Гуманістично-екзистенційний напрям в психологічному консультуванні

Центрований на людині підхід в консультуванні: основні поняття. Базові психотехніки в концепції К. Роджерса. Гештальт-консультування: основні поняття і базові психотехніки.

Екзистенційний підхід в консультуванні. І. Ялом, Р. Мей як засновники підходу. Базові поняття: тривога. Провина та її види. Гранічні екзистенційні неспокої. Види захистів від граничних екзистенційних неспокоїв, базові психотехніки.

ПРАКТИЧНІ СИТУАЦІЇ

1. Вожатий знав, що діти його загону грублять один одному. Щоб викоренити ці звички, він поставив разом з ними яскравий, цікавий спектакль. Хлопці з великим ентузіазмом брали в ньому участь. Але незабаром вожатий помітив, що ніяких змін в поведінці дітей не відбулося. Чому?

· вожатий провів всього одну виховну справу, за допомогою якої викоренити стереотипи поведінки неможливо

· діти не були організовані, не контролювали один одного

· вожатий організував виховну справу «взагалі», тобто розумів проблему безвідносно до конкретних дітей загону

· свій варіант відповіді

 

2. «Як я можу впливати на внутрішні мотиви дітей при організації якої-небудь справи?» - запитує педагог, який тільки починає. Серед відповідей є декілька правильні. Знайдіть їх.

· спирайтеся на цікавість

· використовуйте ефект загадки

· створюйте ситуації пошуку

· зажадайте від дітей уваги і зосередженості

· підштовхуйте до пошуку пояснень

· розвивайте концепцію здібностей

· робіть зауваження неуважними

· забезпечуйте зворотний зв'язок

· хваліть

 

3. В класі дитина з рідкісним, незвичайним ім'ям (Магомет, Тамерлан, Муза, Диктатура і ін.) або смішним немилозвучним прізвищем. Звернення до дитини по цьому імені (прізвища), особливо на початку майже завжди супроводжується смішками, коментарями з боку інших дітей. Як поводитися вчителю в даній ситуації?

· якщо незвичайне ім'я – звертатися до нього за прізвищем, а якщо прізвище – то на ім'я, зайвий раз не провокуючи дітей

· поговорити з дітьми про імена і переконати в престижності рідкісних і незвичайних імен (прізвищ)

· поговорити з дітьми про значення імен, особливо тих, що є в класі, щоб вони їх розуміли і відносилися спокійно

· придумати зменшувально пестливий варіант незвичайного імені і частіше ним користуватися, щоб привчити дітей по-доброму сприймати «незручне» ім'я

· порадити дитині змінити ім'я (прізвище), поки не пізно

 

4. Після зробленого вчителем зауваження хлопчик вийшов з кімнати, демонстративно голосно хлопнувши дверима. Як поводитися в цьому випадку вчителю?

· промовчати, але при слушній нагоді нагадати хлопчику про його «нечемність» і вашу можливість «повернути борг»

· негайно повернути і відчитати хлопчика, примусивши закрити двері за собою тихо

· наступного дня спокійно поговорити з хлопчиком, присоромивши його виключно прикладом власної витримки і гідності

· зробити вигляд, що нічого особливого не відбулося

· стриматися, але при слушній нагоді розказати дітям біблійну легенду про Хама і походження терміну «хамство»

 

5. Ви випадково знайшли, що у вас в загоні є діти, що палять. Вони це робили вдома і не збираються залишати своїх звичок в таборі. Що робити? Ваші дії?

· «зроблю обшук і відберу всі сигарети»

· «боротимуся з курінням до кінця зміни»

· «візьму під контроль процес куріння і планомірно агітуватиму їх кинути палити»

· підкажу «зручне» місце для куріння

· скажу однозначно і категорично: «у нас в таборі куріння заборонено!»

· не звертатиму уваги

 

6. Група дітей вашого загону не хоче брати участь ні в яких справах. Вони знаходять масу одговорів, аби їх не чіпали. Що робити?

· заявити категорично: «участь в заходах є обов'язком для дітей, відпочиваючих в таборі!»

· «так, діти. Я припускав, що діяльність, яку ми (дорослі) придумали для вас, всім дітям сподобається»

· пасивність окремих дітей, яка проявляється, – це симптом неблагополучних міжособистих відносин в загоні, відсутності єдності. Необхідно проблему винести на арену широкої громадської думки і через гуманізацію ділових відносин і постановку захоплюючої для всіх груп перспективи добитися успіху в новій діяльності, в яку залучені всі групи

· сказати гучно і категорично: «якщо так, то весь загін ні в чому брати участь не буде! Ми, вожаті, з таким загоном працювати не будемо»

· на такі випади краще не звертати уваги. Буде скучно, прийдуть самі

 

7. У дитини з вашого загону неадекватні життєві установки: розмовляє з позиції сили, б'ється, нецензурно виражається, грубіянить. Ваші дії?

· намовити хлопців влаштувати йому «темну»

· подзвонити батькам і зробити зусилля для негайної відправки дитини додому

· покарати забороною на екскурсійну поїздку (в похід)

· індивідуальна робота з підлітком

· ситуацію зробити предметом обговорення в загоні

· ваш варіант відповіді

 

8. Дитина з вашого загону просить перевести його в інший загін, мотивуючи це тим, що його ніхто не розуміє, всі кривдять. Ваші дії?

· негайно задовольнити всі бажання дитини

· з'ясувати причину ситуації, що створилася, і створити умови для успішної реалізації дитини в діяльності, за підсумками якої він сподобається собі і іншим дітям в загоні

· «я особисто не запрошував тебе в свій загін. Сам винуватий сам і виплутуйся»

· з'ясувати, хто з дітей кривдить, винних покарати

· ваш варіант відповіді

 

9. Молоду вчительку історії Н.В. призначили класним керівником 7-го класу. До початку навчального року залишилося два тижні. Н.В. вирішила познайомитися зі своїми майбутніми вихованцями, аби першого вересня зустрітися з ними як із добре знайомими. Попросила журнал 6-го класу, особові справи. Ознайомилася з демографічними відомостями, особовими справами. Особливо уважно вчитувалася в характеристики кожного учня, які були в особових справах. Багато що занотувала у свій педагогічний щоденник. Поцікавилась поточними і підсумковими оцінками успішності шестикласників. І хоча ще не зустрічалася з дітьми, але в її педагогічній уяві вимальовувалися образи майже кожного з них.

Ось і перше вересня. Перший тиждень спільної роботи і спілкування з вихованцями. Дивно, що особисте знайомство дещо розчарувало Н.В.

Які методи педагогічних досліджень використала учителька-вихователька на першому етапі?

Чим пояснити, що безпосереднє спілкування Н.В. із семикласниками дещо розчарувало її?

 

10. У жовтні 1920 р. біля індійського села Годамурі у вовчій конурі разом із вовченятами знайшли двох дівчаток: восьми і трьох років. До вовків вони потрапили у грудному віці. Дівчаток забрали до дитячого притулку і взялися за їх виховання. Старшій дали ім'я Камала, молодшій — Амала. Амала невдовзі померла від хвороби нирок. Камала прожила до 1929 р.

Камала не любила сонячного світла, з настанням темноти вона ставала жвавою і йшла в сад. Їла лише м'ясо, розриваючи його зубами, воду хлебтала. Камала не визнавала ніякого одягу, зривала його із свого тіла. Пересувалася на чотирьох кінцівках.

Дуже важко було навчити Камалу говорити. Через шість років вона знала лише 40 слів. У подальшому її лексикон розширився до 100 слів. Через сім років вона навчилася ходити на двох ногах, але коли їй загрожувала небезпека, тікала на четвереньках. Розумовий розвиток Камали у 17 років відповідав розвитку чотирирічної дитини.

1. Чому розвиток Камали за роки її перебування у вовчому середовищі не пішов "людським" шляхом?

2. Чому розвиток дівчинки за останні 9 років відбувався так повільно?

3. Проаналізуйте це явище з позицій генетичної концепції розвитку людини?

 

11. У 2000 р. тринадцятирічний випускник загальноосвітньої школи (Татарстан) успішно вступив на механіко-математичний факультет Казанського університету. У розмові з мамою хлопчика кореспонденти запитували:

— Коли і як почали його виховувати?

— О, ще до народження, — мовила мама. — Коли йому було 4 місяці, я повторювала вголос таблицю множення. Тому у 3 роки я нагадала йому — і він відтворив.

1. Наскільки така думка мами хлопчика відповідає певним закономірностям розвитку людини?

2. Які чинники і з якого моменту можуть впливати на розвиток людини?

 

12. У родині Бахів музичний талант вперше було виявлено у 1550 р. З особливою силою він проявився через п'ять поколінь у великого композитора Іоганна Себастьяна Баха. У роду Бахів було понад 50 музикантів. З них 20 — досить відомих. Примітно, що за сімейним звичаєм усі Бахи щорічно з'їжджалися на своєрідні з'їзди, де головним заняттям була музика. Так, у 1750 р. на такому зібранні було 120 представників родини Бахів.

1. Проаналізуйте це явище з позицій концепцій розвитку людини.

2. Як ви гадаєте: чи не свідчить цей приклад, що талант, музичні здібності передається спадково?

 

13. Із розмови батьків:

— Мій син вчиться в середній школі з математичним ухилом. Він ще з молодших класів полюбив математику і тепер уже в 9-му класі просто таки поринув у світ математики.

— А там є й інші дисципліни?

— Так, вивчають мову, літературу, історію та ін. Але те не для нього. Він вчить ці дисципліни лише для оцінки.

— Моя донька навчається в школі без усяких там ухилів і успішно вивчає усі дисципліни. Адже це надійна база для розвитку.

— Я все ж думаю, що не варто витрачати часу й сил на те, що не знадобиться у житті...

1. Включіться у суперечку і висловіть свою думку.

2. Як ви дивитеся на створення шкіл з певною спеціалізацією?

 

14. На науковій конференції педагогічних працівників розгорнулася дискусія про напрямки розвитку системи освіти в Україні на найближчу перспективу. Думки розділилися. Одні відстоювали думку, що ми маємо хороші надбання у системі загальної середньої освіти молоді. І потрібно, щоб усі діти незалежно від їхніх потенційних інтелектуальних можливостей навчалися в загальноосвітніх школах єдиного типу.

— З морального і соціального погляду вкрай небезпечно поділяти дітей на певні категорії, охоплюючи тих і тих різними видами шкіл, - наполягав один з учасників дискусії. Йому опонував колега:

— Нашому суспільству потрібна інтелектуальна еліта. Виховати її на потоці стандартних шкіл неможливо. Тому необхідно створювати спеціальні школи (гімназії, ліцеї), куди відбирати обдарованих дітей, створювати для них оптимальні умови для їх навчання і виховання.

1. Як ви ставитеся до створення спеціальних навчально-виховних закладів для обдарованих дітей?

2. Чи не приведе це до соціального розшарування громадян держави?

 

15. У практиці роботи учителів мови і математики широко використовують коментоване письмо. Важливо розпочинати його з 1-го класу.

Урок математики у 1-му класі. На дошці приклади на додавання і віднімання.

- Веди, Сергійку!

- Пишу 5, пишу "плюс", пишу 2, лічу: ставлю указочку на цифру 5, додаю 2 (один, два) вийде 7, пишу 7.

- Веди, Наталко!

- Пишу 10, пишу "мінус", пишу 8, пишу «вийде» 1 — це 8 і 2, 8 віднімаємо, лишається 2, пишу 2.

Урок української мови. Вправи на формування умінь і навичок правопису відмінкових закінчень іменників другої відміни в родовому відмінку.

— Марічко, коментуй! Читаю речення: "У кінці листопада ми пішли до лісу, але не побачили листопаду".

— Пишу "у" (на початку речення, коли наступне слово починається на приголосну, вживаємо прийменник "у"); пишу "кінці"; пишу "листопада" (закінчення а — міра часу); пишу "ми", пишу "до лісу" ("до" окремо — прийменник), ставлю кому (перед а, але завжди ставиться кома); пишу "не" (окремо: частку не з дієсловами пишуть окремо); пишу "побачили", пишу "листопаду" (закінчення "у" — назва процесу).

1. Проаналізуйте ефективність застосування прийомів коментованого письма.

2. Що забезпечує коментоване письмо з погляду реалізації завдань навчання?

 

16. Дитячий будинок. Три підлітки 11—12 років змовились втекти з дитячого будинку. Завчасно запаслися хлібом, іншою провізією. Однієї ночі, коли усі заснули, хлопці вибралися зі спальні, вийшли на дорогу, яка вела до залізничної станції. Відстань чимала — 20 кілометрів. Розвиднилось. Розпочався рух автомобілів по дорозі. Хлопці ховались за кущами. Згодом їм вдалося дістатися до залізничної станції. А тут їх уже чекали педагоги дитячого будинку і працівники міліції.

Того ж дня засмучених, стомлених, брудних "утікачів" привезли у виховний будинок. Привели прямо у кабінет директора. Директор Г.І. довго дивився на "втікачів". Потім дістав з-під стола нагайку, якою поганяв жеребця, на якому полюбляв їздити. Хлопці зовсім злякалися: "Оце попаде..." Та директор підійшов до шафи, дістав звідти велику банку малинового варення, насипав його у велику миску, дав три великі ложки і сказав з батьківською прихильністю: "їжте скільки захочете. І скажіть потім, що в нашому дитячому будинку погано..."

Хлопці подивилися один на одного і взялися за ложки, працюючи ними навколо "солодкої" миски.

1. До якого методу виховання школярів удався директор дитячого будинку?

2. У чому дієвість такого методу?

17. Ви заходите до класу щоб розпочати урок. Учні не готові до уроку: не витерта дошка, на підлозі ганчірка і папірці. Ваша перша дія:

1) не зверну увагу на такі дрібниці, привітаюсь і розпочну урок;

2) привітаюся, мовчки сам витру дошку і підберу папірці;

3) привітаюся, зроблю зауваження, сам витру дошку і підберу папірці;

4) висловлю своє невдоволення, з репліками осуду сам витру дошку і підберу папірці;

5) привітаюся, попрошу кількох учнів навести порядок у класі, і потім розпочну урок;

6) висловлю своє невдоволення, примушу кількох учнів негайно прибрати клас і витерти дошку;

7) привітаюсь, висловлю своє здивування з приводу нехарактерного для цього класу безладу, запропоную розпочати урок заново: вийду на 30 сек., щоб учні підготувалися;

8) привітаюсь, висловлю своє здивування безладдям і запропоную підготувати клас до уроку.

 

18. У початкових класах часто вдаються до обговорення казок. Учням після читання казки ставлять запитання:

— Кого із персонажів казки ти вибрав би своїм товаришем і чому?

— Як ти діяв би у подібній ситуації? Чому ти вважаєш, що так краще? (Обирається конфліктна ситуація).

— Чи є у цій казці персонаж, котрому необхідно допомогти? Ти хочеш йому допомогти? Чому? Як би ти це зробив?

— Чи є у казці злі, погані, негативні персонажі казки, яким ти погодився б допомогти стати добрішими? Як би ти це зробив?

— Як ти дізнаєшся про головних персонажів казки?

1. З якою метою учням ставлять такі запитання? Які знання і якості особистості передбачають сформувати в учнів?

2. Виберіть відому вам казку і складіть систему запитань для учнів, спрямованих на формування моральних уявлень.

 

Література:

1. Александер Ф., Селесник Ш. Человек и его душа: познание и врачевание от древности и до наших дней. М. - 1995.

2. Агуфриева Н.М., Зелинская Т.Н., Зелинский Н.Е. Социальная психология: Курс лекцій. – 3-е узд.\. перераб. И доп. – К.: Вид-во МАУП, 2000. – 136 с.

3. Айсмонтас Б.Б. Педагогическая психология: схемы и тексты. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2006. – 207 с.

4. Александров А.А. Современная психотерапия С-П.,1997.

5. Анастази А. Психологическое тестирование.// Под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского.- М., 1982. В 2 книгах.

6. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд-во МГУЮ 1988. – 415 с.

7. Арьес, Ф. Человек перед лицом смерти / Пер. с фр. М.: Прогресс, 1992. -528 с.

8. Асмолов А.Г. Психология личности. – М., 1990.

9. Бендас Т.В. Гендерная психология: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2005. – 431 с.

10. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К., 1998.- 203с.

11. Блейхер В.М., Круг И.В. Патопсихологическая диагностика. - Киев: Здоровье, 1986.

12. Бондар В. Стан спеціальної освіти та динамика змін. – К., 1997.

13. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. К.: Укртехпресс, 1997. – 216с.

14. Бондаровська В.М. Що можна зробити, щоб запобігти домашньому насильству: Програма запобігання насильству щодо жінок. – К.: СДМ-Студіо Київ, 1999.

15. Боровиков В.П., Боровиков И.П. «STATISTICA 5.0». М. 1997.

16. Братусь Б.С. Аномалии личности. – М.: Мысль, 1988.

17. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике.- К., 1989.

18. Бурлачук Л.Ф. Введение в проективную психологию.- К.,1997.

19. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. – СПб., 2005.

20. Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб.: Питер, 2001.

21. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: МГУ, 1984. – 199с.

22. Введение в психологию /Под ред. А.В.Петровского. – М., 1996.

23. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка – К.: Рад.школа, 1976.

24. Вікова та педагогічна психологія/ За ред. О.В.Скрипченко, Л.В.Долинської, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001.

25. Возрастная и педагогическая психология: Учебник./ Под ред. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1979

26. Выготский Л.С. Диагностика развития и педологическая клиника // Собр. соч.: В 6-ти т. Т. 5. С. 257 – 321.

27. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М.: Педагогика, 1991.

28. Гласс Дж., Стенли Дж.. Статистические методы в педагогике и психологии. - М., 1976.

29. Говорун Т.В., Кікінеджі О.М. Ґендерна психологія: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 308 с.

30. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М.: МГУ, 1982

31. Гринсон Р. Практика и техника психоанализа. Новочеркасск. - 1994.

32. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. СПб: Питер, 2001

33. Ермолаев О.Ю. Математическая статистика ля психологов: учебник/О.Ю. Ермолаев. – 4-е изд., испр. – М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2006. – 336 с.

34. Забелина Т. Женщина и насилие. – М., 1995.

35. Закон України про судову експертизу від 24.02.1994 р.

36. Запорожец А.В. Избранные психологические труды в 2-х т. – М.: Педагогика, 1986.

37. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков. – Л., 1982

38. Зейгарник Б.В. Патопсихология. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986.

39. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М.: Логос, 2001.

40. Зябкина И.В. Нарушения волевой регуляции деятельности у больных шизофренией и психопатических личностей // Вопросы психологии, 1995, № 5. – С.116-127.

41. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. – СПб.: Питер, 2006. – 554 с.

42. Исаев Д.П. Психологическое недорозвитие у детей. – Л., 1982.

43. Інструкція про призначення і проведення судових експертиз від 08.10.1998 р.

44. Каган В.Е. Воспитателю о сексологии. М., 1991. Гл.: 1, 3.

45. Калабихина И. Социальный пол и проблемы населения. М., 1995.

46. Калинин С.И. Компьютерная обработка данных для психологов./Под науч. ред. А.Л. Тулупьева. СПб.: «Речь», 2002. – 134с.

47. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. М. - 1985.

48. Коган А.Б. основы физиологии высшей нервной деятельности. М., Высшая школа, 1988.

49. Колесникова Г.И. Основы психопрофилактики и психокоррекции/ Г.И. Колесникова. – Ростов н/Д.: «Феникс», 2005. – 185 с.

50. Коломинский Я.Л., Мелтсас М.Х. Полоролевое развитие ребенка в дошкольном возрасте // Генетические проблемы социальной психологии. Минск, 1985.

51. Кон И.С. Психология половых различий // Вопросы психологии, 1981, №2.

52. Кон И.С. Психология юношеского возраста. - М., 1979.

53. Кондрашенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. Минск.- 1993.

54. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. – К., 1995. – 304 с.

55. Корнилова Т.В. Экспериментальная психология: Теория и методы. М.: Аспект – Пресс, 2003

56. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1988. – 304 с.

57. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. – М.: Академический проект, 1999. – 240с.

58. Крайг Г. Психология развития – СПб: Питер, 2001.

59. Краснов В. Н., Юркин М. М., Войцех В. Ф. с соавт. Психические расстройства у участников ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС//Социальная и клиническая психиатрия. - 1993. - № 1. - С. 5- 10.

60. Кузьменко В.У. Розвиток індивідуальності дитини: Монографія.- Киів.- НПУ ім. М.П.Драгоманова- 2005.- 453 с.

61. Лакин Г.Ф. Биометрия. – М., 1990.

62. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии. – М., 1990. – с.8-31

63. Лебединский В.В. Нарушения психического развития детей. – М., 1985.

64. Лейтц Г. Психодрама: теория и практика. М. - 1994.

65. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: МГУ, 1972.

66. Литвак А.Г. Тифлопсихология. – М., 1985.

67. Лурия А.Р. Проблемы высшей нервной деятельности нормального и аномального ребенка /Собр.соч.: в 4 т. – М., 1956. - т.2

68. Максименко С.Д. Общая психология. М.: «Рефл-Бук», К.: «Ваклер» - 1999. – 528с.

69. Максименко С.Д. Проблема метода в науке. – К: Знание, 1982.

70. Максимова Н.Ю., Милютина Е.Л. Курс лекций по детской патопсихологии: Учебное пособие. – Ростов н / Д.: Феникс, 2000.

71. Мамайчук И.И. Психологические аспекты следственных действий с участием несовершеннолетних. – СПб., 1995.

72. Мамайчук И.И.Экспертиза личности в судебно-следственной практике. Учебное пособие. – СПб.: Речь, 2002.

73. Мартин Д. Психологические эксперименты. Секреты механизмов психики. СПб: прайм- еврознак, 2002

74. Материалы по спецпрактикумам по нейро- и патопсихологии. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.

75. Менегетти А. Введение в онтопсихологию Пермь. - 1993.

76. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. / Пер. с англ. – М.: «Класс», 1994. – 144с.

77. Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учеб. пособие. – М., 2000.

78. Наследов А.Д. математические методы психологического исследования. Анализ и интерпретация данных. Учебное пособие. – СПб.: Речь, 2004. – 392 с.

79. Немов Р.С. Общие основы психологии. Кн. 1. – М., 1994, 1998.

80. Николаева В.В., Соколова Е.Т., Спиваковская А.С. Спецпрактикум по патопсихологии. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.

81. Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. - СПб.: Язык, 2000. - 507 с.

82. Ноздрачев А.Д. Общий курс физиологии человека и животных. М., 1991.

83. Обухова Л.В. Возрастная психология. – М.: Педагогическое общество России, 2000.

84. Осипова А. А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М., 2001.

85. Основи загальної психології /За ред. С.Д.Максименка. – К.: Рефл-бук, 1999.

86. Основы специальной психологии: учеб. Пособие для студ. Сред. Пед. Учеб. Завдений/Л.В. Кузнецова, Л.И. Переслени, Л.И. Солнцева и др.; под ред. Л.В. Кузнецовой. – 3 – е изд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 480 с.

87. Папуш М. Психотехника экзистенциального выбора. М., 2001. – 544с.

88. Патопсихология: Хрестоматия/ Сост. Н.Л.Белопольская. – М.:Изд-во УРАО, 1998.

89. Педагогічна психологія./За ред.. Л.М. Проколієнко. – К., Рад. Шк.., 1991. – 108 с.

90. Попова Л.В. Гендерные аспекты самореализации личности. Учебное пособие по спецкурсу. М.,1996.

91. Практикум по патопсихологии / Под ред. Зейгарник Б.В., Николаевой В.В., Лебединского В.В. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987.

92. Приходько Ю.О. Нариси становлення та розвитку дитячої психології. – К., 1999.

93. Психологическая помощь и консультирование а практической психологии / Под ред. М.К. Тутушкиной. – СПб.: Дидактика-Пресс, 1998. – 348с.

94. Психологическая экспертиза / В кн.:Практикум по общей, экспериментальноъ и прикладной психологии: Учеб. пособие. / Под ред. А.А.Крылова, С.А.Маничеыва. – СПб.: Питер, 2001.

95. Психология и психопатология терроризма. Гуманитарные стратегии антитеррора / Сб. статей под ред. М. М. Решетникова. СПб.: Восточно-Европейский Институт Психоанализа, 2004. - 352 с.

96. Психология личности. Словарь-справочник /Под ред. П.П.Горностая, Т.М.Титаренко. – К., 2001.

97. Психофизиологические аспекты состояния, поведения и деятельности пострадавших в очаге стихийного бедствия (Спитакское землетрясение) // Психологический журнал АН СССР. 1989. - Т. 10. - № 4. - С. 125-129.

98. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

99. Россолимо Т.Е., Млсквина-Тарханова И.А., Рыболов Л.Б. Физиология высшей нервной деятельности. Хрестоматия (пособие). Москва – Воронеж, 1999.

100. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. –СПб: Издательство «Питер», 2000.

101. Рубинштейн С.Я. Психология умственно отсталого школьника. – М., 2004.

102. Рудестам К. Групповая психотерапия. М. - 1993.

103. Савчин М.В. Соціальна психологія. – Дрогобич: Вид-во ДПУ, 2000. – 345 с.

104. Сафуанов Ф.С. Судебно – психологическая экспертиза в уголовном процессе. – М., 1998.

105. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. – СПб.: ООО «Речь», 2004. – 350 с.

106. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989.

107. Социальная психология./ Сост. Р. Мокшанцев. – М.: ИНФРА_М, 2001. – 340 с.

108. Тарабрина Н. В. Практикум по психологии посттравматического стресса. СПб.: Питер, 2001. - 272 с.

109. Трофимова Н.М., Дуванова С.П., Трофимова Н.Б., Пушкина Т.Ф. Основы специальной педагогики и психологи. – СБ.: Питер, 2006 – 304 с.

110. Трудный подросток: причины и следствия. / Под ред. Татенко В.А. – К., 1985.

111. Физиология человека. Т.1-4 /Под ред. Р. Шмидт и М. Тевс – М.: Мир, 1985.

112. Фомин Н.А. Физиология человека. М., 1995, 3-е изд.

113. Фрейд З. Введение в психоанализ. М. -1989.

114. Фрейд З. Психоаналитические этюды. М. -1991.

115. Хьюбел Д. Глаз, мозг, зрение. – М., 1990.

116. Шванцара Й. Диагностика психического развития. – Прага, 1978.

117. Шибутани Т. Социальная психология./ Пер. с англ. В.Б. Ольшанского. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1998. – 544 с.

118. Шмелев А. Г. Основы психодиагностики. – М., 1996.

119. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. – СПб., 1999.- 635 с.

120. Эльконин Д.Б. Избранные психологические труды. Введение в детскую психологию.- М., 1996.

121. Юнг. К.Г. Аналитическая психология1994.

122. Юнг. К.Г. Психология бессознательного М.,1995.

123. Юнг. К.Г. Человек и его символы М.,1996.