Роль профспілок на ринку праці. Двостороння монополія на ринку праці

Профспілки є головним суб’єктом соціального партнерства й основним виразником соціально-трудових інтересів найманих працівників. Профспілковий рух породжено ринком. Перші профспілки виникли у 1792 р. в бавовняно-переробній промисловості Англії і через деякий час стали масовим самоврядним об’єднанням працівників для захисту і представництва їх соціально-трудових інтересів.

Звідси і ті функції, які виконують сучасні профспілки в суспільстві, а саме:
забезпечення захисту економічних і соціальних інтересів найманих працівників у процесі праці;соціальний захист інтересів найманих працівників поза межами виробництва (у побуті, в період відпочинку, в умовах тимчасової непрацездатності тощо).
Таким чином, профспілки є самоврядною колективною організацією, першочергове завдання якої полягає у поліпшенні фінансових і нефінансових умов зайнятості її членів. Отже, розвинуті профспілки мають і значний вплив на регулювання зайнятості. В їх діяльності виділяється три основні проблеми:

формування цілей і політики профспілок;

процес переговорів, який визначає ступінь досягнення цілей;

вплив профспілкової активності на рівень і структуру заробітків, розподілу доходів, зайнятості, обсягу виробництва і продуктивності

Ступінь охоплення працівників профспілковим рухом називається рівнем юніонізації. Він залежить від двох факторів, як і на будь-якому ринку: від попиту на членство та пропозиції послуг профспілок. Попит, як відомо, залежить від «ціни», тобто від початкових і щомісячних внесків і від того, скільки часу у працівника може займати участь у профспілках. У даному випадку діє ринковий закон попиту і пропозиції: чим вище «ціна», тобто затрати індивіда на членство в профспілці, тим менше попит, і навпаки.
Профспілки, безумовно, не можуть надавати послуг задарма. Вони несуть витрати на проведення колективних переговорів, контроль за виконанням рішень, на страйки тощо. Тому можна передбачити, що за інших рівних умов конкретна профспілка може запропонувати тим більші послуги й охопити більше працівників, чим вища ціна цих послуг. І криві попиту та пропозиції матимуть звичайний вигляд (рис. 2.4.2).
Розглянемо, чим зумовлюється положення кривих попиту (D) і пропозиції (S). По-перше, крива D визначається такими здобутками, які працівник очікує від профспілки. Так, якщо різниця в заробітній платі члена і не члена профспілки зростає на користь члена профспілки, то за інших рівних умов попит перемісться вправо і чисельність працівників, які входять до профспілки, зросте (U0). По-друге, якщо, наприклад, зміниться відношення суспільства до профспілок і законодавство захистить працівника від звільнення, то знов-таки попит до послуг профспілки зросте, а з ним і рівень юніонізації U0.

З боку пропозиції все, що впливає на організаційні витрати, впливає і на положення кривої пропозиції. Наприклад, прийняття законодавства, яке полегшить вступ до профспілки, зрушить криву пропозиції S вправо і рівень юніонізації U0 зросте. І, навпаки, зміни, які ускладнюють організацію працівників у профспілці, перемістять криву пропозиції вліво і рівень юніонізації U0 знизиться. Таке нині спостерігається на багатьох приватних підприємствах України, де роботодавці під різними приводами чинять перешкоди утворенню профспілкових організацій всупереч діючому законодавству.

Двостороння монополія (або монополія — монопсонія) виникає на ринку праці за умов, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, замість точки рівноваги існує область можливої згоди. Залежно від сили кожної із сторін ринкової угоди рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною, яка правиться профспілкою, і ціною, що заявляється монопсонією. При цьому перша з них завжди вище другої. Співвідношення обсягів попиту і пропозиції праці теж не визначено однозначно: залежно від нахилів ліній попиту і пропозиції обсяг пропозиції може бути більше, менше або однаковим з обсягом попиту. Графічний аналіз двосторонньої монополії можна зробити за рис. 15.4.

За умов досконалої конкуренції рівновага встановилася б у точці Е1, при цьому було б зайнято lK робітників, а рівень заробітної плати склав би WK. Виробник-монополіст буде прагнути знизити зарплату до рівня WM шляхом скорочення зайнятих від lK до lM. Профспілка, в свою чергу, намагатиметься підняти рівень зарплати до WN, також скорочуючи пропозицію праці. Таким чином, при відносно невеликих відмінностях у чисельності працівників (lM та lN) підходи до визначення зарплати різко відрізняються (WM і WN).