, будівництво або виготовлення іншої матеріальної речі за індивідуальним замовленням);

3) які пов’язані з транспортуванням, збереженням або покращенням якості речі, право власності на яку до надання послуги вже належало споживачу. П риклади: транспортування, збереження, ремонт речі.

Послуги торгівлі

Визначити поняття торговельна діяльність, ким може здійснюватися? Визначити сферу торговельної діяльності.

Торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Торговельна діяльність може здійснюватися:

1) громадянами України, громадянами інших держав, які не обмежені в правоздатності або дієздатності в законодавчому порядку;

2) юридичними особами всіх форм власності..

Сфера торговельної діяльності

1) роздрібної торгівлі;

2) оптової торгівлі;

3) громадське харчування - ресторанного господарства (торговельно-виробнича діяльність).

Які дозволяючи документи повинен отримати СПД для здійснення торговельної діяльності? Які нормативні документи зобов’язують отримувати ліцензії для торгівлі окремими видами товарів? Визначити основні види цих товарів.

Суб’єкт господарювання провадить торговельну діяльність після його державної реєстрації, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за наявності відповідних дозвільних документів (ліцензії на торгівлю окремими видами товарів, торговельного патенту – у випадку єдиного або фіксованого податку).

Нормативні документи, які зобов’язують отримувати ліцензії для торгівлі окремими видами товарів.

Торгівля окремими видами товарів (горілчані, тютюнові вироби, лікарські засоби та ін.) відповідно до Законів України "Про підприємництво", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" "Про лікарські засоби" (123/96-ВР) та інших законодавчих актів здійснюється на підставі ліцензій.

Який основний документ визначає торговельно-виробничу діяльність підприємства громадського харчування, що в повинно забезпечити підприємство? Визначити види робочих місць СПД у сфері громадське харчування.

Торговельно-виробничу діяльність підприємства громадського харчування здійснюють відповідно до меню або асортиментного переліку продукції, затвердженого відповідно до типу даного підприємства власником або керівником підприємства.

Підприємство зобов'язане забезпечити наявність страв, виробів, перелічених у меню, асортиментному переліку, протягом усього робочого дня або періоду, визначеного для їх реалізації (сніданок, обід, вечеря).

Види робочих місць СПД у сфері торговельно-виробничої діяльності (громадське харчування):

1) фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети тощо - окреме приміщення або будівлі, що мають, як правило, зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі та побутові приміщення для її приготування;

2) відкриті літні майданчики - стаціонарні пункти з кількістю місць для обслуговування 20 чоловік і більше. Робочі місця повинні бути обладнані холодильним, торговельно-технологічним устаткуванням, мати електроенергію, холодну і гарячу проточну воду, каналізацію;

3) кіоски громадського харчування - стаціонарні пункти, де робочі місця повинні бути обладнані як і відкриті літні майданчики, за винятком столиків і стільців для обслуговування відвідувачів;

Визначити вимоги до СПД по забезпеченню відповідності виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності та вимоги до наглядної інформації покупців щодо СПД, який здійснює торговельну діяльність?

Суб'єкти господарської діяльності всіх форм власності повинні забезпечити відповідність вимогам нормативних документів щодо:

1) технічного стану приміщення (місця), будівлі та устаткування, які будуть використані для торговельної (торговельно-виробничої) діяльності;

2) екологічних і санітарно-гігієнічних умов у виробничому приміщенні (місці) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності;

3) зберігання, виробництва та продажу відповідних товарів;

4) охорони праці.

5) продажу товарів громадянам чистою вагою і повною мірою.

6) наявності на видному місці в торговельному приміщенні „Куточку споживача” та наявності у ньому: асортиментного переліку товарів, чинних санітарних і ветеринарних правил, правил продажу товарів та іншої необхідної нормативно-технічної документації, яких повинен дотримуватися СПД у торговельній діяльності;

Вимоги до наглядної інформації покупців щодо СПД, який здійснює торговельну діяльність:

1. На фасаді торговельного приміщення суб'єкта господарської діяльності повинна бути вивіска із зазначенням назви суб'єкта господарської діяльності та власника або уповноваженого ним органу. Біля входу до цього приміщення на видному місці розміщується інформація про режим роботи.

2. У разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням назви, місця розташування і номера телефону суб'єкта господарської діяльності, що організував торгівлю, а також прізвища, імені та по батькові продавця.

3. На робочому місці громадянина-підприємця встановлюється табличка із зазначенням його адреси, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності та назви органу, що здійснив цю реєстрацію.

Які вимоги до засобів вимірювання, що використовуються в торговельній діяльності для розрахунків із покупцями? Визначити порядок розрахунку касира з покупцем та вимоги до зберігання в касі (грошовому ящику, сейфі) торгового підприємства грошей готівкою.

Засоби вимірювання, що використовуються в торговельній діяльності для розрахунків із покупцями, повинні мати державне повірочне тавро і проходити повірку в установленому порядку.

Порядок розрахунку касира з покупцем:

Касир або інший працівник, який одержує гроші за товар, під час розрахунку з покупцем повинен:

1) приймати без обмежень банкноти і монети Національного банку (у тому числі пам’ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети), які є засобами платежу, за номінальною вартістю, а також забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі;

2) чітко назвати суму, одержану від покупця;

3) покласти одержані від нього гроші окремо на видному місці;

4) оформити розрахунковий документ установленої форми на повну суму покупки;

5) назвати покупцеві належну йому суму здачі і видати її разом з розрахунковим документом.

6) Правильність розрахунку покупець перевіряє на місці, не відходячи від каси.

Вимоги до зберігання в касі (грошовому ящику, сейфі) торгового підприємства грошей готівкою, особистих речей касира чи інших працівників підприємства.

Забороняється зберігання в касі (грошовому ящику, сейфі) грошей готівкою, які не належать підприємству, а також особистих речей касира чи інших працівників підприємства.

10. Визначити порядок припинення обслуговування покупців з початком обідньої перерви або після закінчення роботи. Які вимоги до наглядної інформації покупців у разі планового закриття торговельного приміщення?

Порядок припинення обслуговування покупців з початком обідньої перерви або після закінчення роботи.

1. Покупці обслуговуються протягом установленого часу роботи суб'єкта господарської діяльності. Вхід покупців до торговельного залу припиняється з початком обідньої перерви або після закінчення роботи.

2. Про початок обідньої перерви у суб'єкта господарської діяльності та закінчення його робочого дня покупці інформуються за 10 хвилин. При цьому всі покупці, що мають розрахункові документи або підібрані товари, повинні бути обслужені.

3. Робота каси (кас) припиняється відповідно до встановленого

режиму роботи суб'єкта господарської діяльності.

У разі планового закриття торговельного приміщення (для проведення санітарних заходів, ремонту, технічного переобладнання тощо) суб'єкт господарської діяльності повинен не пізніш як за 5 днів повідомити про це громадян, помістивши поряд з інформацією про режим роботи оголошення про дату та період закриття.

Визначити основні санітарні вимоги до підприємства торгівлі та його працівників, Які вимоги у санітарно-епідеміологічної служби до суб’єкта господарювання і працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів?

1. Суб’єкт господарювання повинен утримувати торговельні та складські приміщення, а також прилеглу до них територію відповідно до санітарних норм.

2. Під час продажу товарів і після закінчення виїзної (виносної) торгівлі суб’єкт господарювання зобов’язаний вжити заходів для дотримання чистоти на місці торгівлі та навколо нього.

3. Адміністрація торговельного об’єкта, в якому здійснюється продаж продовольчих товарів, зобов’язана забезпечити кожного працівника одягом, що відповідає санітарним нормам. Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення.

Суб’єкт господарювання зобов’язаний забезпечити вимоги у санітарно-епідеміологічної служби до суб’єкта господарювання і працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів:

1) наявність у працівників, що здійснюють продаж продовольчих товарів, особистих медичних книжок установленого зразка,

2) організацію і своєчасність проходження ними медичних оглядів та контроль за допуском їх до роботи за наявності необхідного медичного висновку.

Медичні книжки пред’являються на вимогу працівників санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідно до вимог яких нормативно-правових актів обладнується торговельний об’єкт? Яких принципів, норм і вимог зобов’язані дотримуватися працівники суб’єкта господарювання у разі зберігання товарів у підсобних приміщеннях і розміщення їх у торговельних залах чи на об’єктах дрібно роздрібної мережі?

Торговельний об’єкт обладнується відповідно до вимог:

1) нормативно-правових актів з питань охорони праці,

2) нормативно-правових актів з питань охорони здоров’я та навколишнього природного середовища,

3) протипожежної безпеки,

4) санітарних норм.

Працівники суб’єкта господарювання зобов’язані дотримуватися:

1) принципу товарного сусідства,

2) санітарних норм,

3) норм складування

4) вимог протипожежної безпеки.

 

 

Житлово-комунальні послуги

Складність контролю за наданням ЖКП полягає у тому, що процес вироблення і споживання всіх ЖКП співпадає у часі, право власності на результат надання послуги не виникає. Це ускладнює визначення якості і кількості наданої послуги, її ціни, у тому числі при визначенні заборгованості за ЖКП, спрощує можливість фальсифікацій зі сторони природних та штучних монополістів: виробників та виконавців ЖКП.

Яким чином регулюються відносини між учасниками договірних відносин у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування. Схема відносин.

Ці відносини регулює «Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді” розроблений відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Порядку органами місцевого самоврядування або власниками житлових будинків визначаються виконавець з управління будинком та виконавці таких житлово-комунальних послуг:

з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій;

з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.

Власники житлових будинків можуть уповноважити на визначення виконавців житлово-комунальних послуг виконавця послуги з управління будинком.

Органи місцевого самоврядування є не тільки арбітрами в спорах споживачів і виконавців послуг, але в якості власників будинків, які належать до комунальної власності, є учасниками договірних відносин у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, несуть відповідальність за якість послуг відповідно до укладених зі споживачами договорів та законодавства так як відповідно до п. 2.5. Порядку: Відповідальними за зменшення обсягів та якості житлово-комунальних послуг є особи, які відповідно до Порядку визначили виконавця послуг з управління будинком, який не забезпечив надання споживачам цих послуг відповідно до законодавства

Схема відносин.

1.Орган місцевого самоврядування, інші власники житлових будинків, або балансоутримовач визначають виконавця житлово-комунальних послуг з управління будинком, укладають з ним договір на надання послуг з управління будинком або виконують його обов’язки самостійно.

2.Протягом 30 календарних днів після укладення зазначеного договору виконавець послуг з управління будинком укладає зі споживачами, які є власниками квартир, орендарями чи квартиронаймачами у багатоквартирному будинку, договори на надання житлово-комунальних послуг.

3.Відповідні договори укладаються між виконавцем житлово-комунальних послуг з управління будинком і виконавцями з:

- утримання будинків, споруд та прибудинкових територій;

- централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.

Якщо виконавець послуг з управління будинком не може визначити виконавця інших комунальних послуг, він надає ці послуги власними силами (п. 3.2 Порядку).

4.Виконавець послуг з управління заключає договори з виробниками послуг: з теплопостачальним підприємством договір куплі-продажу теплової енергії, з водопостачальним підприємством договір куплі-продажу холодної води та водовідведення.

5. Центральною фігурою в цій схемі є виконавець послуг з управління будинком, який укладає договори з усіма учасниками договірних відносин, нараховує оплату споживачам, розраховується з іншими виконавцями і виробниками послуг, відповідає перед власником (власниками) житлових будинків та споживачами послуг за ненадання або неякісне надання житлово-комунальних послуг.

6. Разом з цим, відповідальними за зменшення обсягів та якості житлово-комунальних послуг є балансоутримовач і власник - особи, які відповідно до Порядку визначили виконавця послуг з управління будинком, який не забезпечив надання споживачам цих послуг відповідно до законодавства (п. 2.5. Порядку).

Колоквіум 2

Послуги

Загальні відомості

Визначити задачі товарознавства у СРСР, пояснити основні умови щодо створення в Україні господарського механізму, що базується на сучасних ринкових відносинах. Визначити задачі товарознавства як науки у ринкових умовах.

У СРСР товарознавці забезпечували оперативний зв’язок між сферами виробництва і споживання продовольчих та непродовольчих товарів народного споживання, визначаючі кількість, якість ціну продовольчих та непродовольчих товарів, розподіляли товари, у тому числі дефіцитні, між регіонами країни та різними верстами населення. В умовах планової економіки функції товарознавця були чітко визначені, потреба в товарознавцях була постійною, робота товарознавця була престижною.

У ринкових умовах, в умовах конкуренції товарознавство втрачає функцію централізованого розподілу товарів та визначення їх ціни та якості. Ці функції виконує ринок.

Три основних умови щодо створення в Україні господарського механізму, що базується на сучасних ринкових відносинах: створення правової держави, цивілізованого ринку, громадянського суспільства.

Процес капіталізації не запустив в Україні господарський механізм, що базується на сучасних ринкових відносинах, характерний для розвинутих капіталістичних країн світу. Влада в Україні гальмує створення:

1) правової держави (невідвертність дії закону, закон один для всіх),

2) цивілізованого ринку (основою якого є конкуренція),

3) громадянського суспільства, основою якого є середній клас. На Заході до цієї групи переважною мірою належать люди з достатньо високим професійно-освітнім рівнем, які є найманими працівниками. Безумовно до середнього класу входять дрібні бізнесмени, але їх відносно мало. Громадянське суспільство контролює і коригує діяльність влади в інтересах суспільства.

Задачі товарознавства як науки у ринкових умовах.

Товарознавство є інструментом ефективного управління процесом створення товарів, контролю їх споживчих властивостей як з боку держави, так і з боку виробників та споживачів.

Задачами товарознавства як науки є забезпечення наукового підходу до:

1) державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, до забезпечення прибутковості господарчої діяльності в Україні;

2) створення спектру товарів, який відповідає балансу попиту на товари i їх пропозиції, до якісного регулювання ринку, створення умов для конкуренції;

3) управління якістю товарів, стандартизації сертифікації, маркування, ліцензування, контролю та експертизи товарів;

4) захисту фундаментальних прав споживачів товарів, закріплених Декларацією ООН та гарантованих Конституцією України;

Послуга, як категорія ринкових відносин. Товар, за визначенням К. Маркса, слідства з визначення. Визначення понять послуга, складові послуги, результат надання послуги. Чинники, які роблять послуги дійсно послугами і відрізняють їх від товару в матеріальній формі.

Для юристів і товарознавців пострадянського простору послуга, як категорія ринкових відносин є новим незвичним об’єктом товарознавства. Незвичність послуги полягає в тому, що вона є роботою на замовлення, процесом, а не матеріальним об’єктом і не підпадає під традиційне визначення товару, який виробляється масово, а не на індивідуальне замовлення.

Товар, за визначенням К. Маркса, „є, насамперед, зовнішній предмет, річ, яка завдяки її властивостям задовольняє які-небудь людські потреби”.

Слідства з наведеного визначення:

1. товар, як зовнішній предмет, має матеріальну форму, є відчутним та видимим, що дозволяє його ідентифікувати, сертифікувати маркувати;

2. товар можна зберігати як до, так і після продажу;

3. стадії збереження, транспортування є невід’ємними стадіями життєвого циклу товару, як матеріального об’єкту;

4. купівля товару призводить до виникнення права власності на нього, яке полягає у праві володіння, користування і розпорядження товаром.

Визначення: „Послуга – це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця щодо задоволення індивідуальних потреб споживача”. Складові послуги: 1) взаємодію виконавця і споживача послуг (умови обслуговування при надані послуги), 2) процес надання послуги самим виконавцем (безпосередньо надання послуги).

Чинники, які роблять послуги дійсно послугами і відрізняють їх від товару в матеріальній формі. Це нерозривність: 1) виробництва і спожи­вання, 2) відсутність стадій збереження,

3) транспортування.

Визначити поняття послуга, складові послуги, чинники, які роблять послуги дійсно послугами і відрізняють їх від товару в матеріальній формі. Визначення поняття результат надання послуги. Навести приклади.

Послуга є роботою на замовлення. На відміну від товару у матеріальній формі, який виробляється масово для потенційного споживача, послуга виробляється для конкретного споживача, від якого отримане замовлення.

Визначення: „Послуга – це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця щодо задоволення індивідуальних потреб споживача”. Складові послуги: 1) взаємодія виконавця і споживача послуг (умови обслуговування при надані послуги), 2) процес надання послуги самим виконавцем (безпосередньо надання послуги).

Чинники, які роблять послуги дійсно послугами і відрізняють їх від товару в матеріальній формі. Це: 1) нерозривність виробництва і спожи­вання, 2) відсутність стадій збереження,

і транспортування. Для товару же у матеріальній формі стадії збереження, транспортування є невід’ємними стадіями життєвого циклу товару, як матеріального об’єкту.

Послуга є нематеріальною продукцією, процесом и права власності на послугу при її продажу у споживача (покупця) не виникає. Право власності може виникнути на результат надання послуги, але не завжди.

Визначення: Результатом послуги є вигода або задоволення споживача:

1) які після отримання послуги не мають матеріального підтвердження, право власності на результат послуги не виникає. П риклади: житлово-комунальні послуги, послуги культури, освіти, медицини, державні, транспортні послуги.

2) які мають матеріальне підтвердження, результатом послуги є матеріальна річ, на яку у споживача виникає право власності. П риклади: послуги торгівлі, будівництво або виготовлення іншої матеріальної речі за індивідуальним замовленням);

3) які пов’язані з транспортуванням, збереженням або покращенням якості речі, право власності на яку до надання послуги вже належало споживачу. П риклади: транспортування, збереження, ремонт речі.

Визначити співвідношення між економічними категоріями: продукцією, товаром, послугою та роботою, їх особливості.

Продукція - матеріальний результат діяльності (продовольча та непродовольча продукція) або безпосередньо діяльність – нематеріальна продукція, процес (послуга - робота на замовлення), які призначені для задоволення реальних чи потенціальних потреб.

Продукції притаманні дві основні особливості: по-перше, вона є працею аборезультатом праці, а по-друге повинна задовольняти потреби споживача.

Продовольча та непродовольча продукція це матеріальна річ, яка є результатом виробничої діяльності.

Робота – виробничій процес.

Товар – матеріальна та нематеріальна продукція або матеріальна річ, яка не є результатом труда, призначена для купівлі-продажу. Приклади.

Продукція стає товаром, тільки коли вона є об’єктом купівлі-продажу (об’єктом комерційної діяльності).

Продовольчий та непродовольчий товар це продовольча та непродовольча продукція, яка є об’єктом купівлі-продажу (об’єктом комерційної діяльності).

Послуга це - робота на замовлення, виробничий процес, результатом якого може бути як матеріальна так і нематеріальна продукція.

Послуга – товар, якщо вона є об’єктом купівлі-продажу (об’єктом комерційної діяльності).

Результатом послуги є вигода або задоволення споживача:

1) які після отримання послуги не мають матеріального підтвердження, право власності на результат послуги не виникає Навести приклади (житлово-комунальні послуги, послуги культури, освіти, медицини, державні, транспортні послуги).

2) які мають матеріальне підтвердження, результатом послуги є матеріальна річ, на яку у споживача виникає право власності Навести приклади (послуги торгівлі, будівництво або виготовлення іншої матеріальної речі за індивідуальним замовленням);

3) які пов’язані з транспортуванням, збереженням або покращенням якості речі, право власності на яку до надання послуги вже належало споживачу Навести приклади (транспортування, збереження, ремонт речі).

5. Визначити загальні характерні риси послуг та що означає Нерозривність вироб­ництва і споживання послуги.

На відміну від товару, який є матеріальним об’єктом, при всій своїй різноманітності послуги мають чотири загальні характерні риси, які визначають специфіку їх надання:

1) нерозривність виробництва і споживання;

2) мінливість якості;

3) нездатність до зберігання;

4) невідчутність.

Нерозривність вироб­ництва і споживання послуги.

1. Товари масового споживання можна виробляти орієнтуючись на потенційного клієнта, а надавати послугу можна лише тоді, коли надходить замовлення або з’являється клієнт. Тому нерозривність виробництва і спожи­вання є саме тим чинником, який робить послуги дійсно послугами і відрізняє їх від товару в матеріальній формі.

2. Нерозривний взаємозв’язок виробництва і спожи­вання визначає, що послуги невід’ємні від того, хто їх надає та виробляє. Так, послуги з особистого об­слуговування в готелі невід’ємні від службовців го­телю, обслуговування в ресторані — від офіціанта, послуги з продажу квитків — від касира, послуги тепло-, електропостачання невід’ємні від виробників тепла та електрики..

Залучення покупця в процес виробництва і спожи­вання послуги означає, що продавець - виконавець послуги повинен про­являти турботу не тільки про те, що виробляти, але й як обслуговувати покупця. Продавець послуги начебто стає частиною послуги, впливає на її якість та формує ціну. При продажу (надані) послуги обслуговування покупця є складовою якості послуги. Стандартизація, сертифікація, контроль та експертиза послуг враховують обслуговування покупця при визначені якості послуги.

Порівняти з продажею товару, який є матеріальною продукцією. При продажу товару, який є матеріальною продукцією стандартизація, сертифікація, контроль та експертиза товару враховують тільки особисті якості товару, як матеріального об’єкта. Торгівля, як обслуговування покупця при продажу товару, який є матеріальною продукцією є самостійним об’єктом якості.