Основи філософського аналізу.

Культура й духовність

 

Анотація теми:

Соціальна філософія про чинники розвитку суспільства. Розвиток суспільства як історія змін в економічній, соціальній, політичній та духовній сферах життя суспільства. М.Я. Данилевський і О. Шпенглер про культуру і цивілізацію. Соціальна доктрина марксизму.

Зміст, критерії та історичні типи суспільного прогресу. Проблема «ціни» прогресу. Історія як прогрес свободи і необхідності. Суспільні ідеали і прогрес.

Людина як основа, мета і засіб виробництва. Духовне виробництво, його специфіка. Культура як об’єкт філософського осмислення. Культура та суспільна практика. Соціальні функції культури: науково-пізнавальна, ідеологічна, практична, регулятивна, комунікативна, компенсаторна. Культура і духовність. Соціальні функції культури. Творча воля, талант і хист як соціокультурні елементи.

Співвідношення технологічного і суспільно-економічного способів виробництва, їх історичні типи. Сутність і структура продуктивних сил. Техніка і науково-технічний прогрес. Технологічні і соціальні революції, проблема їх співвідношення. Сутність науково-технічної революції ХХ ст.

Індустріальне суспільство і концепції технократичного романтизму. Традиційне й індустріальне суспільство. «Масове суспільство». Соціально-футурологічні ідеї теоретиків постіндустріалізму: інформатизація та деідеологізація.

Природа і суспільство. Екологічна ситуація ХХ ст. Новий діалог людини з природою. Глобалізація і основні напрямки збереження екосистем. Демографічні особливості розвитку суспільства.

Сучасне розуміння сутності глобалізму як головного явища епохи. Світовий порядок на рубежі ХХ-ХХІ ст. Техногенні й інформаційні фактори радикального перетворення відносин у сучасному світі. Комп’ютеризація й інформатизація.

Глобалізація й населення. Людські якості і глобалізація. Глобалізація і міграція. Глобалізація і національні культури: уніфікація чи взаємопроникнення. Культурні, етнічні і релігійні проблеми сучасної глобалізації.

 

Основні поняття і категорії: історіософія, суспільний прогрес, виробничі відносини, базис, надбудова, суспільно-економічна формація, індустріальне та постіндустріальне суспільство, науково-технічна революція, промислова революція, теорія конвергенції, деідеологізація, плюралізм, масове суспільство, диверсифікація, інформаційне суспільство, духовна діяльність, культура, цивілізація, творчість, творча воля, глобалізація, постмодерна культура, демографія, екологія, екологічна криза, уніфікація, диверсифікація, уніфікація, освіта.

 

Література:

1. Бек У. Что такое глобализация? – М., 2001.

2. Бердяев Н.Л. Философия свободы. Смысл творчества.– М., 1989.

3. Бойченко І.В. Філософія історії: Підручник. – К., 2000.

4. Вандишев В.М. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять: Навчальний посібник. – К., 2005, 2006.

5. Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений в двух частях. Под ред. И.Т. Фролова. – М., 1989.

6. Воронкова В.Г. Філософія: Навчальний посібник. – К., 2004.

7. Герасимов И.П. Экологические проблемы в прошлой, настоящей и будущей географии мира. – М., 1985.

8. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій. – К., 1997.

9. Иноземцев В.Л. К концепции постэкономического общества. – М., 1998.

10. Капустин М.Л. Конец утопии? // Прошлое и будущее социализма. – М.,1990.

11. Кууси П. Этот человеческий мир. – М., 1988.

12. Маркс К. До критики політичної економії. Передмова.// Маркс К., Енгельс Ф. -Твори.- 2-е вид. – Т. 13.- С.5-9.

13. Панарин А.С. Искушение глобализмом. – М., 2000.

14. Печчеи А. Человеческие качества. – М., 1985.

15. Платонов С. После коммунизма. – М., 1990.

16. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.

17. Римашевская Н.М. Глобализация и население. // Народонаселение. – 2001. – № 3. – С.4-23.

18. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

19. Тойнби А.Дж. Постижение истории. – М., 1993.

20. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К., 2000.

21. Уткин А.И. Мировой порядок ХХI века. – М., 2001.

22. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1993.

23. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1993.

24. Ясперс К. Смысл и назначение историии. – М., 1991.

 

 

Розділ 3. ЛОГІКА, РИТОРИКА, МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ

 

Тема 1. Філософія мови й особливості

Міжособистісної комунікації

Анотація теми:

Соціально-культурні передумови виникнення постмодернізму. Р. Барт, Ж. Дельоз, Ж. Дерріда, М. Фуко, Р. Рорті – найбільш визначні представники постмодерністської літератури, філософії, соціології. Поняття «концепт» з точки зору філософії постмодернізму. Поняття «постмодерна реальність». Сутність «концепції деконструкції». Поняття постмодерної культури: «навратив», «ризома», «симулякр», «структуралізм», «художній дискурс». Постструктуралізм як аналітичний інструмент постмодерної науки. «Інтертекст» та інтертекстуальність. Роль автора в парадигмі сучасного постмодернізму.

Наука про мову кінця ХХ – початку ХХІ ст. Сучасне розуміння поняття «мова». Дискурсивний переворот у лінгвістиці й співвідношення функцій мови в суспільстві. Поняття «філософія мови».

Мова як об’єкт філософських досліджень. Типологія підходів до філософії мови. Основні поняття і категорії філософії мови. Лінгвофілософський підхід до мови (лінгвофілософські ідеї та вчення про мову). Розвиток лінгвофілософської думки в Україні: концепції О.О. Потебні та Г.С. Сковороди. Тенденції розвитку сучасної української філософії мови.

Сутність і основні поняття комунікативної філософії. Природа, компоненти і форми комунікації. Типи спілкування. Основні закони спілкування. Теоретичні аспекти концепції ідеальної комунікації, пов’язані з мовою. Особливості міжособистісного спілкування. Моделі комунікації. Вербальні та невербальні компоненти спілкування. Сутність комунікативного акту.

Основні поняття й категорії: постмодерна культура, комп’ютеризація, інформатизація, модуси, функції мови, філософія мови, метамова, комунікація, автокомунікація, комунікативний акт, знакова система, дискурс, структура, лінгвокогнітологія, образи мови, система, лінгвофілософія, соціолінгвістика, внутрішня і зовнішня форми мови, діалогічність, еманація, інтертекстуальність, інтерсуб’єктивність, прагматика комунікації, перцепція, аперцепція.

Література:

1. Арутюнова Н. Д. Лингвистическая философия // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.,1990.

2. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер с фр. – М., 1989.

3. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. – М., 1986.

4. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. – К., 2004.

5. Бацевич Ф.С. Філософія мови: Історія лінгвофілософських учень: Підручник. – К., 2008.

6. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с фр. Под ред. Ю.С. Степанова. – М., 1974.

7. Бодрийяр Ж. Система вещей. – М., 1995.

8. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М., 1981.

9. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. – М., 1984.

10. Гусев С.С. Метафизика текста. – СПб., 2008.

11. Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер с англ. / Сост. В.В. Петрова. – М., 1989.

12. Делёз Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? – М.; СПб., 1998.

13. Киклевич А. Притяжение языка. Том 1: Семантика. Лингвистика текста. Коммуникативная лингвистика. – Olsztyn, 2007.

14. Клюев Е. В. Речевая коммуникация. Успешность речевого взаимодействия.– М., 2002.

15. Кристева Ю. Избранные труды: Разрушение поэтики / Пер. с фр. – М., 2004.

16. Лиотар Ж. Ф. Состояние постмодерна. – М., 1998.

17. Лосев А. Ф. Знак. Символ. Миф: труды по языкознанию. – М., 1982.

18. Лотман Ю. М. Семиосфера. – С.-Пб., 2001.

19. Павлюк Л. С. Знак, символ, міф у масовій комунікації. – Львів, 2006.

20. Переломова О.С. Лінгвокультурні коди інтертекстуальності українського художнього дискурсу: діахронічний аспект: монографія. – Суми, 2008.

21. Постмодернизм. Энциклопедия. – Мн., 2001.

22. Потебня А. А. Мысль и язык. – М., 2003.

23. Рорти Р. Случайность, ирония и солидарность. – М., 1996.

24. Соссюр Ф де. Труды по языкознанию. – М.,1997.

25. Фуко М. Забота о себе. – К., 1998.

26. Чижевський Д. І. Історія української літератури. – К., 2003.

27. Этнолингвистика. – М., 1988.

28. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. 2-е изд. – М., 1998.

Тема 2. Риторика як мистецтво і наука.

Теорія і практика ораторського мистецтва

Анотація теми:

Місце і роль риторики в системі гуманітарних наук. Місце риторики на багаторівневому перетині наук: риторика, філософія, логіка, етика. Логіка як засіб виховання культури мислення. Логіка і культура суперечки. Зміст і обсяг понять термінів логіки. Форма суджень. Розподіл суджень. Учення про умовивід. Силогізм. Учення про доказ. Логічні помилки і парадокси. Мистецтво полеміки. Стратегія і тактика суперечки. Коректність у суперечці.

Предмет риторики: історія, теорія і практика красномовства. Роль риторики в становленні національної мовної особистості. Ораторська культура – фундамент професіоналізму в гуманітарній сфері діяльності. Основні жанри ораторського мистецтва: академічний, урочистий, політичний, судовий, церковно-богословський, соціально-побутовий.

Суспільно-політичні умови, що сприяли розквіту ораторського мистецтва в античному світі. Передумови формування красномовства в Стародавній Греції. Софісти. Філософія і логіка Горгія. Судове красномовство в Стародавній Греції. Ісократ – творець школи красномовства. Видатні оратори Давньої Греції: Сократ, Платон, Демосфен. «Риторика» Аристотеля як підручник красномовства. Риторики Давнього Риму. Цицерон – один з найвидатніших ораторів світу й теоретик красномовства.

Митрополит Петро Могила – богослов і ритор, про блаженства і чесноти християнські. Іван Вишенський – майстер полеміки. Риторика в Києво-Могилянській академії: Симеон Полоцький і Ф. Прокопович. Г.С.Сковорода – майстер піїтики і красномовства.

Інвенція і диспозиція. Основні етапи підготовки ораторської промови. Мотиви вибору теми. Інтереси оратора й аудиторії. Новизна теми. Конфлікт у темі. Типи промов: розважальна, інформаційна, надихаюча і переконуюча. Відбір матеріалу для виступу: емпірія, енциклопедія, компаративістика. Топіки – стандартні типи мовних ситуацій. Відбір літератури і опрацювання базового змісту тексту нотаток.

Мистецтво розміщення матеріалу й оформлення структури виступу. Робота над конспектом виступу. Вступ, основна частина і висновки. Визначення, порівняння, посилання на авторитети, статистичні дані та наочні матеріали. Аргументи й можливі логічні помилки при підготовці виступу.

Елокуція. Техніка промови і культура оратора. Виразові засоби та прийоми риторики. Основні принципи елокуції: підбір доцільних мовних засобів, граматична правильність, ясність думки, довершеність висловлювання. Прямі і непрямі тактики мовного впливу. Високий, середній і низький стилі. Основні засоби піднесення стилю: добір слів, сполучення слів, стилістичні фігури і тропи. Стилістичні фігури в риториці.

Логічна та мовленнєва культура оратора. Композиція і стиль виступу оратора. Взаємодія оратора з аудиторією. Полемічне мистецтво оратора. Логічні та емоційні засади промови. Закони творення художньо-словесного образу. Роль і місце невербальних засобів у промові.

 

Основні поняття й категорії: риторика, ораторська майстерність, мовна особистість, елоквенція, мовлення прозою, гомілетика, способи переконання, лінгвістика тексту, виразне читання, аудиторія, школа красномовства, лаконізм, логографи, апології, софісти, «даймон», гнома, «філіппіки», цільова установка, теза, проблема, моделювання аудиторії, програма впливу на аудиторію, компоненти стратегії, надзавдання, ефективна реалізація стратегій, фігури силогізму, докази, парадокси, софізми, суперечка, імпровізація, образ оратора, композиція публічного виступу, художньо-словесний образ, невербальні засоби промови.

 

Література:

1. Абрамович С. Д., Чікарькова М.Ю. Риторика: Навчальний посібник.– Львів, 2001.

2. Аверинцев С. С. Античный риторический идеал и культура Возрождения // Античное наследие в культуре Возрождения. – М., 1984.

3. Аристотель. Поэтика: Соч. в 4-х т. – Т.4. – М., 1983.

4. Бабич Н. Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

5. Бацій І.С. Краса і сила слова. – К.: Рад. школа, 1983. – 97 с.

6. Безменова Н.А. Неориторика: проблемы и перспективы // Семантика. Коммуникация. Стиль. – М., 1983.

7. Бондаренко П.С. Судова промова. – Львів, 1972.

8. Борухович В. Ораторское искусство Древній Греции. // Ораторы Греции. – М., 1985. – С. 5 – 24.

9. Вандишев В. М. Риторика. Екскурс в історію вчень і понять: навчальний посібник. – К., 2003. – С. 7 – 133.

10. Гуревич С.С., Погорелко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. – К., 1978.

11. Демосфен. Речи. – М., 1954.

12. Демосфен. Речи: В 3-х т. – М., 1994.

13. Дюбуа Ж., Эделин Ф. и др. Общая риторика. – М., 1986.

14. Кіпотілова Н.А. Риторика: навчальний посібник. – К., 2007.

15. Лисий. Речи. – М., 1994.

16. Лисоченко О.В. Риторика для журналистов: прецедентность в языке и речи: Учебное пособие для студентов вузов. – Ростов-н/Д, 2007.

17. Молдован В.В. Риторика: загальна та судова. – К., 1999.

18. Онуфрієнко Г.С. Риторика. – К., 2008.

19. Ораторы Греции. – М., 1985.

20. Риторика // Словарь античности. – М., 1992. – С. 496 – 498.

21. Сагач Г. М. Золотослів. – К.: Райдуга, 1993.

22. Сопер Поль Л. Основы искусства речи. – М., 1995. – С. 7 – 17.

23. Цицерон М. Три трактата об ораторском искусстве. – М., 1994.