Риторика. Основні поняття і терміни

Абревіатура (італ.) – застосування у повсякденній мові усілякого роду скорочень, наприклад, вуз, КПРС, НДІ, НДВ, радгосп тощо.

Алегорія (греч.)– іносказання, визначення абстрактного поняття за допомогою конкретного, наприклад, “митрофани вузів”, “Содом і Гоморра на Бессарабці”, “Голгофа вітчизняної влади”.

Алітерація (лат.) – повторення однакових, або схожих звуків. Наприклад, «Мой милый маг, моя Мария» (В.Брюсов).

Ампліфікація (лат.) – накопичення кількох схожих визначень, що підсилює характеристику явища або особистості. Наприклад, «він хоробра, відважна, мужня людина».

Анафора (греч.) – повторення на початку фраз одних і тих же слів або звуків. Напр., «Мамо, мамо! Чи Ви в полі? Чи Ви вдома? Чи Ви тут? Гляньте, як мене цілує той Іванко баламут...»

Антитеза (греч.) – протиставлення понять, схем, точок зору, подій. Наприклад, «Хто був нічим, той стане всім», «Життя коротке – мистецтво вічне».

Антоніми (греч.) – слова, які мають протилежне значення: твердий-м’який, дорогий-дешевий, великий-малий.

Апофеоз (греч.) – обожествління, офіційний ритуал включення у сонмище божеств кожного померлого римського імператора з часів божественного Юлія.

Асиндетон (греч.) – безсполучення, стилістична фігура, коли сполучення опускають для підсилення мови. Наприклад, «прийшов, побачив, переміг».

Витія (застаріле або іронічне) – оратор, людина вправна у красномовстві.

Витіюватий – квітчастий, складний для сприйняття стиль промови, або почерку.

Гіпербола (греч.) – це перебільшення, створення більш повного враження. Наприклад: “Я піду за тобою на край світу”, “Залишився голим після розплати з боргами”, “Я вже сто разів це казав!”.

Гомотелевти (греч.) – співзвуччя закінчень, сполучують однакові за своєю граматичною формою слова. Наприклад, «Вони піднесли трофеї над ворогами, Зевсу на прикрасу, собі ж на славу...»

Градація (лат.) – нанизування: поступовий перехід від одного стану до іншого при посиленні або послабленні якості для підсилення ефекту мови. Напр., «переміг, розгромив, знищив».

Евфемізм (греч.) – намагання не застосовувати “поганих” слів і висловів. Наприклад: “відійшов у інший світ”, “вона у цікавому положенні”.

Ентимема (греч.) – скорочений силогізм, у якому пропущено посилку або висновок. Наприклад, повний силогізм: «Усі студенти вивчають математику» (велика посилка); «Марченко – студент» (мала посилка); «Таким чином, Марченко вивчає математику» (висновок). Для перетворення повного силогізму у ентимему слід пропустити один із трьох елементів.

Епістема (греч.) – в античній філософії визначало вищий тип безсумнівного, достовірного, абсолютного знання.

Етопея (греч.) – мистецтво творчості характерів, яке властиве логографам.

Ідіома (греч.) – словосполучення, яке характерне для даної мови, наприклад, «потрапити в халепу», «рожеві мрії».

Імпровізація (італ.) – промова, з якою виступають без видимої підготовки, звичайно, спираючись на свій попередній досвід.

Інвектива (лат.) – промова з лайкою, з завданням образи на чиюсь адресу.

Інкримінувати (лат.) – пред’являти конкретній особі звинувачення у здійсненні злочину.

Каламбур (франц.) – гра слів, яка основана на їх схожому звучанні. Взагалі у каламбуру недобра слава. Наприклад: “сукувата особа”, “відвести душу на вокзал”, “м’ясна німфа”.

Катахреза (греч.) – різновид метафори, у якій поєднуються несумісні поняття, наприклад, “відважний захисник віку, що зупинився”, “запізнілий аргумент мовчання”, “буриданів осел нерозбірливості”, “квола плоть духу протиріччя”.

Контамінація (лат.) – включення подробиць одних подій у викладання інших. Це може бути ліричний відступ, який дозволяє собі лектор для того, щоб аудиторія дещо відпочила під час виступу (особливо академічної лекції) на складну тему.

Кульмінація (лат.) – найбільш напружений момент промови, порівняння, доведення, пов’язаний з її змістом.

Лексикон (греч.) – словник, запас слів, якими оперує окрема людина. Вважають, що нині середня людина володіє 2-3 тис. слів. Для осмисленого читання художньої літератури треба знати не менше 10 тис. слів. Середній мовний словник має 60-80 тис. слів.

Логограф (греч.) – той, хто виготовляє промови для іншого, враховуючи обставини справи, особистість промовця, суспільно-політичну ситуацію.

Метабазис (лат.) – софістичний прийом у суперечці, коли один із співрозмовників відхиляється від обговорюваної теми і підміняє її іншою. Наприклад, бравий солдат Шейк, коли його почали допитувати як свідка, запитав слідчого, скільки було років його померлій бабусі, якщо у сусідньому будинку шість поверхів.

Метафора (греч.) – усяке застосування слова або вислову у переносному значенні,а тому в її основі лежить порівняння. Наприклад: “мова хвиль”, “кричущі кольори”, “санітари лісу”, “зіткнення думок”, “крах концепції”.

Наперсник – друг або наближена особа героя (героїні), якому герой розповідає про свої думки і вчинки.

Оксюморон (греч.) – стилістичний засіб, який породжує нове поняття, поєднуючи очевидні протилежності. Наприклад, «Живий труп», «Безобразно привлекательна», «Жар холодных числ».

Пафос (греч.) – почуття, пристрасть, натхнення, промова із пристрасним натхненням.

Претериція (греч.) – (букв.: проходити мимо) риторичний прийом, коли після заяви про неможливість, або небажаність якоїсь дії, оратор відразу застосовує саме таку дію.

Синекдоха (греч.) – подання цілого як частини цього цілого, або, навпаки, подання частини як цілого, наприклад, “впіймати мотор”, “ заробляти на хліб”.

Теза (греч.) – думка або положення, яке автор чи оратор має намір довести, захистити чи спростувати.

Фабула (лат.) – короткий зміст сюжету, промови, виступу.

 

ПОШИРЕНІ ЛАТИНСЬКІ ВИСЛОВИ ТА ПРИСЛІВ’Я

 

Acti labores iucundi. – Скінчені труди приємні.

Alma mater. – Мати-годувальниця (навчальний заклад, що дав путівку у життя).

Alter ego. – Друге “Я”.

Amicus Plato, sed magis amica veritas. – Платон мені друг, але істина дорожча.

Ars longa, vita brevis est. – Життя коротке, мистецтво довговічне.

Audiatur et altera pars! – Хай буде вислухана і друга сторона!

Clavus clavo pellitur. – Клин клином вибивається.

Conscientia est mille testes. – Совість – це тисяча свідків.

Contraria contraries curantur. – Протилежне лікується протилежним.

Curriculum vitae. – Життєпис.

Divide et impera! – Розділяй і володарюй!

Dum spiro, spero. – Поки дихаю, сподіваюсь.

E fructu arbor cognoscitur. – Дерево пізнається за плодом.

Errare humanum est. – Людині властиво помилятись.

Feci, quod potui. – Я зробив, що міг.

Historia est magistra vitae. – Історія – вчителька життя.

Ignorantia non est argumentum. – Невігластво – не аргумент.

Margaritas ante porcos. – Перли перед свинями.

Nosce te ipsum. – Пізнай самого себе.

Nota bene! – Зазнач добре! Це важливо, зверни увагу.

O tempora, o mores! – О часи, о звичаї!

Omnia mea mecum porto. – Все своє ношу з собою.

Pereat mundus et fiat iustitia! – Хай згине світ, але здійсниться правосуддя.

Persona non grata. – Особа небажана.

Tarde venientibus – ossa. – Тим, хто приходить пізно – кістки.

Scientia potentia est. – Знання – це сила.

Scio me nihil scire. – Я знаю, що я нічого не знаю.

Sum, quod eris; quod es, ante fui. – Я є те, чим ти будеш; тим, чим ти є, я був раніше. (Епітафія).

Suum cuique. – Кожному своє.

Verba magistri. – Слово вчителя.

Verbum nobile debet esse stabile. – Слово честі повинно бути дотримане.

Vivere est cogitare. – Жити – це мислити.

КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ СумДУ

Кафедру засновано 31 травня 1991 р. Завідувачем кафедри став д-р філософських наук, професор Вандишев Валентин Миколайович. З квітня 2000 р. до серпня 2004 р. кафедру очолювали д-р філос. наук, професор Б.І. Тарель-ник (1928–2002) і канд. філос. наук, доцент А.Ф. Слівінська. З вересня 2004 року кафедру очолив професор Вандишев.

Кафедру розташовано у головному корпусі СумДУ в ауд. 701, 705, 706 та 712. Кафедра має три сучасних персональних комп’ютери, які підключені до мережі Internet.

 

Проф. В.М. Вандишев

Викладачі кафедри викладають увесь комплекс філософських дисциплін (логіка, філософія, релігієзнавство, ораторське мистецтво, комунікативна логіка, етика, естетика) на всіх факультетах і за всіма спеціальностями.

На кафедрі успішно функціонує аспірантура з філософських спеціальностей. За час роботи кафедри тут було проведено до 30 науково-теоретичних і науково-практичних конференцій, симпозіумів, семінарів, круглих столів.

Викладачі кафедри виконують значну наукову, навчально-методичну та виховну роботу. Ними підготовлено і надруковано значну кількість навчальних посібників (з них 7 з грифом МОНУ) і навчально-методичних матеріалів..

При кафедрі працює методичний кабінет. Усі дисципліни, які викладають на кафедрі, забезпечені підручниками та навчально-методичними посібниками.

ВИКЛАДАЧІ КАФЕДРИ ФІЛОСОФІЇ

1. Вандишев Валентин Миколайович – д-р філос. наук, професор (1992). Член спеціалізованої вченої ради та п’яти редколегій періодичних філософських видань. Автор понад 300 наукових і науково-методичних праць у вітчизняних та зарубіжних виданнях (Польща, Чехія, Німеччина), серед яких 17 монографій та 20 навчальних посібників (5 з грифом МОНУ). Організатор і учасник понад 300 наукових конференцій. Активно співпрацює з колегами з університетів Варшави, Любліна, Ольштина (Польща) та Прешова (Словаччина): видання наукових монографій, збірників, проведення конференцій.

2. Переломова Олена Степанівна – д-р філол. наук (2010), доцент. Має понад 60 опублікованих наукових і науково-методичних праць Автор двох наукових монографій та двох навчальних посібників. Активно співпрацює з колегами з університетів Варшави, Любліна, Ольштина (Польща) та Оломоуца (Чехія). Має до 10 публікацій у зарубіжних виданнях.

3. Артюх В’ячеслав Олексійович – канд. філос. наук, доцент (2004). Успішно працює над завершенням докторської дисертації. Має близько 50 опублікованих наукових і науково-методичних праць. Автор монографічних праць.

4. Козинцева Тетяна Олександрівна – канд. філос. наук, доцент (2001). Займається навчально-методичною та виховною роботою зі студентами. Має низку опублікованих наукових і науково-методичних праць.

5. Лебідь Андрій Євгенович – канд. філос. наук, доцент (2007). Активно займається науково-дослідницькою роботою. Має понад 60 опублікованих наукових і науково-методичних праць.

6. Бушман Ірина Олександрівна – канд. філос. наук (2005). Займається науково-дослідницькою роботою. Має близько 20 опублікованих наукових і науково-методичних праць.

8. Опанасюк Валентина Володимирівна – канд. політ. наук (2010). Активно займається організаційно-методичною та виховною роботою зі студентами факультету. Має понад 30 опублікованих наукових і науково-методичних праць. Автор навчального посібника з грифом МОНУ.

9. Синах Андрій Олександрович – канд. філос. наук (2010). Займається науково-дослідницькою та навчально-методичною роботою. Має близько десяти опублікованих наукових і методичних праць.

7. Швирков Олександр Іванович – канд. філос. наук (2007). Займається науковою роботою, бере участь в організації соціологічних досліджень. Має близько 20 опублікованих наукових і науково-методичних праць.