Ерс і внутрішній опір джерел

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

 

1. Скласти схему згідно з рис. 1.13.1.

2. На міліамперметрі вибрати шкалу вимірювання до за допомогою відповідного перемикача. Визначити ціну поділки контрольного амперметра і досліджуваного приладу .

3. Після перевірки схеми ввімкнути джерело постійної ЕРС e в електричну мережу. Повзунком реостата змінювати його опір так, щоб контрольний амперметр показував деякий струм і переконатись, що при відключеному шунті покази контрольного амперметра і покази досліджувального міліамперметра mA співпадають. Підключити шунт і для трьох різних значень сили струму через контрольний амперметр записати покази амперметра і міліамперметра .

4. Підрахувати, у скільки разів збільшилася шкала міліамперметра , і за формулою (1.13.3) визначити опір шунта. Внутрішній опір приладу вказаний на міліамперметрі. Визначити нову ціну поділки міліамперметра з розширеними границями вимірювання.

5. Розрахувати похибки визначення опору шунта.

6. Пункт 3-4 проробити для двох інших шунтів і визначити їх опір . Дані записати в таблицю 1.13.1:

Таблиця 1.13.1

№ п/п

, А

Ціна поділки

, А

Ціна поділки

, Ом

, Ом

 

ІІ. Вольтметрами називають прилади, які використовують для вимірювання напруги. Усякий вольтметр під’єднуються паралельно до тієї ділянки кола, на якій ми хочемо виміряти напругу, і тому на неї відгалужується певний струм від основного кола. Після його підключення і струм, і напруга в основному колі дещо змінюються, бо тепер ми маємо вже інше коло, в якому до досліджуваної ділянки основного кола паралельно підключений вольтметр. Чим більший опір вольтметра порівняно з опором досліджуваної ділянки кола, тим менший струм відгалужується у його коло і тим менше спотворення, яке вносить вольтметр. Тому вольтметр має мати великий внутрішній опір.

Для розширення границь вимірювання вольтметра послідовно до його основної вимірювальної частини підключають додатковий опір в декілька тисяч Омів (рис. 1.14.1).

Додатковий опір використовується для розширення границь вимірів вольтметром і підключається послідовно до вольтметра.

При послідовному з’єднанні , а загальна напруга, яка в даній схемі вимірюється контрольним вольтметром, дорівнює сумі напруг, тому можна записати

 

,

 

де – спад напруги на додатковому опорі; – спад напруги на досліджуваному вольтметрі .

Враховуючи, що

 

,

(1.14.1)

 

одержимо формулу для розрахунку додаткового опору:

 

,

(1.14.2)

 

де – опір досліджуваного вольтметра; – кратність.

У багатошкальних (розрахованих на багато діапазонів вимірювання) вольтметрах вмонтовано кілька додаткових опорів різної величини, під’єднаних до окремих затискачів, виведених назовні приладу або використовується спеціальний перемикач діапазонів вимірювання.

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

 

1. Розібрати попередню схему і скласти схему, зображену на рис. 1.14.1.

2. На досліджуваному вольтметрі вибрати діапазон вимірювання до . Визначити ціну поділки на вольтметрах і .

3. Після перевірки схеми на джерелі живлення встановити невелику напругу і ввімкнути джерело живлення в електричну мережу.

4. Пересуваючи повзунок реостата і змінюючи напругу джерела живлення, виставити на контрольному вольтметрі напругу . Потім ручками на магазині опорів підібрати такий опір , щоб стрілка на досліджуваному вольтметрі відхилилася на . Записати покази на магазині опорів , підставити це значення у формулу (1.14.1) і, визначивши кратність за формулою (1.14.2), знайти внутрішній опір досліджуваного вольтметра . Визначити нову ціну поділки досліджуваного вольтметра.

5. Збільшуючи опір , домогтися, щоб стрілка досліджуваного вольтметра відхилилась на 1/3 всієї шкали і записати . Визначити кратність і нову ціну поділки досліджуваного вольтметра.

6. Для кратності розрахувати і встановити на магазині опорів додатковий опір. Записати відповідні покази досліджуваного вольтметра і визначити нову ціну поділки.

7. Визначити відносну і абсолютну похибки вимірювання . Дані занести в таблицю 1.14.1.

 

Таблиця 1.14.1

№ п/п

, Ом

В

В

, Ом

Ціна поділки на

Ціна поділки на

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Принцип дії приладів електромагнітної і магнітоелектричної систем.

2. Як розрахувати шунт до амперметра?

3. Опір амперметра дорівнює 0,1 Ом. Чому дорівнює напруга на амперметрі, якщо він показує силу струму 10 А?

4. Опір вольтметра дорівнює 12000 Ом. Який струм проходить через вольтметр, якщо він показує 120 В?

5. Вольтметр, під’єднаний до лампочки розжарювання, що горить, показує 120 В, а амперметр, який вимірює силу струму в лампочці, – 0,5 А. Чому дорівнює опір лампочки? Накресліть схему підключення вольтметра і амперметра.

6. За допомогою амперметра, який розрахований на вимірювання максимального струму 10 А і має опір 0,1 Ом, хочуть виміряти струми до 100 А. Якій опір має мати шунт?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1.15

ДОСЛІДЖЕННЯ ОПОРІВ ПАРАЛЕЛЬНО І ПОСЛІДОВНО З’ЄДНАНИХ ПРОВІДНИКІВ

 

Мета роботи: вивчити закони протікання струму в послідовно і паралельно з’єднаних провідниках; визначити формули розрахунку опорів таких ділянок.

Прилади: джерело постійного струму, мультиметр, досліджувані опори.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Електричним опором ділянки кола прийнято вважати одну з її характеристик, що визначає впорядковане переміщення носіїв струму на цій ділянці.

Дослідимо, як залежить опір провідника від його розмірів. Для вимірювання опору можна скористатися законом Ома. Вимірявши напругу між кінцями провідника U і величину струму I, що проходить через нього, ми можемо обчислити опір із співвідношення

 

.

(1.15.1)

 

Розглянемо кілька простих випадків.

1. Однорідна дротина сталого перерізу. Виміряємо напругу між будь-якими двома точками. Величина струму I в дротині скрізь однакова. Користуючись співвідношенням (1.15.1), знайдемо опір різних відрізків однорідної дротини. Такі вимірювання показують, що опір відрізка однорідної дротини сталого перерізу прямо пропорційний її довжині l.

2. Провідник складений з дротин одного матеріалу і однакової довжини, але різного перерізу. Виміряємо напруги між різними точками, відповідними відрізками однакової довжини, і обчислимо опори цих відрізків за формулою (1.15.1). Знайдемо, що опір відрізків дротин однакової довжини обернено пропорційний площі їх поперечного перерізу S.

3. Якщо в описаному досліді використати дротини однакового перерізу і однакової довжини, але виготовлені з різного матеріалу, наприклад, мідну і залізну, то виявиться, що опір мідної дротини значно менший, ніж залізної. Опір дротини залежить також від її матеріалу.

Добуті результати можна виразити такою загальною формулою:

 

,

(1.15.2)

 

де R – опір дротини, l – її довжина, S – площа поперечного перерізу, – коефіцієнт пропорційності, який залежить від роду матеріалу і від обраної системи одиниць. Величина називається питомим опором матеріалу.

Провідники в схемах можуть з’єднуватись послідовно (рис. 1.15.1) і паралельно (рис. 1.15.2).

Розглянемо схему послідовного з’єднання провідників, зображену на рис. 1.15.1. Напруга на такій ділянці кола складається з напруг на кожному провіднику:

 

.

(1.15.3)

 

За законом Ома для ділянки кола:

 

; ; ; ,

(1.15.4)

 

де R – повний опір кола, I – загальний струм, що протікає в колі.

З виразів (1.15.3) і (1.15.4) одержуємо:

 

,

 

звідки повний опір кола послідовно з’єднаних провідників:

 

.

(1.15.5)

 

У разі послідовного з’єднання провідників їх загальний опір рівний сумі електричних опорів кожного провідника.

Розглянемо схему паралельного з’єднання провідників, зображену на рис. 1.15.2. Колом тече повний струм I:

 

.

(1.15.6)

 

За законом Ома для ділянок кола:

 

; ; ; ,

(1.15.7)

 

З виразів (1.15.6) і (1.15.7) отримуємо:

звідки:

.

(1.15.8)

У разі паралельного з’єднання провідників величина, обернена до опору кола, рівна сумі обернених величин опорів усіх паралельно з’єднаних провідників.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Складіть електричну схему, показану на рис. 1.15.3. Виберіть номінали опорів такими: ; ; ; .

2.
Визначте експериментально за допомогою мультиметра (у режимі вимірювання опорів) опір між точками: А і С; С і D; B і D; A і D. Запишіть ці покази.

3. Розрахуйте теоретичні значення опорів між вказаними точками схеми і порівняйте їх з виміряними. Які висновки можна зробити з цього?

4. Виміряйте за допомогою мультиметра (у режимі вимірювання струму) струми, які протікають через кожний опір. Запишіть відповідні покази приладу.

5. Перевірте експериментально, що у послідовному колі струм однаковий через усі опори, а у разі паралельного з’єднання – розділяється так, що сума всіх струмів через паралельно з’єднані елементи рівна повному струму через всю ділянку.

6. Виміряйте за допомогою мультиметра (у режимі вимірювання постійної напруги) напруги на кожному опорі. Запишіть відповідні покази приладу.

7. Перевірте експериментально, що у послідовному колі напруга на всій ділянці рівна сумі напруг на кожному елементі, а у випадку паралельного з’єднання – напруга однакова на кожному елементі.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Чи може опір ділянки, що складається з двох паралельно з’єднаних провідників, бути більшим (меншим) за будь-який з них? Поясніть відповідь.

2. Які закони збереження використовуються для виведення формул опору паралельного і послідовного з’єднання провідників?

3. Проаналізуйте аналогію між формулами, що наводяться тут, і формулою для розрахунку опору одного провідника через його геометричні параметри: . У чому полягає ця аналогія?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1.16

 

ПОСТІЙНОГО СТРУМУ.

ЗАКОН ОМА ДЛЯ ПОВНОГО КОЛА

 

Мета роботи: визначити внутрішній опір джерела струму і його ЕРС.

Прилади: джерело постійного струму, реостат, вольтметр, амперметр, ключ, з’єднувальні провідники.

 

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

 

Електричний струм у провідниках зумовлений наявністю так званих джерел постійного струму. Сили, що викликають переміщення електричних зарядів усередині джерела постійного струму проти напряму дії сил електростатичного поля, називаються сторонніми силами. Відношення роботи , здійснюваної сторонніми силами для переміщення заряду уздовж кола, до значення цього заряду називається електрорушійною силою (ЕРС) джерела:

.

(1.16.1)

Електрорушійна сила виражається в тих же одиницях, що і напруга або різниця потенціалів, тобто у вольтах.

Робота – міра перетворення енергії з одного виду в інший. Отже, у джерелі ЕРС енергія сторонніх сил перетворюється в енергію електричного поля

 

.

(1.16.2)

 

При русі заряду на зовнішній ділянці кола перетворюється енергія стаціонарного поля, створеного і підтримуваного джерелом:

 

,

(1.16.3)

а на внутрішній ділянці:

.

(1.16.4)

За законом збереження енергії

 

або

(1.16.5)

 

Скоротивши вираз (1.16.5) на , отримаємо:

 

,

(1.16.6)

 

тобто електрорушійна сила джерела дорівнює сумі напруг на зовнішній і внутрішній ділянках кола.

У випадку розімкненого кола , тому

 

.

(1.16.7)

 

Підставивши в рівняння (1.16.6) вирази для та за законом Ома для ділянки кола

; ,

отримаємо:

.

(1.16.8)

Звідси

. (1.16.9)

 

Таким чином, сила струму у колі дорівнює відношенню електрорушійної сили джерела до суми опорів зовнішньої R і внутрішньої r ділянок кола. Це закон Ома для повного кола.

Нехай відомі значення сил струмів та , і спади напруг на реостаті та (див. рис. 1.16.1). Для ЕРС можна записати:

і .

(1.16.10)

Прирівнюючи праві частини цих двох рівностей, одержимо

або

.

 

Оскільки і , то можна останню рівність записати як .

 

Звідки (1.16.11)

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Складіть коло за схемою, зображеною на рис. 1.16.1.

2. За допомогою вольтметра визначить напругу на батареї, коли ключ розімкнено. Це і буде ЕРС батареї відповідно до формули (1.16.7).

3. Встановіть деякий початковий опір реостата. Замкніть ключ і виміряйте силу струму, що протікає через реостат, і напругу на реостаті. Запишіть покази приладів.

4. Змініть опір реостата і запишіть інші значення сили струму і напруги.

5. Виконайте вимірювання сили струму і напруги згідно з пунктами 3 і 4 для 6 різних початкових положень повзунка реостата і запишіть отримані значення в таблицю.

6. Розрахуйте внутрішній опір за формулою (1.16.11) для кожного із 6-ти випадків. Дані запишіть в таблицю 1.16.1.

7. Визначте абсолютну і відносну похибки вимірювання ЕРС.

 

Таблиця 1.16.1

№ п/п	, mA	, B	, Ом
...

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Сформулюйте закон Ома для повного кола.

2. Чому дорівнює ЕРС джерела у розімкненому колі?

3. Чим обумовлений внутрішній опір джерела струму?

4. Чим визначається сила струму короткого замикання батареї?

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1.17

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Змінним електричним струмом називають струм, який змінюється як за величиною, так і за напрямком. Ми будемо вивчати синусоїдальний струм, для якого та змінюються за законом синуса або косинуса.

Змінний струм має дещо інші порівняно з постійним властивості. Ці відмінності наочно проявляються, коли електричне коло містить котушку (індуктивність) або конденсатор (ємність).

Котушка в колі постійного струму не впливає на величину струму (опором котушки нехтуємо). Котушка в колі змінного струму суттєво змінює величину струму (навіть якщо опором котушки нехтувати).

Конденсатор в колі постійного струму припиняє струм (розриває коло). В коло змінного струму він вносить певний опір, але не припиняє струм.

Розглянемо послідовне з’єднання активного опору, ємності та індуктивності. Нехай струм у колі змінюється за законом , де – амплітуда, – кругова частота. Знайдемо загальну напругу, яка є сумою трьох напруг: на активному опорі, на ємності і на індуктивності, причому кожна з цих напруг змінюється з часом за законом синуса. Оскільки коливання напруги на конденсаторі відстають за фазою на від коливань струму, а на індуктивності випереджають на , то миттєве значення сумарної напруги

(1.17.1)

де – амплітуда напруги на активному опорі, – амплітуда напруги на конденсаторі, – амплітуда напруги на індуктивності. Для знаходження амплітуди коливань напруги в послідовному колі змінного струму скористаємось векторною діаграмою напруг (рис. 1.17.1). Повна напруга є векторною сумою та , причому довжина результуючого вектора дорівнює амплітуді напруги , а кут, утворений результуючим вектором з віссю струмів, – зсув фаз . З трикутника напруг на рис. 1.17.1 одержуємо

(1.17.2)

. (1.17.3)

Тут r, L та C відповідно активний опір, індуктивність та ємність кола.

Формулу (1.17.2) іноді називають законом Ома для змінного струму.

До неї входять та – максимальні значення цих величин. Ефективні значення напруги і струму та пов’язані з та формулами , .

Підставляючи ці вирази та в (1.17.2), одержимо

.

(1.17.4)

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

 

1. Скласти схему згідно з рис. 1.17.2.

2. Під’єднати схему до джерела постійного струму, виміряти напругу на котушці і струм через котушку.

3. Визначити активний опір котушки.

4. Під’єднати схему до джерела змінного струму, знайти повний опір котушки за формулою (1.17.7).

5. Визначити коефіцієнт самоіндукції котушки L за формулою (1.17.5).

6. Скласти схему згідно з рис. 1.17.3.

7. Під’єднати схему до джерела змінного струму, виміряти та . Визначити за формулою (1.17.9).

8. Визначити ємність конденсатора за формулою (1.17.8).

9. Скласти схему згідно з рис. 1.17.4.

10. Під’єднати схему до джерела змінного струму, виміряти та .

11. Підставивши значення відповідних величин у ліву та праву частини формули (1.17.10), переконатись у правильності закону Ома для змінного струму.

12. У звіт про роботу включити схеми та записати дані виміряних і обчислених величин в таблиці 1.17.1, 1.17.2, 1.17.3.

Таблиця 1.17.1

№ п/п

, В (рис. 1.17.2)

, А (рис. 1.17.2)

, Ом

, В (рис. 1.17.2)

, А (рис. 1.17.2)

, Ом

, Гн

Таблиця 1.17.2

№ п/п

, В (рис. 1.17.3)

, А (рис. 1.17.3)

, Ом

, Ф

 

Таблиця 1.17.3

№ п/п

, В (рис. 1.17.4)

, А (рис. 1.17.4)

, Ом

, Ом

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

 

1. Індуктивність у колі змінного струму.

2. Ємність у колі змінного струму.

3. Закон Ома для змінного струму.

4. Як визначається L і C у цій роботі?

5. Ефективні значення струму та напруги для змінного струму, їх зміст.

6. Поясніть хід виконання роботи.

7. Поясніть будову і принцип дії використаних у роботі приладів.

8. Поясніть роботу електричних схем.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1.18

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Напівпровідниковим діодом називається пристрій, який складається з двох різних металевих електродів, між якими знаходиться напівпровідниковий шар, або з двох напівпровідникових електродів з різними типами провідності (n - і р -типу). Опір такого пристрою залежить як від величини, так і від напряму прикладеної до нього напруги. Іншими словами, такий пристрій має властивості випрямляча або детектора.

Дія напівпровідникових діодів ґрунтується на здатності контактів будь-якого металу і напівпровідника з різними типами провідності, або двох напівпровідників з різними типами провідності проводити струм в одному напрямі краще, ніж в іншому. При цьому випрямлення ефективне, здебільшого, в тому випадку, коли у випрямляючому контакті на межі металу з напівпровідником або на межі двох напівпровідників з різним типом провідності є дуже тонкий перехідний шар з різко підвищеним опором. Виникнення шару з підвищеним опором пов’язане з існуванням контактної різниці потенціалів між двома тілами, що дотикаються одне до одного.

Теоретичні розрахунки залежності струму від напруги приводять до такої формули:

,

(1.18.1)

де – стала, яка залежить від властивостей напівпровідника і контактної різниці потенціалів між металом та напівпровідником; – основа натурального логарифма; – різниця потенціалів, прикладена до перехідного шару.

,

де – заряд електрона, k – стала Больцмана, Т – абсолютна температура, – коефіцієнт, який залежить від будови перехідного шару (за кімнатної температури для однорідного тонкого запірного шару )

.

Оскільки послідовно з перехідним шаром завжди вмикається і шар напівпровідника, практично вимірюється повний спад напруги на діоді (а не тільки на перехідному шарі), то формулу (1.18.1) слід переписати в такому вигляді:

 

,

(1.18.2)

 

де U – напруга, прикладена до всього випрямляча, – спад напруги на напівпровідниковому шарі з опором .

У прямому напрямі (),коли напруга достатньо велика, величина , , тоді формули (1.18.1) та (1.18.2) можуть бути записані у вигляді:

,

(1.18.3)

 

тобто струмзростаєекспоненціально з підвищенням напруги.

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Електронно-дірковий перехід у напівпровідниках.

2. Пояснити вольт-амперні характеристики р - n -переходу.

3. Пояснити будову напівпровідникових діодів.

4. Пояснити значення та .

5. Пояснити хід виконання роботи.

6. Пояснити будову і принципи дії використаних у роботі приладів.

7. Пояснити роботу електричних схем.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1.19

ВИВЧЕННЯ РОБОТИ

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Випрямлячами називаються пристрої, за допомогою яких змінний струм може бути перетворений у струм постійного напрямку.

Для створення випрямлячів змінного струмі можуть бути використані прилади (складові елементи) з односторонньою провідністю, тобто ті, що проводять струм в одному напрямі значно краще, ніж у іншому (двоелектродна лампа, напівпровідникові діоди і т.д.). випрямлячі, що складаються тільки з таких приладів змінний струм за величиною і напрямом перетворюють у постійний струм за напрямом але пульсуючий за величиною. Розрізняють одно- та двопівперіодні випрямлячі.

Для перетворення пульсуючого струму постійного напряму у струм постійний як за напрямом, так і за величиною застосовують згладжуючи фільтри (певним чином з’єднані дроселі і конденсатори).

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

 

За допомогою осцилографа

1. Скласти схему згідно з рис. 1.19.1 ( – реостат, – опір навантаження 300 Ом).

Осцилограф (рис. 1.19.1) використовується з розгорткою за часом для спостереження форми напруги на опорі навантаження та вигляду залежності струму через активний опір навантаження випрямляча від часу.

2. Перемикаючи ключ (К) у положення І, ІІ, ІІІ замалювати осцилограми і записати покази амперметра.

 

Якщо двополюсний перемикач (К) знаходиться у положенні І, то одна половина випрямляча буде замкнута накоротко, а друга вимкнута. У цьому випадку випрямлення відсутнє: на осцилографі спостерігається синусоїда. Коли перемикач перевести у положення ІІ, то ввімкнеться один діод. Одержуємо однопівперіодне випрямлення. У положенні ІІІ перемикача до осцилографа приєднані обидві половини випрямляча. Одержуємо двопівперіодне випрямлення.

3. Скласти схему однопівперіодного випрямляча за рис. 1.19.2 ( –
300 Ом; – 1000 Ом; – від 100 до 1000 мкФ).

 

4. Дослідити роботу однопівперіодного випрямляча (рис. 1.19.2) в залежності від положення повзунка реостата . Проаналізувати роль конденсатора у даній схемі.

5. Зарисувати вид осцилограм для напруг.

6. Скласти схему двопівперіодного випрямляча (схема Герца) згідно з рис. 1.19.3 ( – опір навантаження 300 Ом; – 1000 Ом).

7.
За допомогою реостату встановити амплітудне значення напруги на виході випрямляча в інтервалі від 5 В до 8 В. Далі за допомогою реостата плавно зменшувати вхідну напругу до тих пір коли амплітудне значення напруги на виході випрямляча зменшиться практично до 0 В. зафіксуйте це положення реостата і переключить за допомогою ключа К1 осцилограф до входу випрямляча. Запишіть відповідне амплітудне значення вхідної напруги. Проаналізуйте отриманий результат з врахуванням результатів лабораторної роботи №1.18.

 

 

8. Зарисуйте вид характерних осцилограм для напруг.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Хід виконання роботи.

2. Робота електричних схем.

3. Пояснити одержану у вправах 1 і 2 залежність струму від напруги.

4. Пояснити однопівперіодне і двопівперіодне випрямлення змінного струму.

5. Електронно-дірковий перехід у напівпровідниках.

6. Пояснити роботу досліджуваних схем.

 

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №1.20

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Речовини, що змінюють свої електричні опори під дією на них світла, називаються фотоопорами.

Світло, падаючи на опір, звільняє з його кристалічної ґратки електрони, тобто виникає явище внутрішнього фотоефекту. Переведені світлом в зону провідності електрони і «дірки», що утворилися на їх місці, в ґратці кристала під впливом прикладеного електричного поля починають рухатися: провідність кристала зростає, що рівноцінно зменшенню електричного опору досліджуваного зразка.

Фотоопір є звичайним напівпровідниковим омічним опором, що знаходиться між двома провідними електродами. За наявності в колі зовнішнього джерела струму і затемненого фотоопору, в колі протікатиме незначний струм, який зветься темновим. Якщо величина прикладеної напруги постійна, то сила струму в колі залежатиме від падаючого на нього світлового потоку.

ОПИС СХЕМИ

Схема електричного кола для зняття характеристик показана на рис. 1.20.1 Вона складається з фотоопору ФО, джерела постійного струму, потенціометра R, вольтметра V, мікроамперметра та ключа К.

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Скласти електричне коло, як показано на рис. 1.20.1.