Рекомендовано застосовувати шрифт Times New Roman, розмір 14 пунктів, міжрядний інтервал 1,5; абзацний відступ 1,27 см, вирівнювання тексту - за шириною. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Рекомендовано застосовувати шрифт Times New Roman, розмір 14 пунктів, міжрядний інтервал 1,5; абзацний відступ 1,27 см, вирівнювання тексту - за шириною.



Методичні вказівки

 

до виконання і оформлення

випускних робіт бакалавра та

дипломних робіт спеціалістів і магістрів

 

 

Суми 2009


 

ЗМІСТ

 

С.

Вступ...........................................................................................................4

1 Загальні вимоги......................................................................................5

2 Структура пояснювальної записки.......................................................8

3 Правила оформлення основної частини.............................................12

3.1 Правила оформлення тексу..........................................................12

3.2 Оформлення ілюстрацій...............................................................18

3.3 Оформлення таблиць....................................................................20

3.4 Оформлення формул....................................................................23

4 Правила складання списку джерел....................................................25

5 Правила оформлення додатків...........................................................27

6 Нормоконтроль дипломного проекту................................................30

7 Особливості виконання магістерської роботи..................................33

8 Етапи дипломного проектування.......................................................35

8.1 Затвердження теми випускної роботи та наукового

керівника.........................................................................................35

8.2 Контроль за виконанням випускної роботи.................................36

8.3 Відгук на випускну роботу............................................................36

8.4 Рецензування випускної роботи....................................................37

8.5 Передзахист дипломного проекту.................................................38

8.6 Захист дипломного проекту...........................................................39

8.7 Критерії оцінювання випускної роботи........................................40

Додаток А Приклад виконання титульного аркушу дипломного

проекту спеціаліста..............................................................43

Додаток Б Приклад виконання реферату ..............................................44

Додаток В Приклад виконання змісту……............................................45

ВСТУП

 

Виконання та захист дипломної роботи є завершальним етапом в підготовці спеціалістів та має за мету систематизацію, закріплення та розширення теоретичних та практичних знань за спеціальністю та придбання досвіду застосування цих знань при рішенні конкретних практичних задач. Основна мета дипломного проектування це виявлення ступеня підготовки випускника до самостійної роботи в умовах трансформації економічних відносин, сучасної науково-технічної революції, сучасного виробництва, прогресу науки, техніки та культури.

Дані методичні вказівки у зв’язку з відсутністю спеціального ГОСТу по оформленню комплексного курсового проекту та дипломних проектів встановлюють регламентовані вимоги, структуру та правила оформлення комплексного курсового проекту бакалаврів, дипломних проектів (робіт) спеціалістів та магістерських робіт спеціальності 05010102 „Інформаційні технології проектування”. Кожна з цих робіт повинна містити пояснювальну записку, основні вимоги щодо оформлення якої послідовно викладені у даних вказівках.

Мета даних методичних вказівок – навчити студентів стисло викладати свої думки на папері, розвинути вміння вести науковий пошук, узагальнювати різні методичні підходи та концепції, чітко аргументувати власну точку зору з проблеми, здобути і поглибити навички роботи з науковими, методичними, законодавчими та інструктивними матеріалами та оформляти технічну документацію відповідно до вимог діючих на цей час Державних стандартів.

Методичні вказівки також будуть корисні викладачам, які є керівниками бакалаврських, дипломних та магістерських робіт.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 

Пояснювальна записка курсової та дипломної роботи є текстовим технічним документом, при оформленні якої слід керуватися відповідними ГОСТами:

· ГОСТ 2.105-95 ЕСКД. Общие требования к текстовым документам;

· ГОСТ 2.106-96* ЕСКД. Текстовые документы;

· ДСТУ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги і правила складання»

· ГОСТ 7.32-91 Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления;

· ДСТУ 3008-95 Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення.

Пояснювальну записку виконують на папері формату А4 (210x297) з основним написом за формою 2 (рис. 1.1) на першому аркуші та за формою 2а (рис. 1.2) на другому і подальших аркушах пояснювальної записки.

 

Рисунок1.1 – Основний напис першого аркуша ( форма 2)

Рисунок1.2 – Основний напис другого та наступних аркушів

(форма 2а)

Текст пояснювальної записки виконують за допомогою ЕОМ з однієї сторони аркуша формату А4.

Обсяг комплексного курсового проекту бакалавра не повинен перевищувати 60-80 аркушів.

У відповідній графі основного напису пояснювальної записки зазначають номер бакалаврської роботи або дипломного проекту. На рисунку 1.5 наведена схема складання номера дипломного проекту.

 

ДП– 000. 00 ПЗ

 
 


пояснювальна записка

 

номер деталі

 

номер складальної одиниці

 

дипломний проект

 

номер підтеми

 

номер теми

 

код спеціальності ІТП

 

код ступеня підготовки (спеціаліст)

Рисунок 1.5 – Схема складання номера проекту

При складанні номера бакалаврської роботи вказують код напряму підготовки – 6.050101, а замість літер ДП – літери ККП (комплексний курсовий проект бакалавра).

Правила оформлення тексту

 

 

Текст записки поділяють на розділи та підрозділи, а при необхідності – і на пункти та підпункти.

3.1.1 Кожний розділ повинен мати назву відповідно до його змісту, коротку і написану у вигляді заголовка (симетрично тексту) великими літерами. Кожен розділ розпочинати з нової сторінки. Розділи основної частини нумеруються арабськими цифрами. Крапка після цифри не ставиться. Слово „РОЗДІЛ” не пишеться. Розділи „Вступ”, „Висновок”, „Список літератури” не нумеруються. Крапка в кінці назви розділу чи підрозділу також не ставиться.

Підрозділ повинен мати заголовок відповідно до його змісту (симетрично тексту) та бути пронумерованим у межах розділу арабськими цифрами. Номер підрозділу складається з номера розділу та підрозділу, розділених крапкою (наприклад, 2.1, 3.2 і тощо). Після номера підрозділу крапку не ставлять (наприклад, 2.1 Вибір модельних робочих органів).

Назви розділів та підрозділів повинні бути короткими та чіткими. Підкреслювання назви не допустиме. Назву розділів та підрозділів вказують по центру текстової строки. У назвах переноси не допустимі. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою (рис. 3.1).

 

 

Рисунок 3.1 – Приклад виконання заголовку розділу

Підрозділів у розділі не може бути менше двох.

3.1.2Відстань між назвою розділу та подальшим текстом – два інтервали (рис. 3.2). Якщо після назви розділу йде назва підрозділу, то роблять один інтервал між назвами розділу та підрозділу та два інтервали – між назвою підрозділу та подальшим текстом (рис. 3.3).

Рисунок 3.2 – Варіант виконання пояснювальної записки

 

Рисунок 3.3 – Варіант виконання пояснювальної записки

 

Відстань між текстом та назвою підрозділу – два рядки, між назвою підрозділу та подальшим текстом – також два рядки (рис. 3.4).

 

Рисунок 3.4 – Приклад оформлення підрозділу

Якщо назва підрозділу виконується у кінці сторінки, то подальший текст повинен мати не менше двох рядків (рис. 3.5).

Рисунок 3.5 – Приклад оформлення підрозділу

3.1.3Номери пунктів у межах кожного підрозділу утворюють з номера розділу, номера підрозділу та номера пункту, розділених крапкою (наприклад 2.1.1; 2.1.2; 2.1.3 тощо).

Номери підпунктів утворюють із номера розділу, номера підрозділу, номера пункту та номера підпункту, розділених крапкою (наприклад: 4.2.1.1, 4.2.1.2 тощо).

Назви пунктів та підпунктів записують з абзацу та ніяк не виділяють у тексті (рис. 3.6)

 

Рисунок 3.6 – Приклад оформлення пункту підрозділу

Якщо розділ або підрозділ мають лише один пункт або пункт має лише один підпункт їх не нумерують.

3.1.4За необхідності у межах пунктів та підпунктів можуть бути наведені переліки. Переліки можуть бути маркірованими, нумерованими та абетковими.

Маркіровані списки з великими текстовими фрагментами, які складаються з кількох речень, доцільно починати з великої літери, а в кінці фрагменту ставити точку.

При невеликих, наприклад однорядкових фрагментних переліках, їх починають з маленької літери та закінчують крапкою з комою або комою.

Вид маркера може бути довільним з числа передбачених програмним забезпеченням ПЕОМ, наприклад, ·, ¨, *,▲ (рис.3.7а) ). Замість маркера можна поставити дефіс (рис. 3.7б) )

 

а)

б)

Рисунок 3.7 – Варіанти виконання переліків

За необхідності посилання у тексті документу на один із пунктів переліку – використовують нумеровані або абеткові списки.

Аналогічно в нумерованих списках, для великих фрагментів використовують арабські цифри з крапкою (1., 2., 3. тощо), після яких текст починається з великої літери та закінчується крапкою (рис. 3.8).

 

Рисунок 3.8 – Варіант оформлення переліку

Для невеликих фрагментів переліки нумеруються арабськими цифрами з дужками (наприклад, 1), 2), 3), починаються з маленької літери та розділяються крапкою з комою (рис. 3.9).

Рисунок 3.9 – Варіант оформлення переліку

Оформлення ілюстрацій

Для пояснення опису та розрахунків у пояснювальній записці наводять необхідні рисунки, схеми, графіки, діаграми. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення викладеного тексту. Ілюстрації виконують відповідно до вимог стандартів.

Всі ілюстрації, розміщені в тексті, мають назву та нумерацію в межах розділу, яка складається із номера розділу та порядкового номеру, розділених крапкою. Наприклад рисунок 2.5 – п’ятий рисунок у другому розділі. Якщо рисунків небагато, їх можна нумерувати у межах усієї пояснювальної записки.

Рисунки слід розміщати безпосередньо після тексту, в якому вини згадуються вперше або на наступній сторінці.

Слово „Рисунок”, його номер та назву через тире вказують після рисунку. Точка в кінці назви рисунка не ставиться. Перед рисунком та після нього у тексті необхідно пропустити один рядок для виділення ілюстрації у тексті (рис. 3.11).

 

 

Рисунок 3.11 – Приклад оформлення рисунку

Місце розміщення та шрифт назв рисунків повинні бути єдиними для усьому текстового документу. Назви рисунків вирівнюються за центром рядка та можуть бути виділеними, наприклад, курсивом.

Шрифт номеру та назва рисунку може бути меншою основного шрифту (наприклад, 12), а міжрядковий інтервал – одинарний. Рекомендовані номери шрифтів тексту на самому полі рисунку 10 – 14.

Рисунки слід виконувати на одній сторінці без переносів. Якщо це неможливо та рисунок виконується на кількох аркушах, то на кожному наступному аркуші зазначається номер рисунка, до якого додається слово „Продовження”. Наприклад:

Рисунок 3.2. Продовження.

Iлюстрації за необхідності можуть мати пояснювальні дані (підрисунковий текст), які розміщуються безпосередньо під рисунком (рис. 3.12)

 

 

Рисунок 3.12 – Приклад оформлення рисунку з під рисунковим

текстом

На усі рисунки повинні бути посилання у тексті. Перше посилання на рисунок дають по типу „… на рис. 1.2” або „(рис. 1.2)”. Посилання на раніш згадані рисунки дають у супроводженні скорченого слова „дивись” і в дужках - (див. рис. 1.2). Якщо повторне посилання значно віддалене від рисунка, доцільно також зазначати номер аркуша пояснювальної записки, де наведений рисунок.

Номери рисунків, що знаходяться у додатках, складаються із літери, яка позначає додаток та порядкового номеру ілюстрації у додатку, розділених крапкою, наприклад А.1, А.2...Б.1...тощо. Правила оформлення рисунків додатку такі самі.

 

Оформлення таблиць

Цифровий матеріали, а також багатомірний текстовий матеріал з переліками рекомендовано оформляти у вигляді таблиць. Слід пам’ятати про те, що текстові таблиці дуже інформаційні, що дозволяє значно економити місце у пояснювальній записці.

Таблицю слід розміщати у документі безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше або на наступному аркуші пояснювальної записки.

Таблиці нумерують арабськими цифрами у межах розділу (наприклад, 4.1, 4.2 тощо). При невеликій кількості таблиць допускається наскрізна нумерація в межах пояснювальної записки. Якщо у пояснювальній записці буде лише одна таблиця, її не нумерують та слово „Таблица” над нею не пишуть.

Над лівим верхнім кутом таблиці має бути напис „Таблиця” з зазначенням її порядкового номера (наприклад, Таблиця 1.2). Слово „Таблиця” починається з великої літери і не підкреслюється, потім через тире записують з великої літери заголовок, який коротко і повністю відображає зміст таблиці (наприклад, Таблиця 1.4 – Умовні графічні позначення матеріалів). Точка у кінці назви таблиці не ставиться. Для виділення таблиці у тексті, перед таблицею та після неї пропускають один рядок (рис. 3.13).

 

 

Рисунок 3.13 - Приклад оформлення таблиці

Розміри таблиці вибираються довільно залежно від структури та обсягу матеріалу, який вона містить. Мінімальна висота рядка в таблиці – 8 мм.

У голівці таблиці записують заголовки та підзаголовки граф у боковику - заголовки рядків.

Заголовки граф таблиці починають з великих літер, підзаголовки, які становлять одне речення з заголовком – з малих. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, їх починають з великої літери. Заголовки ставлять в однині. У кінці заголовків та підзаголовків таблиці розділових знаків не ставлять. Заголовки та підзаголовки граф таблиці допускається писати через один інтервал та меншим шрифтом ніж текст пояснювальної записки (рис. 3.14).

 

Рисунок 3.14 – Приклад виконання голівки таблиці

Доцільно виконувати таблицю на одному аркуші. Якщо це неможливо, її продовжують на наступних аркушах, де зліва над продовженням таблиці роблять напис „Продовження табл.2.1” (рис. 3.15).

 

Рисунок 3.15 – Оформлення продовження таблиці

 

Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат аркуша, таблицю ділять на частини, які залежно від особливостей таблиці або переносять на інший аркуш (рис. 3.15), або розміщують на одному аркуші поряд (рис. 3.16а) ) чи одну під однією (рис. 3.16б) ).

Якщо частини таблиць розміщують поряд (рис. 3.16а) ), то повторюють голівку, якщо одну під одною – то боковик (рис. 3.16б) ).

 

а)

б)

Рисунок 3.16 – Варіанти виконання таблиць

 

На кожну таблицю у тексті повинне бути посилання, наприклад „в табл. 1.2” або „(табл. 1.2)”. При повторному посиланні до напису додається скорочення слова „смотри”, наприклад, (см. табл. 1.2). Якщо повторне посилення значно віддалене від таблиці (наприклад, знаходиться у іншому розділі), то доцільно до посилання додати номер аркуша, на якому розміщена дана таблиця.

 

 

Оформлення формул

 

Формули та рівняння записують окремим рядком та вирівнюються по центру. Відстань від формули до текстових рядків (зверху та знизу) – один рядок. Формули нумеруються в межах розділу, номер складається із номера розділу та порядкового номера формули, розділених крапкою. Номер формули наводиться у дужках і вирівнюється по правому краю тексту (рис. 3.17).

 

Рисунок 3.17 – Приклад виконання формули

 

Символи у формулах повинні відповідати позначенням, встановленим державними стандартами Пояснення символів, що входять у формулу, наводяться безпосередньо після формули. Пояснення кожного символу дають з нового рядка у тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Перший рядок розшифровки починається зі слова „де”. Після формули перед „де” ставиться кома (рис. 3.18).

 

Рисунок 3.18 – Приклад оформлення формули з поясненням символів

Якщо підряд слідує кілька рівнянь або формул, то в кінці кожного з них ставлять кому, а після останнього – крапку (рис. 3.19).

 

Рисунок 3.19 – Приклад виконання формул у пояснювальній записці

 

Під час використання формули в розрахунках після посилання на номер формули числові значення символів підставляють в одній системі вимірів (системі СI), а кінцевий результат записують без проміжних розрахунків (рис. 3.20).

 

Рисунок 3.20 – Приклад виконання розрахунків

 

За необхідності переноси формул на другий рядок допустимі на математичних знаках (знак нерівності, множення, ділення тощо).

Посилання в тексті на порядкові номери формул наводять у дужках, наприклад, “... у формулі (3.8) параметр dт означає...”, або “...обчислення виконаємо за формулою (2.7)”.

При запозиченні формули із літературного джерела у тексті перед формулою в квадратних дужках зазначається порядковий номер джерела, з якого вона наведена. При повторному посиланні на ту саму формулу, посилання дається на вже існуючий порядковий номер формули у пояснювальній записці.

Номери формул, що знаходяться у додатках, складаються із літери, яка позначає додаток та порядкового номеру формули у додатку, розділених крапкою: А.1, А.2...Б.1...

 

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ДОДАТКІВ

 

Матеріали допоміжного характеру (таблиці, результати розрахунків), тексти програм та програмні документи, а також специфікації до креслень рекомендується включати до пояснювальної записки у вигляді додатків. Додатки оформлюються як продовження документу на наступних аркушах (з основним написом за формою 2а). Додатки повинні мати спільну з документом наскрізну нумерацію сторінок пояснювальної записки.

Додатки можуть бути обов’язковими, рекомендованими та довідковими (тип додатку зазначають у дужках з маленької літери). Усі додатки повинні бути перелічені у змісті пояснювальної записки з позначенням їх заголовків та зазначенням сторінок, на яких вини розміщені (рис. 5.1).

 

Рисунок 5.1 – Перелік додатків у змісті пояснювальної записки

 

Кожний додаток має починатися з нового аркуша. Якщо пояснювальна записка має кілька додатків, їх позначають літерами російського алфавіту, наприклад, ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б...(усі великі літери). Позначення додатку розміщують по центру текстової сторінки, нижче у дужках вказують тип додатку, ще нижче – назву його маленькими літерами, крім першої великої (рис.5.2). Назва додатку повинна бути короткою та відображати його зміст.

 

Рисунок 5.2 – Приклад оформлення додатка

Додатки розміщають у порядку посилання на них у тексті пояснювальної записки.

Якщо додаток виконують на кількох сторінках, то на усіх наступних аркушах роблять напис типу „Продовження додатку А”. Напис центрують по лівому краю текстової сторінки (рис. 5.3).

Рисунок 5.3 – Приклад оформлення продовження додатку

 

Виняток складає додаток з лістінгом програми. Цей додаток допустимо виконувати шрифтом розміром 12 - 10 пунктів та міжрядним інтервалом - 1,0 без напису на кожному аркуші „Продовження додатку А”.

За необхідності текст додатку розбивають на розділі, підрозділи тощо, які нумерують у межах додатку, наприклад: А.1, А.2...або А.1.1, А.1.2 тощо.

Ілюстрації, формули та таблиці в додатках нумерують у межах кожного додатка ,наприклад: рисунок А.1 (рис. 5.3), таблиця Б.2 тощо.

Основні правила оформлення тексту, ілюстрацій, таблиць та формул додатків така сама, як і для основної частини пояснювальної записки (див. розділ 3).

Якщо додатком є конкретний документ або бланк документу, що має самостійне значення, його вкладають без змін порівняно з оригіналом. На титульному аркуші документу у правому верхньому куті друкують слово „Приложение” та зазначають його позначення (А, Б, В...), а сторінки, на яких розміщений даний документ включають у загальну кількість аркушів.

Додатки допустимо виконувати на більших форматах, наприклад А3, А2. При складанні креслення слід враховувати таке:

• аркуші потрібно складати зображенням назовні так, щоб основний напис креслення був на лицьовому боці складеного аркуша у правому нижньому куті;

• креслення усіх форматів треба складати "гармошкою" до розмі­рів формату А4 спочатку вздовж ліній, перпендикулярних до основного напису, а потім вздовж ліній, паралельних йому.

Схеми складання формату А2 для брошурування у пояснювальну записку наведені на рисунку 5.4. Аналогічно складають перед брошуруванням у пояснювальну записку додатки, виконані на інших форматах.

а) горизонтальне розміщення формату

б) фронтальне розміщення формату

 

Рисунок 5.4 – Брошурування формату А2

Технологічну документацію оформляють окремим альбомом на картах стандартного зразку відповідно до вимог ЕСТД. Комплектність документації на розроблений технологічний процес визначається відповідно до вимог ГОСТу 3.1119-83. У дипломному проекті допускається виконання окремих частин комплекту технологічної документації: титульний аркуш, відомість оснастки, маршрутну карту тощо. Першим аркушем альбому є титульний аркуш, приклад виконання якого наведений у додатку Ж.

Відгук на випускну роботу

 

Випускна робота, що підписана дипломником, подається науковому керівникові, який після ознайомлення з нею i в разі схвалення підписує її і надає свій письмовий відгук з оцінкою.

У датованому та підписаному відгуку наукового керівника відображається:

- актуальність дослідження;

- оцінка самостійності виконання випускної роботи;

- рівень теоретичних знань, виявлений автором при вирішенні конкретних практичних завдань;

- глибина та комплексність підходу при аналізі економічних, соціальних, політичних та правових проблем;

- прогресивність та очікувана ефективність запропонованих шляхів вирішення досліджуваної проблеми;

- аналіз позитивних сторін роботи, а також її недоліків та помилок.

Керівник оцінює випускну роботу записом "Допускається до захисту", а в разі негативної оцінки – "До захисту не допускається". У випадках негативного висновку щодо допуску на захист це питання виноситься на розгляд засідання кафедри за участю наукового керівника. Форма відгуку на випускну роботу надається в додатку Л.

Захист дипломного проекту

 

Випускні роботи захищають перед Державною екзаменаційною комісією (ДЕК) на відкритому засіданні. До складу ДЕК входить зазвичай 6 – 8 чоловік – це висококваліфіковані викладачі випускової кафедри та спеціалісти з виробництва. Головою ДЕК є спеціаліст за профілем спеціальності, що має вчене звання та запрошений зовні. Склад комісії затверджується наказом по університету.

На захисті можуть бути присутніми керівники проектів, рецензенти, студенти та усі зацікавлені особи.

Розклад роботи ДЕК затверджується головою не пізніше, ніж за місяць до початку захисту дипломних проектів Списки студентів, що допущені до захисту представляються до ДЕК.

Не допускаються до захисту студенти:

· що не виконали повністю учбовий план;

· що не виконали в строк дипломний проект;

· дипломний проект яких не відповідає пред’явленим до нього вимог.

До захисту студент-дипломник повинен пред’явити такий самий обсяг документів, що і на передзахист, крім пункту 6.

Загальний час, що відводиться на захист не повинен перевищувати 30-35 хвилин. Для виступу студентові надається 10-15 хвилин, що відповідає письмовій доповіді викладеній на 5-6 сторінках. Виступ студента на відкритому засіданні ДЕК повинен бути старанно підготовленим, стислим і змістовним.

Тези доповіді і демонстраційний матеріал випускник готує заздалегідь. Не слід переказувати вступ та зміст всіх розділів роботи, зупинятися на технічній стороні розрахунків. Необхідно стисло визначити мету та завдання роботи, обґрунтувати актуальність теми, охарактеризувати об'єкт дослідження, проаналізувати його і зробити висновки. Друга її частина присвячується викладенню суті запропонованих заходів та обґрунтуванню їх ефективності. Під час доповіді необхідно звертати увагу членів ДЕК на демонстраційний матеріал, коротко пояснюючи його зміст.

Члени ДЕК можуть задавати випускникові питання щодо змісту роботи, а також з окремих дисциплін. Відповіді студента мають бути конкретними, аргументованими і короткими. Після відповіді випускника на запитання науковим секретарем оголошується відгук керівника і рецензія. Студент має відповісти на всі зауваження або погодитися з ними.

Ведеться протокол засідання ДЕК, куди заносяться усі питання, що задаються на захисті та відповіді на них, рішення про видачу диплому (з відзнакою, без відзнаки). Протокол підписує голова та члени ДЕК, присутні на засіданні.

Результати захисту обговорюються на закритому засіданні ДЕК, де виводиться остаточна оцінка випускної роботи та приймається рішення про присвоєння випускникові кваліфікації бакалавра (спеціаліста або магістра) і видачу йому диплома державного зразка. Рішення комісії оголошується її головою в той же день.

 

Критерії оцінювання

 

Підсумкову диференційовану за чотирибальною шкалою оцінку випускної роботи визначає ДЕК, а її рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. У процесі визначення оцінки випускної роботи враховуються наступні показники якості роботи:

· Змістовні аспекти випускної роботи:

- актуальність обраної теми дослідження;

- спрямованість роботи на розробку реальних практичних рекомендацій;

- відповідність побудови роботи поставленим цілям і завданням;

- рівень обґрунтування запропонованих рішень;

- застосування стандартних програмних продуктів (технологій);

- ступінь самостійності проведення дослідження;

- рівень викладення роботи та її оформлення.

· Якість захисту випускної роботи::

- уміння стисло, послідовно, чітко викласти сутність і результати;

- здатність аргументовано захищати викладені пропозиції;

- загальний рівень підготовки студента;

- володіння культурою презентації випускної роботи бакалавра.

Основні умови одержання оцінки такі:

Відмінно.Випускна робота є бездоганною, має практичне значення, доповідь логічна і коротка, проголошена вільно, відгук і рецензія позитивні, відповіді на запитання членів ДЕК правильні та стислі.

Добре. Тема випускної роботи розкрита, але мають місце недоліки непринципового характеру. В теоретичній частині поверхово зроблений аналіз літературних джерел, недостатньо використані інформаційні матеріали організацій, мають місце окремі зауваження у відгуку та рецензії, доповідь логічна, проголошена вільно, відповіді на запитання членів ДЕК, в основному, правильні, оформлення роботи виконано в межах вимог.

Задовільно. Тема випускної роботи в основному розкрита, але мають місце недоліки змістовного характеру. Нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має виражений компіляторний характер, добір інформаційних матеріалів не завжди обґрунтований, заходи і пропозиції, що містяться у другому розділі, непереконливо обґрунтовані, відгуки містять окремі зауваження, доповідь прочитана за текстом, не всі відповіді на запитання членів ДЕК правильні або повні. Є зауваження щодо оформлення роботи.

Незадовільно. Нечітко сформульована мета випускної роботи. Розділи погано пов’язані між собою. Відсутній критичний огляд сучасних літературних джерел. Аналіз виконаний поверхово, запропоновані заходи випадкові і не мають системи, економічне обґрунтування неповне. Оформлення роботи не відповідає вимогам. Відповіді на запитання членів ДЕК неточні або неправильні.

Випускна робота до захисту не допускається. Робота подана керівникові на перевірку або на будь-який подальший етап проходження з порушеннями термінів, що встановлені регламентом, написана на тему, що своєчасно не була затверджена наказом по СумДУ, виконана не самостійно, структура не відповідає вимогам, відсутнє економічне обґрунтування запропонованих заходів, недбало оформлена.

Якщо студент отримав незадовільну оцінку, ДЕК вирішує, чи може студент представити на повторний захист цю саму роботу, або він повинен розробити нову тему, пропоновану випусковою кафедрою.

Студент, що виконав дипломний проект своєчасно, але отримав на захисті незадовільну оцінку або не виконав своєчасно роботу без поважної причини, відраховуються із університету. Їм видається довідка встановленого зразку про прослуховування п’ятирічного курсу за спеціальністю „Інформаційні технології проектування” та надається можливість захисту дипломного проекту протягом наступних трьох років з дозволу університету.

Студенту, що не захистив дипломний проект у встановлений час з поважної причини , яка підтверджена документально, може бути подовжений строк навчання до наступного періоду роботи ДЕК, але не більш ніж на один рік. Для цього студент повинен написати особисту заяву з додаванням до неї документу, що підтверджує поважність причини.

Після захисту дипломний проект у повному обсязі здається на випускову кафедру для подальшої передачі його в архів університету.

Диплом про закінчення університету та додаток до нього (виписка із залікової відомості) відається випускнику учбовим закладом після оформлення усіх потрібних (встановлених університетом) документів.

ДОДАТОК А

(довідковий)

 

Приклад виконання титульного аркушу дипломного проекту

 
 
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ЕЛЕКТРОНІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ КАФЕДРА КОМП’ЮТЕРНИХ НАУК СЕКЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПРОЕКТУВАННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ НА ТЕМУ Розробка САПР складових елементів безшатунного двигуна внутрішнього згорання 7.05010102.10. 00 ДП – 000.00 ПЗ Завідувач секції І.В.Баранова Керівник проекту Д.П.Дрягін Консультанти: з охорони праці О.П.Буденний з економіки М.М.Журавльов Проектував студент М.С.Самойлик Суми 2012


ДОДАТОК Б

(довідковий)

 

Приклад виконання Реферату

 
 
РЕФЕРАТ   Тема роботи: “Розробка САПР СКЛАДОВИХ ЕЛЕМЕНТів безшатунного двигуна внутрішнього згорання”. Пояснювальна записка складається з вступу, п’яти розділів, висновків, додатків та списку літератури, включає 165 сторінок, 12 таблиць, 18 малюнків та схем, 39 джерел. Робота присвячена проектуванню принципово нового механизму руху БДВЗ, систем змазки та охолодження, розробці системи автоматизованого розрахунку необхідних для проектування параметрів за допомогою програмного пакету Builder C++ та автоматизації креслення деяких об’єктів виробу, використовуючи для цього програмний продукт AutoCAD. Економічна ефективність – скорочення терміну розрахунку кінематичних і геометричних параметрів двигуна, зниження часу робіт на проектування, зменшення вартості проведення конструкторської підготовки виробництва. Значимість роботи – оцінка проектного рішення на стадії проектування, що припускає створення високоефективних двигунів з використанням безшатунного механізму руху. Ключові слова: безшатунний двигун внутрішнього згорання, механізм руху, поршень, колінчатий вал, блок циліндрів, математична модель, індикаторна діаграма, система змазки, охолодження.  

 

 


ДОДАТОК В

(довідковий)

 

Приклад оформлення Змісту

 
 

 

 

Методичні вказівки

 

до виконання і оформлення

випускних робіт бакалавра та

дипломних робіт спеціалістів і магістрів

 

 

Суми 2009


 

ЗМІСТ

 

С.

Вступ...........................................................................................................4

1 Загальні вимоги......................................................................................5

2 Структура пояснювальної записки.......................................................8

3 Правила оформлення основної частини.............................................12

3.1 Правила оформлення тексу..........................................................12

3.2 Оформлення ілюстрацій...............................................................18

3.3 Оформлення таблиць....................................................................20

3.4 Оформлення формул....................................................................23

4 Правила складання списку джерел....................................................25

5 Правила оформлення додатків...........................................................27

6 Нормоконтроль дипломного проекту................................................30

7 Особливості виконання магістерської роботи..................................33

8 Етапи дипломного проектування.......................................................35

8.1 Затвердження теми випускної роботи та наукового

керівника.........................................................................................35

8.2 Контроль за виконанням випускної роботи.................................36

8.3 Відгук на випускну роботу............................................................36

8.4 Рецензування випускної роботи....................................................37

8.5 Передзахист дипломного проекту.................................................38

8.6 Захист дипломного проекту...........................................................39

8.7 Критерії оцінювання випускної роботи........................................40

Додаток А Приклад виконання титульного аркушу дипломного

проекту спеціаліста..............................................................43

Додаток Б Приклад виконання реферату ..............................................44

Додаток В Приклад виконання змісту……............................................45

ВСТУП

 

Виконання та захист дипломної роботи є завершальним етапом в підготовці спеціалістів та має за мету систематизацію, закріплення та розширення теоретичних та практичних знань за спеціальністю та придбання досвіду застосування цих знань при рішенні конкретних практичних задач. Основна мета дипломного проектування це виявлення ступеня підготовки випускника до самостійної роботи в умовах трансформації економічних відносин, сучасно





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; просмотров: 121; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.203.18.65 (0.011 с.)