Використання римських цифр для нумерації списків не допустиме.

У абеткових списках у першому випадку роль ідентифікатора у списку грають великі літери з крапкою після них (А., Б., В. тощо), у другому – маленькі літери з дужками (наприклад, а), б), в) тощо).

Слід уникати у межах одного пункту або підпункту більш однієї групи переліку. Якщо цього уникнути неможливо, то слід використовувати різні форми ідентифікації списків, наприклад:

а) текст переліку;

б) текст переліку;

1) текст;

2) текст;

в) текст переліку текст переліку текст переліку текст переліку

продовження тексту переліку;

г) текст переліку.

Можна також використовувати тільки форму маркування з використанням для різних списків різні види маркерів.

Кожний перелік записують з абзацного відступу.

3.1.5 Примітки слід вказувати у документі при необхідності пояснення змісту тексту таблиці або ілюстрації. Примітки розміщують зазвичай безпосередньо після таблиці або ілюстрації, до яких вони відносяться з великої літери та абзацного відступу. Само слово „Примітки” також пишуть з великої літери та на ПЕОМ виділяють шрифтом (рис. 3.10). Доцільно примітки друкувати меншим шрифтом.

 

Рисунок 3.10 – Приклад оформлення примітки

Одна примітка не нумерується (рис. 3.10). Кілька приміток слід нумерувати арабськими цифрами з точкою:

Примітка.

1....................................

2....................................

Оформлення ілюстрацій

Для пояснення опису та розрахунків у пояснювальній записці наводять необхідні рисунки, схеми, графіки, діаграми. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення викладеного тексту. Ілюстрації виконують відповідно до вимог стандартів.

Всі ілюстрації, розміщені в тексті, мають назву та нумерацію в межах розділу, яка складається із номера розділу та порядкового номеру, розділених крапкою. Наприклад рисунок 2.5 – п’ятий рисунок у другому розділі. Якщо рисунків небагато, їх можна нумерувати у межах усієї пояснювальної записки.

Рисунки слід розміщати безпосередньо після тексту, в якому вини згадуються вперше або на наступній сторінці.

Слово „Рисунок”, його номер та назву через тире вказують після рисунку. Точка в кінці назви рисунка не ставиться. Перед рисунком та після нього у тексті необхідно пропустити один рядок для виділення ілюстрації у тексті (рис. 3.11).

 

 

Рисунок 3.11 – Приклад оформлення рисунку

Місце розміщення та шрифт назв рисунків повинні бути єдиними для усьому текстового документу. Назви рисунків вирівнюються за центром рядка та можуть бути виділеними, наприклад, курсивом.

Шрифт номеру та назва рисунку може бути меншою основного шрифту (наприклад, 12), а міжрядковий інтервал – одинарний. Рекомендовані номери шрифтів тексту на самому полі рисунку 10 – 14.

Рисунки слід виконувати на одній сторінці без переносів. Якщо це неможливо та рисунок виконується на кількох аркушах, то на кожному наступному аркуші зазначається номер рисунка, до якого додається слово „Продовження”. Наприклад:

Рисунок 3.2. Продовження.

Iлюстрації за необхідності можуть мати пояснювальні дані (підрисунковий текст), які розміщуються безпосередньо під рисунком (рис. 3.12)

 

 

Рисунок 3.12 – Приклад оформлення рисунку з під рисунковим

текстом

На усі рисунки повинні бути посилання у тексті. Перше посилання на рисунок дають по типу „… на рис. 1.2” або „(рис. 1.2)”. Посилання на раніш згадані рисунки дають у супроводженні скорченого слова „дивись” і в дужках - (див. рис. 1.2). Якщо повторне посилання значно віддалене від рисунка, доцільно також зазначати номер аркуша пояснювальної записки, де наведений рисунок.

Номери рисунків, що знаходяться у додатках, складаються із літери, яка позначає додаток та порядкового номеру ілюстрації у додатку, розділених крапкою, наприклад А.1, А.2...Б.1... тощо. Правила оформлення рисунків додатку такі самі.

 

Оформлення таблиць

Цифровий матеріали, а також багатомірний текстовий матеріал з переліками рекомендовано оформляти у вигляді таблиць. Слід пам’ятати про те, що текстові таблиці дуже інформаційні, що дозволяє значно економити місце у пояснювальній записці.

Таблицю слід розміщати у документі безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше або на наступному аркуші пояснювальної записки.

Таблиці нумерують арабськими цифрами у межах розділу (наприклад, 4.1, 4.2 тощо). При невеликій кількості таблиць допускається наскрізна нумерація в межах пояснювальної записки. Якщо у пояснювальній записці буде лише одна таблиця, її не нумерують та слово „Таблица” над нею не пишуть.

Над лівим верхнім кутом таблиці має бути напис „Таблиця” з зазначенням її порядкового номера (наприклад, Таблиця 1.2). Слово „Таблиця” починається з великої літери і не підкреслюється, потім через тире записують з великої літери заголовок, який коротко і повністю відображає зміст таблиці (наприклад, Таблиця 1.4 – Умовні графічні позначення матеріалів). Точка у кінці назви таблиці не ставиться. Для виділення таблиці у тексті, перед таблицею та після неї пропускають один рядок (рис. 3.13).

 

 

Рисунок 3.13 - Приклад оформлення таблиці

Розміри таблиці вибираються довільно залежно від структури та обсягу матеріалу, який вона містить. Мінімальна висота рядка в таблиці – 8 мм.

У голівці таблиці записують заголовки та підзаголовки граф у боковику - заголовки рядків.

Заголовки граф таблиці починають з великих літер, підзаголовки, які становлять одне речення з заголовком – з малих. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, їх починають з великої літери. Заголовки ставлять в однині. У кінці заголовків та підзаголовків таблиці розділових знаків не ставлять. Заголовки та підзаголовки граф таблиці допускається писати через один інтервал та меншим шрифтом ніж текст пояснювальної записки (рис. 3.14).

 

Рисунок 3.14 – Приклад виконання голівки таблиці

Доцільно виконувати таблицю на одному аркуші. Якщо це неможливо, її продовжують на наступних аркушах, де зліва над продовженням таблиці роблять напис „Продовження табл.2.1” (рис. 3.15).

 

Рисунок 3.15 – Оформлення продовження таблиці

 

Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат аркуша, таблицю ділять на частини, які залежно від особливостей таблиці або переносять на інший аркуш (рис. 3.15), або розміщують на одному аркуші поряд (рис. 3.16а)) чи одну під однією (рис. 3.16б)).

Якщо частини таблиць розміщують поряд (рис. 3.16а)), то повторюють голівку, якщо одну під одною – то боковик (рис. 3.16б)).

 

а)

б)

Рисунок 3.16 – Варіанти виконання таблиць

 

На кожну таблицю у тексті повинне бути посилання, наприклад „в табл. 1.2” або „(табл. 1.2)”. При повторному посиланні до напису додається скорочення слова „смотри”, наприклад, (см. табл. 1.2). Якщо повторне посилення значно віддалене від таблиці (наприклад, знаходиться у іншому розділі), то доцільно до посилання додати номер аркуша, на якому розміщена дана таблиця.

 

 

Оформлення формул

 

Формули та рівняння записують окремим рядком та вирівнюються по центру. Відстань від формули до текстових рядків (зверху та знизу) – один рядок. Формули нумеруються в межах розділу, номер складається із номера розділу та порядкового номера формули, розділених крапкою. Номер формули наводиться у дужках і вирівнюється по правому краю тексту (рис. 3.17).

 

Рисунок 3.17 – Приклад виконання формули

 

Символи у формулах повинні відповідати позначенням, встановленим державними стандартами Пояснення символів, що входять у формулу, наводяться безпосередньо після формули. Пояснення кожного символу дають з нового рядка у тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Перший рядок розшифровки починається зі слова „де”. Після формули перед „де” ставиться кома (рис. 3.18).

 

Рисунок 3.18 – Приклад оформлення формули з поясненням символів

Якщо підряд слідує кілька рівнянь або формул, то в кінці кожного з них ставлять кому, а після останнього – крапку (рис. 3.19).

 

Рисунок 3.19 – Приклад виконання формул у пояснювальній записці

 

Під час використання формули в розрахунках після посилання на номер формули числові значення символів підставляють в одній системі вимірів (системі СI), а кінцевий результат записують без проміжних розрахунків (рис. 3.20).

 

Рисунок 3.20 – Приклад виконання розрахунків

 

За необхідності переноси формул на другий рядок допустимі на математичних знаках (знак нерівності, множення, ділення тощо).

Посилання в тексті на порядкові номери формул наводять у дужках, наприклад, “... у формулі (3.8) параметр d_т означає...”, або “...обчислення виконаємо за формулою (2.7)”.

При запозиченні формули із літературного джерела у тексті перед формулою в квадратних дужках зазначається порядковий номер джерела, з якого вона наведена. При повторному посиланні на ту саму формулу, посилання дається на вже існуючий порядковий номер формули у пояснювальній записці.

Номери формул, що знаходяться у додатках, складаються із літери, яка позначає додаток та порядкового номеру формули у додатку, розділених крапкою: А.1, А.2...Б.1...